Від Луки 2
1 І трапилося тими днями, — вийшов нака́з царя А́вгуста переписати всю землю.
Now in those days, it came about that Caesar Augustus sent out a decree ordering that a census be taken of all the people living in the world.
2 Цей пе́репис перший відбувся тоді, коли вла́ду над Си́рією мав Квірі́ній.
This was the first census made while Quirinius was governor of Syria.
3 І всі йшли записатися, кожен у місто своє.
So everyone went to his own city to be registered for the census.
4 Пішов теж і Йо́сип із Галілеї, із міста Назарету, до Юдеї, до міста Давидового, що зветься Вифлеє́м, бо похо́див із дому та з роду Давидового,
Joseph also went up from Galilee, from the city of Nazareth, to Judea, to the city of David which is called Bethlehem, because he was of the house and family line of David.
5 щоб йому записатись із Марією, із ним зару́ченою, що була́ вагітна́.
He went there to register along with Mary, who was engaged to him and was pregnant.
6 І сталось, як були́ вони там, то настав їй день породити.
Now it came about that while they were there, the time came for her to deliver her baby.
7 І породила вона свого Пе́рвенця Сина, і Його сповила́, і до я́сел поклала Його́, — бо в за́їзді місця не стало для них.
She gave birth to a son, her firstborn child, and she wrapped him in long strips of cloth and laid him in a manger, because there was no room for them in the inn.
8 А в тій стороні були́ пастухи, які пильнували на полі, і нічно́ї пори вартували отару свою.
There were shepherds in that region who were staying in the fields, guarding their flock at night.
9 Аж ось а́нгол Господній з'явивсь коло них, і слава Господня ося́яла їх. І вони перестра́шились стра́хом великим,
An angel of the Lord appeared to them, and the glory of the Lord shone around them, and they were filled with great fear.
10 Та а́нгол промовив до них: „Не лякайтесь, бо я ось благовіщу́ вам радість велику, що станеться лю́дям усім.
Then the angel said to them, “Do not be afraid, because I bring you the good news that will bring great joy to all the people.
11 Бо сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь.
Today a savior was born for you in the city of David! He is Christ the Lord!
12 А ось вам ознака: Дитину сповиту ви зна́йдете, що в я́слах лежатиме“.
This is the sign that will be given to you: You will find a baby wrapped in strips of cloth and lying in a manger.”
13 І ось ра́птом з'явилася з а́нголом сила велика небесного війська, що Бога хвалили й казали:
Suddenly there was together with the angel a great, heavenly army praising God and saying,
14 „Слава Богу на висоті, і на землі спокій, у людях добра воля!“
“Glory to God in the highest, and may there be peace on earth among people with whom he is pleased.”
15 І сталось, коли анголи́ відійшли від них в небо, пастухи зачали́ говори́ти один о́дному: „Ходім до Вифлеєму й побачмо, що́ сталося там, про що́ сповістив нас Господь“.
It came about that when the angels had gone away from them into heaven, the shepherds said to each other, “Let us now go to Bethlehem, and see this thing that has happened, which the Lord has made known to us.”
16 І прийшли, поспішаючи, і знайшли там Марію та Йо́сипа, та Дитинку, що в я́слах лежала.
They hurried there and found Mary and Joseph, and saw the baby lying in the manger.
17 А побачивши, розповіли́ про все те, що́ про Цю Дитину було́ їм зві́щено.
After they had seen him, they made known what had been said to them about this child.
18 І всі, хто почув, дивувались тому, що́ їм пастухи говорили.
All who heard it were amazed at what was spoken to them by the shepherds.
19 А Марія оці всі слова́ зберігала, розважаючи, у серці своїм.
But Mary kept thinking about all the things she had heard, treasuring them in her heart.
20 Пастухи ж повернулись, прославляючи й хвалячи Бога за все, що почули й побачили, так як їм було сказано.
The shepherds returned, glorifying and praising God for everything that they had heard and seen, just as it had been spoken to them.
21 Коли ж ви́повнились вісім день, щоб обрізати Його, то Ісусом назвали Його, як був а́нгол назвав, перше ніж Він в утро́бі зачався.
When it was the end of the eighth day, when he was circumcised, he was named Jesus, the name he had been given by the angel before he was conceived in the womb.
22 А коли — за Зако́ном Мойсея — минулися дні їхнього очи́щення, то до Єрусалиму прине́сли Його, щоб поставити Його перед Господом,
When the required number of days for their purification had passed, according to the law of Moses, Joseph and Mary brought him up to the temple in Jerusalem to present him to the Lord.
23 як у Зако́ні Господнім написано: „Кожне дитя чоловічої ста́ті, що розкриває утро́бу, має бути посвя́чене Господу“,
As it is written in the law of the Lord, “Every male who opens the womb will be set apart to the Lord.”
24 і щоб жертву скла́сти, як у Зако́ні Господньому сказано, — „пару горлича́т або двоє голубеня́т“.
So they offered a sacrifice according to what was said in the law of the Lord, “a pair of doves or two young pigeons.”
25 І ото був в Єрусалимі один чоловік, йому ймення Семе́н, — люди́на праведна та благочести́ва, — що потіхи чекав для Ізраїля. І Святий Дух був на ньому.
Behold, there was a man in Jerusalem, whose name was Simeon, and this man was righteous and devout. He was looking for the consolation of Israel, and the Holy Spirit was upon him.
