Від Луки 17

1 І сказав Він до учнів Своїх: „Неможливо, щоб спокуси не мали прийти; але горе тому́, через кого приходять вони!

Сказал также Иисус ученикам: невозможно не придти соблазнам, но горе тому, через кого они приходят;

2 Краще б такому було́, коли б жо́рно млино́ве на шию йому почепити та й кинути в море, аніж щоб спокусив він одно́го з мали́х цих!

лучше было бы ему, если бы мельничный жернов повесили ему на шею и бросили его в море, нежели чтобы он соблазнил одного из малых сих.

3 Уважайте на себе! Коли провини́ться твій брат, докори́ йому, а коли він покається, то вибач йому.

Наблюдайте за собою. Если же согрешит против тебя брат твой, выговори ему; и если покается, прости ему;

4 І хоча б сім раз денно він провинивсь проти тебе, і сім раз звернувся до тебе, говорячи: „Каюся“, — вибач йому́!“

и если семь раз в день согрешит против тебя и семь раз в день обратится, и скажет: каюсь, - прости ему.

5 І сказали апо́столи Господу: „Дода́й Ти нам віри!“

И сказали Апостолы Господу: умножь в нас веру.

6 А Господь відказав: „Коли б мали ви віру, хоч як зе́рно гірчи́чне, і сказали шовко́виці цій: „Ви́рвися з коренем і посадися до моря“, — то й послухала б вас!

Господь сказал: если бы вы имели веру с зерно горчичное и сказали смоковнице сей: исторгнись и пересадись в море, то она послушалась бы вас.

7 Хто ж із вас, мавши раба, що оре́ чи пасе, скаже йому, як він ве́рнеться з поля: „Негайно йди та сідай до столу“?

Кто из вас, имея раба пашущего или пасущего, по возвращении его с поля, скажет ему: пойди скорее, садись за стол?

8 Але чи ж не скаже йому: „Приготуй що вече́ряти, і підпережись, і мені прислуго́вуй, аж поки я їстиму й питиму, а пото́му ти сам будеш їсти та пити“?

Напротив, не скажет ли ему: приготовь мне поужинать и, подпоясавшись, служи мне, пока буду есть и пить, и потом ешь и пей сам?

9 Чи ж він дякує тому рабові, що наказане виконав?

Станет ли он благодарить раба сего за то, что он исполнил приказание? Не думаю.

10 Так і ви, коли зробите все вам нака́зане, то кажіть: „Ми — нікчемні раби, бо зробили лиш те, що повинні зробити були́!“

Так и вы, когда исполните все повеленное вам, говорите: мы рабы ничего не стоящие, потому что сделали, что должны были сделать.

11 І сталось, коли Він ішов до Єрусалиму, то прохо́див поміж Самарі́єю та Галілеєю.

Идя в Иерусалим, Он проходил между Самариею и Галилеею.

12 І, коли вхо́див до одно́го села, перестріли Його десять мужів, слаби́х на проказу, що стали здалека.

И когда входил Он в одно селение, встретили Его десять человек прокаженных, которые остановились вдали

13 І голос піднесли вони та й казали: „Ісусе, Наставнику, — змилуйсь над нами!“

и громким голосом говорили: Иисус Наставник! помилуй нас.

14 І, побачивши їх, Він промовив до них: „Підіть і покажіться священикам!“І сталось, коли вони йшли, то очи́стились.

Увидев их, Он сказал им: пойдите, покажитесь священникам. И когда они шли, очистились.

15 Один же з них, як побачив, що видужав, то верну́вся, і почав гучни́м голосом сла́вити Бога.

Один же из них, видя, что исцелен, возвратился, громким голосом прославляя Бога,

16 І припав він обличчям до ніг Його, складаючи дяку Йому. А то самаряни́н був...

и пал ниц к ногам Его, благодаря Его; и это был Самарянин.

17 Ісус же промовив у відповідь: „Чи не десять очи́стилось, — а дев'ять же де́?

Тогда Иисус сказал: не десять ли очистились? где же девять?

