Від Луки 22
1 Наближа́лося ж свято Опрі́сноків, що Па́схою зветься.
And the feast of the unleavened bread, called the passover, was nigh.
2 А первосвященики й книжники стали шукати, я́к би вбити Його, та боялись наро́ду.
And the chief priests and scribes were seeking how they might kill Him; for they feared the people.
3 Сатана ж увійшов у Юду, зва́ного Іскаріо́т, одно́го з Дванадцятьо́х.
And Satan entered into Judas called Iscariot, being of the number of the twelve.
4 І він пішов, і почав умовлятися з первосвящениками та начальниками, я́к він видасть Його.
And having gone away, he spoke with the chief priests and the magistrates, how he might betray Him to them.
5 Ті ж зраділи, і погодилися дати йому срібнякі́в.
And they rejoiced, and promised to give him money.
6 І він обіцяв, і шукав відповідного ча́су, щоб їм видати Його без наро́ду.
And he promised them, and was seeking an opportunity to deliver Him unto them in the absence of the multitude.
7 І настав день Опрі́сноків, коли пасху прино́сити в жертву нале́жало.
And the day of the unleavened bread came, in which it behooved to slay the passover.
8 І послав Він Петра та Івана, говорячи: „Підіть, і приготуйте нам пасху, щоб її спожили́ ми“.
And He sent Peter and John, saying, Going prepare for us the passover, in order that we may eat it.
9 А вони запитали Його: „Де́ Ти хочеш, щоб ми приготува́ли?“
And they said to Him, Where do you wish that we may prepare it?
10 А Він їм відказав: „Ось, як бу́дете вхо́дити в місто, стріне вас чоловік, воду несучи у глекові, — ідіть за ним аж до дому, куди він уві́йде.
And He said to them, Behold, you having come into the city, a man will meet you carrying a pitcher of water; follow him into the house where he is going.
11 І скажіть до госпо́даря дому: Учитель питає тебе: „Де кімна́та, в якій споживу́ зо Своїми учнями пасху?“
And say to the landlord, The Teacher says to thee, Where is the guest-chamber, where I may eat the passover with my disciples?
12 I він вам покаже велику го́рницю вистелену: там приготуйте“.
And he will show you a large upper room furnished: there prepare.
13 І вони відійшли, і знайшли, як Він їм говорив, — і зачали́ там готува́ти пасху.
And having gone away, they found as He told them; and prepared the passover.
14 А коли настав час, сів до сто́лу, і апо́столи з Ним.
And when the hour arrived, He sat down and the apostles along with Him.
15 І промовив до них: „Я ду́же бажав спожи́ти цю пасху із вами, перш ніж муки прийму́.
And He said to them, I desired with desire to eat this passover with you before I suffer: for I say to you,
16 Бо кажу́ вам, що вже споживати не буду її, поки спо́вниться в Божому Царстві вона“.
I eat this no more, until it may be fulfilled in the kingdom of God.
17 Узявши ж чашу, і вчинивши подяку, Він промовив: „Візьміть її, і поділіть між собою.
And receiving the cup, having given thanks, He said, Take this, and divide it among yourselves;
18 Кажу́ ж вам, що віднині не питиму Я від оцього пло́ду виноградного, доки Боже Царство не при́йде“.
for I say to you, I shall from now drink no more from the fruit of the vine, until the kingdom of God may come.
19 Узявши ж хліб і вчинивши подяку, поламав і дав їм, проказуючи: „Це тіло Моє, що за вас віддається. Це чиніть на спо́мин про Мене!“
And taking bread, blessing it, He broke it, and gave it to them, saying, This is my body given for you: do this in remembrance of me.
20 По вече́рі так само ж і чашу, говорячи: „Оця чаша — Нови́й Заповіт у Моїй крові, що за вас проливається.
Likewise also the cup after supper, saying, This cup is the new covenant in my blood, which is poured out in your behalf.
21 Та однак, — за столом ось зо Мною рука Мого зра́дника.
Moreover behold, the hand of the one betraying me is with me at the table.
22 Бо Син Лю́дський іде, як призна́чено; але горе тому чоловікові, хто Його видає!“
Indeed the Son of man goes, according to that which has been appointed: but woe to that man by whom He is betrayed!
23 А вони почали́ між собою питати, котри́й з них мав би це вчинити?
And they began to inquire among themselves, who then of them is the one of them about to do this.
24 І сталось між ними й змагання, котрий з них уважатися має за більшого.
And there was a contention among them, which one of them seems to be the greater,
25 Він же промовив до них: „Царі народів панують над ними, а ті, що ними володіють, доброчи́нцями звуться.
And He said to them, The kings of the Gentiles domineer over them; and those exercising authority over them are called Benefactors.
26 Але не так ви: хто найбільший між вами, нехай буде, як менший, а начальник — як слуга,
But you are not thus: but let the greater among you be as the younger; and the leader as the waiter.
