Від Луки 23
1 І зняли́ся всі їхні збори, і повели до Пилата Його.
Then the whole council rose and led Jesus away to Pilate.
2 І зачали оскаржа́ти Його й говорити: „Ми стверди́ли, що Цей ворохо́бить народ наш, і забороняє податок давати кесареві, та й говорить, що Він, — Христос Цар“.
And they began to accuse Him, saying, “We found this man subverting our nation, forbidding payment of taxes to Caesar, and proclaiming Himself to be Christ, a King.”
3 І Пила́т запитав Його, кажучи: „Чи Ти Цар Юдейський?“А Він відказав йому в відповідь: „Сам ти кажеш“...
So Pilate asked Him, “Are You the King of the Jews?” “You have said so,” Jesus replied.
4 І Пилат сказав первосвященикам та до народу: „Я не знахо́джу жо́дної провини в Цій Люди́ні“.
Then Pilate said to the chief priests and the crowds, “I find no basis for a charge against this man.”
5 А вони намагались, говорячи: „Він бунтує наро́д, навчаючи в усій Юдеї, від Галілеї почавши аж посі“.
But they kept insisting, “He stirs up the people all over Judea with His teaching. He began in Galilee and has come all the way here.”
6 А Пилат, вчувши про Галілею, спитав: „Хіба Він галіле́янин?“
When Pilate heard this, he asked if the man was a Galilean.
7 І, дізнавшись, що Він із влади Ірода, відіслав Його Іродові, бо той в Єрусалимі також перебува́в тими днями.
And learning that Jesus was under Herod’s jurisdiction, he sent Him to Herod, who himself was in Jerusalem at that time.
8 Коли ж Ірод побачив Ісуса, то дуже зрадів, бо він від давнього ча́су бажав Його бачити, — багато за Нього чував, і сподівався побачити чудо яке, що буває від Нього.
When Herod saw Jesus, he was greatly pleased. He had wanted to see Him for a long time, because he had heard about Him and was hoping to see Him perform a miracle.
9 І багато питався Його, та нічого не відповідав Він йому.
Herod questioned Jesus at great length, but He gave no answer.
10 І стояли тут первосвященики й книжники, та завзя́то Його оскаржували.
Meanwhile, the chief priests and scribes stood there, vehemently accusing Him.
11 Тоді Ірод із ві́йськом своїм ізневажив Його й насміявся, зодягнувши Його в яснобі́лу одіж, і відіслав до Пилата Його.
And even Herod and his soldiers ridiculed and mocked Him. Dressing Him in a fine robe, they sent Him back to Pilate.
12 І того дня стали Ірод із Пилатом за при́ятелів між собою, бо давніш ворожне́ча між ними була́.
That day Herod and Pilate became friends; before this time they had been enemies.
13 А Пилат скликав первосвящеників, і старшин, і наро́д,
Then Pilate called together the chief priests, the rulers, and the people,
14 і промовив до них: „Привели́ ви мені Чоловіка Цього́, як того́, що бунтує наро́д. А ось я перед вами розвідав, — і не знахо́джу в Люди́ні Оцій ані однієї провини такої, про що ви оскаржуєте.
and said to them, “You brought me this man as one who was inciting the people to rebellion. I have examined Him here in your presence and found Him not guilty of your charges against Him.
15 Також Ірод, бо він відіслав Його нам. І ось нічого, що на смерть заслуго́вувало б, Він не вчинив.
Neither has Herod, for he sent Him back to us. As you can see, He has done nothing deserving of death.
16 Отже я покараю Його й відпущу́“.
Therefore I will punish Him and release Him.”
17 Бо пови́нен був їм відпустити одно́го на свято.
18 А наро́д став кричати й казати: Візьми Цього́, — відпусти ж нам Вара́вву!“
But they all cried out in unison: “Away with this man! Release Barabbas to us!”
19 А той за повста́ння одне, яке сталося в місті, і за вбивство посаджений був до в'язни́ці.
