Від Луки 22
1 Наближа́лося ж свято Опрі́сноків, що Па́схою зветься.
Se aproximaba la fiesta de los Ázimos, llamada la Pascua.
2 А первосвященики й книжники стали шукати, я́к би вбити Його, та боялись наро́ду.
Andaban los sumos sacerdotes y los escribas buscando cómo conseguirían hacer morir a Jesús, pues temían al pueblo.
3 Сатана ж увійшов у Юду, зва́ного Іскаріо́т, одно́го з Дванадцятьо́х.
Entonces, entró Satanás en Judas por sobrenombre Iscariote, que era del número de los Doce.
4 І він пішов, і почав умовлятися з первосвящениками та начальниками, я́к він видасть Його.
Y se fue a tratar con los sumos sacerdotes y los oficiales ( de la guardia del Templo ) de cómo lo entregaría a ellos.
5 Ті ж зраділи, і погодилися дати йому срібнякі́в.
Mucho se felicitaron, y convinieron con él en darle dinero.
6 І він обіцяв, і шукав відповідного ча́су, щоб їм видати Його без наро́ду.
Y Judas empeñó su palabra, y buscaba una ocasión para entregárselo a espaldas del pueblo.
7 І настав день Опрі́сноків, коли пасху прино́сити в жертву нале́жало.
Llegó, pues, el día de los Ázimos, en que se debía inmolar la pascua.
8 І послав Він Петра та Івана, говорячи: „Підіть, і приготуйте нам пасху, щоб її спожили́ ми“.
Y envió ( Jesús ) a Pedro y a Juan, diciéndoles: “Id a prepararnos la Pascua, para que la podamos comer”.
9 А вони запитали Його: „Де́ Ти хочеш, щоб ми приготува́ли?“
Le preguntaron: “Dónde quieres que la preparemos?”
10 А Він їм відказав: „Ось, як бу́дете вхо́дити в місто, стріне вас чоловік, воду несучи у глекові, — ідіть за ним аж до дому, куди він уві́йде.
Él les respondió. “Cuando entréis en la ciudad, encontraréis a un hombre que lleva un cántaro de agua; seguidlo hasta la casa en que entre.
11 І скажіть до госпо́даря дому: Учитель питає тебе: „Де кімна́та, в якій споживу́ зо Своїми учнями пасху?“
Y diréis al dueño de casa: “El Maestro te manda decir: ¿Dónde está el aposento en que comeré la pascua con mis discípulos?”
12 I він вам покаже велику го́рницю вистелену: там приготуйте“.
Y él mismo os mostrará una sala del piso alto, amplia y amueblada; disponed allí lo que es menester”.
13 І вони відійшли, і знайшли, як Він їм говорив, — і зачали́ там готува́ти пасху.
Partieron y encontraron todo como Él les había dicho, y prepararon la pascua.
14 А коли настав час, сів до сто́лу, і апо́столи з Ним.
Y cuando llegó la hora, se puso a la mesa, y los apóstoles con Él.
15 І промовив до них: „Я ду́же бажав спожи́ти цю пасху із вами, перш ніж муки прийму́.
Díjoles entonces: “De todo corazón he deseado comer esta pascua con vosotros antes de sufrir.
16 Бо кажу́ вам, що вже споживати не буду її, поки спо́вниться в Божому Царстві вона“.
Porque os digo que Yo no la volveré a comer hasta que ella tenga su plena realización en el reino de Dios”.
17 Узявши ж чашу, і вчинивши подяку, Він промовив: „Візьміть її, і поділіть між собою.
Y, habiendo recibido un cáliz dio gracias y dijo: “Tomadlo y repartíoslo.
18 Кажу́ ж вам, що віднині не питиму Я від оцього пло́ду виноградного, доки Боже Царство не при́йде“.
Porque, os digo, desde ahora no bebo del fruto de la vid hasta que venga el reino de Dios”.
19 Узявши ж хліб і вчинивши подяку, поламав і дав їм, проказуючи: „Це тіло Моє, що за вас віддається. Це чиніть на спо́мин про Мене!“
Y habiendo tomado pan y dado gracias, ( lo ) rompió, y les dio diciendo: “Este es el cuerpo mío, el que se da para vosotros. Haced esto en memoria mía”.
