Від Луки 17

1 І сказав Він до учнів Своїх: „Неможливо, щоб спокуси не мали прийти; але горе тому́, через кого приходять вони!

OR egli disse a' suoi discepoli: Egli è impossibile che non avvengano scandali; ma, guai a colui per cui avvengono!

2 Краще б такому було́, коли б жо́рно млино́ве на шию йому почепити та й кинути в море, аніж щоб спокусив він одно́го з мали́х цих!

Meglio per lui sarebbe che una macina d'asino gli fosse appiccata al collo, e che fosse gettato nel mare, che di scandalezzare uno di questi piccoli.

3 Уважайте на себе! Коли провини́ться твій брат, докори́ йому, а коли він покається, то вибач йому.

Prendete guardia a voi. Ora, se il tuo fratello ha peccato contro a te, riprendilo; e se si pente, perdonagli.

4 І хоча б сім раз денно він провинивсь проти тебе, і сім раз звернувся до тебе, говорячи: „Каюся“, — вибач йому́!“

E benchè sette volte il dì pecchi contro a te, se sette volte il dì ritorna a te, dicendo: Io mi pento, perdonagli.

5 І сказали апо́столи Господу: „Дода́й Ти нам віри!“

Allora gli apostoli dissero al Signore: Accrescici la fede.

6 А Господь відказав: „Коли б мали ви віру, хоч як зе́рно гірчи́чне, і сказали шовко́виці цій: „Ви́рвися з коренем і посадися до моря“, — то й послухала б вас!

E il Signore disse: Se voi avete pur tanta fede quant'è un granel di senape, voi potreste dire a questo moro: Diradicati, e piantati nel mare, ed esso vi ubbidirebbe.

7 Хто ж із вас, мавши раба, що оре́ чи пасе, скаже йому, як він ве́рнеться з поля: „Негайно йди та сідай до столу“?

Ora, chi è colui d'infra voi, il quale, avendo un servo che ari, o che pasturi [il bestiame], quando esso, [tornando] dai campi, entra [in casa], subito gli dica: Passa qua, mettiti a tavola?

8 Але чи ж не скаже йому: „Приготуй що вече́ряти, і підпережись, і мені прислуго́вуй, аж поки я їстиму й питиму, а пото́му ти сам будеш їсти та пити“?

Anzi, non gli dice egli: Apparecchiami da cena, e cingiti, e servimi, finchè io abbia mangiato e bevuto, poi mangerai e berrai tu?

9 Чи ж він дякує тому рабові, що наказане виконав?

Tiene egli in grazia da quel servo, ch'egli ha fatte le cose che gli erano stato comandate? Io nol penso.

10 Так і ви, коли зробите все вам нака́зане, то кажіть: „Ми — нікчемні раби, бо зробили лиш те, що повинні зробити були́!“

Così ancora voi, quando avrete fatte tutte le cose che vi son comandate, dite: Noi siam servi disutili; poichè abbiam fatto ciò ch'eravamo obbligati di fare.

11 І сталось, коли Він ішов до Єрусалиму, то прохо́див поміж Самарі́єю та Галілеєю.

OR avvenne che, andando in Gerusalemme, egli passava per mezzo la Samaria e la Galilea.

12 І, коли вхо́див до одно́го села, перестріли Його десять мужів, слаби́х на проказу, що стали здалека.

E come egli entrava in un certo castello, dieci uomini lebbrosi gli vennero incontro, i quali si fermarono da lungi.

13 І голос піднесли вони та й казали: „Ісусе, Наставнику, — змилуйсь над нами!“

E levarono la voce, dicendo: Maestro Gesù, abbi pietà di noi.

14 І, побачивши їх, Він промовив до них: „Підіть і покажіться священикам!“І сталось, коли вони йшли, то очи́стились.

Ed egli, veduti[li], disse loro: Andate, mostratevi a' sacerdoti. Ed avvenne, che come essi andavano, furon mondati.

15 Один же з них, як побачив, що видужав, то верну́вся, і почав гучни́м голосом сла́вити Бога.

Ed un di loro, veggendo ch'era guarito, ritornò, glorificando Iddio ad alta voce.

16 І припав він обличчям до ніг Його, складаючи дяку Йому. А то самаряни́н був...

E si gettò sopra la sua faccia ai piedi di Gesù, ringraziandolo. Or colui era Samaritano.

17 Ісус же промовив у відповідь: „Чи не десять очи́стилось, — а дев'ять же де́?

E Gesù prese a dire: I dieci non son eglino stati nettati? e dove [sono] i nove?

