Від Луки 2
1 І трапилося тими днями, — вийшов нака́з царя А́вгуста переписати всю землю.
Zgodí se pa tiste dni, da izide povelje od cesarja Avgusta, naj se popiše ves svet.
2 Цей пе́репис перший відбувся тоді, коли вла́ду над Си́рією мав Квірі́ній.
(To popisovanje prvo bilo je, ko je vladal v Siriji Cirenij.)
3 І всі йшли записатися, кожен у місто своє.
In šli so vsi, da se zapišejo, vsak v svoje mesto.
4 Пішов теж і Йо́сип із Галілеї, із міста Назарету, до Юдеї, до міста Давидового, що зветься Вифлеє́м, бо похо́див із дому та з роду Давидового,
Napoti se pa tudi Jožef iz Galileje, iz mesta Nazareta, v Judejo, v mesto Davidovo, ktero se imenuje Betlehem, (ker je bil iz hiše in rodovine Davidove, )
5 щоб йому записатись із Марією, із ним зару́ченою, що була́ вагітна́.
Da se zapiše z Marijo zaročeno mu ženo, ktera je bila noseča.
6 І сталось, як були́ вони там, то настав їй день породити.
Zgodí se pa, ko sta bila tam, da se izpolnijo dnevi, da porodí.
7 І породила вона свого Пе́рвенця Сина, і Його сповила́, і до я́сел поклала Його́, — бо в за́їзді місця не стало для них.
In rodí sina svojega prvenca, in povije ga v plenice, in položi ga v jasli: ker jima ni bilo prostora v gostilnici.
8 А в тій стороні були́ пастухи, які пильнували на полі, і нічно́ї пори вартували отару свою.
Bili so pa pastirji v tistem kraji, kteri so čuli in na ponočnih stražah bili pri čredi svojej.
9 Аж ось а́нгол Господній з'явивсь коло них, і слава Господня ося́яла їх. І вони перестра́шились стра́хом великим,
In glej, angelj Gospodov pristopi k njim, in slava Gospodova jih obsije; in uplašijo se z velikim strahom.
10 Та а́нгол промовив до них: „Не лякайтесь, бо я ось благовіщу́ вам радість велику, що станеться лю́дям усім.
Pa jim angelj reče: Ne bojte se! kajti glej, oznanjam vam veliko radost, ktera bo vsemu ljudstvu:
11 Бо сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь.
Da vam se je rodil danes zveličar, kteri je Kristus Gospod, v mestu Davidovem.
12 А ось вам ознака: Дитину сповиту ви зна́йдете, що в я́слах лежатиме“.
In to vam bo znamenje: Našli boste dete povito, da leži v jaslih.
13 І ось ра́птом з'явилася з а́нголом сила велика небесного війська, що Бога хвалили й казали:
In na hip se pokaže z angeljem množica nebeške vojske, kteri so Boga hvalili, govoreč:
14 „Слава Богу на висоті, і на землі спокій, у людях добра воля!“
Slava na višavah Bogu, in na zemlji mir; med ljudmi dobra volja.
15 І сталось, коли анголи́ відійшли від них в небо, пастухи зачали́ говори́ти один о́дному: „Ходім до Вифлеєму й побачмо, що́ сталося там, про що́ сповістив нас Господь“.
In zgodí se, ko odidejo angelji od njih na nebo, pa rekó pastirji med seboj: Pojdimo do Betlehema, in poglejmo to reč, ki se je zgodila, ki nam jo je povedal Gospod.
16 І прийшли, поспішаючи, і знайшли там Марію та Йо́сипа, та Дитинку, що в я́слах лежала.
In pridejo jadrno, in najdejo Marijo in Jožefa, in dete, da leží v jaslih.
17 А побачивши, розповіли́ про все те, що́ про Цю Дитину було́ їм зві́щено.
Videvši pa, povedó, kar jim je bilo rečeno za to dete.
18 І всі, хто почув, дивувались тому, що́ їм пастухи говорили.
In vsi, kteri so slišali, začudijo se temu, kar so jim bili povedali pastirji.
19 А Марія оці всі слова́ зберігала, розважаючи, у серці своїм.
