Від Луки 2
1 І трапилося тими днями, — вийшов нака́з царя А́вгуста переписати всю землю.
I dei dagarne let keisar Augustus lysa ut at det skulde takast manntal yver heile verdi.
2 Цей пе́репис перший відбувся тоді, коли вла́ду над Си́рією мав Квірі́ній.
Dette var fyrste gongen dei tok manntal med Kvirinius var landshovding i Syria.
3 І всі йшли записатися, кожен у місто своє.
Då for alle heim, kvar til sin eigen by, og skulde skriva seg i manntalet.
4 Пішов теж і Йо́сип із Галілеї, із міста Назарету, до Юдеї, до міста Давидового, що зветься Вифлеє́м, бо похо́див із дому та з роду Давидового,
Josef og for frå Galilæa, frå den byen som heiter Nasaret, upp til Judæa, til Davidsbyen, den som dei kallar Betlehem - for han høyrde til Davids hus og ætt -
5 щоб йому записатись із Марією, із ним зару́ченою, що була́ вагітна́.
og vilde skriva seg der. Maria, festarmøyi hans, var med honom; ho gjekk då med barn,
6 І сталось, як були́ вони там, то настав їй день породити.
og med dei var der, bar det so til at tidi hennar kom,
7 І породила вона свого Пе́рвенця Сина, і Його сповила́, і до я́сел поклала Його́, — бо в за́їзді місця не стало для них.
og ho åtte den fyrste sonen sin; ho sveipte honom og lagde honom i ei krubba, for det var ikkje rom åt dei i herbyrget.
8 А в тій стороні були́ пастухи, які пильнували на полі, і нічно́ї пори вартували отару свою.
Det var nokre hyrdingar der i bygdi som låg ute og vakta buskapen sin um natti.
9 Аж ось а́нгол Господній з'явивсь коло них, і слава Господня ося́яла їх. І вони перестра́шились стра́хом великим,
Best det var, stod ein engel frå Herren innmed deim, og Herrens herlegdom lyste kringum deim. Då vart dei fælande rædde;
10 Та а́нгол промовив до них: „Не лякайтесь, бо я ось благовіщу́ вам радість велику, що станеться лю́дям усім.
men engelen sagde til deim: «Ver ikkje rædde! Eg kjem med bod til dykk um ei stor gleda som skal timast alt folket:
11 Бо сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь.
I dag er det fødd dykk ein frelsar i Davids by; han er Kristus, Herren!
12 А ось вам ознака: Дитину сповиту ви зна́йдете, що в я́слах лежатиме“.
Og det skal de hava til merke: de skal finna eit lite barn som er sveipt og ligg i ei krubba.»
13 І ось ра́птом з'явилася з а́нголом сила велика небесного війська, що Бога хвалили й казали:
Og brått var det ein stor her av himmelånder med engelen; dei lova Gud og kvad:
14 „Слава Богу на висоті, і на землі спокій, у людях добра воля!“
«Æra vere Gud i det høgste, og fred på jordi, og hugnad med menneskje!»
15 І сталось, коли анголи́ відійшли від них в небо, пастухи зачали́ говори́ти один о́дному: „Ходім до Вифлеєму й побачмо, що́ сталося там, про що́ сповістив нас Господь“.
Då englarne hadde fare burt att og upp til himmelen, sagde hyrdingarne seg imillom: «Lat oss no ganga radt til Betlehem og sjå dette som hev hendt, og som Herren hev vitra oss um!»
16 І прийшли, поспішаючи, і знайшли там Марію та Йо́сипа, та Дитинку, що в я́слах лежала.
So skunda dei seg dit, og fann Maria og Josef, og det vesle barnet som låg i krubba.
17 А побачивши, розповіли́ про все те, що́ про Цю Дитину було́ їм зві́щено.
Og då dei hadde set det, fortalde dei alt som hadde vorte sagt deim um dette barnet.
18 І всі, хто почув, дивувались тому, що́ їм пастухи говорили.
Alle som høyrde på hyrdingarne, undra seg yver det dei fortalde;
19 А Марія оці всі слова́ зберігала, розважаючи, у серці своїм.
men Maria gøymde alle desse ordi i hjarta, og gruna på deim.
