Від Луки 2
1 І трапилося тими днями, — вийшов нака́з царя А́вгуста переписати всю землю.
And it came to passe in those dayes, that there came a decree from Augustus Cesar, that all the world should be taxed.
2 Цей пе́репис перший відбувся тоді, коли вла́ду над Си́рією мав Квірі́ній.
(This first taxing was made when Cyrenius was gouernour of Syria.)
3 І всі йшли записатися, кожен у місто своє.
Therefore went all to be taxed, euery man to his owne Citie.
4 Пішов теж і Йо́сип із Галілеї, із міста Назарету, до Юдеї, до міста Давидового, що зветься Вифлеє́м, бо похо́див із дому та з роду Давидового,
And Ioseph also went vp from Galile out of a citie called Nazareth, into Iudea, vnto the citie of Dauid, which is called Beth-leem (because he was of the house and linage of Dauid, )
5 щоб йому записатись із Марією, із ним зару́ченою, що була́ вагітна́.
To bee taxed with Marie that was giuen him to wife, which was with childe.
6 І сталось, як були́ вони там, то настав їй день породити.
And so it was, that while they were there, the daies were accomplished that shee shoulde be deliuered,
7 І породила вона свого Пе́рвенця Сина, і Його сповила́, і до я́сел поклала Його́, — бо в за́їзді місця не стало для них.
And she brought foorth her first begotten sonne, and wrapped him in swadling clothes, and laide him in a cratch, because there was no roome for them in the ynne.
8 А в тій стороні були́ пастухи, які пильнували на полі, і нічно́ї пори вартували отару свою.
And there were in the same countrey shepheards, abiding in the fielde, and keeping watch by night ouer their flocke.
9 Аж ось а́нгол Господній з'явивсь коло них, і слава Господня ося́яла їх. І вони перестра́шились стра́хом великим,
And loe, the Angel of the Lord came vpon them, and the glorie of the Lord shone about them, and they were sore afraide.
10 Та а́нгол промовив до них: „Не лякайтесь, бо я ось благовіщу́ вам радість велику, що станеться лю́дям усім.
Then the Angel saide vnto them, Be not afraid: for behold, I bring you glad tidings of great ioy, that shalbe to all the people,
11 Бо сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь.
That is, that vnto you is borne this day in the citie of Dauid, a Sauiour, which is Christ the Lord.
12 А ось вам ознака: Дитину сповиту ви зна́йдете, що в я́слах лежатиме“.
And this shalbe a signe to you, Yee shall finde the babe swadled, and laid in a cratch.
13 І ось ра́птом з'явилася з а́нголом сила велика небесного війська, що Бога хвалили й казали:
And straightway there was with the Angel a multitude of heauenly souldiers, praising God, and saying,
14 „Слава Богу на висоті, і на землі спокій, у людях добра воля!“
Glory be to God in the high heauens, and peace in earth, and towards men good will.
15 І сталось, коли анголи́ відійшли від них в небо, пастухи зачали́ говори́ти один о́дному: „Ходім до Вифлеєму й побачмо, що́ сталося там, про що́ сповістив нас Господь“.
And it came to passe whe the Angels were gone away from them into heauen, that the shepheards sayde one to another, Let vs goe then vnto Beth-leem, and see this thing that is come to passe which the Lord hath shewed vnto vs.
16 І прийшли, поспішаючи, і знайшли там Марію та Йо́сипа, та Дитинку, що в я́слах лежала.
So they came with haste, and founde both Marie and Ioseph, and the babe laid in the cratch.
17 А побачивши, розповіли́ про все те, що́ про Цю Дитину було́ їм зві́щено.
And when they had seene it, they published abroade the thing, that was tolde them of that childe.
18 І всі, хто почув, дивувались тому, що́ їм пастухи говорили.
And all that heard it, wondred at ye things which were tolde them of the shepheards.
19 А Марія оці всі слова́ зберігала, розважаючи, у серці своїм.
But Mary kept all those sayings, and pondred them in her heart.
20 Пастухи ж повернулись, прославляючи й хвалячи Бога за все, що почули й побачили, так як їм було сказано.
And the shepheardes returned glorifiyng and praising God, for all that they had heard and seene as it was spoken vnto them.
21 Коли ж ви́повнились вісім день, щоб обрізати Його, то Ісусом назвали Його, як був а́нгол назвав, перше ніж Він в утро́бі зачався.
And when the eight daies were accomplished, that they shoulde circumcise the childe, his name was then called Iesus, which was named of the Angell, before he was conceiued in the wombe.
22 А коли — за Зако́ном Мойсея — минулися дні їхнього очи́щення, то до Єрусалиму прине́сли Його, щоб поставити Його перед Господом,
And when the daies of her purification after the Lawe of Moses were accomplished, they brought him to Hierusalem, to present him to the Lord,
23 як у Зако́ні Господнім написано: „Кожне дитя чоловічої ста́ті, що розкриває утро́бу, має бути посвя́чене Господу“,
(As it is written in the Lawe of the Lord, Euery man childe that first openeth ye wombe, shalbe called holy to the Lord)
24 і щоб жертву скла́сти, як у Зако́ні Господньому сказано, — „пару горлича́т або двоє голубеня́т“.
And to giue an oblation, as it is commanded in the Lawe of the Lord, a paire of turtle doues, or two yong pigeons.
25 І ото був в Єрусалимі один чоловік, йому ймення Семе́н, — люди́на праведна та благочести́ва, — що потіхи чекав для Ізраїля. І Святий Дух був на ньому.
And behold, there was a man in Hierusalem, whose name was Simeon: this man was iust, and feared God, and waited for the consolation of Israel, and the holy Ghost was vpon him.
26 І від Духа Святого йому було зві́щено смерти не бачити, перше ніж побачить Христа Господнього.
