Від Луки 20
1 І сталось одно́го з тих днів, як навчав Він у храмі людей, та Добру Нови́ну звіщав, прийшли первосвященики й книжники з старшими,
On one of those days, as he was teaching the people in the temple and proclaiming the Good News, the priests and scribes came to him with the elders.
2 та й до Нього промовили, кажучи: „Скажи нам, якою вла́дою Ти чиниш оце? Або хто Тобі вла́ду цю дав?“
They asked him, “Tell us: by what authority do you do these things? Or who is giving you this authority?”
3 І промовив до них Він у відповідь: „Запитаю й Я вас одну річ, — і відповідайте Мені:
He answered them, “I also will ask you one question. Tell me:
4 Іванове хрищення з неба було́, чи від людей?“
the immersion of Yochanan, was it from heaven, or from men?”
5 Вони ж міркували собі й говорили: „Коли скажемо: „З неба“, відкаже: „Чого ж ви йому не повірили?“
They reasoned with themselves, saying, “If we say, ‘From heaven,’ he will say, ‘Why didn’t you believe him?’
6 А як скажемо: „Від людей“, то всі люди камінням поб'ють нас, бо були переко́нані, що Іван — то пророк“.
But if we say, ‘From men,’ all the people will stone us, for they are persuaded that Yochanan was a prophet.”
7 І вони відповіли, що не знають, ізвідки.
They answered that they didn’t know where it was from.
8 А Ісус відказав їм: „То й Я не скажу́ вам, якою вла́дою Я це чиню́“.
Yeshua said to them, “Neither will I tell you by what authority I do these things.”
9 І Він розповідати почав людям при́тчу оцю. „Один чоловік насадив виноградника, і віддав його винаря́м, та й відбув на час довший.
He began to tell the people this parable: “A man planted a vineyard and rented it out to some farmers, and went into another country for a long time.
10 А певного ча́су послав він раба до своїх винарі́в, щоб дали йому частку з плоді́в виноградника. Та побили його винарі, і відіслали ні з чим.
At the proper season, he sent a servant to the farmers to collect his share of the fruit of the vineyard. But the farmers beat him and sent him away empty.
11 І знову послав він до них раба і́ншого, а вони й того збили й знева́жили, — та й відіслали ні з чим.
He sent yet another servant, and they also beat him and treated him shamefully, and sent him away empty.
12 І послав він ще третього, а вони й того зранили й вигнали.
He sent yet a third, and they also wounded him and threw him out.
13 Сказав тоді пан виноградника: „Що́ маю робити? Пошлю свого сина улю́бленого, — може його посоро́мляться“.
The lord of the vineyard said, ‘What shall I do? I will send my beloved son. It may be that seeing him, they will respect him.’
14 Винарі́ ж, як його вгледіли, міркували собі та казали: „Це спадкоє́мець; ходім, замордуймо його, щоб спа́дщина наша була́“.
“But when the farmers saw him, they reasoned amongst themselves, saying, ‘This is the heir. Come, let’s kill him, that the inheritance may be ours.’
15 І вони його вивели за виноградника, та й убили... Що́ ж зробить їм пан виноградника?
Then they threw him out of the vineyard and killed him. What therefore will the lord of the vineyard do to them?
16 Він при́йде та й вигубить цих винарів, виноградника ж іншим віддасть“. Слухачі ж повіли́: „Нехай цього не станеться!“
He will come and destroy these farmers, and will give the vineyard to others.” When they heard that, they said, “May that never be!”
17 А Він глянув на них та й сказав: „Що ж оце, що написане: „Камінь, що його будівничі відкинули, той нарі́жним став каменем!
But he looked at them and said, “Then what is this that is written, ‘The stone which the builders rejected was made the chief cornerstone’?
18 Кожен, хто впаде́ на цей камінь — розі́б'ється, а на кого він сам упаде́, — то розчавить його́“.
Everyone who falls on that stone will be broken to pieces, but it will crush whomever it falls on to dust.”
19 А книжники й первосвященики руки на Нього хотіли накласти тієї години, але побоялись наро́ду. Бо вони розуміли, що про них Він цю притчу сказав.
The chief priests and the scribes sought to lay hands on him that very hour, but they feared the people—for they knew he had spoken this parable against them.
20 І вони слідкували за Ним, і підіслали підгля́дачів, які праведних із себе вдавали, щоб зловити на слові Його, і Його видати урядові й вла́ді намісника.
They watched him and sent out spies, who pretended to be righteous, that they might trap him in something he said, so as to deliver him up to the power and authority of the governor.
21 І вони запитали Його та сказали: „Учителю, знаємо ми, що Ти добре говориш і навчаєш, і не дивишся на обли́ччя, але наставляєш на Божу дорогу правдиво.