26 І від Духа Святого йому було зві́щено смерти не бачити, перше ніж побачить Христа Господнього.
It had been revealed to him by the Holy Spirit that he would not see death before he had seen the Lord's Christ.
27 І Дух у храм припрова́див його. І як внесли Дитину Ісуса батьки́, щоб за Нього вчинити звича́єм зако́нним,
Led by the Spirit, Simeon came into the temple. When the parents brought in the infant Jesus, to do for him according to the custom of the law,
28 тоді взяв він на руки Його, хвалу Богу віддав та й промовив:
he took him into his arms and praised God and he said,
29 „Нині відпускаєш раба Свого́, Владико, за словом Твоїм із ми́ром,
“Now let your servant depart in peace, Lord, according to your word.
30 бо побачили очі мої Спасі́ння Твоє,
For my eyes have seen your salvation,
31 яке Ти приготува́в перед всіма наро́дами,
which you have prepared in the presence of all peoples:
32 Світло на просвіту поганам і на славу наро́ду Твого Ізраїля!“
A light for revelation to the Gentiles and glory to your people Israel.”
33 І дивувалися ба́тько Його й мати тим, що про Нього було́ розповіджене.
His father and mother were amazed at what was said about him.
34 А Семен їх поблагословив та й прорік до Марії, Його матері: „Ось призначений Цей багатьо́м на падіння й устава́ння в Ізраїлі, і на знак спереча́ння, —
Simeon blessed them and said to Mary his mother, “Behold, this child is appointed for the downfall and rising up of many people in Israel and for a sign that is rejected—
35 і меч душу проши́є самій же тобі, — щоб відкрились думки́ сердець багатьох!“
and a sword will pierce your own soul—so that the thoughts of many hearts may be revealed.”
36 Була й Анна пророчиця, дочка́ Фануїлова з племени Аси́рового, — вона дожила́ до глибокої старости, живши з мужем сім ро́ків від свого дівува́ння,
A prophetess named Anna was there. She was the daughter of Phanuel from the tribe of Asher. She was very old. She had lived with her husband for seven years after her virginity,
37 удова ро́ків вісімдесяти й чотирьох, що не відлучалась від храму, служачи Богові вдень і вночі поста́ми й моли́твами.
and was a widow for eighty-four years. She never left the temple but was serving with fastings and prayers, night and day.
38 І години тієї вона надійшла, Бога сла́вила та говорила про Нього всім, хто визво́лення Єрусалиму чекав.
At that very hour she came near to them and began giving thanks to God and she spoke about the child to everyone who had been waiting for the redemption of Jerusalem.
39 А як виконали за Зако́ном Господнім усе, то вернулись вони в Галілею, до міста свого Назарету.
When they had finished everything they were required to do according to the law of the Lord, they returned to Galilee, to their own town of Nazareth.
40 А Дитина росла та зміцнялася духом, набираючись мудрости. І благодать Божа на Ній пробува́ла.
The child grew and became strong, increasing in wisdom, and the grace of God was upon him.
41 А батьки́ Його щорічно ходили до Єрусалиму на свято Пасхи.
His parents went every year to Jerusalem for the Festival of the Passover.
42 І коли мав Він дванадцять ро́ків, вони за звича́єм на свято пішли.
When he was twelve years old, they again went up at the customary time for the feast.
43 Як дні ж свята скінчи́лись були, і вертались вони, молодий Ісус в Єрусалимі лиши́вся, а Йо́сип та мати Його не знали того.
After they had stayed the full number of days for the feast, they began to return home. But the boy Jesus stayed behind in Jerusalem and his parents did not know it.
44 Вони ду́мали, що Він із подорожніми йде; пройшли день дороги, та й стали шукати Його поміж ро́дичами та знайо́мими.
They assumed that he was with the group that was traveling with them, so they traveled a day's journey. Then they started looking for him among their relatives and friends.
45 Але, не знайшовши, вернулися в Єрусалим, та й шукали Його.
When they did not find him, they returned to Jerusalem and started looking for him there.
46 І сталось, що третього дня відшукали у храмі Його, як сидів серед учителів, і вислу́хував їх, і запитував їх.
It came about that after three days, they found him in the temple, sitting in the middle of the teachers, listening to them and asking them questions.
47 Усі ж, хто слухав Його, дивувалися розумові та Його відповідям.
All who heard him were amazed at his understanding and his answers.
48 І як вони Його вгледіли, то здивувались, а мати сказала до Нього: „Дитино, — чому так Ти зробив нам? Ось Твій батько та я із журбо́ю шукали Тебе“.
When they saw him, they were astonished. His mother said to him, “Son, why have you treated us this way? Listen, your father and I have been anxiously searching for you.”
49 А Він їм відказав: „Чого ж ви шукали Мене? Хіба ви не знали, що повинно Мені бути в тому, що належить Моєму Отцеві?“
He said to them, “Why were you searching for me? Did you not know that I had to be about my Father's business?
50 Та не зрозуміли вони того сло́ва, що Він їм говорив.
But they did not understand what he meant by those words.
51 І пішов Він із ними, і прибув у Назарет, і був їм слухня́ний. А мати Його зберігала оці всі слова́ в своїм серці.
Then he went back home with them to Nazareth and was obedient to them. His mother treasured all these things in her heart.
52 А Ісус зростав мудрістю, і віком та благодаттю, у Бога й людей.
But Jesus continued to grow in wisdom and stature, and increased in favor with God and people.