And it was declared to him from God by the holy Ghost, that he shoulde not see death, before he had seene that Anointed of the Lord.
27 І Дух у храм припрова́див його. І як внесли Дитину Ісуса батьки́, щоб за Нього вчинити звича́єм зако́нним,
And he came by the motion of the spirit into the Temple, and when the parents brought in the babe Iesus, to do for him after the custome of the Lawe,
28 тоді взяв він на руки Його, хвалу Богу віддав та й промовив:
Then hee tooke him in his armes, and praised God, and sayd,
29 „Нині відпускаєш раба Свого́, Владико, за словом Твоїм із ми́ром,
Lord, nowe lettest thou thy seruaunt depart in peace, according to thy woorde,
30 бо побачили очі мої Спасі́ння Твоє,
For mine eyes haue seene thy saluation,
31 яке Ти приготува́в перед всіма наро́дами,
Which thou hast prepared before the face of all people,
32 Світло на просвіту поганам і на славу наро́ду Твого Ізраїля!“
A light to be reueiled to the Gentiles, and the glory of thy people Israel.
33 І дивувалися ба́тько Його й мати тим, що про Нього було́ розповіджене.
And Ioseph and his mother marueiled at those things, which were spoken touching him.
34 А Семен їх поблагословив та й прорік до Марії, Його матері: „Ось призначений Цей багатьо́м на падіння й устава́ння в Ізраїлі, і на знак спереча́ння, —
And Simeon blessed them, and saide vnto Mary his mother, Beholde, this childe is appointed for the fall and rising againe of many in Israel, and for a signe which shalbe spoken against,
35 і меч душу проши́є самій же тобі, — щоб відкрились думки́ сердець багатьох!“
(Yea and a sworde shall pearce through thy soule) that the thoughts of many heartes may be opened.
36 Була й Анна пророчиця, дочка́ Фануїлова з племени Аси́рового, — вона дожила́ до глибокої старости, живши з мужем сім ро́ків від свого дівува́ння,
And there was a Prophetesse, one Anna the daughter of Phanuel, of the tribe of Aser, which was of a great age, after she had liued with an husband seuen yeeres from her virginitie:
37 удова ро́ків вісімдесяти й чотирьох, що не відлучалась від храму, служачи Богові вдень і вночі поста́ми й моли́твами.
And she was widowe about foure score and foure yeeres, and went not out of the Temple, but serued God with fastings and prayers, night and day.
38 І години тієї вона надійшла, Бога сла́вила та говорила про Нього всім, хто визво́лення Єрусалиму чекав.
She then coming at the same instant vpon them, confessed likewise the Lord, and spake of him to all that looked for redemption in Hierusalem.
39 А як виконали за Зако́ном Господнім усе, то вернулись вони в Галілею, до міста свого Назарету.
And when they had performed all thinges according to the lawe of the Lord, they returned into Galile to their owne citie Nazareth.
40 А Дитина росла та зміцнялася духом, набираючись мудрости. І благодать Божа на Ній пробува́ла.
And the childe grewe, and waxed strong in Spirit, and was filled with wisedome, and the grace of God was with him.
41 А батьки́ Його щорічно ходили до Єрусалиму на свято Пасхи.
Nowe his parents went to Hierusalem euery yeere, at the feast of the Passeouer.
42 І коли мав Він дванадцять ро́ків, вони за звича́єм на свято пішли.
And when hee was twelue yeere olde, and they were come vp to Hierusalem, after the custome of the feast,
43 Як дні ж свята скінчи́лись були, і вертались вони, молодий Ісус в Єрусалимі лиши́вся, а Йо́сип та мати Його не знали того.
And had finished the dayes thereof, as they returned, the childe Iesus remained in Hierusalem, and Ioseph knew not, nor his mother,
44 Вони ду́мали, що Він із подорожніми йде; пройшли день дороги, та й стали шукати Його поміж ро́дичами та знайо́мими.
But they supposing, that he had bene in the company, went a dayes iourney, and sought him among their kinsfolke, and acquaintance.
45 Але, не знайшовши, вернулися в Єрусалим, та й шукали Його.
And when they found him not, they turned backe to Hierusalem, and sought him.
46 І сталось, що третього дня відшукали у храмі Його, як сидів серед учителів, і вислу́хував їх, і запитував їх.
And it came to passe three dayes after, that they found him in the Temple, sitting in the mids of the doctours, both hearing them, and asking them questions:
47 Усі ж, хто слухав Його, дивувалися розумові та Його відповідям.
And all that heard him, were astonied at his vnderstanding and answeres.
48 І як вони Його вгледіли, то здивувались, а мати сказала до Нього: „Дитино, — чому так Ти зробив нам? Ось Твій батько та я із журбо́ю шукали Тебе“.
So when they sawe him, they were amased, and his mother said vnto him, Sonne, why hast thou thus dealt with vs? beholde, thy father and I haue sought thee with very heauie hearts.
49 А Він їм відказав: „Чого ж ви шукали Мене? Хіба ви не знали, що повинно Мені бути в тому, що належить Моєму Отцеві?“
Then said he vnto them, Howe is it that ye sought me? knewe ye not that I must goe about my Fathers busines?
50 Та не зрозуміли вони того сло́ва, що Він їм говорив.
But they vnderstoode not the word that he spake to them.
51 І пішов Він із ними, і прибув у Назарет, і був їм слухня́ний. А мати Його зберігала оці всі слова́ в своїм серці.
Then hee went downe with them, and came to Nazareth, and was subiect to them: and his mother kept all these sayings in her heart.
52 А Ісус зростав мудрістю, і віком та благодаттю, у Бога й людей.
And Iesus increased in wisedome, and stature, and in fauour with God and men.
