Від Луки 2
1 І трапилося тими днями, — вийшов нака́з царя А́вгуста переписати всю землю.
U one dane izađe naredba cara Augusta da se provede popis svega svijeta.
2 Цей пе́репис перший відбувся тоді, коли вла́ду над Си́рією мав Квірі́ній.
Bijaše to prvi popis izvršen za Kvirinijeva upravljanja Sirijom.
3 І всі йшли записатися, кожен у місто своє.
Svi su išli na popis, svaki u svoj grad.
4 Пішов теж і Йо́сип із Галілеї, із міста Назарету, до Юдеї, до міста Давидового, що зветься Вифлеє́м, бо похо́див із дому та з роду Давидового,
Tako i Josip, budući da je bio iz doma i loze Davidove, uziđe iz Galileje, iz grada Nazareta, u Judeju - u grad Davidov, koji se zove Betlehem -
5 щоб йому записатись із Марією, із ним зару́ченою, що була́ вагітна́.
da se podvrgne popisu zajedno sa svojom zaručnicom Marijom koja bijaše trudna.
6 І сталось, як були́ вони там, то настав їй день породити.
I dok se bili ondje, navršilo joj se vrijeme da rodi.
7 І породила вона свого Пе́рвенця Сина, і Його сповила́, і до я́сел поклала Його́, — бо в за́їзді місця не стало для них.
I porodi sina svoga, prvorođenca, povi ga i položi u jasle jer za njih nije bilo mjesta u svratištu.
8 А в тій стороні були́ пастухи, які пильнували на полі, і нічно́ї пори вартували отару свою.
A u tom kraju bijahu pastiri: pod vedrim su nebom čuvali noćnu stražu kod svojih stada.
9 Аж ось а́нгол Господній з'явивсь коло них, і слава Господня ося́яла їх. І вони перестра́шились стра́хом великим,
Anđeo im Gospodnji pristupi i slava ih Gospodnja obasja! Silno se prestrašiše.
10 Та а́нгол промовив до них: „Не лякайтесь, бо я ось благовіщу́ вам радість велику, що станеться лю́дям усім.
No anđeo im reče: “Ne bojte se! Evo javljam vam blagovijest, veliku radost za sav narod!
11 Бо сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь.
Danas vam se u gradu Davidovu rodio Spasitelj - Krist, Gospodin.
12 А ось вам ознака: Дитину сповиту ви зна́йдете, що в я́слах лежатиме“.
I evo vam znaka: naći ćete novorođenče povijeno gdje leži u jaslama.”
13 І ось ра́птом з'явилася з а́нголом сила велика небесного війська, що Бога хвалили й казали:
I odjednom se anđelu pridruži silna nebeska vojska hvaleći Boga i govoreći:
14 „Слава Богу на висоті, і на землі спокій, у людях добра воля!“
“Slava na visinama Bogu, a na zemlji mir ljudima, miljenicima njegovim!”
15 І сталось, коли анголи́ відійшли від них в небо, пастухи зачали́ говори́ти один о́дному: „Ходім до Вифлеєму й побачмо, що́ сталося там, про що́ сповістив нас Господь“.
Čim anđeli otiđoše od njih na nebo, pastiri stanu poticati jedni druge: “Hajdemo dakle do Betlehema. Pogledajmo što se to dogodilo, događaj koji nam obznani Gospodin.”
16 І прийшли, поспішаючи, і знайшли там Марію та Йо́сипа, та Дитинку, що в я́слах лежала.
I pohite te pronađu Mariju, Josipa i novorođenče gdje leži u jaslama.
17 А побачивши, розповіли́ про все те, що́ про Цю Дитину було́ їм зві́щено.
Pošto sve pogledaše, ispripovijediše što im bijaše rečeno o tom djetetu.
18 І всі, хто почув, дивувались тому, що́ їм пастухи говорили.
A svi koji su to čuli divili se tome što su im pripovijedali pastiri.
19 А Марія оці всі слова́ зберігала, розважаючи, у серці своїм.
