Від Луки 17
1 І сказав Він до учнів Своїх: „Неможливо, щоб спокуси не мали прийти; але горе тому́, через кого приходять вони!
Then said he unto the disciples, It is impossible but that offences will come: but woe unto him, through whom they come!
2 Краще б такому було́, коли б жо́рно млино́ве на шию йому почепити та й кинути в море, аніж щоб спокусив він одно́го з мали́х цих!
It were better for him that a millstone were hanged about his neck, and he cast into the sea, than that he should offend one of these little ones.
3 Уважайте на себе! Коли провини́ться твій брат, докори́ йому, а коли він покається, то вибач йому.
Take heed to yourselves: If thy brother trespass against thee, rebuke him; and if he repent, forgive him.
4 І хоча б сім раз денно він провинивсь проти тебе, і сім раз звернувся до тебе, говорячи: „Каюся“, — вибач йому́!“
And if he trespass against thee seven times in a day, and seven times in a day turn again to thee, saying, I repent; thou shalt forgive him.
5 І сказали апо́столи Господу: „Дода́й Ти нам віри!“
And the apostles said unto Yahushua, Increase our faith.
6 А Господь відказав: „Коли б мали ви віру, хоч як зе́рно гірчи́чне, і сказали шовко́виці цій: „Ви́рвися з коренем і посадися до моря“, — то й послухала б вас!
And Yahushua said, If ye had faith as a grain of mustard seed, ye might say unto this sycamine tree, Be thou plucked up by the root, and be thou planted in the sea; and it should obey you.
7 Хто ж із вас, мавши раба, що оре́ чи пасе, скаже йому, як він ве́рнеться з поля: „Негайно йди та сідай до столу“?
But which of you, having a servant plowing or feeding cattle, will say unto him by and by, when he is come from the field, Go and sit down to meat?
8 Але чи ж не скаже йому: „Приготуй що вече́ряти, і підпережись, і мені прислуго́вуй, аж поки я їстиму й питиму, а пото́му ти сам будеш їсти та пити“?
And will not rather say unto him, Make ready wherewith I may sup, and gird thyself, and serve me, till I have eaten and drunken; and afterward thou shalt eat and drink?
9 Чи ж він дякує тому рабові, що наказане виконав?
Doth he thank that servant because he did the things that were commanded him? I trow not.
10 Так і ви, коли зробите все вам нака́зане, то кажіть: „Ми — нікчемні раби, бо зробили лиш те, що повинні зробити були́!“
So likewise ye, when ye shall have done all those things which are commanded you, say, We are unprofitable servants: we have done that which was our duty to do.
11 І сталось, коли Він ішов до Єрусалиму, то прохо́див поміж Самарі́єю та Галілеєю.
And it came to pass, as he went to Jerusalem, that he passed through the midst of Samaria and Galilee.
12 І, коли вхо́див до одно́го села, перестріли Його десять мужів, слаби́х на проказу, що стали здалека.
And as he entered into a certain village, there met him ten men that were lepers, which stood afar off:
13 І голос піднесли вони та й казали: „Ісусе, Наставнику, — змилуйсь над нами!“
And they lifted up their voices, and said, Yahushua, Master, have mercy on us.
14 І, побачивши їх, Він промовив до них: „Підіть і покажіться священикам!“І сталось, коли вони йшли, то очи́стились.
And when he saw them, he said unto them, Go shew yourselves unto the priests. And it came to pass, that, as they went, they were cleansed.
15 Один же з них, як побачив, що видужав, то верну́вся, і почав гучни́м голосом сла́вити Бога.
And one of them, when he saw that he was healed, turned back, and with a loud voice glorified YHWH,
16 І припав він обличчям до ніг Його, складаючи дяку Йому. А то самаряни́н був...
And fell down on his face at his feet, giving him thanks: and he was a Samaritan.
17 Ісус же промовив у відповідь: „Чи не десять очи́стилось, — а дев'ять же де́?
And Yahushua answering said, Were there not ten cleansed? but where are the nine?
