Від Луки 23
1 І зняли́ся всі їхні збори, і повели до Пилата Його.
And having risen up all the multitude of them (they led *N+kO) Him to Pilate.
2 І зачали оскаржа́ти Його й говорити: „Ми стверди́ли, що Цей ворохо́бить народ наш, і забороняє податок давати кесареві, та й говорить, що Він, — Христос Цар“.
They began then to accuse Him saying; This [man] we found misleading the nation (of us *NO) and forbidding tribute to Caesar to be given (and *no) declaring Himself Christ a king to be.
3 І Пила́т запитав Його, кажучи: „Чи Ти Цар Юдейський?“А Він відказав йому в відповідь: „Сам ти кажеш“...
And Pilate (asked *N+kO) Him saying; You yourself are the King of the Jews? And answering him He was saying; You yourself say.
4 І Пилат сказав первосвященикам та до народу: „Я не знахо́джу жо́дної провини в Цій Люди́ні“.
And Pilate said to the chief priests and the crowds; No [thing] find I guilty in man this.
5 А вони намагались, говорячи: „Він бунтує наро́д, навчаючи в усій Юдеї, від Галілеї почавши аж посі“.
But they were insisting saying that He stirs up the people teaching throughout all of Judea (and *no) He has begun from Galilee until here.
6 А Пилат, вчувши про Галілею, спитав: „Хіба Він галіле́янин?“
Pilate now having heard (Galilee *KO) asked whether the man a Galilean is,
7 І, дізнавшись, що Він із влади Ірода, відіслав Його Іродові, бо той в Єрусалимі також перебува́в тими днями.
and having learned that from the jurisdiction of Herod He is, he sent up Him to Herod being also he himself in Jerusalem in those days.
8 Коли ж Ірод побачив Ісуса, то дуже зрадів, бо він від давнього ча́су бажав Його бачити, — багато за Нього чував, і сподівався побачити чудо яке, що буває від Нього.
And Herod having seen Jesus [was] glad exceedingly; he was for of (long *N+kO) time wishing to see Him because of hearing (many things *K) concerning Him and he was hoping some sign to see by Him done.
9 І багато питався Його, та нічого не відповідав Він йому.
He was questioning then Him in words many; He himself however no [thing] answered him.
10 І стояли тут первосвященики й книжники, та завзя́то Його оскаржували.
Had been standing by now the chief priests and the scribes vehemently accusing Him.
11 Тоді Ірод із ві́йськом своїм ізневажив Його й насміявся, зодягнувши Його в яснобі́лу одіж, і відіслав до Пилата Його.
Having set at naught then Him (also *no) Herod with the troops of him and having mocked [and] having put on (Him *ko) apparel splendid, sent back Him to Pilate.
12 І того дня стали Ірод із Пилатом за при́ятелів між собою, бо давніш ворожне́ча між ними була́.
Became then friends both Herod and Pilate on that day with one another; they were formerly for at enmity they were between (them. *N+k+o)
13 А Пилат скликав первосвящеників, і старшин, і наро́д,
Pilate then having called together the chief priests and the rulers and the people
14 і промовив до них: „Привели́ ви мені Чоловіка Цього́, як того́, що бунтує наро́д. А ось я перед вами розвідав, — і не знахо́джу в Люди́ні Оцій ані однієї провини такої, про що ви оскаржуєте.
said to them; You brought to me man this as misleading the people; and behold I myself before you having examined [Him] no [thing] found in man this guilty of that accusation you are bringing against Him;
15 Також Ірод, бо він відіслав Його нам. І ось нічого, що на смерть заслуго́вувало б, Він не вчинив.
But not even [did] Herod; (he sent back *N+KO) for Him to (us *N+KO) And behold no [thing] worthy of death is done by Him.
16 Отже я покараю Його й відпущу́“.
Having chastised therefore Him I will release [Him].
17 Бо пови́нен був їм відпустити одно́го на свято.
(necessity *KO) (now had to release to them according to feast one. *K)
18 А наро́д став кричати й казати: Візьми Цього́, — відпусти ж нам Вара́вву!“
(They cried out *N+kO) however all together saying; do remove this [man], do release now to us Barabbas;
19 А той за повста́ння одне, яке сталося в місті, і за вбивство посаджений був до в'язни́ці.
who was on account of insurrection a certain having been made in the city and murder (being cast into *N+kO) (the *no) (prison. *N+kO)
20 І зно́ву сказав їм Пилат, хотячи́ відпустити Ісуса.
