Від Луки 16
1 Оповів же Він й учням Своїм: „Один чоловік був багатий, і мав управи́теля, що оска́ржений був перед ним, ніби він перево́дить маєток його.
Anih loe a hnukbang kaminawk khaeah hae tiah thuih pae let, Angraeng maeto oh, anih loe phoisa pakuem kami maeto tawnh; to phoisa pakuem kami mah angraeng ih hmuennawk to pasaengh pae king boeh, tiah thuih pae o.
2 І він покликав його, і до нього сказав: „Що́ це чую про тебе? Дай звіт про своє управи́тельство, бо більше не зможеш рядити“.
To naah angraeng mah phoisa pakuem kami to kawk moe, Ka thaih ih na tamthang loe kawbangmaw oh? Na pakuem ih phoisa cazin to na patuek ah: nang loe kai ih phoisa pakuem kami ah na om mak ai boeh, tiah a naa.
3 І управи́тель почав міркувати собі: „Що́ я маю робити, коли пан управи́тельство відійме від мене? Копати не можу, просити соромлюсь.
To naah phoisa pakuem kami mah, kawbangmaw ka oh han boeh, phoisa pakuem kami ah ka ohhaih hoiah ka angraeng mah ang pathok boeh: kai loe long ka takae thai ai, minawk khaeah hnik han ih doeh ka zat koek.
4 Знаю, що́ я зроблю́, щоб мене прийняли́ до домів своїх, коли буду я ски́нений із управи́тельства“.
Phoisa pakuemhaih tok hoi pathok pacoengah, kaminawk mah angmacae im ah kai lak o thai hanah, ka sak han koi tok to ka panoek boeh, tiah a poek.
5 І закликав він на́різно кожного з боржників свого пана, та її питається першого: „Скільки винен ти панові моєму?“
To pongah anih mah angraeng ih laiba tawn kaminawk to angmah khaeah kawk boih moe, hmaloe koek kami khaeah, Ka angraeng ih laiba nazetto maw na tawnh? tiah a dueng.
6 А той відказав: „Сто кадок оливи“. І сказав він йому: „Візьми ось розписку свою, швидко сідай та й пиши: п'ятдеся́т“.
Anih mah, Situi tahhaih boengloeng cumvaito, tiah a naa. Phoisa pakuem kami mah anih khaeah, Laiba cazin to na sin ah, karangah anghnu ah loe, quipangato ah tarik ah, tiah a naa.
7 А потім питається другого: „А ти скільки винен?“І той відказав: „Сто кірців пшениці“. І сказав він йому: „Візьми ось розписку свою й напиши: вісімдеся́т“.
To pacoengah kalah maeto khaeah, Nang loe nazetto maw na coi? tiah a dueng. Anih mah, Canghum noekhaih cumvaito, tiah a naa. Phoisa pakuem kami mah anih khaeah, Laiba cazin to la ah loe, cumvai tazetto ah tarik ah, tiah a naa.
8 І пан похвалив управи́теля цього невірного, що він мудро вчинив. Бо сини цього світу в своїм поколінні мудріші, аніж сини світла. (aiōn g165)
Katoeng ai phoisa pakuem kami loe palunghahaih hoiah toksak pongah, angraeng mah anih to pakoeh: hae long nuiah kaom kaminawk loe a toksak o naah, aanghaih thung kaom kaminawk pongah doeh palungha o kue. (aiōn g165)
9 І Я вам кажу́: „Набувайте дру́зів собі від багатства неправедного, щоб, коли промине́ться воно, прийняли вас до вічних осель. (aiōnios g166)
Kang thuih o, Katoeng ai long nui ih hmuenmae to nangmah ih ampui ah ohsak hanah patoh oh, to tiah ni na duek o naah, hmuenmae mah dungzan ohhaih ahmuen ah na om o sak tih. (aiōnios g166)
10 Хто вірний в найменшому, — і в великому вірний; і хто несправедливий в найменшому, — і в великому несправедливий.
Hmuen zetta nuiah oepthok kami loe, hmuen zetpui nuiah doeh oepthoh: hmuen zetta nuiah oepthok ai kami loe hmuen zetpui nuiah doeh oepthok ai.
11 Отож, коли в несправедливім багатстві ви не були вірні, — хто вам правдиве довірить?
To pongah long nui hmuen ah mataeng doeh oepthok ah na om ai nahaeloe, mi mah maw nang to angraeng tangtanghaih hmuen pakuemkung ah na suem tih.
12 І коли ви в чужому не були́ вірні, — хто ваше вам дасть?
Minawk ih hmuen nuiah oepthok ah na om ai nahaeloe, mi mah maw nangmah ih hmuen ah kaom han koi hmuen to na paek tih?
13 Жа́ден раб не може служи́ть двом панам, — бо або одно́го знена́видить, а другого буде любити, або буде триматись одного, а другого зне́хтує. Не можете Богові й мамо́ні служити!“
Kawbaktih tamna mah doeh angraeng hnetto ih toksak pakaep thai ai: angraeng maeto a hnukma moe, kalah maeto palung han oh; to tih ai boeh loe maeto patawnh moe, kalah maeto prawt han oh. Sithaw tok hoi long tok to na pakaep thai mak ai, tiah a naa.
14 Чули все це й фарисеї, що були́ сріблолюбці, та й стали сміятися з Нього.
Phoisa palung hmoek Farasi kaminawk mah hae lok hae thaih o naah, anih to pahnui o thuih.
