Від Луки 19
1 І, ввійшовши Ісус, переходив через Єрихо́н.
And Jesus entered and passed through Jericho.
2 І ось чоловік, що звався Закхе́й, — він був старши́й над ми́тниками, і був багатий, —
And, behold, there was a man named Zacchaeus, who was the chief among the tax collectors, and he was rich.
3 бажав ба́чити Ісуса, хто Він, але з-за наро́ду не міг, — бо мали́й був на зріст.
And he sought to see Jesus who he was; and could not for the crowd, because he was little of stature.
4 І, забігши вперед, він виліз на фіґове дерево, щоб бачити Його, бо Він мав побіч нього прохо́дити.
And he ran before, and climbed up upon a sycamore tree to see him: for he was to pass that way.
5 А коли на це місце Ісус підійшов, то поглянув уго́ру до нього й промовив: „Закхе́ю, — зійди за́раз додо́лу, бо сьогодні потрібно Мені бути в домі твоїм!“
And when Jesus came to the place, he looked up, and saw him, and said to him, Zacchaeus, make haste, and come down; for to day I must abide at thy house.
6 І той зараз додо́лу ізліз, і прийняв Його з радістю.
And he made haste, and came down, and received him joyfully.
7 А всі, як побачили це, почали нарікати, і казали: „Він до грішного мужа в гости́ну зайшов!“
And when they saw it, they all murmured, saying, That he was gone to be guest with a man that is a sinner.
8 Став же Закхе́й та й промовив до Господа: „Господи, половину маєтку свого́ я віддам ось убогим, а коли кого скри́вдив був чим, — верну вче́тверо“.
And Zacchaeus stood, and said to the Lord; Behold, Lord, the half of my goods I give to the poor; and if I have taken any thing from any man by false accusation, I restore him fourfold.
9 Ісус же промовив до нього: „Сьогодні на дім цей спасі́ння прийшло, бо й він син Авраамів.
And Jesus said to him, This day is salvation come to this house, because he also is a son of Abraham.
10 Син бо Лю́дський прийшов, щоб знайти та спасти, що загинуло!“
For the Son of man is come to seek and to save that which was lost.
11 Коли ж вони слухали це, розповів Він іще одну при́тчу, бо Він був недалеко від Єрусалиму, вони ж ду́мали, що об'я́виться Боже Царство тепер.
And as they heard these things, he added and spoke a parable, because he was near to Jerusalem, and because they thought that the kingdom of God should immediately appear.
12 Отож Він сказав: „Один чоловік, роду славного, відправлявся в далеку країну, щоб царство прийняти й вернутись.
He said therefore, A certain nobleman went into a far country to receive for himself a kingdom, and to return.
13 І покликав він десятьох своїх рабів, дав їм десять мін, і сказав їм: „Торгуйте, аж поки верну́ся“.
And he called his ten servants, and delivered them ten pounds, and said to them, Occupy till I come.
14 Та його громадяни його нена́виділи, і послали посланців услід за ним, кажучи: „Не хочемо, щоб він був над нами царем“.
But his citizens hated him, and sent a message after him, saying, We will not have this man to reign over us.
15 І сталось, коли він верну́вся, як царство прийняв, то звелів посклика́ти рабів, яким срі́бло роздав, щоб довідатися, хто́ що набув.
And it came to pass, that when he had returned, having received the kingdom, then he commanded these servants to be called to him, to whom he had given the money, that he might know how much every man had gained by trading.
16 І перший прийшов і сказав: „Пане, міна твоя принесла́ десять мін“.
Then came the first, saying, Lord, thy pound hath gained ten pounds.
17 І відказав він йому: „Гаразд, рабе добрий! Ти в мало́му був вірний, — володій десятьма́ містами“.
And he said to him, Well, thou good servant: because thou hast been faithful in a very little, have thou authority over ten cities.
18 І другий прийшов і сказав: „Пане, твоя міна п'ять мін принесла́“.
And the second came, saying, Lord, thy pound hath gained five pounds.
19 Він же сказав і тому́: „Будь і ти над п'ятьма́ містами“.
And he said likewise to him, Be thou also over five cities.
20 І ще інший прийшов і сказав: „Пане, ось міна твоя, що я мав її сховану в хустці.
And another came, saying, Lord, behold, here is thy pound, which I have kept laid up in a napkin:
21 Я бо боявся тебе, — ти ж бо люди́на жорсто́ка: береш, чого не поклав, і жнеш, чого не посіяв“.
For I feared thee, because thou art an austere man: thou takest up what thou didst not lay down, and reapest what thou didst not sow.
22 І відказав той йому: „Уста́ми твоїми, злий рабе, суджу́ я тебе! Ти знав, що я — жорстока люди́на, беру́, чого не поклав, і жну, чого не посіяв.
And he saith to him, Out of thy own mouth will I judge thee, thou wicked servant. Thou knewest that I was an austere man, taking up what I laid not down, and reaping what I did not sow:
23 Чому́ ж не віддав ти міня́льникам срі́бла мого, — і я, повернувшись, узяв би своє із прибу́тком?“
Why then gavest thou not my money into the bank, that at my coming I might have required my own with interest?
