Від Луки 18
1 І Він розповів їм і притчу про те, що треба молитися за́вжди, і не занепада́ти духом,
He also spoke a parable to them that they must always pray, and not give up,
2 говорячи: „У місті якомусь суддя був один, що Бога не боявся, і людей не соро́мився.
saying, "There was a judge in a certain city who did not fear God, and did not respect people.
3 У тому ж місті вдова перебува́ла, що до нього ходила й казала: „Оборони мене від мого супроти́вника!“
A widow was in that city, and she often came to him, saying, 'Give me justice against my adversary.'
4 Але він довгий час не хотів. А зго́дом сказав сам до се́бе: „Хоч і Бога я не боюся, і людей не соро́млюся,
He would not for a while, but afterward he said to himself, 'Though I neither fear God, nor respect people,
5 але через те, що вдовиця оця докучає мені, то візьму́ в оборону її, щоб вона без кінця не ходила, і не докучала мені“.
yet because this widow bothers me, I will give her justice, or else she will wear me out by her continual coming.'"
6 І промовив Господь: „Чи чуєте, що́ говорить суддя цей неправедний?
The Lord said, "Listen to what the unrighteous judge says.
7 А чи ж Бог в оборону не ві́зьме обра́них Своїх, що голосять до Нього день і ніч, хоч і ба́риться Він щодо них?
Won't God avenge his chosen ones, who are crying out to him day and night, and yet he exercises patience with them?
8 Кажу вам, що Він їм незаба́ром подасть оборону! Та Син Лю́дський, як при́йде, чи Він на землі зна́йде віру?“
I tell you that he will avenge them quickly. Nevertheless, when the Son of Man comes, will he find faith on the earth?"
9 А для деяких, що були себе певні, що вони ніби праведні, і за ніщо́ мали інших, Він притчу оцю розповів.
He spoke also this parable to certain people who were convinced of their own righteousness, and who despised all others.
10 „Два чоловіки до храму ввійшли помолитись, — один фарисе́й, а другий був ми́тник.
"Two men went up into the temple to pray; one was a Pharisee, and the other was a tax collector.
11 Фарисей, ставши, так молився про себе: „Дякую, Боже, Тобі, що я не такий, як інші люди: зди́рщики, неправедні, перелю́бні, або як цей ми́тник.
The Pharisee stood and prayed to himself like this: 'God, I thank you, that I am not like other people, extortioners, unrighteous, adulterers, or even like this tax collector.
12 Я по́щу два ра́зи на тиждень, даю десятину з усьо́го, що тільки надба́ю!“
I fast twice a week. I give tithes of all that I get.'
13 А ми́тник здалека стояв, та й очей навіть звести до неба не смів, але бив себе в груди й казав: „Боже, будь милости́вий до мене грішного!“
But the tax collector, standing far away, would not even lift up his eyes to heaven, but beat his breast, saying, 'God, be merciful to me, a sinner.'
14 Говорю́ вам, що цей повернувся до дому свого більш виправданий, аніж той. Бо кожен, хто підно́ситься, — буде пони́жений, хто ж понижа́ється, — той піднесе́ться“.
I tell you, this man went down to his house justified rather than the other; for everyone who exalts himself will be humbled, but he who humbles himself will be exalted."
15 До Нього ж прино́сили й немовлят, щоб до них доторкнувся, а учні, побачивши, їм докоряли.
Now they were also bringing their babies to him, that he might touch them. But when the disciples saw it, they rebuked them.
16 А Ісус їх покликав та й каже: „Пустіте дітей, щоб до Мене прихо́дили, і не забороняйте їм, — бо таких Царство Боже.
Jesus summoned them, saying, "Allow the little children to come to me, and do not hinder them, for the Kingdom of God belongs to such as these.
17 Поправді кажу́ вам: Хто Божого Царства не при́йме, як дитя, той у нього не вві́йде!“
Truly, I tell you, whoever does not receive the Kingdom of God like a little child, he will in no way enter into it."
18 І запитався Його один і́з нача́льникі́в, говорячи: „Учителю Добрий, що робити мені, щоб вспадкува́ти вічне життя?“ (aiōnios g166)
A certain ruler asked him, saying, "Good Teacher, what must I do to inherit everlasting life?" (aiōnios g166)
19 Ісус же йому відказав: „Чого звеш Мене Добрим? Ніхто не є Добрий, — тільки Сам Бог!
Jesus asked him, "Why do you call me good? No one is good, except one—God.
20 Знаєш заповіді: „Не чини пере́любу, не вбивай, не кради́, не свідку́й неправдиво, шануй свого батька та матір“.