20 По вече́рі так само ж і чашу, говорячи: „Оця чаша — Нови́й Заповіт у Моїй крові, що за вас проливається.
Y asimismo el cáliz, después que hubieron cenado, diciendo: “Este cáliz es la nueva alianza en mi sangre, que se derrama para vosotros.
21 Та однак, — за столом ось зо Мною рука Мого зра́дника.
Sin embargo, ved: la mano del que me entrega está conmigo a la mesa.
22 Бо Син Лю́дський іде, як призна́чено; але горе тому чоловікові, хто Його видає!“
Porque el Hijo del hombre se va, según lo decretado, pero ¡ay del hombre por quien es entregado!”
23 А вони почали́ між собою питати, котри́й з них мав би це вчинити?
Y se pusieron a preguntarse entre sí quién de entre ellos sería el que iba a hacer esto.
24 І сталось між ними й змагання, котрий з них уважатися має за більшого.
Hubo también entre ellos una discusión sobre quién de ellos parecía ser mayor.
25 Він же промовив до них: „Царі народів панують над ними, а ті, що ними володіють, доброчи́нцями звуться.
Pero Él les dijo: “Los reyes de las naciones les hacen sentir su dominación, y los que ejercen sobre ellas el poder son llamados bienhechores.
26 Але не так ви: хто найбільший між вами, нехай буде, як менший, а начальник — як слуга,
No así vosotros; sino que el mayor entre vosotros sea como el menor; y el que manda, como quien sirve.
27 Бо хто більший: чи той, хто сидить при столі, чи хто прислуго́вує? Чи не той, хто сидить при столі? А Я серед вас, як слуга.
Pues ¿quién es mayor, el que está sentado a la mesa, o el que sirve? ¿No es acaso el que está sentado a la mesa? Sin embargo, Yo estoy entre vosotros como el sirviente.
28 Ви ж оті, що перетривали зо Мною в споку́сах Моїх,
Vosotros sois los que habéis perseverado conmigo en mis pruebas.
29 і Я вам запові́тую Царство, як Отець Мій Мені заповів,
Y Yo os confiero dignidad real como mi Padre me la ha conferido a Mí,
30 щоб ви в Царстві Моїм споживали й пили за столом Моїм, і щоб ви на престолах засіли судити дванадцять племе́н Ізраїлевих“.
para que comáis y bebáis a mi mesa en, mi reino, y os sentéis sobre tronos, para juzgar a las doce tribus de Israel.
31 І промовив Господь: „Си́моне, Си́моне, — ось сатана жадав вас, щоб вас пересі́яти, мов ту пшеницю.
Simón Simón, mira que Satanás os ha reclamado para zarandearos como se hace con el trigo.
32 Я ж молився за тебе, щоб не зме́ншилась віра твоя; ти ж колись, як наве́рнешся, зміцни браттю свою!“
Pero Yo he rogado por ti, a fin de que tu fe no desfallezca. Y tú, una vez convertido, confirma a tus hermanos.
33 А той відказав Йому: „Господи, я з Тобою готовий іти до в'язниці й на смерть!“
Pedro le respondió: “Señor, yo estoy pronto para ir contigo a la cárcel y a la muerte”.
34 Він же прорік: „Говорю́ тобі, Петре, — півень не заспіває сьогодні, як ти тричі зречешся, що не знаєш Мене“...
Mas Él le dijo: “Yo te digo, Pedro, el gallo no cantará hoy, hasta que tres veces hayas negado conocerme”.
35 І Він їм сказав: „Як Я вас посилав без кали́тки, і без торби, і без санда́ль, — чи вам бракувало чого?“Вони ж відказали: „Нічо́го“.
Y les dijo: “Cuando Yo os envié sin bolsa, ni alforja, ni calzado, ¿os faltó alguna cosa?” Respondieron: “Nada”.
36 „А тепер — каже їм — хто має калитку, нехай ві́зьме, теж і торбу; хто ж не має, нехай продасть одіж свою та й купить меча.
Y agregó: “Pues bien, ahora, el que tiene una bolsa, tómela consigo, e igualmente la alforja; y quien no tenga, venda su manto y compre una espada.