(Barabbas had been imprisoned for an insurrection in the city, and for murder.)
20 І зно́ву сказав їм Пилат, хотячи́ відпустити Ісуса.
Wanting to release Jesus, Pilate addressed them again,
21 Та кричали вони й говорили: „Розіпни, розіпни Його!“
but they kept shouting, “Crucify Him! Crucify Him!”
22 Він же втретє промовив до них: „Яке ж зло вчинив Він? Я нічого, що на смерть заслуго́вувало б, на Нім не знайшов. Отже я покараю Його й відпущу́“.
A third time he said to them, “What evil has this man done? I have found in Him no offense worthy of death. So after I punish Him, I will release Him.”
23 А вони сильним криком свого домага́лися, та вимагали розп'я́сти Його. І взяв го́ру крик їхній та первосвящеників.
But they were insistent, demanding with loud voices for Jesus to be crucified. And their clamor prevailed.
24 І Пилат присудив, щоб було́, як просили вони:
So Pilate sentenced that their demand be met.
25 відпустив їм Вара́вву, поса́дженого за повста́ння та вбивство в в'язницю, за якого просили вони, а Ісуса віддав їхній волі...
As they had requested, he released the one imprisoned for insurrection and murder, and handed Jesus over to their will.
26 І як Його повели́, то схопи́ли якогось Си́мона із Кіріне́ї, що з поля вертався, і поклали на нього хреста, щоб він ніс за Ісусом!
As the soldiers led Him away, they seized Simon of Cyrene on his way in from the country, and put the cross on him to carry behind Jesus.
27 А за Ним ішов на́товп великий людей і жінок, які плакали та голосили за Ним.
A great number of people followed Him, including women who kept mourning and wailing for Him.
28 А Ісус обернувся до них та й промовив: „Дочки єрусалимські, не ридайте за Мною, — за собою ридайте й за ді́тьми своїми!
But Jesus turned to them and said, “Daughters of Jerusalem, do not weep for Me, but weep for yourselves and for your children.
29 Бо ось дні настають, коли скажуть: „Блаженні неплідні, та утро́би, які не родили, і груди, що не годували“.
Look, the days are coming when people will say, ‘Blessed are the barren women, the wombs that never bore, and breasts that never nursed!’
30 Тоді стануть казати гора́м: „Поспадайте на нас“, а узгі́р'ям: „Покрийте нас!“
At that time ‘they will say to the mountains, “Fall on us!” and to the hills, “Cover us!”’
31 Бо коли таке роблять зеленому дереву, то що́ буде сухому?“
For if men do these things while the tree is green, what will happen when it is dry?”
32 І вели́ з Ним також двох злочинників інших, щоб убити.
Two others, who were criminals, were also led away to be executed with Jesus.
33 А коли прибули́ на те місце, що звуть „Черепо́вище“, розп'яли́ тут Його та злочинників, — одно́го право́руч, а одного ліво́руч.
When they came to the place called The Skull, they crucified Him there, along with the criminals, one on His right and the other on His left.
34 Ісус же промовив: „Отче, відпусти їм, — бо не знають, що чинять вони!“А як Його одіж ділили, то кидали же́реба.
Then Jesus said, “Father, forgive them, for they do not know what they are doing.” And they divided up His garments by casting lots.
35 А люди стояли й дивились... Насміхалися з ними й старши́ни, говорячи: „Він інших спасав, — нехай Сам Себе ви́зволить, коли Він Христос, Божий Обра́нець!“
The people stood watching, and the rulers sneered at Him, saying, “He saved others; let Him save Himself if He is the Christ of God, the Chosen One.”
36 І вояки́ глузували з Нього: приступаючи, о́цет Йому подавали,
The soldiers also mocked Him and came up to offer Him sour wine.
37 і казали: „Коли Цар Ти Юдейський, — спаси Себе Сам!“
“If You are the King of the Jews,” they said, “save Yourself!”
