Від Луки 18
1 І Він розповів їм і притчу про те, що треба молитися за́вжди, і не занепада́ти духом,
And then He told them a parable, the point being that one needs to always pray and not lose heart,
2 говорячи: „У місті якомусь суддя був один, що Бога не боявся, і людей не соро́мився.
saying: “There was a judge in a certain town who did not fear God nor regard man.
3 У тому ж місті вдова перебува́ла, що до нього ходила й казала: „Оборони мене від мого супроти́вника!“
But there was a widow in that town, and she kept coming to him, saying, ‘Get justice for me from my adversary.’
4 Але він довгий час не хотів. А зго́дом сказав сам до се́бе: „Хоч і Бога я не боюся, і людей не соро́млюся,
And for a while he refused; but afterward he said to himself, ‘Even though I don't fear God nor regard man,
5 але через те, що вдовиця оця докучає мені, то візьму́ в оборону її, щоб вона без кінця не ходила, і не докучала мені“.
yet because this widow keeps bothering me, I will defend her, so that her endless coming doesn't wear me out!’”
6 І промовив Господь: „Чи чуєте, що́ говорить суддя цей неправедний?
Then the Lord said: “Hear what the unjust judge said.
7 А чи ж Бог в оборону не ві́зьме обра́них Своїх, що голосять до Нього день і ніч, хоч і ба́риться Він щодо них?
And will not God get justice for His elect who are crying out to Him day and night, indeed being patient with them?
8 Кажу вам, що Він їм незаба́ром подасть оборону! Та Син Лю́дський, як при́йде, чи Він на землі зна́йде віру?“
I tell you that He will get justice for them quickly. However, when the Son of the Man comes, will He actually find the faith on the earth?”
9 А для деяких, що були себе певні, що вони ніби праведні, і за ніщо́ мали інших, Він притчу оцю розповів.
Then He told this parable to some who trusted in themselves that they were righteous, and despised the rest:
10 „Два чоловіки до храму ввійшли помолитись, — один фарисе́й, а другий був ми́тник.
“Two men went up to the temple to pray, one a Pharisee and the other a tax collector.
11 Фарисей, ставши, так молився про себе: „Дякую, Боже, Тобі, що я не такий, як інші люди: зди́рщики, неправедні, перелю́бні, або як цей ми́тник.
The Pharisee stood and started praying to himself like this: ‘God, I thank you that I am not like all the rest—robbers, unjust, adulterers—or even like this tax collector.
12 Я по́щу два ра́зи на тиждень, даю десятину з усьо́го, що тільки надба́ю!“
I fast twice a week; I tithe all that I get.’
13 А ми́тник здалека стояв, та й очей навіть звести до неба не смів, але бив себе в груди й казав: „Боже, будь милости́вий до мене грішного!“
The tax collector, staying a good ways off, did not even venture to look up to heaven, but started beating on his chest, saying, ‘God, be merciful to me a sinner!’
14 Говорю́ вам, що цей повернувся до дому свого більш виправданий, аніж той. Бо кожен, хто підно́ситься, — буде пони́жений, хто ж понижа́ється, — той піднесе́ться“.
I say to you that this one went back home justified rather than that one; because everyone who exalts himself will be humbled, but he who humbles himself will be exalted.”
15 До Нього ж прино́сили й немовлят, щоб до них доторкнувся, а учні, побачивши, їм докоряли.
Then they even started bringing their babies to Him, that He might touch them; but when the disciples saw it, they rebuked them.
16 А Ісус їх покликав та й каже: „Пустіте дітей, щоб до Мене прихо́дили, і не забороняйте їм, — бо таких Царство Боже.
But Jesus summoned them and said: “Allow the little children to come to me, and do not hinder them; because the Kingdom of God is of such.
17 Поправді кажу́ вам: Хто Божого Царства не при́йме, як дитя, той у нього не вві́йде!“
I tell you assuredly, whoever does not receive the Kingdom of God the way a little child does will by no means enter it.”
18 І запитався Його один і́з нача́льникі́в, говорячи: „Учителю Добрий, що робити мені, щоб вспадкува́ти вічне життя?“ (aiōnios g166)
A certain ruler asked Him, saying, “Good teacher, what must I do to inherit eternal life?” (aiōnios g166)
19 Ісус же йому відказав: „Чого звеш Мене Добрим? Ніхто не є Добрий, — тільки Сам Бог!
So Jesus said to him: “Why do you call me good? No one is good except one—God.
20 Знаєш заповіді: „Не чини пере́любу, не вбивай, не кради́, не свідку́й неправдиво, шануй свого батька та матір“.