27 Бо хто більший: чи той, хто сидить при столі, чи хто прислуго́вує? Чи не той, хто сидить при столі? А Я серед вас, як слуга.
For which is the greater, he that sitteth at the table, or the waiter? is not the one sitting? but I am in the midst of you as the waiter.
28 Ви ж оті, що перетривали зо Мною в споку́сах Моїх,
But you are those who have remained with me in my temptations.
29 і Я вам запові́тую Царство, як Отець Мій Мені заповів,
And I appoint unto you a kingdom, as my Father appointed unto me,
30 щоб ви в Царстві Моїм споживали й пили за столом Моїм, і щоб ви на престолах засіли судити дванадцять племе́н Ізраїлевих“.
in order that you may eat and drink at my table in my kingdom; and you shall sit upon thrones judging the twelve tribes of Israel.
31 І промовив Господь: „Си́моне, Си́моне, — ось сатана жадав вас, щоб вас пересі́яти, мов ту пшеницю.
Simon, Simon, behold, Satan sought you out, to sift you as wheat:
32 Я ж молився за тебе, щоб не зме́ншилась віра твоя; ти ж колись, як наве́рнешся, зміцни браттю свою!“
but I prayed for you, that your faith may not fail you: and thou, when having turned, strengthen thy brethren:
33 А той відказав Йому: „Господи, я з Тобою готовий іти до в'язниці й на смерть!“
but he said to Him, Lord, I am ready to go with thee to prison and to death.
34 Він же прорік: „Говорю́ тобі, Петре, — півень не заспіває сьогодні, як ти тричі зречешся, що не знаєш Мене“...
And He said; I say unto thee, Peter, the cock shall not crow this day, before that thou shalt thrice deny that thou knowest me.
35 І Він їм сказав: „Як Я вас посилав без кали́тки, і без торби, і без санда́ль, — чи вам бракувало чого?“Вони ж відказали: „Нічо́го“.
Then He said to them, When I sent you without purse, and valise, and sandals, did you lack anything? And they said; Nothing.
36 „А тепер — каже їм — хто має калитку, нехай ві́зьме, теж і торбу; хто ж не має, нехай продасть одіж свою та й купить меча.
And He said to them; But now, let the one having a purse, take it, likewise also valise: and let the one having no sword, sell his cloak and buy one.
37 Говорю бо Я вам, що ви́конатися на Мені має й це ось написане: „До злочинців Його зарахо́вано“. Бо те, що про Мене, вико́нується“.
For I say unto you, that it behooves that which has been written to be perfected in me, this, And He was numbered with the transgressors: for indeed that which is concerning me has an end.
38 І сказали вони: „Господи, ось тут два мечі“. А Він їм відказав: „До́сить!“
And they said, Lord, behold, here are two swords. And He said to them, It is sufficient.
39 І Він вийшов, і пішов за звича́єм на го́ру Оливну. А за Ним пішли учні Його.
And having gone out, He departed, according to custom, into the Mount of Olives; and His disciples followed Him.
40 А прийшовши на місце, сказав їм: „Моліться, щоб не впасти в спокусу“.
He being at the place, He said to them, Pray that you enter not into temptation.
41 А Він Сам, відійшовши від них, як докинути ка́менем, на коліна припав та й молився,
And He was separated from them about a stone's cast; and putting down His knees, continued to pray,
42 благаючи: „Отче, як волієш, — пронеси́ мимо Мене цю чашу! Та проте — не Моя, а Твоя нехай станеться воля!“
saying, Father, if this cup is willing to pass from me; moreover let not my will, but thine be done.
43 І Ангол із неба з'явився до Нього, — і додавав Йому сили.
And an angel from heaven appeared unto Him, strengthening Him.
44 А як був у смерте́льній тривозі, ще пильніш Він молився. І піт Його став, немов каплі крови, що спливали на землю.
And being in agony He continued to pray the more earnestly. And His sweat was like drops of blood falling down upon the ground.
45 І, підвівшись з молитви, Він до учнів прийшов, і знайшов їх, що спали з журби́.
And having risen from prayer, having come to His disciples, He found them sleeping on account of weariness,
46 І промовив до них: „Чого́ ви спите? Уставайте й моліться, щоб не впасти в спокусу!
and He said to them, Why do you sleep? Arising pray, that you may not enter into temptation.
47 І, коли Він іще говорив, ось наро́д з'явився, і один із Дванадцятьо́х, що Юдою зветься, ішов перед ними. І він підійшов до Ісуса, щоб поцілувати Його. [Бо він знака їм дав був: кого я поцілую, то Він!“].
And He still speaking, behold, a multitude and the one called Judas, one of the twelve, was coming before them; and he drew near to Jesus to kiss Him.