20 Пастухи ж повернулись, прославляючи й хвалячи Бога за все, що почули й побачили, так як їм було сказано.
Og hyrdingarne for heim att, og lova og prisa Gud for alt det dei hadde høyrt og set, og som høvde so vel med det som var sagt deim.
21 Коли ж ви́повнились вісім день, щоб обрізати Його, то Ісусом назвали Його, як був а́нгол назвав, перше ніж Він в утро́бі зачався.
Då åtte dagar var lidne, og han skulde umskjerast, kalla dei honom Jesus; det var det namnet engelen hadde nemnt, fyrr han var komen i morsliv.
22 А коли — за Зако́ном Мойсея — минулися дні їхнього очи́щення, то до Єрусалиму прине́сли Його, щоб поставити Його перед Господом,
So snart reinsingstidi som er fyreskrivi i Moselovi, var til endes for deim, tok dei honom med seg upp til Jerusalem; dei vilde te honom fram for Herren
23 як у Зако́ні Господнім написано: „Кожне дитя чоловічої ста́ті, що розкриває утро́бу, має бути посвя́чене Господу“,
- soleis som det stend skrive i Herrens lov: «Alt mannkyn som kjem fyrst frå morsliv, skal kallast heilagt åt Herren» -
24 і щоб жертву скла́сти, як у Зако́ні Господньому сказано, — „пару горлича́т або двоє голубеня́т“.
og vilde bera fram offer, etter det som er sagt i Herrens lov: «eit par turtelduvor eller tvo duveungar.»
25 І ото був в Єрусалимі один чоловік, йому ймення Семе́н, — люди́на праведна та благочести́ва, — що потіхи чекав для Ізраїля. І Святий Дух був на ньому.
I Jerusalem var det då ein mann som heitte Simeon, ein rettferdig og gudleg mann, som venta på Israels trøyst; den Heilage Ande var yver honom,
26 І від Духа Святого йому було зві́щено смерти не бачити, перше ніж побачить Христа Господнього.
og hadde vitra honom um at han ikkje skulde fara or verdi, fyrr han hadde set Herrens Messias.
27 І Дух у храм припрова́див його. І як внесли Дитину Ісуса батьки́, щоб за Нього вчинити звича́єм зако́нним,
No kom han til templet - det var Anden som dreiv honom - og då foreldri kom berande inn med Jesus-barnet, og vilde fara med det som visi var etter lovi,
28 тоді взяв він на руки Його, хвалу Богу віддав та й промовив:
tok han det og på armarne, og lova Gud og sagde:
29 „Нині відпускаєш раба Свого́, Владико, за словом Твоїм із ми́ром,
«Herre, no gjev du din tenar heimlov, som ordet ditt lydde, og let han fara i fred!
30 бо побачили очі мої Спасі́ння Твоє,
For no fekk auga mitt skoda di frelsa,
31 яке Ти приготува́в перед всіма наро́дами,
som du hev skipa til for åsyni åt alle folk,
32 Світло на просвіту поганам і на славу наро́ду Твого Ізраїля!“
eit ljos som for heidningarn’ lyser, ein herlegdom og ei æra for Israel, folket ditt eige.»
33 І дивувалися ба́тько Його й мати тим, що про Нього було́ розповіджене.
Far hans og mor hans undra seg yver det som vart sagt um honom.
34 А Семен їх поблагословив та й прорік до Марії, Його матері: „Ось призначений Цей багатьо́м на падіння й устава́ння в Ізраїлі, і на знак спереча́ння, —
Og Simeon velsigna deim og sagde til Maria, mor hans: «Dette barnet er sett til fall og uppreising for mange i Israel og til eit motsegjingsteikn;
35 і меч душу проши́є самій же тобі, — щоб відкрились думки́ сердець багатьох!“
men deg og skal sverdet stinga gjenom hjarta; då kjem det upp kva tankar mange gøymde i hugen.»