A Marija je vse te besede varovala, in zlágala jih je v srcu svojem.
20 Пастухи ж повернулись, прославляючи й хвалячи Бога за все, що почули й побачили, так як їм було сказано.
In vrnejo se pastirji, slaveč in hvaleč Boga za vse, kar so slišali in videli, kakor jim je bilo povedano.
21 Коли ж ви́повнились вісім день, щоб обрізати Його, то Ісусом назвали Його, як був а́нгол назвав, перше ніж Він в утро́бі зачався.
In ko se izpolni osem dnî, da dete obrežejo, pa mu dadó ime Jezus, ktero je bil imenoval angelj, predno se je še začel v telesu.
22 А коли — за Зако́ном Мойсея — минулися дні їхнього очи́щення, то до Єрусалиму прине́сли Його, щоб поставити Його перед Господом,
In ko se izpolnijo dnevi očiščevanja njenega, po postavi Mojzesovej, prineseta ga v Jeruzalem, da ga postavita pred Gospoda,
23 як у Зако́ні Господнім написано: „Кожне дитя чоловічої ста́ті, що розкриває утро́бу, має бути посвя́чене Господу“,
(Kakor je pisano v postavi Gospodovej: "Vsak samec, kteri odprè maternico, posvetí naj se Gospodu,")
24 і щоб жертву скла́сти, як у Зако́ні Господньому сказано, — „пару горлича́т або двоє голубеня́т“.
In da dasta dar po tem, kar je rečeno v postavi Gospodovej: "Dve grlici ali dva golobiča."
25 І ото був в Єрусалимі один чоловік, йому ймення Семе́н, — люди́на праведна та благочести́ва, — що потіхи чекав для Ізраїля. І Святий Дух був на ньому.
In glej, bil je človek v Jeruzalemu, kteremu je bilo ime Simeon, in ta človek je bil pravičen in pobožen, in čakal je tolažbe Izraelove, in Duh sveti je bil v njem.
26 І від Духа Святого йому було зві́щено смерти не бачити, перше ніж побачить Христа Господнього.
In razodel mu je bil sveti Duh, da ne bo videl smrti, dokler ne vidi Kristusa Gospoda.
27 І Дух у храм припрова́див його. І як внесли Дитину Ісуса батьки́, щоб за Нього вчинити звича́єм зако́нним,
In pride v Duhu v tempelj. In ko prineseta roditelja otroka Jezusa, da storita za-nj po šegi postave,
28 тоді взяв він на руки Його, хвалу Богу віддав та й промовив:
Pa ga on vzeme na naročje svoje, in zahvali Boga, in reče:
29 „Нині відпускаєш раба Свого́, Владико, за словом Твоїм із ми́ром,
Sedaj odpuščaš hlapca svojega, Gospod, po besedi svojej v miru:
30 бо побачили очі мої Спасі́ння Твоє,
Ker so videle očí moje zveličanje tvoje,
31 яке Ти приготува́в перед всіма наро́дами,
Ktero si pripravil pred obličjem vseh narodov;
32 Світло на просвіту поганам і на славу наро́ду Твого Ізраїля!“
Luč za razsvetljenje poganov, in slavo naroda tvojega Izraelskega.
33 І дивувалися ба́тько Його й мати тим, що про Нього було́ розповіджене.
A Jožef in mati njegova sta se čudila temu, kar se je govorilo o njem.
34 А Семен їх поблагословив та й прорік до Марії, Його матері: „Ось призначений Цей багатьо́м на падіння й устава́ння в Ізраїлі, і на знак спереча́ння, —
In blagoslovi ju Simeon, in reče Mariji materi njegovej: Glej, ta je postavljen na pad in vstajenje mnogim v Izraelu, in za znamenje, kteremu se bo nasprotovalo:
35 і меч душу проши́є самій же тобі, — щоб відкрились думки́ сердець багатьох!“
(A tebi samej bo pa prebodel meč dušo!) da se odkrijejo iz mnogih src misli.
