Від Луки 19
1 І, ввійшовши Ісус, переходив через Єрихо́н.
He entered and was passing through Jericho.
2 І ось чоловік, що звався Закхе́й, — він був старши́й над ми́тниками, і був багатий, —
There was a man named Zacchaeus. He was a chief tax collector, and he was rich.
3 бажав ба́чити Ісуса, хто Він, але з-за наро́ду не міг, — бо мали́й був на зріст.
He was trying to see who Yeshua was, and couldn’t because of the crowd, because he was short.
4 І, забігши вперед, він виліз на фіґове дерево, щоб бачити Його, бо Він мав побіч нього прохо́дити.
He ran on ahead and climbed up into a sycamore tree to see him, for he was going to pass that way.
5 А коли на це місце Ісус підійшов, то поглянув уго́ру до нього й промовив: „Закхе́ю, — зійди за́раз додо́лу, бо сьогодні потрібно Мені бути в домі твоїм!“
When Yeshua came to the place, he looked up and saw him, and said to him, “Zacchaeus, hurry and come down, for today I must stay at your house.”
6 І той зараз додо́лу ізліз, і прийняв Його з радістю.
He hurried, came down, and received him joyfully.
7 А всі, як побачили це, почали нарікати, і казали: „Він до грішного мужа в гости́ну зайшов!“
When they saw it, they all murmured, saying, “He has gone in to lodge with a man who is a sinner.”
8 Став же Закхе́й та й промовив до Господа: „Господи, половину маєтку свого́ я віддам ось убогим, а коли кого скри́вдив був чим, — верну вче́тверо“.
Zacchaeus stood and said to the Lord, “Behold, Lord, half of my goods I give to the poor. If I have wrongfully exacted anything of anyone, I restore four times as much.”
9 Ісус же промовив до нього: „Сьогодні на дім цей спасі́ння прийшло, бо й він син Авраамів.
Yeshua said to him, “Today, salvation has come to this house, because he also is a son of Abraham.
10 Син бо Лю́дський прийшов, щоб знайти та спасти, що загинуло!“
For the Son of Man came to seek and to save that which was lost.”
11 Коли ж вони слухали це, розповів Він іще одну при́тчу, бо Він був недалеко від Єрусалиму, вони ж ду́мали, що об'я́виться Боже Царство тепер.
As they heard these things, he went on and told a parable, because he was near Jerusalem, and they supposed that God’s Kingdom would be revealed immediately.
12 Отож Він сказав: „Один чоловік, роду славного, відправлявся в далеку країну, щоб царство прийняти й вернутись.
He said therefore, “A certain nobleman went into a far country to receive for himself a kingdom and to return.
13 І покликав він десятьох своїх рабів, дав їм десять мін, і сказав їм: „Торгуйте, аж поки верну́ся“.
He called ten servants of his and gave them ten mina coins, and told them, ‘Conduct business until I come.’
14 Та його громадяни його нена́виділи, і послали посланців услід за ним, кажучи: „Не хочемо, щоб він був над нами царем“.
But his citizens hated him, and sent an envoy after him, saying, ‘We don’t want this man to reign over us.’
15 І сталось, коли він верну́вся, як царство прийняв, то звелів посклика́ти рабів, яким срі́бло роздав, щоб довідатися, хто́ що набув.
“When he had come back again, having received the kingdom, he commanded these servants, to whom he had given the money, to be called to him, that he might know what they had gained by conducting business.
16 І перший прийшов і сказав: „Пане, міна твоя принесла́ десять мін“.
The first came before him, saying, ‘Lord, your mina has made ten more minas.’
17 І відказав він йому: „Гаразд, рабе добрий! Ти в мало́му був вірний, — володій десятьма́ містами“.
“He said to him, ‘Well done, you good servant! Because you were found faithful with very little, you shall have authority over ten cities.’
18 І другий прийшов і сказав: „Пане, твоя міна п'ять мін принесла́“.
“The second came, saying, ‘Your mina, Lord, has made five minas.’
19 Він же сказав і тому́: „Будь і ти над п'ятьма́ містами“.
“So he said to him, ‘And you are to be over five cities.’
20 І ще інший прийшов і сказав: „Пане, ось міна твоя, що я мав її сховану в хустці.
Another came, saying, ‘Lord, behold, your mina, which I kept laid away in a handkerchief,
21 Я бо боявся тебе, — ти ж бо люди́на жорсто́ка: береш, чого не поклав, і жнеш, чого не посіяв“.
for I feared you, because you are an exacting man. You take up that which you didn’t lay down, and reap that which you didn’t sow.’
22 І відказав той йому: „Уста́ми твоїми, злий рабе, суджу́ я тебе! Ти знав, що я — жорстока люди́на, беру́, чого не поклав, і жну, чого не посіяв.
“He said to him, ‘Out of your own mouth I will judge you, you wicked servant! You knew that I am an exacting man, taking up that which I didn’t lay down and reaping that which I didn’t sow.
23 Чому́ ж не віддав ти міня́льникам срі́бла мого, — і я, повернувшись, узяв би своє із прибу́тком?“
Then why didn’t you deposit my money in the bank, and at my coming, I might have earned interest on it?’
