Від Луки 17

1 І сказав Він до учнів Своїх: „Неможливо, щоб спокуси не мали прийти; але горе тому́, через кого приходять вони!

et ad discipulos suos ait inpossibile est ut non veniant scandala vae autem illi per quem veniunt

2 Краще б такому було́, коли б жо́рно млино́ве на шию йому почепити та й кинути в море, аніж щоб спокусив він одно́го з мали́х цих!

utilius est illi si lapis molaris inponatur circa collum eius et proiciatur in mare quam ut scandalizet unum de pusillis istis

3 Уважайте на себе! Коли провини́ться твій брат, докори́ йому, а коли він покається, то вибач йому.

adtendite vobis si peccaverit frater tuus increpa illum et si paenitentiam egerit dimitte illi

4 І хоча б сім раз денно він провинивсь проти тебе, і сім раз звернувся до тебе, говорячи: „Каюся“, — вибач йому́!“

et si septies in die peccaverit in te et septies in die conversus fuerit ad te dicens paenitet me dimitte illi

5 І сказали апо́столи Господу: „Дода́й Ти нам віри!“

et dixerunt apostoli Domino adauge nobis fidem

6 А Господь відказав: „Коли б мали ви віру, хоч як зе́рно гірчи́чне, і сказали шовко́виці цій: „Ви́рвися з коренем і посадися до моря“, — то й послухала б вас!

dixit autem Dominus si haberetis fidem sicut granum sinapis diceretis huic arbori moro eradicare et transplantare in mare et oboediret vobis

7 Хто ж із вас, мавши раба, що оре́ чи пасе, скаже йому, як він ве́рнеться з поля: „Негайно йди та сідай до столу“?

quis autem vestrum habens servum arantem aut pascentem qui regresso de agro dicet illi statim transi recumbe

8 Але чи ж не скаже йому: „Приготуй що вече́ряти, і підпережись, і мені прислуго́вуй, аж поки я їстиму й питиму, а пото́му ти сам будеш їсти та пити“?

et non dicet ei para quod cenem et praecinge te et ministra mihi donec manducem et bibam et post haec tu manducabis et bibes

9 Чи ж він дякує тому рабові, що наказане виконав?

numquid gratiam habet servo illi quia fecit quae sibi imperaverat non puto

10 Так і ви, коли зробите все вам нака́зане, то кажіть: „Ми — нікчемні раби, бо зробили лиш те, що повинні зробити були́!“

sic et vos cum feceritis omnia quae praecepta sunt vobis dicite servi inutiles sumus quod debuimus facere fecimus

11 І сталось, коли Він ішов до Єрусалиму, то прохо́див поміж Самарі́єю та Галілеєю.

et factum est dum iret in Hierusalem transiebat per mediam Samariam et Galilaeam

12 І, коли вхо́див до одно́го села, перестріли Його десять мужів, слаби́х на проказу, що стали здалека.

et cum ingrederetur quoddam castellum occurrerunt ei decem viri leprosi qui steterunt a longe

13 І голос піднесли вони та й казали: „Ісусе, Наставнику, — змилуйсь над нами!“

et levaverunt vocem dicentes Iesu praeceptor miserere nostri

14 І, побачивши їх, Він промовив до них: „Підіть і покажіться священикам!“І сталось, коли вони йшли, то очи́стились.

quos ut vidit dixit ite ostendite vos sacerdotibus et factum est dum irent mundati sunt

15 Один же з них, як побачив, що видужав, то верну́вся, і почав гучни́м голосом сла́вити Бога.

unus autem ex illis ut vidit quia mundatus est regressus est cum magna voce magnificans Deum

16 І припав він обличчям до ніг Його, складаючи дяку Йому. А то самаряни́н був...

et cecidit in faciem ante pedes eius gratias agens et hic erat Samaritanus

17 Ісус же промовив у відповідь: „Чи не десять очи́стилось, — а дев'ять же де́?