18 Чому́ не вернулись вони хвалу́ Богові віддати, крім цього́ чужинця?“

как они не возвратились воздать славу Богу, кроме сего иноплеменника?

19 І сказав Він йому: „Підведися й іди: твоя віра спасла тебе!“

И сказал ему: встань, иди; вера твоя спасла тебя.

20 А як фарисеї спитали Його, коли Царство Боже при́йде, то Він їм відповів і сказав: „Царство Боже не при́йде помітно,

Быв же спрошен фарисеями, когда придет Царствие Божие, отвечал им: не придет Царствие Божие приметным образом,

21 і не скажуть: „Ось тут“, або: „Там“. Бо Боже Царство всере́дині вас!“

и не скажут: вот, оно здесь, или: вот, там. Ибо вот, Царствие Божие внутрь вас есть.

22 І сказав Він до учнів: „Прийдуть дні, коли побажаєте бачити один з днів Сина Лю́дського, — та не побачите.

Сказал также ученикам: придут дни, когда пожелаете видеть хотя один из дней Сына Человеческого, и не увидите;

23 І скажуть до вас: „Ось тут“, чи: „Ось там“, — не йдіть, і за ним не біжіть!

и скажут вам: вот, здесь, или: вот, там, - не ходите и не гоняйтесь,

24 Бо як бли́скавка, бли́снувши, світить із о́дного кра́ю під небом до другого кра́ю під небом, так буде Свого дня й Син Лю́дський.

ибо, как молния, сверкнувшая от одного края неба, блистает до другого края неба, так будет Сын Человеческий в день Свой.

25 А перше належить багато страждати Йому, і відцурається рід цей від Нього.

Но прежде надлежит Ему много пострадать и быть отвержену родом сим.

26 І, як було за днів Но́євих, то буде так само й за днів Сина Лю́дського:

И как было во дни Ноя, так будет и во дни Сына Человеческого:

27 їли, пили, женилися, заміж вихо́дили, аж до того дня, коли „Ной увійшов до ковче́гу“; прийшов же потоп, — і всіх вигубив.

ели, пили, женились, выходили замуж, до того дня, как вошел Ной в ковчег, и пришел потоп и погубил всех.

28 Так само, як було за днів Ло́тових: їли, пили, купували, продавали, садили, будували;

Так же, как было и во дни Лота: ели, пили, покупали, продавали, садили, строили;

29 того ж дня, як Лот вийшов із Содо́му, — огонь із сіркою з неба лину́в, і всіх погубив.

но в день, в который Лот вышел из Содома, пролился с неба дождь огненный и серный и истребил всех;

30 Так буде й того дня, як Син Лю́дський з'я́виться!

так будет и в тот день, когда Сын Человеческий явится.

31 Хто буде того дня на домі, а речі його будуть у домі, нехай їх забрати не зла́зить. Хто ж на полі, так само нехай назад не верта́ється, —

В тот день, кто будет на кровле, а вещи его в доме, тот не сходи взять их; и кто будет на поле, также не обращайся назад.

32 пам'ятайте про Ло́тову дружи́ну!

Вспоминайте жену Лотову.

33 Хто дба́тиме зберегти свою душу, — той погубить її, а коли хто погубить, — той оживить її.

Кто станет сберегать душу свою, тот погубит ее; а кто погубит ее, тот оживит ее.

34 Кажу вам: удвох будуть ночі тієї на о́дному ліжкові: один ві́зьметься, а другий поли́шиться.

Сказываю вам: в ту ночь будут двое на одной постели: один возьмется, а другой оставится;

35 Дві моло́тимуть ра́зом, — одна ві́зьметься, а друга полишиться.

две будут молоть вместе: одна возьмется, а другая оставится;

36 Двоє будуть на полі, — один ві́зьметься, а другий полишиться!“

двое будут на поле: один возьмется, а другой оставится.

37 І казали вони Йому в відповідь: „Де, Господи?“А Він відказав їм: „Де труп, там зберуться й орли“.

На это сказали Ему: где, Господи? Он же сказал им: где труп; там соберутся и орлы.