You know the commandments: 'Do not commit adultery,' 'Do not murder,' 'Do not steal,' 'Do not give false testimony,' 'Honor your father and your mother.'"
21 А він відказав: „Усе́ це я виконав від юна́цтва свого́!“
And he said, "I have kept all these things from my youth up."
22 Як почув це Ісус, то промовив до нього: Одно́го тобі ще бракує: Розпро́дай усе, що ти маєш, і вбогим роздай, — і матимеш скарб свій на небі. Вертайся тоді, та й іди вслід за Мною!“
When Jesus heard it, he said to him, "You still lack one thing. Sell all that you have, and distribute it to the poor. You will have treasure in heaven. Come, follow me."
23 А він, коли почув це, то засумував, бо був ве́льми багатий.
But when he heard these things, he became very sad, for he was very rich.
24 Як побачив Ісус, що той засумував, то промовив: „Як тяжко багатим увійти в Царство Боже!
And Jesus looked at him and said, "How hard it is for those who have riches to enter into the Kingdom of God.
25 Бо верблю́дові легше пройти через го́лчине ву́шко, ніж багатому в Боже Царство ввійти“.
For it is easier for a camel to enter in through a needle's eye, than for a rich person to enter into the Kingdom of God."
26 Ті ж, що чули, спитали: „Хто́ ж тоді може спасти́ся?“
Those who heard it said, "Then who can be saved?"
27 А Він відповів: „Неможливе лю́дям — можливе для Бога!“
But he said, "The things which are impossible with man are possible with God."
28 І промовив Петро: „От усе ми покинули, — та й пішли за Тобою слідо́м“.
And Peter said, "Look, we have left our own things and followed you."
29 А Ісус відказав їм: „Поправді кажу́ вам: Немає такого, щоб покинув свій дім, або дружи́ну, чи братів, чи батьків, чи дітей ради Божого Царства,
He said to them, "Truly I tell you, there is no one who has left house, or wife, or brothers, or parents, or children, for the Kingdom of God's sake,
31 І, взявши Дванадцятьо́х, промовив до них: „Оце в Єрусалим ми йдемо́, і все здійсни́ться, що́ писали Пророки про Лю́дського Сина.
He took the twelve aside, and said to them, "Look, we are going up to Jerusalem, and all the things that are written through the prophets concerning the Son of Man will be completed.
32 Бо Він ви́даний буде поганам, і буде осмі́яний, і покривджений, і опльо́ваний.
For he will be delivered up to the non-Jews, will be mocked, treated shamefully, and spit on.
33 і, збичува́вши, уб'ють Його, — але третього дня Він воскресне!“
They will scourge and kill him. On the third day, he will rise again."
34 Та з цього нічо́го вони не збагну́ли, і ця річ перед ними закрита була́, і ска́заного вони не розуміли.
They understood none of these things. This saying was hidden from them, and they did not understand the things that were said.
35 І сталось, як Він наближа́вся був до Єрихо́ну, один невидю́щий сидів при дорозі й просив.
It happened, as he came near Jericho, a certain blind man sat by the road, begging.
36 А коли він прочув, що проходить наро́д, то спитався: „Що́ це таке?“
Hearing a crowd going by, he asked what this meant.
37 А йому відказали, що проходить Ісус Назаряни́н.
They told him that Jesus of Nazareth was passing by.
38 І став він кричати й казати: „Ісусе, Сину Давидів, — змилуйся надо мною!“
He called out, "Jesus, Son of David, have mercy on me."
39 А ті, що попе́реду йшли, сварились на нього, щоб він замо́вк, а він іще більше кричав: „Сину Давидів, — змилуйся надо мною!“
Those who led the way rebuked him, that he should be quiet; but he shouted all the more, "Son of David, have mercy on me."
40 І спинився Ісус, і привести його до Себе звелів. А коли той набли́зивсь до Нього, то Він запитався його:
Standing still, Jesus commanded him to be brought to him. When he had come near, he asked him,
41 „Що́ ти хочеш, щоб зробив Я тобі?“А той відповів: „Господи, — нехай стану видю́щим!“
"What do you want me to do?" He said, "Lord, that I may see again."
42 Ісус же до нього сказав. „Стань видющий! Твоя віра спасла тебе!“
Jesus said to him, "Receive your sight. Your faith has healed you."
43 І зараз видю́щим той став, і пішов вслід за Ним, прославляючи Бога. А всі люди, бачивши це, віддали́ хвалу Богові.
And immediately he received his sight, and followed him, glorifying God. All the people, when they saw it, praised God.
