Від Луки 19
1 І, ввійшовши Ісус, переходив через Єрихо́н.
Потом Иисус вошел в Иерихон и проходил через него.
2 І ось чоловік, що звався Закхе́й, — він був старши́й над ми́тниками, і був багатий, —
И вот, некто, именем Закхей, начальник мытарей и человек богатый,
3 бажав ба́чити Ісуса, хто Він, але з-за наро́ду не міг, — бо мали́й був на зріст.
искал видеть Иисуса, кто Он, но не мог за народом, потому что мал был ростом,
4 І, забігши вперед, він виліз на фіґове дерево, щоб бачити Його, бо Він мав побіч нього прохо́дити.
и, забежав вперед, взлез на смоковницу, чтобы увидеть Его, потому что Ему надлежало проходить мимо нее.
5 А коли на це місце Ісус підійшов, то поглянув уго́ру до нього й промовив: „Закхе́ю, — зійди за́раз додо́лу, бо сьогодні потрібно Мені бути в домі твоїм!“
Иисус, когда пришел на это место, взглянув, увидел его и сказал ему: Закхей! сойди скорее, ибо сегодня надобно Мне быть у тебя в доме.
6 І той зараз додо́лу ізліз, і прийняв Його з радістю.
И он поспешно сошел и принял Его с радостью.
7 А всі, як побачили це, почали нарікати, і казали: „Він до грішного мужа в гости́ну зайшов!“
И все, видя то, начали роптать, и говорили, что Он зашел к грешному человеку;
8 Став же Закхе́й та й промовив до Господа: „Господи, половину маєтку свого́ я віддам ось убогим, а коли кого скри́вдив був чим, — верну вче́тверо“.
Закхей же, став, сказал Господу: Господи! половину имения моего я отдам нищим, и, если кого чем обидел, воздам вчетверо.
9 Ісус же промовив до нього: „Сьогодні на дім цей спасі́ння прийшло, бо й він син Авраамів.
Иисус сказал ему: ныне пришло спасение дому сему, потому что и он сын Авраама,
10 Син бо Лю́дський прийшов, щоб знайти та спасти, що загинуло!“
ибо Сын Человеческий пришел взыскать и спасти погибшее.
11 Коли ж вони слухали це, розповів Він іще одну при́тчу, бо Він був недалеко від Єрусалиму, вони ж ду́мали, що об'я́виться Боже Царство тепер.
Когда же они слушали это, присовокупил притчу: ибо Он был близ Иерусалима, и они думали, что скоро должно открыться Царствие Божие.
12 Отож Він сказав: „Один чоловік, роду славного, відправлявся в далеку країну, щоб царство прийняти й вернутись.
Итак сказал: некоторый человек высокого рода отправлялся в дальнюю страну, чтобы получить себе царство и возвратиться;
13 І покликав він десятьох своїх рабів, дав їм десять мін, і сказав їм: „Торгуйте, аж поки верну́ся“.
призвав же десять рабов своих, дал им десять мин и сказал им: употребляйте их в оборот, пока я возвращусь.
14 Та його громадяни його нена́виділи, і послали посланців услід за ним, кажучи: „Не хочемо, щоб він був над нами царем“.
Но граждане ненавидели его и отправили вслед за ним посольство, сказав: не хотим, чтобы он царствовал над нами.
15 І сталось, коли він верну́вся, як царство прийняв, то звелів посклика́ти рабів, яким срі́бло роздав, щоб довідатися, хто́ що набув.
И когда возвратился, получив царство, велел призвать к себе рабов тех, которым дал серебро, чтобы узнать, кто что приобрел.
16 І перший прийшов і сказав: „Пане, міна твоя принесла́ десять мін“.
Пришел первый и сказал: господин! мина твоя принесла десять мин.
17 І відказав він йому: „Гаразд, рабе добрий! Ти в мало́му був вірний, — володій десятьма́ містами“.
И сказал ему: хорошо, добрый раб! за то, что ты в малом был верен, возьми в управление десять городов.
18 І другий прийшов і сказав: „Пане, твоя міна п'ять мін принесла́“.
Пришел второй и сказал: господин! мина твоя принесла пять мин.
19 Він же сказав і тому́: „Будь і ти над п'ятьма́ містами“.
Сказал и этому: и ты будь над пятью городами.
20 І ще інший прийшов і сказав: „Пане, ось міна твоя, що я мав її сховану в хустці.
Пришел третий и сказал: господин! вот твоя мина, которую я хранил, завернув в платок,
21 Я бо боявся тебе, — ти ж бо люди́на жорсто́ка: береш, чого не поклав, і жнеш, чого не посіяв“.
ибо я боялся тебя, потому что ты человек жестокий: берешь, чего не клал, и жнешь, чего не сеял.
22 І відказав той йому: „Уста́ми твоїми, злий рабе, суджу́ я тебе! Ти знав, що я — жорстока люди́на, беру́, чого не поклав, і жну, чого не посіяв.
Господин сказал ему: твоими устами буду судить тебя, лукавый раб! ты знал, что я человек жестокий, беру, чего не клал, и жну, чего не сеял;
23 Чому́ ж не віддав ти міня́льникам срі́бла мого, — і я, повернувшись, узяв би своє із прибу́тком?“
для чего же ты не отдал серебра моего в оборот, чтобы я, придя, получил его с прибылью?
