Від Луки 19
1 І, ввійшовши Ісус, переходив через Єрихо́н.
And having entered, he was passing through Jericho,
2 І ось чоловік, що звався Закхе́й, — він був старши́й над ми́тниками, і був багатий, —
and lo, a man, by name called Zaccheus, and he was a chief tax-gatherer, and he was rich,
3 бажав ба́чити Ісуса, хто Він, але з-за наро́ду не міг, — бо мали́й був на зріст.
and he was seeking to see Jesus, who he is, and was not able for the multitude, because in stature he was small,
4 І, забігши вперед, він виліз на фіґове дерево, щоб бачити Його, бо Він мав побіч нього прохо́дити.
and having run forward before, he went up on a sycamore, that he may see him, because through that [way] he was about to pass by.
5 А коли на це місце Ісус підійшов, то поглянув уго́ру до нього й промовив: „Закхе́ю, — зійди за́раз додо́лу, бо сьогодні потрібно Мені бути в домі твоїм!“
And as Jesus came up to the place, having looked up, he saw him, and said unto him, 'Zaccheus, having hastened, come down, for to-day in thy house it behoveth me to remain;'
6 І той зараз додо́лу ізліз, і прийняв Його з радістю.
and he having hastened did come down, and did receive him rejoicing;
7 А всі, як побачили це, почали нарікати, і казали: „Він до грішного мужа в гости́ну зайшов!“
and having seen [it], they were all murmuring, saying — 'With a sinful man he went in to lodge!'
8 Став же Закхе́й та й промовив до Господа: „Господи, половину маєтку свого́ я віддам ось убогим, а коли кого скри́вдив був чим, — верну вче́тверо“.
And Zaccheus having stood, said unto the Lord, 'Lo, the half of my goods, sir, I give to the poor, and if of any one anything I did take by false accusation, I give back fourfold.'
9 Ісус же промовив до нього: „Сьогодні на дім цей спасі́ння прийшло, бо й він син Авраамів.
And Jesus said unto him — 'To-day salvation did come to this house, inasmuch as he also is a son of Abraham;
10 Син бо Лю́дський прийшов, щоб знайти та спасти, що загинуло!“
for the Son of Man came to seek and to save the lost.'
11 Коли ж вони слухали це, розповів Він іще одну при́тчу, бо Він був недалеко від Єрусалиму, вони ж ду́мали, що об'я́виться Боже Царство тепер.
And while they are hearing these things, having added he spake a simile, because of his being nigh to Jerusalem, and of their thinking that the reign of God is about presently to be made manifest.
12 Отож Він сказав: „Один чоловік, роду славного, відправлявся в далеку країну, щоб царство прийняти й вернутись.
He said therefore, 'A certain man of birth went on to a far country, to take to himself a kingdom, and to return,
13 І покликав він десятьох своїх рабів, дав їм десять мін, і сказав їм: „Торгуйте, аж поки верну́ся“.
and having called ten servants of his own, he gave to them ten pounds, and said unto them, Do business — till I come;
14 Та його громадяни його нена́виділи, і послали посланців услід за ним, кажучи: „Не хочемо, щоб він був над нами царем“.
and his citizens were hating him, and did send an embassy after him, saying, We do not wish this one to reign over us.
15 І сталось, коли він верну́вся, як царство прийняв, то звелів посклика́ти рабів, яким срі́бло роздав, щоб довідатися, хто́ що набув.
'And it came to pass, on his coming back, having taken the kingdom, that he commanded these servants to be called to him, to whom he gave the money, that he might know what any one had done in business.
16 І перший прийшов і сказав: „Пане, міна твоя принесла́ десять мін“.
'And the first came near, saying, Sir, thy pound did gain ten pounds;
17 І відказав він йому: „Гаразд, рабе добрий! Ти в мало́му був вірний, — володій десятьма́ містами“.
and he said to him, Well done, good servant, because in a very little thou didst become faithful, be having authority over ten cities.
18 І другий прийшов і сказав: „Пане, твоя міна п'ять мін принесла́“.
'And the second came, saying, Sir, thy pound made five pounds;
19 Він же сказав і тому́: „Будь і ти над п'ятьма́ містами“.
and he said also to this one, And thou, become thou over five cities.
20 І ще інший прийшов і сказав: „Пане, ось міна твоя, що я мав її сховану в хустці.
'And another came, saying, Sir, lo, thy pound, that I had lying away in a napkin;
21 Я бо боявся тебе, — ти ж бо люди́на жорсто́ка: береш, чого не поклав, і жнеш, чого не посіяв“.
for I was afraid of thee, because thou art an austere man; thou takest up what thou didst not lay down, and reapest what thou didst not sow.
22 І відказав той йому: „Уста́ми твоїми, злий рабе, суджу́ я тебе! Ти знав, що я — жорстока люди́на, беру́, чого не поклав, і жну, чого не посіяв.
'And he saith to him, Out of thy mouth I will judge thee, evil servant: thou knewest that I am an austere man, taking up what I did not lay down, and reaping what I did not sow!
23 Чому́ ж не віддав ти міня́льникам срі́бла мого, — і я, повернувшись, узяв би своє із прибу́тком?“
and wherefore didst thou not give my money to the bank, and I, having come, with interest might have received it?