Again (therefore *N+kO) Pilate called to them wishing to release Jesus.
21 Та кричали вони й говорили: „Розіпни, розіпни Його!“
But they were crying out saying; (do crucify do crucify *N+kO) Him.
22 Він же втретє промовив до них: „Яке ж зло вчинив Він? Я нічого, що на смерть заслуго́вувало б, на Нім не знайшов. Отже я покараю Його й відпущу́“.
And a third [time] he said to them; What for evil did commit this [man]? No [thing] worthy of death found I in Him. Having chastised therefore Him I will release [Him].
23 А вони сильним криком свого домага́лися, та вимагали розп'я́сти Його. І взяв го́ру крик їхній та первосвящеників.
But they were urgent with voices loud asking for Him to be crucified, And were prevailing the voices of them (and of the chief priests. *KO)
24 І Пилат присудив, щоб було́, як просили вони:
(and *N+kO) Pilate sentenced to be done the demand of them.
25 відпустив їм Вара́вву, поса́дженого за повста́ння та вбивство в в'язницю, за якого просили вони, а Ісуса віддав їхній волі...
He released then (to them *k) the [one] on account of insurrection and murder cast into prison whom they were asking for; and Jesus he delivered to the will of them.
26 І як Його повели́, то схопи́ли якогось Си́мона із Кіріне́ї, що з поля вертався, і поклали на нього хреста, щоб він ніс за Ісусом!
And as they led away Him, having laid hold on (Simon a certain from Cyrene *N+kO) (who *k) (is coming *N+kO) from [the] country they put upon him the cross to carry behind Jesus.
27 А за Ним ішов на́товп великий людей і жінок, які плакали та голосили за Ним.
Were following now Him a great multitude of the people and of women who (also *k) were mourning and they were lamenting for Him.
28 А Ісус обернувся до них та й промовив: „Дочки єрусалимські, не ридайте за Мною, — за собою ридайте й за ді́тьми своїми!
Having turned then to them Jesus said; Daughters of Jerusalem, not do weep for Me myself, but for yourselves do weep and for the children of you.
29 Бо ось дні настають, коли скажуть: „Блаженні неплідні, та утро́би, які не родили, і груди, що не годували“.
For behold are coming days in which they will say; Blessed [are] the barren and (the *no) wombs that never did bear and breasts that never (they feed. *N+kO)
30 Тоді стануть казати гора́м: „Поспадайте на нас“, а узгі́р'ям: „Покрийте нас!“
Then They will begin to say to the mountains; do fall upon us; and to the hills; do cover us.
31 Бо коли таке роблять зеленому дереву, то що́ буде сухому?“
For if in the green tree these things they do, in the dry what may happen?
32 І вели́ з Ним також двох злочинників інших, щоб убити.
Were being led away now also other criminals two with Him to be executed.
33 А коли прибули́ на те місце, що звуть „Черепо́вище“, розп'яли́ тут Його та злочинників, — одно́го право́руч, а одного ліво́руч.
And when (they came *N+kO) to the place which is being called [The] Skull, there they crucified Him and the criminals, the one on [the] right, another and on [the] left.
34 Ісус же промовив: „Отче, відпусти їм, — бо не знають, що чинять вони!“А як Його одіж ділили, то кидали же́реба.
And Jesus was saying; Father, do forgive them; not for they know what they do. Dividing then the garments of Him they cast (lots. *NK+o)
35 А люди стояли й дивились... Насміхалися з ними й старши́ни, говорячи: „Він інших спасав, — нехай Сам Себе ви́зволить, коли Він Христос, Божий Обра́нець!“
And had stood the people beholding. Were deriding [Him] then also the rulers (with them *k) saying; Others He saved, he should save Himself if this is the Christ of God (the *no) Chosen [One].
36 І вояки́ глузували з Нього: приступаючи, о́цет Йому подавали,
(Mocked *N+kO) then Him also the soldiers coming near, (and *k) sour wine offering to Him
37 і казали: „Коли Цар Ти Юдейський, — спаси Себе Сам!“
and saying; If You yourself are the King of the Jews, do save Yourself!
38 Був же й напис над Ним письмом грецьким, латинським і гебрейським написаний: „Це — Цар Юдейський“.
There was now also an inscription (written *K+o) over Him (writings in Greek and in Latin and in Hebrew; is *K) the King of the Jews This [is].