You know the commandments: ‘Do not commit adultery, do not murder, do not steal, do not give false testimony, honor your father and your mother.’”
21 А він відказав: „Усе́ це я виконав від юна́цтва свого́!“
And he said, “All these I have kept from my youth.”
22 Як почув це Ісус, то промовив до нього: Одно́го тобі ще бракує: Розпро́дай усе, що ти маєш, і вбогим роздай, — і матимеш скарб свій на небі. Вертайся тоді, та й іди вслід за Мною!“
Well upon hearing these things Jesus said to him, “You still lack one thing: sell all you have and distribute to the poor, and you will have treasure in heaven; and come, follow me.”
23 А він, коли почув це, то засумував, бо був ве́льми багатий.
But when he heard this he became very sad, because he was extremely rich.
24 Як побачив Ісус, що той засумував, то промовив: „Як тяжко багатим увійти в Царство Боже!
When Jesus saw that he became sad, He said: “How difficult it is for those who have riches to enter the Kingdom of God!
25 Бо верблю́дові легше пройти через го́лчине ву́шко, ніж багатому в Боже Царство ввійти“.
It is actually easier for a camel to go through the eye of a needle than for a rich man to enter the Kingdom of God!”
26 Ті ж, що чули, спитали: „Хто́ ж тоді може спасти́ся?“
So the hearers said, “Who then can be saved?”
27 А Він відповів: „Неможливе лю́дям — можливе для Бога!“
And He said, “The things that are impossible with men are possible with God.”
28 І промовив Петро: „От усе ми покинули, — та й пішли за Тобою слідо́м“.
Then Peter said, “Notice that we have left all and followed you!”
29 А Ісус відказав їм: „Поправді кажу́ вам: Немає такого, щоб покинув свій дім, або дружи́ну, чи братів, чи батьків, чи дітей ради Божого Царства,
So He said to them, “Assuredly I say to you, there is no one who has left house or parents or brothers or wife or children, for the sake of the Kingdom of God,
31 І, взявши Дванадцятьо́х, промовив до них: „Оце в Єрусалим ми йдемо́, і все здійсни́ться, що́ писали Пророки про Лю́дського Сина.
Then He took the Twelve aside and said to them: “Take note, we are going up to Jerusalem, and all the things that are written by the prophets concerning the Son of the Man will be fulfilled:
32 Бо Він ви́даний буде поганам, і буде осмі́яний, і покривджений, і опльо́ваний.
He will be betrayed to the Gentiles, and will be mocked and insulted and spit upon,
33 і, збичува́вши, уб'ють Його, — але третього дня Він воскресне!“
and they will scourge and kill Him. And on the third day He will rise again.”
34 Та з цього нічо́го вони не збагну́ли, і ця річ перед ними закрита була́, і ска́заного вони не розуміли.
But they understood none of these things; this saying was hidden from them, and they did not know what was being said.
35 І сталось, як Він наближа́вся був до Єрихо́ну, один невидю́щий сидів при дорозі й просив.
Then it happened, as He approached Jericho, that a certain blind man was sitting alongside the road begging.
36 А коли він прочув, що проходить наро́д, то спитався: „Що́ це таке?“
Hearing a crowd going by, he asked what it was.
37 А йому відказали, що проходить Ісус Назаряни́н.
So they told him that Jesus the Natsorean was passing by.
38 І став він кричати й казати: „Ісусе, Сину Давидів, — змилуйся надо мною!“
Well he shouted, saying, “Jesus, Son of David, have mercy on me!”
39 А ті, що попе́реду йшли, сварились на нього, щоб він замо́вк, а він іще більше кричав: „Сину Давидів, — змилуйся надо мною!“
Those who led the way started reproving him, to shut him up; but he kept calling out all the more, “Son of David, have mercy on me!”
40 І спинився Ісус, і привести його до Себе звелів. А коли той набли́зивсь до Нього, то Він запитався його:
So Jesus stopped and ordered that he be brought to Him. When he got close He asked him, saying,
41 „Що́ ти хочеш, щоб зробив Я тобі?“А той відповів: „Господи, — нехай стану видю́щим!“
“What do you want me to do for you?” So he said, “Lord, that I may see again!”
42 Ісус же до нього сказав. „Стань видющий! Твоя віра спасла тебе!“
Then Jesus said to him: “See again! Your faith has made you well.”
43 І зараз видю́щим той став, і пішов вслід за Ним, прославляючи Бога. А всі люди, бачивши це, віддали́ хвалу Богові.
And immediately he did! and he followed Him, glorifying God. And all who witnessed it gave praise to God.
