Від Луки 2
1 І трапилося тими днями, — вийшов нака́з царя А́вгуста переписати всю землю.
U to vrijeme pak iziðe zapovijest od æesara Avgusta da se prepiše sav svijet.
2 Цей пе́репис перший відбувся тоді, коли вла́ду над Си́рією мав Квірі́ній.
Ovo je bio prvi prijepis za vladanja Kirinova Sirijom.
3 І всі йшли записатися, кожен у місто своє.
I poðoše svi da se prepišu svaki u svoj grad.
4 Пішов теж і Йо́сип із Галілеї, із міста Назарету, до Юдеї, до міста Давидового, що зветься Вифлеє́м, бо похо́див із дому та з роду Давидового,
Tada poðe i Josif iz Galileje iz grada Nazareta u Judeju u grad Davidov koji se zvaše Vitlejem, jer on bijaše iz doma i plemena Davidova,
5 щоб йому записатись із Марією, із ним зару́ченою, що була́ вагітна́.
Da se prepiše s Marijom, isprošenom za njega ženom, koja bješe trudna.
6 І сталось, як були́ вони там, то настав їй день породити.
I kad onamo bijahu, doðe vrijeme da ona rodi.
7 І породила вона свого Пе́рвенця Сина, і Його сповила́, і до я́сел поклала Його́, — бо в за́їзді місця не стало для них.
I rodi sina svojega prvenca, i povi ga, i metnu ga u jasli; jer im ne bijaše mjesta u gostionici.
8 А в тій стороні були́ пастухи, які пильнували на полі, і нічно́ї пори вартували отару свою.
I bijahu pastiri u onome kraju koji èuvahu noænu stražu kod stada svojega.
9 Аж ось а́нгол Господній з'явивсь коло них, і слава Господня ося́яла їх. І вони перестра́шились стра́хом великим,
I gle, anðeo Gospodnji stade meðu njima, i slava Gospodnja obasja ih; i uplašiše se vrlo.
10 Та а́нгол промовив до них: „Не лякайтесь, бо я ось благовіщу́ вам радість велику, що станеться лю́дям усім.
I reèe im anðeo: ne bojte se; jer gle, javljam vam veliku radost koja æe biti svemu narodu.
11 Бо сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь.
Jer vam se danas rodi spas, koji je Hristos Gospod, u gradu Davidovu.
12 А ось вам ознака: Дитину сповиту ви зна́йдете, що в я́слах лежатиме“.
I eto vam znaka: naæi æete dijete povito gdje leži u jaslima.
13 І ось ра́птом з'явилася з а́нголом сила велика небесного війська, що Бога хвалили й казали:
I ujedanput postade s anðelom mnoštvo vojnika nebeskijeh, koji hvaljahu Boga govoreæi:
14 „Слава Богу на висоті, і на землі спокій, у людях добра воля!“
Slava na visini Bogu, i na zemlji mir, meðu ljudima dobra volja.
15 І сталось, коли анголи́ відійшли від них в небо, пастухи зачали́ говори́ти один о́дному: „Ходім до Вифлеєму й побачмо, що́ сталося там, про що́ сповістив нас Господь“.
I kad anðeli otidoše od njih na nebo, pastiri govorahu jedan drugome: hajdemo do Vitlejema, da vidimo to što se tamo dogodilo što nam kaza Gospod.
16 І прийшли, поспішаючи, і знайшли там Марію та Йо́сипа, та Дитинку, що в я́слах лежала.
I doðoše brzo, i naðoše Mariju i Josifa i dijete gdje leži u jaslima.
17 А побачивши, розповіли́ про все те, що́ про Цю Дитину було́ їм зві́щено.
A kad vidješe, kazaše sve što im je kazano za to dijete.
18 І всі, хто почув, дивувались тому, що́ їм пастухи говорили.
I svi koji èuše diviše se tome što im kazaše pastiri.
19 А Марія оці всі слова́ зберігала, розважаючи, у серці своїм.