24 І сказав він присутнім: „Візьміть міну від нього, та дайте тому́, хто десять мін має“.
И сказал предстоящим: возьмите у него мину и дайте имеющему десять мин.
25 І відказали йому: „Пане, — він десять мін має“.
И сказали ему: господин! у него есть десять мин.
26 Говорю́ бо я вам: „Кожному, хто має, то дасться йому, хто ж не має, — забереться від нього і те, що він має.
Сказываю вам, что всякому имеющему дано будет, а у неимеющего отнимется и то, что имеет;
27 А тих ворогів моїх, які не хотіли, щоб царював я над ними, приведіте сюди, — і на оча́х моїх їх повбивайте“.
врагов же моих тех, которые не хотели, чтобы я царствовал над ними, приведите сюда и избейте предо мною.
28 А як це оповів, Він далі пішов, простуючи в Єрусалим.
Сказав это, Он пошел далее, восходя в Иерусалим.
29 І ото, як набли́зився до Вітфагі́ї й Віфа́нії, на горі, що Оли́вною зветься, Він двох учнів послав,
И когда приблизился к Виффагии и Вифании, к горе, называемой Елеонскою, послал двух учеников Своих,
30 наказуючи: „Ідіть у село, яке перед вами; увійшовши до нього, зна́йдете прив'язане осля́, що на нього ніко́ли ніхто із людей не сідав. Відв'яжіть його, і приведіть.
сказав: пойдите в противолежащее селение; войдя в него, найдете молодого осла привязанного, на которого никто из людей никогда не садился; отвязав его, приведите;
31 Коли ж вас хто спитає: „На́що відв'язуєте?“, відкажіть тому так: „Госпо́дь потребу́є його“.
и если кто спросит вас: зачем отвязываете? скажите ему так: он надобен Господу.
32 Посланці́ ж відійшли, — і знайшли, як Він їм був сказав.
Посланные пошли и нашли, как Он сказал им.
33 А коли осля стали відв'язувати, хазяї́ його їх запитали: „На́що осля ви відв'язуєте?“
Когда же они отвязывали молодого осла, хозяева его сказали им: зачем отвязываете осленка?
34 Вони ж відказали: „Господь потребу́є його“.
Они отвечали: он надобен Господу.
35 І вони привели́ до Ісуса його, і, поклавши одежу свою на осля, посадили Ісуса.
И привели его к Иисусу, и, накинув одежды свои на осленка, посадили на него Иисуса.
36 Коли ж Він їхав, вони простила́ли одежу свою по дорозі.
И, когда Он ехал, постилали одежды свои по дороге.
37 А як Він наближався вже до сходу з гори Оливної, то ввесь на́товп учнів, радіючи, почав гучним голосом Бога хвалити за всі чуда, що бачили,
А когда Он приблизился к спуску с горы Елеонской, все множество учеников начало в радости велегласно славить Бога за все чудеса, какие видели они,
38 кажучи: „Благослове́нний Цар, що йде у Господнє Ім'я́! Мир на небеса́х, і слава на висоті!“
говоря: благословен Царь, грядущий во имя Господне! мир на небесах и слава в вышних!
39 А деякі фарисеї з народу сказали до Нього: „Учителю, — заборони́ Своїм учням!“
И некоторые фарисеи из среды народа сказали Ему: Учитель! запрети ученикам Твоим.
40 А Він їм промовив у відповідь: „Кажу вам, що коли ці замо́вкнуть, то каміння кричатиме!“
Но Он сказал им в ответ: сказываю вам, что если они умолкнут, то камни возопиют.
41 І коли Він набли́зився, і місто побачив, то заплакав за ним,
И когда приблизился к городу, то, смотря на него, заплакал о нем
42 і сказав: „О, якби й ти хоч цього дня пізнало, що потрібне для миру тобі! Та тепер від очей твоїх сховане це.
и сказал: о, если бы и ты хотя в сей твой день узнал, что служит к миру твоему! Но это сокрыто ныне от глаз твоих,
43 Бо при́йдуть на тебе ті дні, і твої вороги тебе ва́лом ото́чать, і обля́жуть тебе, і стиснуть тебе звідусю́ди.
ибо придут на тебя дни, когда враги твои обложат тебя окопами и окружат тебя, и стеснят тебя отовсюду,
44 І зрівняють з землею тебе, і поб'ють твої діти в тобі, і не позоста́влять у тобі каменя на камені, бо не зрозуміло ти ча́су відвідин твоїх“.
и разорят тебя, и побьют детей твоих в тебе, и не оставят в тебе камня на камне за то, что ты не узнал времени посещения твоего.
45 А коли Він у храм увійшов, то почав виганяти продавці́в,
И, войдя в храм, начал выгонять продающих в нем и покупающих,
46 до них кажучи: „Написано: „Дім Мій — дім молитви“, а ви з нього зробили „пече́ру розбійників“.
говоря им: написано: дом Мой есть дом молитвы, а вы сделали его вертепом разбойников.
47 І Він кожного дня у храмі навчав. А первосвященики й книжники й найважні́ші з наро́ду шукали, щоб Його погубити,
И учил каждый день в храме. Первосвященники же и книжники и старейшины народа искали погубить Его,
48 але не знахо́дили, що вчинити Йому, бо ввесь наро́д горнувся до Нього та слухав Його.
и не находили, что бы сделать с Ним; потому что весь народ неотступно слушал Его.
