Від Луки 17
1 І сказав Він до учнів Своїх: „Неможливо, щоб спокуси не мали прийти; але горе тому́, через кого приходять вони!
And he said unto his disciples, It is impossible but that occasions of stumbling should come; but woe unto him, through whom they come!
2 Краще б такому було́, коли б жо́рно млино́ве на шию йому почепити та й кинути в море, аніж щоб спокусив він одно́го з мали́х цих!
It were well for him if a millstone were hanged about his neck, and he were thrown into the sea, rather than that he should cause one of these little ones to stumble.
3 Уважайте на себе! Коли провини́ться твій брат, докори́ йому, а коли він покається, то вибач йому.
Take heed to yourselves: if thy brother sin, rebuke him; and if he repent, forgive him.
4 І хоча б сім раз денно він провинивсь проти тебе, і сім раз звернувся до тебе, говорячи: „Каюся“, — вибач йому́!“
And if he sin against thee seven times in the day, and seven times turn again to thee, saying, I repent; thou shalt forgive him.
5 І сказали апо́столи Господу: „Дода́й Ти нам віри!“
And the apostles said unto the Lord, Increase our faith.
6 А Господь відказав: „Коли б мали ви віру, хоч як зе́рно гірчи́чне, і сказали шовко́виці цій: „Ви́рвися з коренем і посадися до моря“, — то й послухала б вас!
And the Lord said, If ye had faith as a grain of mustard seed, ye would say unto this sycamine tree, Be thou rooted up, and be thou planted in the sea; and it would obey you.
7 Хто ж із вас, мавши раба, що оре́ чи пасе, скаже йому, як він ве́рнеться з поля: „Негайно йди та сідай до столу“?
But who is there of you, having a servant plowing or keeping sheep, that will say unto him, when he is come in from the field, Come straightway and sit down to meat;
8 Але чи ж не скаже йому: „Приготуй що вече́ряти, і підпережись, і мені прислуго́вуй, аж поки я їстиму й питиму, а пото́му ти сам будеш їсти та пити“?
and will not rather say unto him, Make ready wherewith I may sup, and gird thyself, and serve me, till I have eaten and drunken; and afterward thou shalt eat and drink?
9 Чи ж він дякує тому рабові, що наказане виконав?
Doth he thank the servant because he did the things that were commanded?
10 Так і ви, коли зробите все вам нака́зане, то кажіть: „Ми — нікчемні раби, бо зробили лиш те, що повинні зробити були́!“
Even so ye also, when ye shall have done all the things that are commanded you, say, We are unprofitable servants; we have done that which it was our duty to do.
11 І сталось, коли Він ішов до Єрусалиму, то прохо́див поміж Самарі́єю та Галілеєю.
And it came to pass, as they were on the way to Jerusalem, that he was passing along the borders of Samaria and Galilee.
12 І, коли вхо́див до одно́го села, перестріли Його десять мужів, слаби́х на проказу, що стали здалека.
And as he entered into a certain village, there met him ten men that were lepers, who stood afar off:
13 І голос піднесли вони та й казали: „Ісусе, Наставнику, — змилуйсь над нами!“
and they lifted up their voices, saying, Jesus, Master, have mercy on us.
14 І, побачивши їх, Він промовив до них: „Підіть і покажіться священикам!“І сталось, коли вони йшли, то очи́стились.
And when he saw them, he said unto them, Go and show yourselves unto the priests. And it came to pass, as they went, they were cleansed.
15 Один же з них, як побачив, що видужав, то верну́вся, і почав гучни́м голосом сла́вити Бога.
And one of them, when he saw that he was healed, turned back, with a loud voice glorifying God;
16 І припав він обличчям до ніг Його, складаючи дяку Йому. А то самаряни́н був...
and he fell upon his face at his feet, giving him thanks: and he was a Samaritan.
17 Ісус же промовив у відповідь: „Чи не десять очи́стилось, — а дев'ять же де́?
And Jesus answering said, Were not the ten cleansed? but where are the nine?
