Від Луки 2
1 І трапилося тими днями, — вийшов нака́з царя А́вгуста переписати всю землю.
Ane gola đivesa kana bijandilo o Jovane o Krstitelj, iklilo o vaćaripe e caroso e Avgustineso te popisin pe sa e manuša ano Rimsko carstvo.
2 Цей пе́репис перший відбувся тоді, коли вла́ду над Си́рією мав Квірі́ній.
Kava sasa angluno popis kana o Kvirinije vladisada ani Sirija.
3 І всі йшли записатися, кожен у місто своє.
Thaj savore đele te pisin pumare alava ko spisko – dži jekh ane gova foro kaj bešle lenđe kuštika.
4 Пішов теж і Йо́сип із Галілеї, із міста Назарету, до Юдеї, до міста Давидового, що зветься Вифлеє́м, бо похо́див із дому та з роду Давидового,
Gija o Josif golese so sasa tari familija thaj tari kuštik e Davidesi, đelo taro Nazaret, so si ani Galileja, ano foro e Davideso savo akhardol Vitlejem thaj si ani phuv Judeja.
5 щоб йому записатись із Марією, із ним зару́ченою, що була́ вагітна́.
Đelo gothe te pisil piro alav ko spisko e Marijasa, savi sasa mangli lese thaj sasa khamni.
6 І сталось, як були́ вони там, то настав їй день породити.
Kana sesa ano Vitlejem, avilo o vreme i Marija te bijanol.
7 І породила вона свого Пе́рвенця Сина, і Його сповила́, і до я́сел поклала Його́, — бо в за́їзді місця не стало для них.
Thaj bijanda pe anglune čhave. Paćarda le thaj čhuta le ani jaslica, golese kaj naj sasa than ani gostionica.
8 А в тій стороні були́ пастухи, які пильнували на полі, і нічно́ї пори вартували отару свою.
Ane goja phuv pašo Vitlejem sesa nesave čobanura, save arakhlje ke poljura raćasa pe bakren.
9 Аж ось а́нгол Господній з'явивсь коло них, і слава Господня ося́яла їх. І вони перестра́шились стра́хом великим,
Tari jekh drom o meleko e Gospodeso ačhilo maškare lende thaj e Gospodesi slava svetlisada len thaj von but darajle.
10 Та а́нгол промовив до них: „Не лякайтесь, бо я ось благовіщу́ вам радість велику, що станеться лю́дям усім.
Al o meleko vaćarda lenđe: “Ma daran! Dikh, anav tumenđe radosno lafi so ka avol sa e manušenđe!
11 Бо сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь.
Golese kaj ano foro e Davideso ađive bijandilo o Spasitelj. Vov si o Hrist o Gospod.
12 А ось вам ознака: Дитину сповиту ви зна́йдете, що в я́слах лежатиме“.
Kava ka avol tumenđe znako pale savo ka pindžaren le: ka aračhen čhavore savo si paćardo thaj pašljol ani jaslica.”
13 І ось ра́птом з'явилася з а́нголом сила велика небесного війська, що Бога хвалили й казали:
Tari jekh drom pašo meleko sikadili bari vojska e melekurenđi, save hvalina e Devle vaćarindoj:
14 „Слава Богу на висоті, і на землі спокій, у людях добра воля!“
“Slava e Devlese ko učipe, thaj ki phuv mir maškare manuša save si pale Devleso manglipe.”
15 І сталось, коли анголи́ відійшли від них в небо, пастухи зачали́ говори́ти один о́дному: „Ходім до Вифлеєму й побачмо, що́ сталося там, про що́ сповістив нас Господь“.
Kana e melekura đele lendar ano nebo, e čobanura phende jekh averese: “Ka dža dži o Vitlejem, te dikha gova so odori sasa sar so vaćarda amenđe o Gospod.”
16 І прийшли, поспішаючи, і знайшли там Марію та Йо́сипа, та Дитинку, що в я́слах лежала.
E čobanura đele sigate thaj arakhlje e Marija, e Josife thaj e čhave sar pašljol ani jaslica.
17 А побачивши, розповіли́ про все те, що́ про Цю Дитину було́ їм зві́щено.
Kana dikhlje le, savorenđe vaćarde so o meleko lenđe vaćarda taro čhavoro.
18 І всі, хто почув, дивувались тому, що́ їм пастухи говорили.
Savore save šunde so phende e čobanura, divisajle.
19 А Марія оці всі слова́ зберігала, розважаючи, у серці своїм.