39 А один із розп'я́тих злочинників став зневажати Його й говорити: „Чи Ти не Христос? То спаси Себе й нас!“
One now of those having been hanged criminals he was denigrating Him saying: (Surely *N+KO) you yourself are the Christ? do save Yourself and us!
40 Обізвався ж той другий, і докоряв йому, кажучи: „Чи не боїшся ти Бога, коли й сам на те саме засуджений?
Answering now the other (rebuking *N+kO) him (was speaking; *N+kO) Not even do fear you yourself God that under the same judgment you are?
41 Але ми справедливо засу́джені, і належну заплату за вчинки свої беремо́, — Цей же жодного зла не вчинив“.
and we ourselves indeed justly, Worthy for of what we did we are receiving; [this] man however no [thing] wrong did.
42 І сказав до Ісуса: „Спогада́й мене, Господи, коли при́йдеш у Царство Своє!“
And he was saying: Jesus, do remember me (Lord *K) when You may come (into *N+kO) (the kingdom *NK+o) of You!
43 І промовив до нього Ісус: „Попра́вді кажу́ тобі: ти бу́деш зо Мною сьогодні в раю́!“
And He said to him (Jesus: *ko) Amen to you I say: today with Me you will be in Paradise.
44 Наближалася шоста година, — і те́мрява стала по ці́лій землі аж до години дев'ятої.
(And *no) it was (now *k) (already *no) about [the] hour sixth, and darkness came over all the land until [the] hour ninth
45 І сонце затьми́лось, і в храмі завіса роздерлась надво́є.
(and *ko) (The sun darkened. *N+kO) (and *ko) was torn (then *no) the veil of the temple in [the] middle.
46 І, скрикнувши голосом гучним, промовив Ісус: „Отче, у руки Твої віддаю Свого духа!“І це прорікши, Він духа віддав.
And having called out in a voice loud Jesus said; Father, into [the] hands of You (I myself commit *N+kO) the Spirit of Mine. (This now *N+kO) having said He breathed His last.
47 Коли ж сотник побачив, що́ сталось, він Бога просла́вив, говорячи: „Дійсно праведний був Чоловік Цей!“
Having seen now the centurion that having taken place (he was glorifying *N+kO) God saying; Certainly man this righteous was.
48 І ввесь на́товп, який зійшовсь на видо́вище це, як побачив, що́ сталось, — бив у гру́ди себе та вертався.
And all the having come together crowds to spectacle this, (having seen *N+kO) the [things] having taken place, beating (their own *k) breasts were returning [home].
49 Усі ж знайо́мі Його й ті жінки́, що прийшли були з Ним із Галілеї, здалека стояли й дивились на це.
Had stood now all those who knew (with Him *N+kO) (from *no) afar off also women those (having followed *N+kO) Him from Galilee beholding these things.
50 І ось муж, на ім'я́ йому Йо́сип, що був радником синедріону, люди́на шановна і праведна, —
And behold a man named Joseph a Council member being (also *n) a man good and righteous;
51 не пристав він до ради та чину їх, — із Аримате́ї, юдейського міста, що й сам сподівався Божого Царства, —
he not was having consented to the counsel and to the deed of them; from Arimathea a city of the Jews, who (and *k) he was waiting for (and himself *k) the kingdom of God,
52 цей прийшов до Пилата, і тіла Ісусового став просити.
He having gone to Pilate asked [for] the body of Jesus.
53 І Йо́сип, знявши Його, обгорнув у полотно, і покла́в Його в гро́бі, що в скелі був ви́січений, і що в ньому ніко́ли ніхто не лежав.
And having taken down (it *k) he wrapped it in a linen cloth and placed (it *N+kO) in a tomb cut in a rock in which no were no [one] (not yet *N+kO) laid.
54 День той був Приготува́ння, і наставала субота.
And [the] Day it was (of Preparation, *NK+o) and Sabbath was just beginning.
55 А жінки́, що прийшли були з Ним із Галілеї, ішли слідо́м, і вони бачили гро́ба, і як покладене тіло Його.
Having followed then (and *k) (the *no) women who were having come from Galilee with Him saw the tomb and how was laid the body of Him.
56 Повернувшись, вони наготува́ли па́хощів і мира, а в суботу, за заповіддю, спочивали.
Having returned then they prepared spices and anointing oils And on the indeed Sabbath they rested according to the commandment.