Marija u sebi pohranjivaše sve te događaje i prebiraše ih u svome srcu.
20 Пастухи ж повернулись, прославляючи й хвалячи Бога за все, що почули й побачили, так як їм було сказано.
Pastiri se zatim vratiše slaveći i hvaleći Boga za sve što su čuli i vidjeli kako im je bilo rečeno.
21 Коли ж ви́повнились вісім день, щоб обрізати Його, то Ісусом назвали Його, як був а́нгол назвав, перше ніж Він в утро́бі зачався.
Kad se navršilo osam dana da bude obrezan, nadjenuše mu ime Isus, kako ga je bio prozvao anđeo prije njegova začeća.
22 А коли — за Зако́ном Мойсея — минулися дні їхнього очи́щення, то до Єрусалиму прине́сли Його, щоб поставити Його перед Господом,
Kad se zatim po Mojsijevu Zakonu navršiše dani njihova čišćenja, poniješe ga u Jeruzalem da ga prikažu Gospodinu -
23 як у Зако́ні Господнім написано: „Кожне дитя чоловічої ста́ті, що розкриває утро́бу, має бути посвя́чене Господу“,
kao što piše u Zakonu Gospodnjem: Svako muško prvorođenče neka se posveti Gospodinu! -
24 і щоб жертву скла́сти, як у Зако́ні Господньому сказано, — „пару горлича́т або двоє голубеня́т“.
i da prinesu žrtvu kako je rečeno u Zakonu Gospodnjem: dvije grlice ili dva golubića.
25 І ото був в Єрусалимі один чоловік, йому ймення Семе́н, — люди́на праведна та благочести́ва, — що потіхи чекав для Ізраїля. І Святий Дух був на ньому.
Živio tada u Jeruzalemu čovjek po imenu Šimun. Taj čovjek, pravedan i bogobojazan, iščekivaše Utjehu Izraelovu i Duh Sveti bijaše na njemu.
26 І від Духа Святого йому було зві́щено смерти не бачити, перше ніж побачить Христа Господнього.
Objavio mu Duh Sveti da neće vidjeti smrti dok ne vidi Pomazanika Gospodnjega.
27 І Дух у храм припрова́див його. І як внесли Дитину Ісуса батьки́, щоб за Нього вчинити звича́єм зако́нним,
Ponukan od Duha, dođe u Hram. I kad roditelji uniješe dijete Isusa da obave što o njemu propisuje Zakon,
28 тоді взяв він на руки Його, хвалу Богу віддав та й промовив:
primi ga on u naručje, blagoslovi Boga i reče:
29 „Нині відпускаєш раба Свого́, Владико, за словом Твоїм із ми́ром,
“Sad otpuštaš slugu svojega, Gospodaru, po riječi svojoj, u miru!
30 бо побачили очі мої Спасі́ння Твоє,
Ta vidješe oči moje spasenje tvoje,
31 яке Ти приготува́в перед всіма наро́дами,
koje si pripravio pred licem svih naroda:
32 Світло на просвіту поганам і на славу наро́ду Твого Ізраїля!“
svjetlost na prosvjetljenje naroda, slavu puka svoga izraelskoga.”
33 І дивувалися ба́тько Його й мати тим, що про Нього було́ розповіджене.
Otac njegov i majka divili se što se to o njemu govori.
34 А Семен їх поблагословив та й прорік до Марії, Його матері: „Ось призначений Цей багатьо́м на падіння й устава́ння в Ізраїлі, і на знак спереча́ння, —
Šimun ih blagoslovi i reče Mariji, majci njegovoj: “Ovaj je evo postavljen na propast i uzdignuće mnogima u Izraelu i za znak osporavan -
35 і меч душу проши́є самій же тобі, — щоб відкрились думки́ сердець багатьох!“
a i tebi će samoj mač probosti dušu - da se razotkriju namisli mnogih srdaca!”