37 Говорю бо Я вам, що ви́конатися на Мені має й це ось написане: „До злочинців Його зарахо́вано“. Бо те, що про Мене, вико́нується“.
Porque Yo os digo, que esta palabra de la Escritura debe todavía cumplirse en Mí: «Y ha sido contado entre los malhechores». Y así, lo que a Mí se refiere, toca a su fin”.
38 І сказали вони: „Господи, ось тут два мечі“. А Він їм відказав: „До́сить!“
Le dijeron: “Señor, aquí hay dos espadas”. Les contestó: “Basta”.
39 І Він вийшов, і пішов за звича́єм на го́ру Оливну. А за Ним пішли учні Його.
Salió y marchó, como de costumbre, al Monte de los Olivos, y sus discípulos lo acompañaron.
40 А прийшовши на місце, сказав їм: „Моліться, щоб не впасти в спокусу“.
Cuando estuvo en ese lugar, les dijo: “Rogad que no entréis en tentación”.
41 А Він Сам, відійшовши від них, як докинути ка́менем, на коліна припав та й молився,
Y se alejó de ellos a distancia como de un tiro de piedra,
42 благаючи: „Отче, як волієш, — пронеси́ мимо Мене цю чашу! Та проте — не Моя, а Твоя нехай станеться воля!“
y, habiéndose arrodillado, oró así: “Padre, si quieres, aparta de Mí este cáliz, pero no se haga mi voluntad, sino la tuya”.
43 І Ангол із неба з'явився до Нього, — і додавав Йому сили.
Y se le apareció del cielo un ángel y lo confortaba.
44 А як був у смерте́льній тривозі, ще пильніш Він молився. І піт Його став, немов каплі крови, що спливали на землю.
Y entrando en agonía, oraba sin cesar. Y su sudor fue como gotas de sangre, que caían sobre la tierra.
45 І, підвівшись з молитви, Він до учнів прийшов, і знайшов їх, що спали з журби́.
Cuando se levantó de la oración, fue a sus discípulos, y los halló durmiendo, a causa de la tristeza.
46 І промовив до них: „Чого́ ви спите? Уставайте й моліться, щоб не впасти в спокусу!
Y les dijo: “¿Por qué dormís? Levantaos y orad, para que no entréis en tentación”.
47 І, коли Він іще говорив, ось наро́д з'явився, і один із Дванадцятьо́х, що Юдою зветься, ішов перед ними. І він підійшов до Ісуса, щоб поцілувати Його. [Бо він знака їм дав був: кого я поцілую, то Він!“].
Estaba todavía hablando, cuando llegó una tropa, y el que se llamaba Judas, uno de los Doce, iba a la cabeza de ellos, y se acercó a Jesús para besarlo.
48 Ісус же промовив до нього: „Чи оце поцілу́нком ти, Юдо, видаєш Сина Лю́дського?“
Jesús le dijo: “Judas, ¿con un beso entregas al Hijo del Hombre?”
49 А ті, що були́ з Ним, як побачили, що́ має статись, сказали Йому: „Господи, — чи мече́м нам не вдарити?“
Los que estaban con Él, viendo lo que iba a suceder, le dijeron: “Señor, ¿golpearemos con la espada?”
50 І, один із них рубону́в раба первосвященикового, — та й відтяв праве вухо йому́.
Y uno de ellos dio un golpe al siervo del sumo sacerdote, y le separó la oreja derecha.
51 Та Ісус відізвався й сказав: „Лишіть, — уже до́сить!“І, доторкнувшись до вуха його, у здоро́вив його.
Jesús, empero, respondió y dijo: “Sufrid aun esto”; y tocando la oreja la sanó.
52 А до первосвящеників і вла́ди сторожі храму та старших, що прийшли проти Нього, промовив Ісус: „Немов на розбійника вийшли з меча́ми та ки́ями.
Después Jesús dijo a los que habían venido contra Él, sumos sacerdotes, oficiales del Templo y ancianos: “¿Cómo contra un ladrón salisteis con espadas y palos?
53 Як щоденно Я з вами у храмі бував, не підне́сли на Мене ви рук. Та це ваша година тепер, і влада те́мряви“.
Cada día estaba Yo con vosotros en el Templo, y no habéis extendido las manos contra Mí. Pero esta es la hora vuestra, y la potestad de la tiniebla”.