18 Чому́ не вернулись вони хвалу́ Богові віддати, крім цього́ чужинця?“
Were there none found that returned to give glory to God, save this stranger?
19 І сказав Він йому: „Підведися й іди: твоя віра спасла тебе!“
And he said unto him, Arise, and go thy way: thy faith hath made thee whole.
20 А як фарисеї спитали Його, коли Царство Боже при́йде, то Він їм відповів і сказав: „Царство Боже не при́йде помітно,
And being asked by the Pharisees, when the kingdom of God cometh, he answered them and said, The kingdom of God cometh not with observation:
21 і не скажуть: „Ось тут“, або: „Там“. Бо Боже Царство всере́дині вас!“
neither shall they say, Lo, here! or, There! for lo, the kingdom of God is within you.
22 І сказав Він до учнів: „Прийдуть дні, коли побажаєте бачити один з днів Сина Лю́дського, — та не побачите.
And he said unto the disciples, The days will come, when ye shall desire to see one of the days of the Son of man, and ye shall not see it.
23 І скажуть до вас: „Ось тут“, чи: „Ось там“, — не йдіть, і за ним не біжіть!
And they shall say to you, Lo, there! Lo, here! go not away, nor follow after [them]:
24 Бо як бли́скавка, бли́снувши, світить із о́дного кра́ю під небом до другого кра́ю під небом, так буде Свого дня й Син Лю́дський.
for as the lightning, when it lighteneth out of the one part under the heaven, shineth unto the other part under heaven; so shall the Son of man be in his day.
25 А перше належить багато страждати Йому, і відцурається рід цей від Нього.
But first must he suffer many things and be rejected of this generation.
26 І, як було за днів Но́євих, то буде так само й за днів Сина Лю́дського:
And as it came to pass in the days of Noah, even so shall it be also in the days of the Son of man.
27 їли, пили, женилися, заміж вихо́дили, аж до того дня, коли „Ной увійшов до ковче́гу“; прийшов же потоп, — і всіх вигубив.
They ate, they drank, they married, they were given in marriage, until the day that Noah entered into the ark, and the flood came, and destroyed them all.
28 Так само, як було за днів Ло́тових: їли, пили, купували, продавали, садили, будували;
Likewise even as it came to pass in the days of Lot; they ate, they drank, they bought, they sold, they planted, they builded;
29 того ж дня, як Лот вийшов із Содо́му, — огонь із сіркою з неба лину́в, і всіх погубив.
but in the day that Lot went out from Sodom it rained fire and brimstone from heaven, and destroyed them all:
30 Так буде й того дня, як Син Лю́дський з'я́виться!
after the same manner shall it be in the day that the Son of man is revealed.
31 Хто буде того дня на домі, а речі його будуть у домі, нехай їх забрати не зла́зить. Хто ж на полі, так само нехай назад не верта́ється, —
In that day, he that shall be on the housetop, and his goods in the house, let him not go down to take them away: and let him that is in the field likewise not return back.
32 пам'ятайте про Ло́тову дружи́ну!
Remember Lot’s wife.
33 Хто дба́тиме зберегти свою душу, — той погубить її, а коли хто погубить, — той оживить її.
Whosoever shall seek to gain his life shall lose it: but whosoever shall lose [his life] shall preserve it.
34 Кажу вам: удвох будуть ночі тієї на о́дному ліжкові: один ві́зьметься, а другий поли́шиться.
I say unto you, In that night there shall be two men on one bed; the one shall be taken, and the other shall be left.
35 Дві моло́тимуть ра́зом, — одна ві́зьметься, а друга полишиться.
There shall be two women grinding together; the one shall be taken, and the other shall be left.
36 Двоє будуть на полі, — один ві́зьметься, а другий полишиться!“
37 І казали вони Йому в відповідь: „Де, Господи?“А Він відказав їм: „Де труп, там зберуться й орли“.
And they answering say unto him, Where, Lord? And he said unto them, Where the body [is], thither will the eagles also be gathered together.