36 Була й Анна пророчиця, дочка́ Фануїлова з племени Аси́рового, — вона дожила́ до глибокої старости, живши з мужем сім ро́ків від свого дівува́ння,
A bijaše neka proročica Ana, kći Penuelova, iz plemena Ašerova, žena veoma odmakla u godinama. Nakon djevojaštva živjela je s mužem sedam godina,
37 удова ро́ків вісімдесяти й чотирьох, що не відлучалась від храму, служачи Богові вдень і вночі поста́ми й моли́твами.
a sama kao udovica do osamdeset i četvrte. Nije napuštala Hrama, nego je postovima i molitvama danju i noću služila Bogu.
38 І години тієї вона надійшла, Бога сла́вила та говорила про Нього всім, хто визво́лення Єрусалиму чекав.
Upravo u taj čas nadođe. Hvalila je Boga i svima koji iščekivahu otkupljenje Jeruzalema pripovijedala o djetetu.
39 А як виконали за Зако́ном Господнім усе, то вернулись вони в Галілею, до міста свого Назарету.
Kad obaviše sve po Zakonu Gospodnjem, vratiše se u Galileju, u svoj grad Nazaret.
40 А Дитина росла та зміцнялася духом, набираючись мудрости. І благодать Божа на Ній пробува́ла.
A dijete je raslo, jačalo i napunjalo se mudrosti i milost je Božja bila na njemu.
41 А батьки́ Його щорічно ходили до Єрусалиму на свято Пасхи.
Njegovi su roditelji svake godine o blagdanu Pashe išli u Jeruzalem.
42 І коли мав Він дванадцять ро́ків, вони за звича́єм на свято пішли.
Kad mu bijaše dvanaest godina, uziđoše po običaju blagdanskom.
43 Як дні ж свята скінчи́лись були, і вертались вони, молодий Ісус в Єрусалимі лиши́вся, а Йо́сип та мати Його не знали того.
Kad su minuli ti dani, vraćahu se oni, a dječak Isus osta u Jeruzalemu, a da nisu znali njegovi roditelji.
44 Вони ду́мали, що Він із подорожніми йде; пройшли день дороги, та й стали шукати Його поміж ро́дичами та знайо́мими.
Uvjereni da je među suputnicima, odoše dan hoda, a onda ga stanu tražiti među rodbinom i znancima.
45 Але, не знайшовши, вернулися в Єрусалим, та й шукали Його.
I kad ga ne nađu, vrate se u Jeruzalem tražeći ga.
46 І сталось, що третього дня відшукали у храмі Його, як сидів серед учителів, і вислу́хував їх, і запитував їх.
Nakon tri dana nađoše ga u Hramu gdje sjedi posred učitelja, sluša ih i pita.
47 Усі ж, хто слухав Його, дивувалися розумові та Його відповідям.
Svi koji ga slušahu bijahu zaneseni razumnošću i odgovorima njegovim.
48 І як вони Його вгледіли, то здивувались, а мати сказала до Нього: „Дитино, — чому так Ти зробив нам? Ось Твій батько та я із журбо́ю шукали Тебе“.
Kad ga ugledaše, zapanjiše se, a majka mu njegova reče: “Sinko, zašto si nam to učinio? Gle, otac tvoj i ja žalosni smo te tražili.”
49 А Він їм відказав: „Чого ж ви шукали Мене? Хіба ви не знали, що повинно Мені бути в тому, що належить Моєму Отцеві?“
A on im reče: “Zašto ste me tražili? Niste li znali da mi je biti u onome što je Oca mojega?”
50 Та не зрозуміли вони того сло́ва, що Він їм говорив.
Oni ne razumješe riječi koju im reče.
51 І пішов Він із ними, і прибув у Назарет, і був їм слухня́ний. А мати Його зберігала оці всі слова́ в своїм серці.
I siđe s njima, dođe u Nazaret i bijaše im poslušan. A majka je njegova brižno čuvala sve ove uspomene u svom srcu.
52 А Ісус зростав мудрістю, і віком та благодаттю, у Бога й людей.
A Isus napredovaše u mudrosti, dobi i milosti kod Boga i ljudi.