54 А схопи́вши Його, повели́ й привели́ у дім первосвященика. Петро ж зда́лека йшов слідкома́.
Entonces lo prendieron, lo llevaron y lo hicieron entrar en la casa del Sumo Sacerdote. Y Pedro seguía de lejos.
55 Як розклали ж огонь серед дво́ру, і вкупі сиділи, сидів і Петро поміж ними.
Cuando encendieron fuego en medio del patio, y se sentaron alrededor, vino Pedro a sentarse entre ellos.
56 А служни́ця одна його вгледіла, як сидів коло світла, і, придивившись до нього, сказала: „І цей був із Ним!“
Mas una sirvienta lo vio sentado junto al fuego y, fijando en él su mirada, dijo: “Este también estaba con Él”.
57 І відрікся від Нього він, тве́рдячи: „Не знаю я, жінко, Його!“
Él lo negó, diciendo: “Mujer, yo no lo conozco”.
58 Незаба́ром же другий побачив його та й сказав: „І ти від отих“. А Петро відказав: „Ні, чоловіче!“
Un poco después, otro lo vio y le dijo: “Tú también eres de ellos”. Pero Pedro dijo: “Hombre, no lo soy”.
59 І як ча́су минуло з годину, хтось інший твердив і казав: „Поправді, — і цей був із Ним, бо він галіле́янин“.
Después de un intervalo como de una hora, otro afirmó con fuerza: “Ciertamente, este estaba con Él; porque es también un galileo”.
60 А Петро відказав: „Чоловіче, — не відаю, про що́ ти говориш“... І зараз, як іще говорив він, півень заспівав.
Mas Pedro dijo: “Hombre, no sé lo que dices”. Al punto, y cuando él hablaba todavía, un gallo cantó.
61 І Господь обернувся й подививсь на Петра. А Петро згадав слово Господнє, як сказав Він йому: „Перше, ніж заспіває півень, — відречешся ти тричі від Мене“.
Y el Señor se volvió para mirar a Pedro, y Pedro se acordó de la palabra del Señor, según lo había dicho: “Antes que el gallo cante hoy, tú me negarás tres veces”.
62 І, вийшовши звідти, він гірко заплакав!
Y salió fuera y lloró amargamente.
63 А люди, які ув'язни́ли Ісуса, знуща́лися з Нього та били.
Y los hombres que lo tenían ( a Jesús ), se burlaban de Él y lo golpeaban.
64 І, закривши Його, вони били Його по обличчі, і питали Його, приговорюючи: „Пророкуй, хто́ то вдарив Тебе?“
Y habiéndole velado la faz, le preguntaban diciendo: “¡Adivina! ¿Quién es el que te golpeó?”
65 І багато інших богознева́г говорили на Нього вони...
Y proferían contra Él muchas otras palabras injuriosas.
66 А коли настав день, то зібралися старші наро́ду, первосвященики й книжники, і повели́ Його в синедріо́н свій,
Cuando se hizo de día, se reunió la asamblea de los ancianos del pueblo, los sumos sacerdotes y escribas, y lo hicieron comparecer ante el Sanhedrín,
67 і казали: „Коли Ти Христос, скажи нам“. А Він їм відповів: „Коли Я вам скажу́, — не повірите ви.
diciendo: “Si Tú eres el Cristo, dínoslo”. Mas les respondió: “Si os hablo, no me creeréis,
68 А коли й поспитаю вас Я, — не дасте Мені відповіді.
y si os pregunto, no me responderéis.
69 Незаба́ром Син Лю́дський сидітиме по прави́ці сили Божої!“
Pero desde ahora el Hijo del hombre estará sentado a la diestra del poder de Dios”.
70 Тоді всі запитали: „То Ти Божий Син?“А Він їм відповів: „Самі кажете ви, що то Я“.
Y todos le preguntaron: “¿Luego eres Tú el Hijo de Dios?” Les respondió: “Vosotros lo estáis diciendo: Yo soy”.
71 А вони відказали: „На́що потрібні ще свідки для нас? Бо ми чули самі з Його уст!“
Entonces dijeron: “¿Qué necesidad tenemos ya de testimonio? Nosotros mismos acabamos de oírlo de su boca”.