24 І сказав він присутнім: „Візьміть міну від нього, та дайте тому́, хто десять мін має“.
And he said to them that stood by, Take from him the pound, and give it to him that hath ten pounds.
25 І відказали йому: „Пане, — він десять мін має“.
( And they said to him, Lord, he hath ten pounds.)
26 Говорю́ бо я вам: „Кожному, хто має, то дасться йому, хто ж не має, — забереться від нього і те, що він має.
For I say to you, That to every one who hath shall be given; and from him that hath not, even what he hath shall be taken away from him.
27 А тих ворогів моїх, які не хотіли, щоб царював я над ними, приведіте сюди, — і на оча́х моїх їх повбивайте“.
But those my enemies, who would not that I should reign over them, bring here, and slay them before me.
28 А як це оповів, Він далі пішов, простуючи в Єрусалим.
And when he had thus spoken, he went before, going up to Jerusalem.
29 І ото, як набли́зився до Вітфагі́ї й Віфа́нії, на горі, що Оли́вною зветься, Він двох учнів послав,
And it came to pass, when he had come near to Bethphage and Bethany, at the mount called the mount of Olives, he sent two of his disciples,
30 наказуючи: „Ідіть у село, яке перед вами; увійшовши до нього, зна́йдете прив'язане осля́, що на нього ніко́ли ніхто із людей не сідав. Відв'яжіть його, і приведіть.
Saying, Go ye into the village opposite you; in which at your entering ye shall find a colt tied, on which yet never man sat: loose him, and bring him here.
31 Коли ж вас хто спитає: „На́що відв'язуєте?“, відкажіть тому так: „Госпо́дь потребу́є його“.
And if any man shall ask you, Why do ye loose him? thus shall ye say to him, Because the Lord hath need of him.
32 Посланці́ ж відійшли, — і знайшли, як Він їм був сказав.
And they that were sent went, and found even as he had said to them.
33 А коли осля стали відв'язувати, хазяї́ його їх запитали: „На́що осля ви відв'язуєте?“
And as they were loosing the colt, its owners said to them, Why loose ye the colt?
34 Вони ж відказали: „Господь потребу́є його“.
And they said, The Lord hath need of him.
35 І вони привели́ до Ісуса його, і, поклавши одежу свою на осля, посадили Ісуса.
And they brought him to Jesus: and they cast their garments upon the colt, and they set Jesus on it.
36 Коли ж Він їхав, вони простила́ли одежу свою по дорозі.
And as he went, they spread their clothes in the way.
37 А як Він наближався вже до сходу з гори Оливної, то ввесь на́товп учнів, радіючи, почав гучним голосом Бога хвалити за всі чуда, що бачили,
And when he had come near, even now at the descent of the mount of Olives, the whole multitude of the disciples began to rejoice and praise God with a loud voice for all the mighty works that they had seen;
38 кажучи: „Благослове́нний Цар, що йде у Господнє Ім'я́! Мир на небеса́х, і слава на висоті!“
Saying, Blessed be the King that cometh in the name of the Lord: peace in heaven, and glory in the highest.
39 А деякі фарисеї з народу сказали до Нього: „Учителю, — заборони́ Своїм учням!“
And some of the Pharisees from among the multitude said to him, Master, rebuke thy disciples.
40 А Він їм промовив у відповідь: „Кажу вам, що коли ці замо́вкнуть, то каміння кричатиме!“
And he answered and said to them, I tell you that, if these should hold their peace, the stones would immediately cry out.
41 І коли Він набли́зився, і місто побачив, то заплакав за ним,
And when he had come near, he beheld the city, and wept over it,
42 і сказав: „О, якби й ти хоч цього дня пізнало, що потрібне для миру тобі! Та тепер від очей твоїх сховане це.
Saying, If thou hadst known, even thou, at least in this thy day, the things which belong to thy peace! but now they are hid from thy eyes.
43 Бо при́йдуть на тебе ті дні, і твої вороги тебе ва́лом ото́чать, і обля́жуть тебе, і стиснуть тебе звідусю́ди.
For the days shall come upon thee, that thy enemies shall cast a trench about thee, and surround thee, and keep thee in on every side,
44 І зрівняють з землею тебе, і поб'ють твої діти в тобі, і не позоста́влять у тобі каменя на камені, бо не зрозуміло ти ча́су відвідин твоїх“.
And shall lay thee even with the ground, and thy children within thee; and they shall not leave in thee one stone upon another; because thou knewest not the time of thy visitation.
45 А коли Він у храм увійшов, то почав виганяти продавці́в,
And he went into the temple, and began to cast out them that sold in it, and them that bought;
46 до них кажучи: „Написано: „Дім Мій — дім молитви“, а ви з нього зробили „пече́ру розбійників“.
Saying to them, It is written, My house is the house of prayer: but ye have made it a den of thieves.
47 І Він кожного дня у храмі навчав. А первосвященики й книжники й найважні́ші з наро́ду шукали, щоб Його погубити,
And he taught daily in the temple. But the chief priests and the scribes and the chief of the people sought to destroy him,
48 але не знахо́дили, що вчинити Йому, бо ввесь наро́д горнувся до Нього та слухав Його.
And could not find what they might do: for all the people were very attentive to hear him.
