Від Луки 22
1 Наближа́лося ж свято Опрі́сноків, що Па́схою зветься.
Приближался праздник опресноков, называемый Пасхою,
2 А первосвященики й книжники стали шукати, я́к би вбити Його, та боялись наро́ду.
и искали первосвященники и книжники, как бы погубить Его, потому что боялись народа.
3 Сатана ж увійшов у Юду, зва́ного Іскаріо́т, одно́го з Дванадцятьо́х.
Вошел же сатана в Иуду, прозванного Искариотом, одного из числа двенадцати,
4 І він пішов, і почав умовлятися з первосвящениками та начальниками, я́к він видасть Його.
и он пошел, и говорил с первосвященниками и начальниками, как Его предать им.
5 Ті ж зраділи, і погодилися дати йому срібнякі́в.
Они обрадовались и согласились дать ему денег;
6 І він обіцяв, і шукав відповідного ча́су, щоб їм видати Його без наро́ду.
и он обещал, и искал удобного времени, чтобы предать Его им не при народе.
7 І настав день Опрі́сноків, коли пасху прино́сити в жертву нале́жало.
Настал же день опресноков, в который надлежало заколоть пасхального агнца,
8 І послав Він Петра та Івана, говорячи: „Підіть, і приготуйте нам пасху, щоб її спожили́ ми“.
и послал Иисус Петра и Иоанна, сказав: пойдите, приготовьте нам есть пасху.
9 А вони запитали Його: „Де́ Ти хочеш, щоб ми приготува́ли?“
Они же сказали Ему: где велишь нам приготовить?
10 А Він їм відказав: „Ось, як бу́дете вхо́дити в місто, стріне вас чоловік, воду несучи у глекові, — ідіть за ним аж до дому, куди він уві́йде.
Он сказал им: вот, при входе вашем в город, встретится с вами человек, несущий кувшин воды; последуйте за ним в дом, в который войдет он,
11 І скажіть до госпо́даря дому: Учитель питає тебе: „Де кімна́та, в якій споживу́ зо Своїми учнями пасху?“
и скажите хозяину дома: Учитель говорит тебе: где комната, в которой бы Мне есть пасху с учениками Моими?
12 I він вам покаже велику го́рницю вистелену: там приготуйте“.
И он покажет вам горницу большую устланную; там приготовьте.
13 І вони відійшли, і знайшли, як Він їм говорив, — і зачали́ там готува́ти пасху.
Они пошли, и нашли, как сказал им, и приготовили пасху.
14 А коли настав час, сів до сто́лу, і апо́столи з Ним.
И когда настал час, Он возлег, и двенадцать Апостолов с Ним,
15 І промовив до них: „Я ду́же бажав спожи́ти цю пасху із вами, перш ніж муки прийму́.
и сказал им: очень желал Я есть с вами сию пасху прежде Моего страдания,
16 Бо кажу́ вам, що вже споживати не буду її, поки спо́вниться в Божому Царстві вона“.
ибо сказываю вам, что уже не буду есть ее, пока она не совершится в Царствии Божием.
17 Узявши ж чашу, і вчинивши подяку, Він промовив: „Візьміть її, і поділіть між собою.
И, взяв чашу и благодарив, сказал: приимите ее и разделите между собою,
18 Кажу́ ж вам, що віднині не питиму Я від оцього пло́ду виноградного, доки Боже Царство не при́йде“.
ибо сказываю вам, что не буду пить от плода виноградного, доколе не придет Царствие Божие.
19 Узявши ж хліб і вчинивши подяку, поламав і дав їм, проказуючи: „Це тіло Моє, що за вас віддається. Це чиніть на спо́мин про Мене!“
И, взяв хлеб и благодарив, преломил и подал им, говоря: сие есть тело Мое, которое за вас предается; сие творите в Мое воспоминание.
20 По вече́рі так само ж і чашу, говорячи: „Оця чаша — Нови́й Заповіт у Моїй крові, що за вас проливається.
Также и чашу после вечери, говоря: сия чаша есть Новый Завет в Моей крови, которая за вас проливается.
21 Та однак, — за столом ось зо Мною рука Мого зра́дника.
И вот, рука предающего Меня со Мною за столом;
22 Бо Син Лю́дський іде, як призна́чено; але горе тому чоловікові, хто Його видає!“
впрочем, Сын Человеческий идет по предназначению, но горе тому человеку, которым Он предается.
23 А вони почали́ між собою питати, котри́й з них мав би це вчинити?
И они начали спрашивать друг друга, кто бы из них был, который это сделает.
24 І сталось між ними й змагання, котрий з них уважатися має за більшого.
Был же и спор между ними, кто из них должен почитаться большим.
25 Він же промовив до них: „Царі народів панують над ними, а ті, що ними володіють, доброчи́нцями звуться.
Он же сказал им: цари господствуют над народами, и владеющие ими благодетелями называются,
26 Але не так ви: хто найбільший між вами, нехай буде, як менший, а начальник — як слуга,
а вы не так: но кто из вас больше, будь как меньший, и начальствующий - как служащий.