36 Була й Анна пророчиця, дочка́ Фануїлова з племени Аси́рового, — вона дожила́ до глибокої старости, живши з мужем сім ро́ків від свого дівува́ння,
Det var og ei profetkvinna der, Anna Fanuelsdotter av Assers-ætti. Ho var langt ut i åri; etter ho vart gift, hadde ho butt i hop med mannen sin i sju år,
37 удова ро́ків вісімдесяти й чотирьох, що не відлучалась від храму, служачи Богові вдень і вночі поста́ми й моли́твами.
og sidan sete enkja i heile fire og åtteti år. Ho kom aldri frå templet, og tente Gud i bøn og fasta natt og dag.
38 І години тієї вона надійшла, Бога сла́вила та говорила про Нього всім, хто визво́лення Єрусалиму чекав.
I denne stundi gjekk ho fram og takka og prisa Gud, og tala um barnet til alle som venta på frelsa for Jerusalem.
39 А як виконали за Зако́ном Господнім усе, то вернулись вони в Галілею, до міста свого Назарету.
Då dei hadde gjort alt som er fyreskrive i Herrens lov, for dei attende til heimstaden sin, Nasaret i Galilæa.
40 А Дитина росла та зміцнялася духом, набираючись мудрости. І благодать Божа на Ній пробува́ла.
Og barnet voks, og vart sterkt og fullt av visdom, og Guds nåde var yver honom.
41 А батьки́ Його щорічно ходили до Єрусалиму на свято Пасхи.
År um anna for foreldri hans til Jerusalem i påskehelgi.
42 І коли мав Він дванадцять ро́ків, вони за звича́єм на свято пішли.
Då han var tolv år, drog dei og dit upp, som skikk og bruk var på høgtidi;
43 Як дні ж свята скінчи́лись були, і вертались вони, молодий Ісус в Єрусалимі лиши́вся, а Йо́сип та мати Його не знали того.
men då dei hadde vore der høgtidsdagarne til endes, og skulde taka på heimvegen, vart Jesus-barnet att i Jerusalem, og foreldri hans gådde det ikkje.
44 Вони ду́мали, що Він із подорожніми йде; пройшли день дороги, та й стали шукати Його поміж ро́дичами та знайо́мими.
Dei tenkte han var med i ferdafylgjet, og for ei dagsleid fram, og leita etter honom millom skyldfolk og kjenningar.
45 Але, не знайшовши, вернулися в Єрусалим, та й шукали Його.
Som dei no ikkje fann honom, for dei attende til Jerusalem, og leita etter honom der;
46 І сталось, що третього дня відшукали у храмі Його, як сидів серед учителів, і вислу́хував їх, і запитував їх.
og då tri dagar var lidne, fann dei honom i templet; der sat han midt ibland lærarane og lydde på deim og spurde deim,
47 Усі ж, хто слухав Його, дивувалися розумові та Його відповідям.
og alle som høyrde på honom, var reint upp i under kor vitug han var, og for svar han gav.
48 І як вони Його вгледіли, то здивувались, а мати сказала до Нього: „Дитино, — чому так Ти зробив нам? Ось Твій батько та я із журбо́ю шукали Тебе“.
Då dei fekk sjå honom, vart dei mest frå seg av undring, og mor hans sagde: «Kvi for du soleis åt mot oss, barn? Far din og eg hev leita so sårt etter deg!»
49 А Він їм відказав: „Чого ж ви шукали Мене? Хіба ви не знали, що повинно Мені бути в тому, що належить Моєму Отцеві?“
«Kvifor leita de etter meg?» svara han; «visste de ikkje at eg lyt vera i huset åt far min?»
50 Та не зрозуміли вони того сло́ва, що Він їм говорив.
Men dei skyna ikkje kva han meinte med det ordet.
51 І пішов Він із ними, і прибув у Назарет, і був їм слухня́ний. А мати Його зберігала оці всі слова́ в своїм серці.
So fylgde han deim heim til Nasaret, og var lydug mot deim. Men mor hans gøymde alt dette i hjarta sitt.
52 А Ісус зростав мудрістю, і віком та благодаттю, у Бога й людей.
Og Jesus gjekk fram i visdom og vokster og velvilje hjå Gud og menneskje.