Al i Marija dija gođi tare kala lafura thaj čhuta len ane piro ilo.
20 Пастухи ж повернулись, прославляючи й хвалячи Бога за все, що почули й побачили, так як їм було сказано.
E čobanura irisajle, slavisade thaj hvalisade e Devle paše sa so šunde thaj dikhlje, golese so pherdile sa e lafura sar so sasa lenđe phendo.
21 Коли ж ви́повнились вісім день, щоб обрізати Його, то Ісусом назвали Його, як був а́нгол назвав, перше ніж Він в утро́бі зачався.
Ohtoto đive palo bijandipe e čhaveso avilo o vreme te ćeren lese suneti. Dije le alav Isus, sar so vaćarda o meleko, angleder so i Marija ačhili khamni.
22 А коли — за Зако́ном Мойсея — минулися дні їхнього очи́щення, то до Єрусалиму прине́сли Його, щоб поставити Його перед Господом,
Kana avilo o vreme pašo adeti i dej te thodol sar so si pale Mojsijaso zakon, o Josif thaj i Marija ande e Isuse ano Jerusalim te preden le e Gospodese ano Hram,
23 як у Зако́ні Господнім написано: „Кожне дитя чоловічої ста́ті, що розкриває утро́бу, має бути посвя́чене Господу“,
sar so si pisimo ane Gospodeso zakon kaj “dži jekh angluno murš te posvetil pe e Gospodese”,
24 і щоб жертву скла́сти, як у Зако́ні Господньому сказано, — „пару горлича́т або двоє голубеня́т“.
thaj te anen kurbano “duj grlice il duj terne golubura” sar so si phendo ane Gospodeso zakon.
25 І ото був в Єрусалимі один чоловік, йому ймення Семе́н, — люди́на праведна та благочести́ва, — що потіхи чекав для Ізраїля. І Святий Дух був на ньому.
Tegani sasa ano Jerusalim manuš kaso alav sasa Simeon. Kova manuš sasa pravedno thaj devlikano. Ađućarda o Mesija te ikalol o Izrael taro ropstvo thaj o Sveto Duxo sasa pe leste.
26 І від Духа Святого йому було зві́щено смерти не бачити, перше ніж побачить Христа Господнього.
O Sveto Duxo sikada lese angleder kaj ni ka merol sa dži kaj ni dičhol e Gospodese Hriste.
27 І Дух у храм припрова́див його. І як внесли Дитину Ісуса батьки́, щоб за Нього вчинити звича́єм зако́нним,
O Duxo vaćarda lese te džal ano Hram. Tegani o Josif thaj i Marija ande e čhave e Isuse ano Hram te ćeren o adeti pale Mojsijaso zakon.
28 тоді взяв він на руки Його, хвалу Богу віддав та й промовив:
Kana o Simeon dikhlja e Isuse, lija le ke pe vasta, hvalisada e Devle vaćarindoj:
29 „Нині відпускаєш раба Свого́, Владико, за словом Твоїм із ми́ром,
“Gospode, akana mukh ano mir te merol ćiro kandino, pale kova sar so phendan.
30 бо побачили очі мої Спасі́ння Твоє,
Golese so mingre jakha dikhlje ćiro spasenje,
31 яке Ти приготува́в перед всіма наро́дами,
savo pripremisadan angle sa e manuša.
32 Світло на просвіту поганам і на славу наро́ду Твого Ізраїля!“
Vov si svetlo savo ka avol pe abandžije, thaj vov ka anol slava ćire manušenđe, e Izraelese.”
33 І дивувалися ба́тько Його й мати тим, що про Нього було́ розповіджене.
E Isusesi dej thaj leso dad čudisajle golesa so vaćarda o Simeon taro Isus.
34 А Семен їх поблагословив та й прорік до Марії, Його матері: „Ось призначений Цей багатьо́м на падіння й устава́ння в Ізраїлі, і на знак спереча́ння, —
Tegani blagoslovisada len o Simeon thaj vaćarda e Marijaće, e Isusese daće: “Dikh, kava čhavoro si odredimo bute manušen taro Izrael te peravol thaj te vazdol. Vov si odredimo te avol e Devleso znako, al but džene ka odbacin le.
35 і меч душу проши́є самій же тобі, — щоб відкрились думки́ сердець багатьох!“
Gija ka sikadol so garandoj den ane pumare gođa. A tut i bari čhuri ka pusavol ani duša.”