A Marija èuvaše sve rijeèi ove i slagaše ih u srcu svojemu.
20 Пастухи ж повернулись, прославляючи й хвалячи Бога за все, що почули й побачили, так як їм було сказано.
I vratiše se pastiri slaveæi i hvaleæi Boga za sve što èuše i vidješe kao što im bi kazano.
21 Коли ж ви́повнились вісім день, щоб обрізати Його, то Ісусом назвали Його, як був а́нгол назвав, перше ніж Він в утро́бі зачався.
I kad se navrši osam dana da ga obrežu, nadjenuše mu ime Isus, kao što je anðeo rekao dok se još nije bio ni zametnuo u utrobi.
22 А коли — за Зако́ном Мойсея — минулися дні їхнього очи́щення, то до Єрусалиму прине́сли Його, щоб поставити Його перед Господом,
I kad doðe vrijeme da idu na molitvu po zakonu Mojsijevu, doniješe ga u Jerusalim da ga metnu pred Gospoda,
23 як у Зако́ні Господнім написано: „Кожне дитя чоловічої ста́ті, що розкриває утро́бу, має бути посвя́чене Господу“,
Kao što je napisano u zakonu Gospodnjemu: da se svako dijete muško koje najprije otvori matericu posveti Gospodu; )
24 і щоб жертву скла́сти, як у Зако́ні Господньому сказано, — „пару горлича́т або двоє голубеня́т“.
I da prinesu prilog, kao što je reèeno u zakonu Gospodnjemu, dvije grlice, ili dva golubiæa.
25 І ото був в Єрусалимі один чоловік, йому ймення Семе́н, — люди́на праведна та благочести́ва, — що потіхи чекав для Ізраїля. І Святий Дух був на ньому.
I gle, bijaše u Jerusalimu èovjek po imenu Simeun, i taj èovjek bješe pravedan i pobožan, koji èekaše utjehe Izrailjeve, i Duh sveti bijaše u njemu.
26 І від Духа Святого йому було зві́щено смерти не бачити, перше ніж побачить Христа Господнього.
I njemu bješe sveti Duh kazao da neæe vidjeti smrti dok ne vidi Hrista Gospodnjega.
27 І Дух у храм припрова́див його. І як внесли Дитину Ісуса батьки́, щоб за Нього вчинити звича́єм зако́нним,
I kaza mu Duh te doðe u crkvu; i kad donesoše roditelji dijete Isusa da svrše za njega zakon po obièaju,
28 тоді взяв він на руки Його, хвалу Богу віддав та й промовив:
I on ga uze na ruke svoje, i hvali Boga i reèe:
29 „Нині відпускаєш раба Свого́, Владико, за словом Твоїм із ми́ром,
Sad otpuštaš s mirom slugu svojega, Gospode, po rijeèi svojoj;
30 бо побачили очі мої Спасі́ння Твоє,
Jer vidješe oèi moje spasenije tvoje,
31 яке Ти приготува́в перед всіма наро́дами,
Koje si ugotovio pred licem sviju naroda,
32 Світло на просвіту поганам і на славу наро́ду Твого Ізраїля!“
Vidjelo, da obasja neznabošce, i slavu naroda tvojega Izrailja.
33 І дивувалися ба́тько Його й мати тим, що про Нього було́ розповіджене.
I Josif i mati njegova èuðahu se tome što se govoraše za njega.
34 А Семен їх поблагословив та й прорік до Марії, Його матері: „Ось призначений Цей багатьо́м на падіння й устава́ння в Ізраїлі, і на знак спереча́ння, —
I blagoslovi ih Simeun, i reèe Mariji materi njegovoj: gle, ovaj leži da mnoge obori i podigne u Izrailju, i da bude znak protiv koga æe se govoriti
35 і меч душу проши́є самій же тобі, — щоб відкрились думки́ сердець багатьох!“
A i tebi samoj probošæe nož dušu da se otkriju misli mnogijeh srca.