36 Була й Анна пророчиця, дочка́ Фануїлова з племени Аси́рового, — вона дожила́ до глибокої старости, живши з мужем сім ро́ків від свого дівува́ння,
In bila je prerokinja Ana, hči Fanuelova, od rodú Azerjevega: ta je bila zeló stara, in sedem let je bila živela z možem po devištvu svojem;
37 удова ро́ків вісімдесяти й чотирьох, що не відлучалась від храму, служачи Богові вдень і вночі поста́ми й моли́твами.
In vdova okoli štiri in osemdesetih let, ktera ni odhajala od tempeljna, in je s postom in molitvami služila Bogu, noč in dan.
38 І години тієї вона надійшла, Бога сла́вила та говорила про Нього всім, хто визво́лення Єрусалиму чекав.
In ta ravno tisti čas pristopi, in hvalila je Gospoda, in govorila je o njem vsem, kteri so čakali odrešenja v Jeruzalemu.
39 А як виконали за Зако́ном Господнім усе, то вернулись вони в Галілею, до міста свого Назарету.
In ko vse po postavi Gospodovej dopolnijo, vrnejo se v Galilejo, v mesto svoje Nazaret.
40 А Дитина росла та зміцнялася духом, набираючись мудрости. І благодать Божа на Ній пробува́ла.
A dete je rastlo, in krepčalo se je v duhu, in napolnjevalo se je modrosti; in milost Božja je bila ž njim.
41 А батьки́ Його щорічно ходили до Єрусалиму на свято Пасхи.
In hodila sta roditelja njegova vsako leto v Jeruzalem o velikonočnem prazniku.
42 І коли мав Він дванадцять ро́ків, вони за звича́єм на свято пішли.
In ko mu je bilo dvanajst let, in sta bila šla v Jeruzalem po navadi praznika,
43 Як дні ж свята скінчи́лись були, і вертались вони, молодий Ісус в Єрусалимі лиши́вся, а Йо́сип та мати Його не знали того.
In sta dní dokončala, ko sta se onadva vračala, ostal je deček Jezus v Jeruzalemu. In tega ni vedel Jožef in mati njegova.
44 Вони ду́мали, що Він із подорожніми йде; пройшли день дороги, та й стали шукати Його поміж ро́дичами та знайо́мими.
Misleč pa, da je pri druščini, prešla sta dan hodá, in iskala sta ga pri sorodnikih in pri znancih.
45 Але, не знайшовши, вернулися в Єрусалим, та й шукали Його.
In ko ga nista našla, vrneta se v Jeruzalem, iskajoč ga,
46 І сталось, що третього дня відшукали у храмі Його, як сидів серед учителів, і вислу́хував їх, і запитував їх.
In zgodí se po treh dnéh, da ga najdeta v tempeljnu, da sedí sredi učenikov, ter jih posluša, in jih vprašuje.
47 Усі ж, хто слухав Його, дивувалися розумові та Його відповідям.
Čudili pa so se vsi, kteri so ga poslušali, razumu njegovemu in odgovorom njegovim.
48 І як вони Його вгледіли, то здивувались, а мати сказала до Нього: „Дитино, — чому так Ти зробив нам? Ось Твій батько та я із журбо́ю шукали Тебе“.
In ko ga ugledata, zavzemeta se; in reče mu mati njegova: Sin, kaj si nama storil tako? Glej, oče tvoj in jaz sva te z žalostjo iskala.
49 А Він їм відказав: „Чого ж ви шукали Мене? Хіба ви не знали, що повинно Мені бути в тому, що належить Моєму Отцеві?“
Pa jima reče: Kaj, da sta me iskala? Nista li vedela, da moram biti v tem, kar je očeta mojega?
50 Та не зрозуміли вони того сло́ва, що Він їм говорив.
In ona nista razumela besede, ktero jima je rekel.
51 І пішов Він із ними, і прибув у Назарет, і був їм слухня́ний. А мати Його зберігала оці всі слова́ в своїм серці.
Ter snide ž njima, in pride v Nazaret; in bil jima je pokoren. In mati njegova je varovala vse te besede v srcu svojem.
52 А Ісус зростав мудрістю, і віком та благодаттю, у Бога й людей.
In Jezus je napredoval v modrosti in rasti, in v milosti pri Bogu in ljudeh.