18 Чому́ не вернулись вони хвалу́ Богові віддати, крім цього́ чужинця?“

Ei non se n'è trovato alcuno, che sia ritornato per dar gloria a Dio, se non questo straniero?

19 І сказав Він йому: „Підведися й іди: твоя віра спасла тебе!“

E disse a colui: Levati, e vattene; la tua fece ti ha salvato.

20 А як фарисеї спитали Його, коли Царство Боже при́йде, то Він їм відповів і сказав: „Царство Боже не при́йде помітно,

ORA, essendo domandato da' Farisei, quando verrebbe il regno di Dio, rispose loro, e disse: Il regno di Dio non verrà in maniera che si possa osservare.

21 і не скажуть: „Ось тут“, або: „Там“. Бо Боже Царство всере́дині вас!“

E non si dirà: Eccolo qui, o eccolo là; perciocchè ecco, il regno di Dio è dentro di voi.

22 І сказав Він до учнів: „Прийдуть дні, коли побажаєте бачити один з днів Сина Лю́дського, — та не побачите.

Or egli disse ancora a' suoi discepoli: I giorni verranno che voi desidererete vedere un de' giorni del Figliuol dell'uomo, e non [lo] vedrete.

23 І скажуть до вас: „Ось тут“, чи: „Ось там“, — не йдіть, і за ним не біжіть!

E vi si dirà: Eccolo qui, o eccolo là; non [vi] andate, e non [li] seguitate.

24 Бо як бли́скавка, бли́снувши, світить із о́дного кра́ю під небом до другого кра́ю під небом, так буде Свого дня й Син Лю́дський.

Perciocchè, quale [è] il lampo, il quale, lampeggiando, risplende da una [parte] di sotto al cielo infino all'altra, tale ancora sarà il Figliuol dell'uomo, nel suo giorno.

25 А перше належить багато страждати Йому, і відцурається рід цей від Нього.

Ma conviene ch'egli prima sofferisca molte cose, e sia rigettato da questa generazione.

26 І, як було за днів Но́євих, то буде так само й за днів Сина Лю́дського:

E come avvenne a' dì di Noè, così ancora avverrà a' dì del Figliuol dell'uomo.

27 їли, пили, женилися, заміж вихо́дили, аж до того дня, коли „Ной увійшов до ковче́гу“; прийшов же потоп, — і всіх вигубив.

[Gli uomini] mangiavano, beveano, sposavano mogli, e si maritavano, infino al giorno che Noè entrò nell'arca; e il diluvio venne, e [li] fece tutti perire.

28 Так само, як було за днів Ло́тових: їли, пили, купували, продавали, садили, будували;

Parimente ancora, come avvenne a' dì di Lot: [la gente] mangiava, bevea, comperava, vendeva, piantava ed edificava;

29 того ж дня, як Лот вийшов із Содо́му, — огонь із сіркою з неба лину́в, і всіх погубив.

ma, nel giorno che Lot uscì di Sodoma, piovve dal cielo fuoco e zolfo, e li fece tutti perire.

30 Так буде й того дня, як Син Лю́дський з'я́виться!

Tal sarà il giorno, nel quale il Figliuol dell'uomo apparirà.

31 Хто буде того дня на домі, а речі його будуть у домі, нехай їх забрати не зла́зить. Хто ж на полі, так само нехай назад не верта́ється, —

In quel giorno, colui che sarà sopra il tetto della casa, ed [avrà] le sue masserizie dentro la casa, non iscenda per toglierle; e parimente che [sarà] nella campagna non torni addietro.

32 пам'ятайте про Ло́тову дружи́ну!

Ricordatevi della moglie di Lot.

33 Хто дба́тиме зберегти свою душу, — той погубить її, а коли хто погубить, — той оживить її.

Chiunque avrà cercato di salvar la vita sua la perderà; ma chi l'avrà perduta farà ch'ella viverà.

34 Кажу вам: удвох будуть ночі тієї на о́дному ліжкові: один ві́зьметься, а другий поли́шиться.

Io vi dico che in quella notte due saranno in un letto; l'uno sarà preso, e l'altro lasciato.

35 Дві моло́тимуть ра́зом, — одна ві́зьметься, а друга полишиться.

Due [donne] macineranno insieme; l'una sarà presa, e l'altra lasciata.

36 Двоє будуть на полі, — один ві́зьметься, а другий полишиться!“

Due saranno nella campagna; l'uno sarà preso, e l'altro lasciato.

37 І казали вони Йому в відповідь: „Де, Господи?“А Він відказав їм: „Де труп, там зберуться й орли“.

E [i discepoli], rispondendo, gli dissero: Dove, Signore? Ed egli disse loro: Dove [sarà] il carname, quivi ancora si accoglieranno le aquile.