48 Ісус же промовив до нього: „Чи оце поцілу́нком ти, Юдо, видаєш Сина Лю́дського?“
And Jesus said to him, Judas, do you betray the Son of man with a kiss?
49 А ті, що були́ з Ним, як побачили, що́ має статись, сказали Йому: „Господи, — чи мече́м нам не вдарити?“
And those around Him seeing what was coming on Him, said, Lord, shall we smite with the sword?
50 І, один із них рубону́в раба первосвященикового, — та й відтяв праве вухо йому́.
And one of them smote the servant of the high priest, and cut off his right ear.
51 Та Ісус відізвався й сказав: „Лишіть, — уже до́сить!“І, доторкнувшись до вуха його, у здоро́вив його.
And Jesus responding said, Hold on until this: and touching his ear, healed him.
52 А до первосвящеників і вла́ди сторожі храму та старших, що прийшли проти Нього, промовив Ісус: „Немов на розбійника вийшли з меча́ми та ки́ями.
Jesus said to the high priests, and magistrates of the temple, and elders who were assembled to Him; You have come out as against a robber, with swords and clubs.
53 Як щоденно Я з вами у храмі бував, не підне́сли на Мене ви рук. Та це ваша година тепер, і влада те́мряви“.
I being daily with you in the temple, you reached not out your hands unto me. But this is your hour, and the power of darkness.
54 А схопи́вши Його, повели́ й привели́ у дім первосвященика. Петро ж зда́лека йшов слідкома́.
And taking Him, they led Him away, and led Him into the house of the chief priest. And Peter followed Him a long way off.
55 Як розклали ж огонь серед дво́ру, і вкупі сиділи, сидів і Петро поміж ними.
And having lighted a fire in the midst of the court, and they sitting together, Peter was sitting in the midst of them.
56 А служни́ця одна його вгледіла, як сидів коло світла, і, придивившись до нього, сказала: „І цей був із Ним!“
And a certain maidservant, seeing him sitting at the fire, and fixing her eyes on him, said, This man was with Him.
57 І відрікся від Нього він, тве́рдячи: „Не знаю я, жінко, Його!“
And he denied Him, saying, Woman, I know Him not.
58 Незаба́ром же другий побачив його та й сказав: „І ти від отих“. А Петро відказав: „Ні, чоловіче!“
And after a brief interval another seeing him, said, Truly, thou art one of them. And Peter said, Man, I am not.
59 І як ча́су минуло з годину, хтось інший твердив і казав: „Поправді, — і цей був із Ним, бо він галіле́янин“.
And about one hour having elapsed, a certain other man accosted him, saying, He was truly with Him: for he is a Galilean.
60 А Петро відказав: „Чоловіче, — не відаю, про що́ ти говориш“... І зараз, як іще говорив він, півень заспівав.
And Peter said, Man, I know Him not. And immediately, he yet speaking, the cock crew.
61 І Господь обернувся й подививсь на Петра. А Петро згадав слово Господнє, як сказав Він йому: „Перше, ніж заспіває півень, — відречешся ти тричі від Мене“.
And the Lord turning, looked upon Peter; and Peter remembered the word of the Lord, how He said to him, that, Before the cock shall crow thou shalt deny me thrice.
62 І, вийшовши звідти, він гірко заплакав!
And having gone out, he wept bitterly.
63 А люди, які ув'язни́ли Ісуса, знуща́лися з Нього та били.
And the men having Him, began to mock, beating Him,
64 І, закривши Його, вони били Його по обличчі, і питали Його, приговорюючи: „Пророкуй, хто́ то вдарив Тебе?“
and covering Him, they continued to ask saying, Prophesy, who is the one smiting thee.
65 І багато інших богознева́г говорили на Нього вони...
And blaspheming, they continued to speak many other things against Him.
66 А коли настав день, то зібралися старші наро́ду, первосвященики й книжники, і повели́ Його в синедріо́н свій,
And when it was day, the eldership of the people was convened, and the chief priests and scribes, and they led Him into their sanhedrim.
67 і казали: „Коли Ти Христос, скажи нам“. А Він їм відповів: „Коли Я вам скажу́, — не повірите ви.
Saying, If thou art the Christ, tell us. And He said to them, If I may tell you, you will not believe:
68 А коли й поспитаю вас Я, — не дасте Мені відповіді.
and if indeed I will ask you, you will not respond to me, or release me.
69 Незаба́ром Син Лю́дський сидітиме по прави́ці сили Божої!“
And from now the Son of man shall be sitting on the right hand of the power of God.
70 Тоді всі запитали: „То Ти Божий Син?“А Він їм відповів: „Самі кажете ви, що то Я“.
And all said, Art thou the Son of God? And He said to them, You say that I am.
71 А вони відказали: „На́що потрібні ще свідки для нас? Бо ми чули самі з Його уст!“
And they said, Why have we yet need of testimony? for we heard from His own mouth.