27 Бо хто більший: чи той, хто сидить при столі, чи хто прислуго́вує? Чи не той, хто сидить при столі? А Я серед вас, як слуга.
Ибо кто больше: возлежащий, или служащий? не возлежащий ли? А Я посреди вас, как служащий.
28 Ви ж оті, що перетривали зо Мною в споку́сах Моїх,
Но вы пребыли со Мною в напастях Моих,
29 і Я вам запові́тую Царство, як Отець Мій Мені заповів,
и Я завещаваю вам, как завещал Мне Отец Мой, Царство,
30 щоб ви в Царстві Моїм споживали й пили за столом Моїм, і щоб ви на престолах засіли судити дванадцять племе́н Ізраїлевих“.
да ядите и пиете за трапезою Моею в Царстве Моем, и сядете на престолах судить двенадцать колен Израилевых.
31 І промовив Господь: „Си́моне, Си́моне, — ось сатана жадав вас, щоб вас пересі́яти, мов ту пшеницю.
И сказал Господь: Симон! Симон! се, сатана просил, чтобы сеять вас как пшеницу,
32 Я ж молився за тебе, щоб не зме́ншилась віра твоя; ти ж колись, як наве́рнешся, зміцни браттю свою!“
но Я молился о тебе, чтобы не оскудела вера твоя; и ты некогда, обратившись, утверди братьев твоих.
33 А той відказав Йому: „Господи, я з Тобою готовий іти до в'язниці й на смерть!“
Он отвечал Ему: Господи! с Тобою я готов и в темницу и на смерть идти.
34 Він же прорік: „Говорю́ тобі, Петре, — півень не заспіває сьогодні, як ти тричі зречешся, що не знаєш Мене“...
Но Он сказал: говорю тебе, Петр, не пропоет петух сегодня, как ты трижды отречешься, что не знаешь Меня.
35 І Він їм сказав: „Як Я вас посилав без кали́тки, і без торби, і без санда́ль, — чи вам бракувало чого?“Вони ж відказали: „Нічо́го“.
И сказал им: когда Я посылал вас без мешка и без сумы и без обуви, имели ли вы в чем недостаток? Они отвечали: ни в чем.
36 „А тепер — каже їм — хто має калитку, нехай ві́зьме, теж і торбу; хто ж не має, нехай продасть одіж свою та й купить меча.
Тогда Он сказал им: но теперь, кто имеет мешок, тот возьми его, также и суму; а у кого нет, продай одежду свою и купи меч;
37 Говорю бо Я вам, що ви́конатися на Мені має й це ось написане: „До злочинців Його зарахо́вано“. Бо те, що про Мене, вико́нується“.
ибо сказываю вам, что должно исполниться на Мне и сему написанному: и к злодеям причтен. Ибо то, что о Мне, приходит к концу.
38 І сказали вони: „Господи, ось тут два мечі“. А Він їм відказав: „До́сить!“
Они сказали: Господи! вот, здесь два меча. Он сказал им: довольно.
39 І Він вийшов, і пішов за звича́єм на го́ру Оливну. А за Ним пішли учні Його.
И, выйдя, пошел по обыкновению на гору Елеонскую, за Ним последовали и ученики Его.
40 А прийшовши на місце, сказав їм: „Моліться, щоб не впасти в спокусу“.
Придя же на место, сказал им: молитесь, чтобы не впасть в искушение.
41 А Він Сам, відійшовши від них, як докинути ка́менем, на коліна припав та й молився,
И Сам отошел от них на вержение камня, и, преклонив колени, молился,
42 благаючи: „Отче, як волієш, — пронеси́ мимо Мене цю чашу! Та проте — не Моя, а Твоя нехай станеться воля!“
говоря: Отче! о, если бы Ты благоволил пронести чашу сию мимо Меня! впрочем не Моя воля, но Твоя да будет.
43 І Ангол із неба з'явився до Нього, — і додавав Йому сили.
Явился же Ему Ангел с небес и укреплял Его.
44 А як був у смерте́льній тривозі, ще пильніш Він молився. І піт Його став, немов каплі крови, що спливали на землю.
И, находясь в борении, прилежнее молился, и был пот Его, как капли крови, падающие на землю.
45 І, підвівшись з молитви, Він до учнів прийшов, і знайшов їх, що спали з журби́.
Встав от молитвы, Он пришел к ученикам, и нашел их спящими от печали
46 І промовив до них: „Чого́ ви спите? Уставайте й моліться, щоб не впасти в спокусу!
и сказал им: что вы спите? встаньте и молитесь, чтобы не впасть в искушение.
47 І, коли Він іще говорив, ось наро́д з'явився, і один із Дванадцятьо́х, що Юдою зветься, ішов перед ними. І він підійшов до Ісуса, щоб поцілувати Його. [Бо він знака їм дав був: кого я поцілую, то Він!“].
Когда Он еще говорил это, появился народ, а впереди его шел один из двенадцати, называемый Иуда, и он подошел к Иисусу, чтобы поцеловать Его. Ибо он такой им дал знак: Кого я поцелую, Тот и есть.