38 Був же й напис над Ним письмом грецьким, латинським і гебрейським написаний: „Це — Цар Юдейський“.
Above Him was posted an inscription: THIS IS THE KING OF THE JEWS.
39 А один із розп'я́тих злочинників став зневажати Його й говорити: „Чи Ти не Христос? То спаси Себе й нас!“
One of the criminals who hung there heaped abuse on Him. “Are You not the Christ?” he said. “Save Yourself and us!”
40 Обізвався ж той другий, і докоряв йому, кажучи: „Чи не боїшся ти Бога, коли й сам на те саме засуджений?
But the other one rebuked him, saying, “Do you not even fear God, since you are under the same judgment?
41 Але ми справедливо засу́джені, і належну заплату за вчинки свої беремо́, — Цей же жодного зла не вчинив“.
We are punished justly, for we are receiving what our actions deserve. But this man has done nothing wrong.”
42 І сказав до Ісуса: „Спогада́й мене, Господи, коли при́йдеш у Царство Своє!“
Then he said, “Jesus, remember me when You come into Your kingdom!”
43 І промовив до нього Ісус: „Попра́вді кажу́ тобі: ти бу́деш зо Мною сьогодні в раю́!“
And Jesus said to him, “Truly I tell you, today you will be with Me in Paradise.”
44 Наближалася шоста година, — і те́мрява стала по ці́лій землі аж до години дев'ятої.
It was now about the sixth hour, and darkness came over all the land until the ninth hour.
45 І сонце затьми́лось, і в храмі завіса роздерлась надво́є.
The sun was darkened, and the veil of the temple was torn down the middle.
46 І, скрикнувши голосом гучним, промовив Ісус: „Отче, у руки Твої віддаю Свого духа!“І це прорікши, Він духа віддав.
Then Jesus called out in a loud voice, “Father, into Your hands I commit My Spirit.” And when He had said this, He breathed His last.
47 Коли ж сотник побачив, що́ сталось, він Бога просла́вив, говорячи: „Дійсно праведний був Чоловік Цей!“
When the centurion saw what had happened, he gave glory to God, saying, “Surely this was a righteous man.”
48 І ввесь на́товп, який зійшовсь на видо́вище це, як побачив, що́ сталось, — бив у гру́ди себе та вертався.
And when all the people who had gathered for this spectacle saw what had happened, they returned home beating their breasts.
49 Усі ж знайо́мі Його й ті жінки́, що прийшли були з Ним із Галілеї, здалека стояли й дивились на це.
But all those who knew Jesus, including the women who had followed Him from Galilee, stood at a distance watching these things.
50 І ось муж, на ім'я́ йому Йо́сип, що був радником синедріону, люди́на шановна і праведна, —
Now there was a Council member named Joseph, a good and righteous man,
51 не пристав він до ради та чину їх, — із Аримате́ї, юдейського міста, що й сам сподівався Божого Царства, —
who had not consented to their decision or action. He was from the Judean town of Arimathea, and was waiting for the kingdom of God.
52 цей прийшов до Пилата, і тіла Ісусового став просити.
He went to Pilate to ask for the body of Jesus.
53 І Йо́сип, знявши Його, обгорнув у полотно, і покла́в Його в гро́бі, що в скелі був ви́січений, і що в ньому ніко́ли ніхто не лежав.
Then he took it down, wrapped it in a linen cloth, and placed it in a tomb cut into the rock, where no one had yet been laid.
54 День той був Приготува́ння, і наставала субота.
It was Preparation Day, and the Sabbath was beginning.
55 А жінки́, що прийшли були з Ним із Галілеї, ішли слідо́м, і вони бачили гро́ба, і як покладене тіло Його.
The women who had come with Jesus from Galilee followed, and they saw the tomb and how His body was placed.
56 Повернувшись, вони наготува́ли па́хощів і мира, а в суботу, за заповіддю, спочивали.
Then they returned to prepare spices and perfumes. And they rested on the Sabbath, according to the commandment.
