Від Луки 2
1 І трапилося тими днями, — вийшов нака́з царя А́вгуста переписати всю землю.
About that time an edict was issued by the Emperor Augustus that a census should be taken of the whole Empire.
2 Цей пе́репис перший відбувся тоді, коли вла́ду над Си́рією мав Квірі́ній.
(This was the first census taken while Quirinius was Governor of Syria).
3 І всі йшли записатися, кожен у місто своє.
And everyone went to his own town to be registered.
4 Пішов теж і Йо́сип із Галілеї, із міста Назарету, до Юдеї, до міста Давидового, що зветься Вифлеє́м, бо похо́див із дому та з роду Давидового,
Among others Joseph went up from the town of Nazareth in Galilee to Bethlehem, the town of David, in Judea – because he belonged to the family and house of David –
5 щоб йому записатись із Марією, із ним зару́ченою, що була́ вагітна́.
to be registered with Mary, his engaged wife, who was about to become a mother.
6 І сталось, як були́ вони там, то настав їй день породити.
While they were there her time came,
7 І породила вона свого Пе́рвенця Сина, і Його сповила́, і до я́сел поклала Його́, — бо в за́їзді місця не стало для них.
and she gave birth to her first child, a son. And because there was no room for them in the inn, she swathed him around and laid him in a manger.
8 А в тій стороні були́ пастухи, які пильнували на полі, і нічно́ї пори вартували отару свою.
In that same countryside were shepherds out in the open fields, watching their flocks that night,
9 Аж ось а́нгол Господній з'явивсь коло них, і слава Господня ося́яла їх. І вони перестра́шились стра́хом великим,
when an angel of the Lord suddenly stood by them, and the glory of the Lord shone around them; and they were seized with fear.
10 Та а́нгол промовив до них: „Не лякайтесь, бо я ось благовіщу́ вам радість велику, що станеться лю́дям усім.
“Have no fear,” the angel said. “For I bring you good news of a great joy in store for all the nation.
11 Бо сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь.
This day there has been born to you, in the town of David, a Savior, who is Christ and Lord.
12 А ось вам ознака: Дитину сповиту ви зна́йдете, що в я́слах лежатиме“.
And this will be the sign for you. You will find the infant swathed, and lying in a manger.”
13 І ось ра́птом з'явилася з а́нголом сила велика небесного війська, що Бога хвалили й казали:
Then suddenly there appeared with the angel a multitude of the heavenly Host, praising God, and singing –
14 „Слава Богу на висоті, і на землі спокій, у людях добра воля!“
“glory to God on high, and on earth peace among those in whom he finds pleasure.”
15 І сталось, коли анголи́ відійшли від них в небо, пастухи зачали́ говори́ти один о́дному: „Ходім до Вифлеєму й побачмо, що́ сталося там, про що́ сповістив нас Господь“.
Now, when the angels had left them and gone back to heaven, the shepherds said to one another, “Let us go at once to Bethlehem, and see this thing that has happened, of which the Lord has told us.”
16 І прийшли, поспішаючи, і знайшли там Марію та Йо́сипа, та Дитинку, що в я́слах лежала.
So they went quickly, and found Mary and Joseph, and the infant lying in a manger;
17 А побачивши, розповіли́ про все те, що́ про Цю Дитину було́ їм зві́щено.
and, when they saw it, they told of all that had been said to them about this child.
18 І всі, хто почув, дивувались тому, що́ їм пастухи говорили.
All who heard the shepherds were astonished at their story,
19 А Марія оці всі слова́ зберігала, розважаючи, у серці своїм.
while Mary treasured in her heart all that they said, and thought about it often.
20 Пастухи ж повернулись, прославляючи й хвалячи Бога за все, що почули й побачили, так як їм було сказано.
And the shepherds went back, giving glory and praise to God for all that they had heard and seen. It had all happened as they had been told.
21 Коли ж ви́повнились вісім день, щоб обрізати Його, то Ісусом назвали Його, як був а́нгол назвав, перше ніж Він в утро́бі зачався.
Eight days after the birth of the child, when it was time to circumcise him, he received the name Jesus – the name given him by the angel before his conception.
22 А коли — за Зако́ном Мойсея — минулися дні їхнього очи́щення, то до Єрусалиму прине́сли Його, щоб поставити Його перед Господом,
When the period of purification of mother and child, required by the Law of Moses, came to an end, his parents took the child up to Jerusalem to present him to the Lord,
23 як у Зако́ні Господнім написано: „Кожне дитя чоловічої ста́ті, що розкриває утро́бу, має бути посвя́чене Господу“,
in compliance with the Law of the Lord that every firstborn male will be dedicated to the Lord,
24 і щоб жертву скла́сти, як у Зако́ні Господньому сказано, — „пару горлича́т або двоє голубеня́т“.
and also to offer the sacrifice required by the Law of the Lord – a pair of turtle-doves or two young pigeons.
25 І ото був в Єрусалимі один чоловік, йому ймення Семе́н, — люди́на праведна та благочести́ва, — що потіхи чекав для Ізраїля. І Святий Дух був на ньому.
There was at that time in Jerusalem a man named Simeon, a righteous and devout man, who lived in constant expectation of Israel’s consulation, and under the guidance of the Holy Spirit.
26 І від Духа Святого йому було зві́щено смерти не бачити, перше ніж побачить Христа Господнього.