respondens autem Iesus dixit nonne decem mundati sunt et novem ubi sunt

18 Чому́ не вернулись вони хвалу́ Богові віддати, крім цього́ чужинця?“

non est inventus qui rediret et daret gloriam Deo nisi hic alienigena

19 І сказав Він йому: „Підведися й іди: твоя віра спасла тебе!“

et ait illi surge vade quia fides tua te salvum fecit

20 А як фарисеї спитали Його, коли Царство Боже при́йде, то Він їм відповів і сказав: „Царство Боже не при́йде помітно,

interrogatus autem a Pharisaeis quando venit regnum Dei respondit eis et dixit non venit regnum Dei cum observatione

21 і не скажуть: „Ось тут“, або: „Там“. Бо Боже Царство всере́дині вас!“

neque dicent ecce hic aut ecce illic ecce enim regnum Dei intra vos est

22 І сказав Він до учнів: „Прийдуть дні, коли побажаєте бачити один з днів Сина Лю́дського, — та не побачите.

et ait ad discipulos venient dies quando desideretis videre unum diem Filii hominis et non videbitis

23 І скажуть до вас: „Ось тут“, чи: „Ось там“, — не йдіть, і за ним не біжіть!

et dicent vobis ecce hic ecce illic nolite ire neque sectemini

24 Бо як бли́скавка, бли́снувши, світить із о́дного кра́ю під небом до другого кра́ю під небом, так буде Свого дня й Син Лю́дський.

nam sicut fulgur coruscans de sub caelo in ea quae sub caelo sunt fulget ita erit Filius hominis in die sua

25 А перше належить багато страждати Йому, і відцурається рід цей від Нього.

primum autem oportet illum multa pati et reprobari a generatione hac

26 І, як було за днів Но́євих, то буде так само й за днів Сина Лю́дського:

et sicut factum est in diebus Noe ita erit et in diebus Filii hominis

27 їли, пили, женилися, заміж вихо́дили, аж до того дня, коли „Ной увійшов до ковче́гу“; прийшов же потоп, — і всіх вигубив.

edebant et bibebant uxores ducebant et dabantur ad nuptias usque in diem qua intravit Noe in arcam et venit diluvium et perdidit omnes

28 Так само, як було за днів Ло́тових: їли, пили, купували, продавали, садили, будували;

similiter sicut factum est in diebus Loth edebant et bibebant emebant et vendebant plantabant aedificabant

29 того ж дня, як Лот вийшов із Содо́му, — огонь із сіркою з неба лину́в, і всіх погубив.

qua die autem exiit Loth a Sodomis pluit ignem et sulphur de caelo et omnes perdidit

30 Так буде й того дня, як Син Лю́дський з'я́виться!

secundum haec erit qua die Filius hominis revelabitur

31 Хто буде того дня на домі, а речі його будуть у домі, нехай їх забрати не зла́зить. Хто ж на полі, так само нехай назад не верта́ється, —

in illa hora qui fuerit in tecto et vasa eius in domo ne descendat tollere illa et qui in agro similiter non redeat retro

32 пам'ятайте про Ло́тову дружи́ну!

memores estote uxoris Loth

33 Хто дба́тиме зберегти свою душу, — той погубить її, а коли хто погубить, — той оживить її.

quicumque quaesierit animam suam salvare perdet illam et qui perdiderit illam vivificabit eam

34 Кажу вам: удвох будуть ночі тієї на о́дному ліжкові: один ві́зьметься, а другий поли́шиться.

dico vobis illa nocte erunt duo in lecto uno unus adsumetur et alter relinquetur

35 Дві моло́тимуть ра́зом, — одна ві́зьметься, а друга полишиться.

duae erunt molentes in unum una adsumetur et altera relinquetur duo in agro unus adsumetur et alter relinquetur

36 Двоє будуть на полі, — один ві́зьметься, а другий полишиться!“

respondentes dicunt illi ubi Domine

37 І казали вони Йому в відповідь: „Де, Господи?“А Він відказав їм: „Де труп, там зберуться й орли“.

qui dixit eis ubicumque fuerit corpus illuc congregabuntur aquilae