36 Була й Анна пророчиця, дочка́ Фануїлова з племени Аси́рового, — вона дожила́ до глибокої старости, живши з мужем сім ро́ків від свого дівува́ння,
Sasa gothe thaj i Ana, e Devlesi proročica, e Fanuilosi čhej, tari kuštik e Asiresi. Voj sasa but purani. Efta berš živisada pe romesa thaj lako rom mulo,
37 удова ро́ків вісімдесяти й чотирьох, що не відлучалась від храму, служачи Богові вдень і вночі поста́ми й моли́твами.
thaj pale gova sasa udovica ohtovardeš thaj štar berš. Ni iklili andaro Hram, nego, ano post thaj ani molitva kandija e Devle i rat thaj o đive.
38 І години тієї вона надійшла, Бога сла́вила та говорила про Нього всім, хто визво́лення Єрусалиму чекав.
I voj avili gothe ane gova vreme, hvalisada e Devle thaj vaćarda taro čhavoro savorenđe save ađućarde o Dol te ikalol o Jerusalim.
39 А як виконали за Зако́ном Господнім усе, то вернулись вони в Галілею, до міста свого Назарету.
Kana o Josif thaj i Marija ćerde sa pale Gospodeso zakon, irisajle ani Galileja, ane pumaro foro ano Nazaret.
40 А Дитина росла та зміцнялася духом, набираючись мудрости. І благодать Божа на Ній пробува́ла.
A o čhavoro barilo thaj zurajlo. Pherdilo mudrost thaj o milost e Devleso sasa ane leste.
41 А батьки́ Його щорічно ходили до Єрусалиму на свято Пасхи.
E Isusesi dej thaj leso dad đele dži jekh berš ano Jerusalim ke Bare đivesa i Pasha.
42 І коли мав Він дванадцять ро́ків, вони за звича́єм на свято пішли.
Kana sasa e Isuse dešuduj berš, i vov đelo palo adeti te svetkujil lencar kala Bare đivesa ano Jerusalim.
43 Як дні ж свята скінчи́лись були, і вертались вони, молодий Ісус в Єрусалимі лиши́вся, а Йо́сип та мати Його не знали того.
Kana nakhle gola Bare đivesa, o Josif thaj i Marija đele čhere. O čhavoro o Isus ačhilo ano Jerusalim, al lesi dej thaj leso dad gova ni džanglje.
44 Вони ду́мали, що Він із подорожніми йде; пройшли день дороги, та й стали шукати Його поміж ро́дичами та знайо́мими.
Sar dije gođi kaj si o Isus maškare avera manuša save putujisade lencar, đele jekh đive phirindoj thaj pale gova lije te roden le ki familija thaj ke pe pindžarutne manuša.
45 Але, не знайшовши, вернулися в Єрусалим, та й шукали Його.
Kana ni arakhlje le, irisajle ano Jerusalim te roden le.
46 І сталось, що третього дня відшукали у храмі Його, як сидів серед учителів, і вислу́хував їх, і запитував їх.
O trito đive arakhlje le ano Hram sar bešol maškare učitelja, sar šunol len thaj pučol len.
47 Усі ж, хто слухав Його, дивувалися розумові та Його відповідям.
Savore save šunena e Isuse divisajle lese džanglimasa thaj sar odgovorila ko pučipe.
48 І як вони Його вгледіли, то здивувались, а мати сказала до Нього: „Дитино, — чому так Ти зробив нам? Ось Твій батько та я із журбо́ю шукали Тебе“.
Kana lesi dej thaj leso dad dikhlje le, čudisajle. Lesi dej vaćarda lese: “Mingreja čhaveja! So ćere amencar kava? Ak, me thaj ćiro dad daraljam thaj rodijam tut!”
49 А Він їм відказав: „Чого ж ви шукали Мене? Хіба ви не знали, що повинно Мені бути в тому, що належить Моєму Отцеві?“
O Isus vaćarda lenđe: “Sose rodijen man? Ni li džanen kaj trubul te avav ano čher mingre Dadeso?”
50 Та не зрозуміли вони того сло́ва, що Він їм говорив.
Al von ni haljarde so vov manglja te phenol lenđe.
51 І пішов Він із ними, і прибув у Назарет, і був їм слухня́ний. А мати Його зберігала оці всі слова́ в своїм серці.
Tegani irisajlo lencar ano Nazaret thaj ane sa šunola len. Lesi dej sa kala lafura garada ane piro ilo.
52 А Ісус зростав мудрістю, і віком та благодаттю, у Бога й людей.
O Isus barola ano mudrost, ano baripe thaj ano milost ko Dol i ke manuša.