It had been revealed to him by the Holy Spirit that he should not die until he had seen the Lord’s Christ.
27 І Дух у храм припрова́див його. І як внесли Дитину Ісуса батьки́, щоб за Нього вчинити звича́єм зако́нним,
Moved by the Spirit, Simeon came into the Temple Courts, and, when the parents brought in the child Jesus, to do for him what was customary under the Law,
28 тоді взяв він на руки Його, хвалу Богу віддав та й промовив:
Simeon himself took the child in his arms, and blessed God, and said:
29 „Нині відпускаєш раба Свого́, Владико, за словом Твоїм із ми́ром,
“Now, Lord, you will let your servant go, according to your word, in peace,
30 бо побачили очі мої Спасі́ння Твоє,
for my eyes have seen the salvation
31 яке Ти приготува́в перед всіма наро́дами,
which you have prepared in the sight of all nations –
32 Світло на просвіту поганам і на славу наро́ду Твого Ізраїля!“
a light to bring light to the Gentiles, and to be the glory of your people Israel.”
33 І дивувалися ба́тько Його й мати тим, що про Нього було́ розповіджене.
While the child’s father and mother were wondering at what was said about him,
34 А Семен їх поблагословив та й прорік до Марії, Його матері: „Ось призначений Цей багатьо́м на падіння й устава́ння в Ізраїлі, і на знак спереча́ння, —
Simeon gave them his blessing, and said to Mary, the child’s mother, “This child is appointed to be the cause of the fall and rise of many in Israel, and to be a sign much spoken against –
35 і меч душу проши́є самій же тобі, — щоб відкрились думки́ сердець багатьох!“
Yes, the sword will pierce your own heart – and so the thoughts in many minds will be disclosed.”
36 Була й Анна пророчиця, дочка́ Фануїлова з племени Аси́рового, — вона дожила́ до глибокої старости, живши з мужем сім ро́ків від свого дівува́ння,
There was also a prophet named Hannah, a daughter of Phanuel and of the tribe of Asher. She was far advanced in years, having lived with her husband for seven years after marriage,
37 удова ро́ків вісімдесяти й чотирьох, що не відлучалась від храму, служачи Богові вдень і вночі поста́ми й моли́твами.
and then a widow, until she had reached the age of eighty-four. She never left the Temple Courts, but, fasting and praying, worshiped God night and day.
38 І години тієї вона надійшла, Бога сла́вила та говорила про Нього всім, хто визво́лення Єрусалиму чекав.
At that moment she came up, and began publicly to thank God and to speak about the child to all who were looking for the deliverance of Jerusalem.
39 А як виконали за Зако́ном Господнім усе, то вернулись вони в Галілею, до міста свого Назарету.
When the child’s parents had done everything required by the Law of the Lord, they returned to Galilee to their own town of Nazareth.
40 А Дитина росла та зміцнялася духом, набираючись мудрости. І благодать Божа на Ній пробува́ла.
The child grew and became strong and wise, and the blessing of God was on him.
41 А батьки́ Його щорічно ходили до Єрусалиму на свято Пасхи.
Every year the child’s parents used to go to Jerusalem at the Passover Festival.
42 І коли мав Він дванадцять ро́ків, вони за звича́єм на свято пішли.
When Jesus was twelve years old, they went according to custom to Jerusalem,
43 Як дні ж свята скінчи́лись були, і вертались вони, молодий Ісус в Єрусалимі лиши́вся, а Йо́сип та мати Його не знали того.
and had finished their visit; but, when they started to return, the boy Jesus remained behind in Jerusalem, without their knowing it.
44 Вони ду́мали, що Він із подорожніми йде; пройшли день дороги, та й стали шукати Його поміж ро́дичами та знайо́мими.
Thinking that he was with their fellow travelers, they went one day’s journey before searching for him among their relatives and acquaintances;
45 Але, не знайшовши, вернулися в Єрусалим, та й шукали Його.
and then, as they did not find him, they returned to Jerusalem, searching everywhere for him.
46 І сталось, що третього дня відшукали у храмі Його, як сидів серед учителів, і вислу́хував їх, і запитував їх.
It was not until the third day that they found him in the Temple Courts, sitting among the teachers, now listening to them, now asking them questions.
47 Усі ж, хто слухав Його, дивувалися розумові та Його відповідям.
All who listened to him marveled at his intelligence and his answers.
48 І як вони Його вгледіли, то здивувались, а мати сказала до Нього: „Дитино, — чому так Ти зробив нам? Ось Твій батько та я із журбо́ю шукали Тебе“.
His parents were amazed when they saw him, and his mother said to him, “My child, why have you treated us like this? Your father and I have been searching for you in great distress.”
49 А Він їм відказав: „Чого ж ви шукали Мене? Хіба ви не знали, що повинно Мені бути в тому, що належить Моєму Отцеві?“
“What made you search for me?” he answered. “Didn’t you know that I must be in my Father’s house?”
50 Та не зрозуміли вони того сло́ва, що Він їм говорив.
His parents did not understand what he meant.
51 І пішов Він із ними, і прибув у Назарет, і був їм слухня́ний. А мати Його зберігала оці всі слова́ в своїм серці.
However he went down with them to Nazareth, and submitted himself to their control; and his mother treasured all that was said in her heart.
52 А Ісус зростав мудрістю, і віком та благодаттю, у Бога й людей.
And Jesus grew in wisdom as he grew in years, and gained the blessing of God and people.