36 Була й Анна пророчиця, дочка́ Фануїлова з племени Аси́рового, — вона дожила́ до глибокої старости, живши з мужем сім ро́ків від свого дівува́ння,
I bješe Ana proroèica, kæi Fanuilova, od koljena Asirova; ona je ostarjela, a sedam je godina življela s mužem od djevojaštva svojega,
37 удова ро́ків вісімдесяти й чотирьох, що не відлучалась від храму, служачи Богові вдень і вночі поста́ми й моли́твами.
I udova oko osamdeset i èetiri godine, koja ne odlažaše od crkve, i služaše Bogu dan i noæ postom i molitvama.
38 І години тієї вона надійшла, Бога сла́вила та говорила про Нього всім, хто визво́лення Єрусалиму чекав.
I ona u taj èas doðe, i hvaljaše Gospoda i govoraše za njega svima koji èekahu spasenija u Jerusalimu.
39 А як виконали за Зако́ном Господнім усе, то вернулись вони в Галілею, до міста свого Назарету.
I kad svršiše sve po zakonu Gospodnjemu, vratiše se u Galileju u grad svoj Nazaret.
40 А Дитина росла та зміцнялася духом, набираючись мудрости. І благодать Божа на Ній пробува́ла.
A dijete rastijaše i jaèaše u duhu, i punjaše se premudrosti, i blagodat Božija bješe na njemu.
41 А батьки́ Його щорічно ходили до Єрусалиму на свято Пасхи.
I roditelji njegovi iðahu svake godine u Jerusalim o prazniku pashe.
42 І коли мав Він дванадцять ро́ків, вони за звича́єм на свято пішли.
I kad mu bi dvanaest godina, doðoše oni u Jerusalim po obièaju praznika;
43 Як дні ж свята скінчи́лись були, і вертались вони, молодий Ісус в Єрусалимі лиши́вся, а Йо́сип та мати Його не знали того.
I kad dane provedoše i oni se vratiše, osta dijete Isus u Jerusalimu; i ne znade Josif i mati njegova;
44 Вони ду́мали, що Він із подорожніми йде; пройшли день дороги, та й стали шукати Його поміж ро́дичами та знайо́мими.
Nego misleæi da je s društvom, otidoše dan hoda, i stadoše ga tražiti po rodbini i po znancima.
45 Але, не знайшовши, вернулися в Єрусалим, та й шукали Його.
I ne našavši ga vratiše se u Jerusalim da ga traže.
46 І сталось, що третього дня відшукали у храмі Його, як сидів серед учителів, і вислу́хував їх, і запитував їх.
I poslije tri dana naðoše ga u crkvi gdje sjedi meðu uèiteljima, i sluša ih, i pita ih,
47 Усі ж, хто слухав Його, дивувалися розумові та Його відповідям.
I svi koji ga slušahu divljahu se njegovu razumu i odgovorima.
48 І як вони Його вгледіли, то здивувались, а мати сказала до Нього: „Дитино, — чому так Ти зробив нам? Ось Твій батько та я із журбо́ю шукали Тебе“.
I vidjevši ga zaèudiše se, i mati njegova reèe mu: sine! šta uèini nama tako? Evo otac tvoj i ja sa strahom tražismo te.
49 А Він їм відказав: „Чого ж ви шукали Мене? Хіба ви не знали, що повинно Мені бути в тому, що належить Моєму Отцеві?“
I reèe im: zašto ste me tražili? Zar ne znate da meni treba u onom biti što je oca mojega?
50 Та не зрозуміли вони того сло́ва, що Він їм говорив.
I oni ne razumješe rijeèi što im reèe.
51 І пішов Він із ними, і прибув у Назарет, і був їм слухня́ний. А мати Його зберігала оці всі слова́ в своїм серці.
I siðe s njima i doðe u Nazaret; i bijaše im poslušan. I mati njegova èuvaše sve rijeèi ove u srcu svojemu.
52 А Ісус зростав мудрістю, і віком та благодаттю, у Бога й людей.
I Isus napredovaše u premudrosti i u rastu i u milosti kod Boga i kod ljudi.