18 Чому́ не вернулись вони хвалу́ Богові віддати, крім цього́ чужинця?“
There are not found that returned to give glory to YHWH, save this stranger.
19 І сказав Він йому: „Підведися й іди: твоя віра спасла тебе!“
And he said unto him, Arise, go thy way: thy faith hath made thee whole.
20 А як фарисеї спитали Його, коли Царство Боже при́йде, то Він їм відповів і сказав: „Царство Боже не при́йде помітно,
And when he was demanded of the Pharisees, when the kingdom of YHWH should come, he answered them and said, The kingdom of YHWH cometh not with observation:
21 і не скажуть: „Ось тут“, або: „Там“. Бо Боже Царство всере́дині вас!“
Neither shall they say, Lo here! or, lo there! for, behold, the kingdom of YHWH is within you.
22 І сказав Він до учнів: „Прийдуть дні, коли побажаєте бачити один з днів Сина Лю́дського, — та не побачите.
And he said unto the disciples, The days will come, when ye shall desire to see one of the days of the Son of man, and ye shall not see it.
23 І скажуть до вас: „Ось тут“, чи: „Ось там“, — не йдіть, і за ним не біжіть!
And they shall say to you, See here; or, see there: go not after them, nor follow them.
24 Бо як бли́скавка, бли́снувши, світить із о́дного кра́ю під небом до другого кра́ю під небом, так буде Свого дня й Син Лю́дський.
For as the lightning, that lighteneth out of the one part under heaven, shineth unto the other part under heaven; so shall also the Son of man be in his day.
25 А перше належить багато страждати Йому, і відцурається рід цей від Нього.
But first must he suffer many things, and be rejected of this generation.
26 І, як було за днів Но́євих, то буде так само й за днів Сина Лю́дського:
And as it was in the days of Noe, so shall it be also in the days of the Son of man.
27 їли, пили, женилися, заміж вихо́дили, аж до того дня, коли „Ной увійшов до ковче́гу“; прийшов же потоп, — і всіх вигубив.
They did eat, they drank, they married wives, they were given in marriage, until the day that Noe entered into the ark, and the flood came, and destroyed them all.
28 Так само, як було за днів Ло́тових: їли, пили, купували, продавали, садили, будували;
Likewise also as it was in the days of Lot; they did eat, they drank, they bought, they sold, they planted, they builded;
29 того ж дня, як Лот вийшов із Содо́му, — огонь із сіркою з неба лину́в, і всіх погубив.
But the same day that Lot went out of Sodom it rained fire and brimstone from heaven, and destroyed them all.
30 Так буде й того дня, як Син Лю́дський з'я́виться!
Even thus shall it be in the day when the Son of man is revealed.
31 Хто буде того дня на домі, а речі його будуть у домі, нехай їх забрати не зла́зить. Хто ж на полі, так само нехай назад не верта́ється, —
In that day, he which shall be upon the housetop, and his stuff in the house, let him not come down to take it away: and he that is in the field, let him likewise not return back.
32 пам'ятайте про Ло́тову дружи́ну!
Remember Lot's wife.
33 Хто дба́тиме зберегти свою душу, — той погубить її, а коли хто погубить, — той оживить її.
Whosoever shall seek to save his life shall lose it; and whosoever shall lose his life shall preserve it.
34 Кажу вам: удвох будуть ночі тієї на о́дному ліжкові: один ві́зьметься, а другий поли́шиться.
I tell you, in that night there shall be two men in one bed; the one shall be taken, and the other shall be left.
35 Дві моло́тимуть ра́зом, — одна ві́зьметься, а друга полишиться.
Two women shall be grinding together; the one shall be taken, and the other left.
36 Двоє будуть на полі, — один ві́зьметься, а другий полишиться!“
Two men shall be in the field; the one shall be taken, and the other left.
37 І казали вони Йому в відповідь: „Де, Господи?“А Він відказав їм: „Де труп, там зберуться й орли“.
And they answered and said unto him, Where, Rabbi? And he said unto them, Wheresoever the body is, thither will the eagles be gathered together.