24 І сказав він присутнім: „Візьміть міну від нього, та дайте тому́, хто десять мін має“.
'And to those standing by he said, Take from him the pound, and give to him having the ten pounds —
25 І відказали йому: „Пане, — він десять мін має“.
(and they said to him, Sir, he hath ten pounds) —
26 Говорю́ бо я вам: „Кожному, хто має, то дасться йому, хто ж не має, — забереться від нього і те, що він має.
for I say to you, that to every one having shall be given, and from him not having, also what he hath shall be taken from him,
27 А тих ворогів моїх, які не хотіли, щоб царював я над ними, приведіте сюди, — і на оча́х моїх їх повбивайте“.
but those my enemies, who did not wish me to reign over them, bring hither and slay before me.'
28 А як це оповів, Він далі пішов, простуючи в Єрусалим.
And having said these things, he went on before, going up to Jerusalem.
29 І ото, як набли́зився до Вітфагі́ї й Віфа́нії, на горі, що Оли́вною зветься, Він двох учнів послав,
And it came to pass, as he came nigh to Bethphage and Bethany, unto the mount called of the Olives, he sent two of his disciples,
30 наказуючи: „Ідіть у село, яке перед вами; увійшовши до нього, зна́йдете прив'язане осля́, що на нього ніко́ли ніхто із людей не сідав. Відв'яжіть його, і приведіть.
having said, Go away to the village over-against, in which, entering into, ye shall find a colt bound, on which no one of men did ever sit, having loosed it, bring [it];
31 Коли ж вас хто спитає: „На́що відв'язуєте?“, відкажіть тому так: „Госпо́дь потребу́є його“.
and if any one doth question you, Wherefore do ye loose [it]? thus ye shall say to him — The Lord hath need of it.'
32 Посланці́ ж відійшли, — і знайшли, як Він їм був сказав.
And those sent, having gone away, found according as he said to them,
33 А коли осля стали відв'язувати, хазяї́ його їх запитали: „На́що осля ви відв'язуєте?“
and while they are loosing the colt, its owners said unto them, 'Why loose ye the colt?'
34 Вони ж відказали: „Господь потребу́є його“.
and they said, 'The Lord hath need of it;'
35 І вони привели́ до Ісуса його, і, поклавши одежу свою на осля, посадили Ісуса.
and they brought it unto Jesus, and having cast their garments upon the colt, they did set Jesus upon it.
36 Коли ж Він їхав, вони простила́ли одежу свою по дорозі.
And as he is going, they were spreading their garments in the way,
37 А як Він наближався вже до сходу з гори Оливної, то ввесь на́товп учнів, радіючи, почав гучним голосом Бога хвалити за всі чуда, що бачили,
and as he is coming nigh now, at the descent of the mount of the Olives, the whole multitude of the disciples began rejoicing to praise God with a great voice for all the mighty works they had seen,
38 кажучи: „Благослове́нний Цар, що йде у Господнє Ім'я́! Мир на небеса́х, і слава на висоті!“
saying, 'blessed [is] he who is coming, a king in the name of the Lord; peace in heaven, and glory in the highest.'
39 А деякі фарисеї з народу сказали до Нього: „Учителю, — заборони́ Своїм учням!“
And certain of the Pharisees from the multitude said unto him, 'Teacher, rebuke thy disciples;'
40 А Він їм промовив у відповідь: „Кажу вам, що коли ці замо́вкнуть, то каміння кричатиме!“
and he answering said to them, 'I say to you, that, if these shall be silent, the stones will cry out!'
41 І коли Він набли́зився, і місто побачив, то заплакав за ним,
And when he came nigh, having seen the city, he wept over it,
42 і сказав: „О, якби й ти хоч цього дня пізнало, що потрібне для миру тобі! Та тепер від очей твоїх сховане це.
saying — 'If thou didst know, even thou, at least in this thy day, the things for thy peace; but now they were hid from thine eyes.
43 Бо при́йдуть на тебе ті дні, і твої вороги тебе ва́лом ото́чать, і обля́жуть тебе, і стиснуть тебе звідусю́ди.
'Because days shall come upon thee, and thine enemies shall cast around thee a rampart, and compass thee round, and press thee on every side,
44 І зрівняють з землею тебе, і поб'ють твої діти в тобі, і не позоста́влять у тобі каменя на камені, бо не зрозуміло ти ча́су відвідин твоїх“.
and lay thee low, and thy children within thee, and they shall not leave in thee a stone upon a stone, because thou didst not know the time of thy inspection.'
45 А коли Він у храм увійшов, то почав виганяти продавці́в,
And having entered into the temple, he began to cast forth those selling in it, and those buying,
46 до них кажучи: „Написано: „Дім Мій — дім молитви“, а ви з нього зробили „пече́ру розбійників“.
saying to them, 'It hath been written, My house is a house of prayer — but ye made it a den of robbers.'
47 І Він кожного дня у храмі навчав. А первосвященики й книжники й найважні́ші з наро́ду шукали, щоб Його погубити,
And he was teaching daily in the temple, but the chief priests and the scribes were seeking to destroy him — also the chiefs of the people —
48 але не знахо́дили, що вчинити Йому, бо ввесь наро́д горнувся до Нього та слухав Його.
and they were not finding what they shall do, for all the people were hanging on him, hearing him.