48 Ісус же промовив до нього: „Чи оце поцілу́нком ти, Юдо, видаєш Сина Лю́дського?“
Иисус же сказал ему: Иуда! целованием ли предаешь Сына Человеческого?
49 А ті, що були́ з Ним, як побачили, що́ має статись, сказали Йому: „Господи, — чи мече́м нам не вдарити?“
Бывшие же с Ним, видя, к чему идет дело, сказали Ему: Господи! не ударить ли нам мечом?
50 І, один із них рубону́в раба первосвященикового, — та й відтяв праве вухо йому́.
И один из них ударил раба первосвященникова, и отсек ему правое ухо.
51 Та Ісус відізвався й сказав: „Лишіть, — уже до́сить!“І, доторкнувшись до вуха його, у здоро́вив його.
Тогда Иисус сказал: оставьте, довольно. И, коснувшись уха его, исцелил его.
52 А до первосвящеників і вла́ди сторожі храму та старших, що прийшли проти Нього, промовив Ісус: „Немов на розбійника вийшли з меча́ми та ки́ями.
Первосвященникам же и начальникам храма и старейшинам, собравшимся против Него, сказал Иисус: как будто на разбойника вышли вы с мечами и кольями, чтобы взять Меня?
53 Як щоденно Я з вами у храмі бував, не підне́сли на Мене ви рук. Та це ваша година тепер, і влада те́мряви“.
Каждый день бывал Я с вами в храме, и вы не поднимали на Меня рук, но теперь ваше время и власть тьмы.
54 А схопи́вши Його, повели́ й привели́ у дім первосвященика. Петро ж зда́лека йшов слідкома́.
Взяв Его, повели и привели в дом первосвященника. Петр же следовал издали.
55 Як розклали ж огонь серед дво́ру, і вкупі сиділи, сидів і Петро поміж ними.
Когда они развели огонь среди двора и сели вместе, сел и Петр между ними.
56 А служни́ця одна його вгледіла, як сидів коло світла, і, придивившись до нього, сказала: „І цей був із Ним!“
Одна служанка, увидев его сидящего у огня и всмотревшись в него, сказала: и этот был с Ним.
57 І відрікся від Нього він, тве́рдячи: „Не знаю я, жінко, Його!“
Но он отрекся от Него, сказав женщине: я не знаю Его.
58 Незаба́ром же другий побачив його та й сказав: „І ти від отих“. А Петро відказав: „Ні, чоловіче!“
Вскоре потом другой, увидев его, сказал: и ты из них. Но Петр сказал этому человеку: нет!
59 І як ча́су минуло з годину, хтось інший твердив і казав: „Поправді, — і цей був із Ним, бо він галіле́янин“.
Прошло с час времени, еще некто настоятельно говорил: точно и этот был с Ним, ибо он Галилеянин.
60 А Петро відказав: „Чоловіче, — не відаю, про що́ ти говориш“... І зараз, як іще говорив він, півень заспівав.
Но Петр сказал тому человеку: не знаю, что ты говоришь. И тотчас, когда еще говорил он, запел петух.
61 І Господь обернувся й подививсь на Петра. А Петро згадав слово Господнє, як сказав Він йому: „Перше, ніж заспіває півень, — відречешся ти тричі від Мене“.
Тогда Господь, обратившись, взглянул на Петра, и Петр вспомнил слово Господа, как Он сказал ему: прежде нежели пропоет петух, отречешься от Меня трижды.
62 І, вийшовши звідти, він гірко заплакав!
И, выйдя вон, горько заплакал.
63 А люди, які ув'язни́ли Ісуса, знуща́лися з Нього та били.
Люди, державшие Иисуса, ругались над Ним и били Его;
64 І, закривши Його, вони били Його по обличчі, і питали Його, приговорюючи: „Пророкуй, хто́ то вдарив Тебе?“
и, закрыв Его, ударяли Его по лицу и спрашивали Его: прореки, кто ударил Тебя?
65 І багато інших богознева́г говорили на Нього вони...
И много иных хулений произносили против Него.
66 А коли настав день, то зібралися старші наро́ду, первосвященики й книжники, і повели́ Його в синедріо́н свій,
И как настал день, собрались старейшины народа, первосвященники и книжники, и ввели Его в свой синедрион
67 і казали: „Коли Ти Христос, скажи нам“. А Він їм відповів: „Коли Я вам скажу́, — не повірите ви.
и сказали: Ты ли Христос? скажи нам. Он сказал им: если скажу вам, вы не поверите;
68 А коли й поспитаю вас Я, — не дасте Мені відповіді.
если же и спрошу вас, не будете отвечать Мне и не отпустите Меня;
69 Незаба́ром Син Лю́дський сидітиме по прави́ці сили Божої!“
отныне Сын Человеческий воссядет одесную силы Божией.
70 Тоді всі запитали: „То Ти Божий Син?“А Він їм відповів: „Самі кажете ви, що то Я“.
И сказали все: итак, Ты Сын Божий? Он отвечал им: вы говорите, что Я.
71 А вони відказали: „На́що потрібні ще свідки для нас? Бо ми чули самі з Його уст!“
Они же сказали: какое еще нужно нам свидетельство? ибо мы сами слышали из уст Его.