24 І сказав він присутнім: „Візьміть міну від нього, та дайте тому́, хто десять мін має“.
He said to those who stood by, ‘Take the mina away from him and give it to him who has the ten minas.’
25 І відказали йому: „Пане, — він десять мін має“.
“They said to him, ‘Lord, he has ten minas!’
26 Говорю́ бо я вам: „Кожному, хто має, то дасться йому, хто ж не має, — забереться від нього і те, що він має.
‘For I tell you that to everyone who has, will more be given; but from him who doesn’t have, even that which he has will be taken away from him.
27 А тих ворогів моїх, які не хотіли, щоб царював я над ними, приведіте сюди, — і на оча́х моїх їх повбивайте“.
But bring those enemies of mine who didn’t want me to reign over them here, and kill them before me.’”
28 А як це оповів, Він далі пішов, простуючи в Єрусалим.
Having said these things, he went on ahead, going up to Jerusalem.
29 І ото, як набли́зився до Вітфагі́ї й Віфа́нії, на горі, що Оли́вною зветься, Він двох учнів послав,
When he came near to Bethsphage and Bethany, at the mountain that is called Olivet, he sent two of his disciples,
30 наказуючи: „Ідіть у село, яке перед вами; увійшовши до нього, зна́йдете прив'язане осля́, що на нього ніко́ли ніхто із людей не сідав. Відв'яжіть його, і приведіть.
saying, “Go your way into the village on the other side, in which, as you enter, you will find a colt tied, which no man has ever sat upon. Untie it and bring it.
31 Коли ж вас хто спитає: „На́що відв'язуєте?“, відкажіть тому так: „Госпо́дь потребу́є його“.
If anyone asks you, ‘Why are you untying it?’ say to him: ‘The Lord needs it.’”
32 Посланці́ ж відійшли, — і знайшли, як Він їм був сказав.
Those who were sent went away and found things just as he had told them.
33 А коли осля стали відв'язувати, хазяї́ його їх запитали: „На́що осля ви відв'язуєте?“
As they were untying the colt, its owners said to them, “Why are you untying the colt?”
34 Вони ж відказали: „Господь потребу́є його“.
They said, “The Lord needs it.”
35 І вони привели́ до Ісуса його, і, поклавши одежу свою на осля, посадили Ісуса.
Then they brought it to Yeshua. They threw their cloaks on the colt and sat Yeshua on them.
36 Коли ж Він їхав, вони простила́ли одежу свою по дорозі.
As he went, they spread their cloaks on the road.
37 А як Він наближався вже до сходу з гори Оливної, то ввесь на́товп учнів, радіючи, почав гучним голосом Бога хвалити за всі чуда, що бачили,
As he was now getting near, at the descent of the Mount of Olives, the whole multitude of the disciples began to rejoice and praise God with a loud voice for all the mighty works which they had seen,
38 кажучи: „Благослове́нний Цар, що йде у Господнє Ім'я́! Мир на небеса́х, і слава на висоті!“
saying, “Blessed is the King who comes in the name of the Lord! Peace in heaven, and glory in the highest!”
39 А деякі фарисеї з народу сказали до Нього: „Учителю, — заборони́ Своїм учням!“
Some of the Pharisees from the multitude said to him, “Rabbi, rebuke your disciples!”
40 А Він їм промовив у відповідь: „Кажу вам, що коли ці замо́вкнуть, то каміння кричатиме!“
He answered them, “I tell you that if these were silent, the stones would cry out.”
41 І коли Він набли́зився, і місто побачив, то заплакав за ним,
When he came near, he saw the city and wept over it,
42 і сказав: „О, якби й ти хоч цього дня пізнало, що потрібне для миру тобі! Та тепер від очей твоїх сховане це.
saying, “If you, even you, had known today the things which belong to your peace! But now, they are hidden from your eyes.
43 Бо при́йдуть на тебе ті дні, і твої вороги тебе ва́лом ото́чать, і обля́жуть тебе, і стиснуть тебе звідусю́ди.
For the days will come on you when your enemies will throw up a barricade against you, surround you, hem you in on every side,
44 І зрівняють з землею тебе, і поб'ють твої діти в тобі, і не позоста́влять у тобі каменя на камені, бо не зрозуміло ти ча́су відвідин твоїх“.
and will dash you and your children within you to the ground. They will not leave in you one stone on another, because you didn’t know the time of your visitation.”
45 А коли Він у храм увійшов, то почав виганяти продавці́в,
He entered into the temple and began to drive out those who bought and sold in it,
46 до них кажучи: „Написано: „Дім Мій — дім молитви“, а ви з нього зробили „пече́ру розбійників“.
saying to them, “It is written, ‘My house is a house of prayer,’ but you have made it a ‘den of robbers’!”
47 І Він кожного дня у храмі навчав. А первосвященики й книжники й найважні́ші з наро́ду шукали, щоб Його погубити,
He was teaching daily in the temple, but the chief priests, the scribes, and the leading men among the people sought to destroy him.
48 але не знахо́дили, що вчинити Йому, бо ввесь наро́д горнувся до Нього та слухав Його.
They couldn’t find what they might do, for all the people hung on to every word that he said.