They asked him, “Rabbi, we know that you say and teach what is right, and aren’t partial to anyone, but truly teach the way of God.
22 Чи годи́ться давати податок для ке́саря, чи ні?“
Is it lawful for us to pay taxes to Caesar, or not?”
23 Знаючи ж їхню хитрість, сказав Він до них: „Чого ви Мене випробо́вуєте?
But he perceived their craftiness, and said to them, “Why do you test me?
24 Покажіте дина́рія Мені. Чий образ і напис він має?“Вони відказали: „Кесарів“.
Show me a denarius. Whose image and inscription are on it?” They answered, “Caesar’s.”
25 А Він їм відказав: „Тож віддайте ке́сареве — ке́сареві, а Богові — Боже!“
He said to them, “Then give to Caesar the things that are Caesar’s, and to God the things that are God’s.”
26 І не могли вони перед людьми́ зловити на слові Його. І дивува́лись вони з Його відповіді, та й замовкли.
They weren’t able to trap him in his words before the people. They marvelled at his answer and were silent.
27 І підійшли дехто із саддукеїв, що твердять, ніби немає воскресі́ння, і запитали Його,
Some of the Sadducees came to him, those who deny that there is a resurrection.
28 та сказали: „Учителю, Мойсей написав нам: „Як умре кому брат, який має дружи́ну, а помре бездітний, — то нехай його брат візьме дружи́ну, і відно́вить насіння для брата свого“.
They asked him, “Rabbi, Moses wrote to us that if a man’s brother dies having a wife, and he is childless, his brother should take the wife and raise up children for his brother.
29 Було ж сім братів. І перший, узявши дружи́ну, бездітний умер.
There were therefore seven brothers. The first took a wife, and died childless.
30 І другий узяв був ту дружи́ну, та й той вмер бездітний.
The second took her as wife, and he died childless.
31 І третій узяв був її, так само й усі се́меро, — і вони дітей не позоставили, та й повмирали.
The third took her, and likewise the seven all left no children, and died.
32 А по всіх умерла й жінка.
Afterward the woman also died.
33 А в воскресі́нні котро́му із них вона дружи́ною буде? Бо семеро мали за дружину її“.
Therefore in the resurrection whose wife of them will she be? For the seven had her as a wife.”
Yeshua said to them, “The children of this age marry and are given in marriage. (aiōn g165)
35 А ті, що будуть достойні того віку й воскресі́ння з мертвих, — не будуть ні женитись, ні заміж вихо́дити, (aiōn g165)
But those who are considered worthy to attain to that age and the resurrection from the dead neither marry nor are given in marriage. (aiōn g165)
36 ні вмерти вже не можуть, бо рівні вони ангола́м, і вони сини Божі, синами воскресі́ння бувши.
For they can’t die any more, for they are like the angels and are children of God, being children of the resurrection.
37 А що мертві встають, то й Мойсей показав — при кущі, — коли він назвав Господа „Богом Авраамовим, і Богом Ісаковим, і Богом Якововим“.
But that the dead are raised, even Moses showed at the bush, when he called the Lord ‘The God of Abraham, the God of Isaac, and the God of Jacob.’
38 Бог же не є Богом мертвих, а живих, бо всі в Нього живуть.“
Now he is not the God of the dead, but of the living, for all are alive to him.”
39 Дехто ж із книжників відповіли та сказали: „Учителю, — Ти добре сказав!“
Some of the scribes answered, “Rabbi, you speak well.”
40 І вже не насмілювалися питати Його ні про що́.
They didn’t dare to ask him any more questions.
41 І сказав Він до них: „Як то кажуть, що Христос син Давидів?
He said to them, “Why do they say that the Messiah is David’s son?
42 Таж Давид сам говорить у книзі Псалмів: „Промовив Господь Господе́ві моєму: сядь право́руч Мене,
David himself says in the scroll of Psalms, ‘The Lord said to my Lord, “Sit at my right hand,
43 поки не покладу́ Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!“
until I make your enemies the footstool of your feet.”’
44 Отже, Давид Його Господом зве, — як же Він йому син?“
“David therefore calls him Lord, so how is he his son?”
45 І, як увесь наро́д слухав, Він промовив до учнів Своїх:
In the hearing of all the people, he said to his disciples,
46 „Стережіться книжників, що хочуть у довгих одежах ходити, і люблять привіти на ринках, і перші лавки́ в синагогах, і перші місця на бенке́тах,
“Beware of those scribes who like to walk in long robes, and love greetings in the marketplaces, the best seats in the synagogues, and the best places at feasts;
47 що вдови́ні хати́ поїдають, і моляться довго напо́каз, — вони тяжче осу́дження при́ймуть!“
who devour widows’ houses, and for a pretence make long prayers. These will receive greater condemnation.”