15 Він же промовив до них: „Ви себе видаєте за праведних перед людьми́, але ваші серця знає Бог. Що бо високе в людей, те перед Богом гидо́та.
Jesu mah nihcae khaeah, minawk hmaa ah loe katoeng kami baktiah na oh o; toe Sithaw mah loe nangcae ih palungthin to panoek: kaminawk hmaa ah kasang ah khingya ih hmuen loe Sithaw mikhnuk ah panuet thok hmuen ah ni oh.
16 Зако́н і Пророки були до Івана; відтоді Царство Боже благовісти́ться, і кожен силку́ється втиснутись в ньо́го.
Kaalok hoi tahmaanawk ih lok loe Johan dung khoek to ni oh: to nathuem hoi kamtong Sithaw mah siangpahrang ah ukhaih prae tamthang to taphong o boeh, kaminawk boih mah a thungah akun thai hanah tha pathok o.
17 Легше небо й земля промине́ться, аніж одна риса з Зако́ну загине.
Kaalok tetta anghmat pongah loe, long hoi van anghmat han zoi kue.
18 Кожен, хто дружи́ну свою відпускає, і бере собі іншу, той чинить пере́люб. І хто побереться з тією, яку хто відпустив, той чинить пере́люб.
Mi kawbaktih doeh a zu to pakhrah moe, kalah nongpata la kami loe, a zu laep ah zaehaih sah kami ah oh: a sava mah pakhrak ih nongpata zu haih kami doeh, a zu leap ah zaehaih sah kami ah ni oh.
19 Один чоловік був багатий, і зодягався в порфі́ру й віссо́н, і щоденно розкішно бенкетува́в.
Angraeng maeto oh, anih loe kahni kamling hoi kahoih puu kahni to angkuk moe, ni thokkruek kanawm acaeng.
20 Був і вбогий один, на ім'я́ йому Ла́зар, що лежав у воріт його, стру́пами вкритий,
Angraeng ih khongkha taengah, Lazaru, tiah ahmin kaom buh hni kami maeto oh, takpum loe ahmaa hoiah koi,
21 і бажав годува́тися кри́шками, що зо сто́лу багатого падали; пси ж прихо́дили й рани лизали йому́.
anih loe angraeng ih caboi hoi kakrah caaknoinawk to caak hanah a koeh: toe uinawk angzoh o moe, anih ih ahmaa to palaeh pae o.
22 Та ось сталось, що вбогий умер, — і на Авраамове ло́но відне́сли його анголи́. Умер же й багатий, — і його поховали.
Buh hnih kami loe duek, to naah van kaminawk mah anih to Abraham ih saoek ah tapom pae o: angraeng kami doeh duek toeng, anih loe aphum o.
23 І, те́рплячи муки в аду́, звів він очі свої, та й побачив здаля Авраама та Лазаря на лоні його. (Hadēs g86)
Anih loe hell thungah patangkhang, van bang a khet tahang naah, Abraham saoek nuiah kaom, Lazaru to ahmuen kangthla hoiah a hnuk. (Hadēs g86)
24 І він закричав та сказав: „Змилуйся, отче Аврааме, надо мною, і пошли мені Ла́заря, — нехай умочить у воду кінця свого пальця, і мого язика́ прохоло́дить, бо я мучуся в по́лум'ї цім!“
Anih loe hangh moe, Pa Abraham, ka nuiah palungnathaih tawn raeh, Lazarus mah a bangpazung to tui thungah nup moe, kai ih palai ah tui kangqai ang pacaa pae hanah patoeh raeh; kai loe hae ih hmai kangqong hoiah patang ka khang boeh, tiah a naa.
25 Авраам же промовив: „Згадай, сину, що ти вже прийняв за життя свого добре своє, а Лазар так само — лихе; тепер він тут ті́шиться, а ти мучишся.
Toe Abraham mah, Capa, nang loe na hing thungah kahoih hmuennawk to na hak, to baktih toengah Lazaru doeh kasae hmuennawk to a hak, tito panoek ah: toe anih loe vaihi monghaih to hnuk boeh moe, nang loe patang na khang boeh.
26 А крім того всього́, поміж нами та вами велика безо́дня поста́влена, так що ті, що хо́чуть, перехо́дити не можуть ізвідси до вас, ані не переходять ізвідти до нас“.
Hae hmuennawk boih pacoengah, nang hoi kaicae salakah kalen parai tahawt to oh boeh: to pongah mi kawbaktih mah doeh hae ahmuen hoiah nang khaeah caeh thai mak ai, to baktih toengah mi kawbaktih mah doeh to ih ahmuen hoiah haeah angzo thai mak ai, tiah a naa.
27 А він відказав: „Отож, отче, благаю тебе, щоб його ти послав у дім ба́тька мого,
To naah angraeng mah, pa, tahmenhaih kang hnik, Lazaru to kam pa im ah patoeh raeh:
28 бо п'ятьох братів маю, — хай він їм засві́дчить, щоб і вони не прийшли на це місце стражда́ння!“
nawkamya pangato ka tawnh vop; hae patangkhanghaih ahmuen ah nihcae angzoh o toeng han ai ah, Lazarus mah nihcae khaeah thui pae rae nasoe, tiah a naa.
29 Авраам же сказав: „Вони мають Мойсея й Пророків, — нехай слухають їх!“
Abraham mah, anih khaeah, Mosi hoi tahmaanawk a tawnh o bae; nihcae ih lok to tahngai o nasoe, tiah a naa.
30 А він відказав: „Ні ж бо, отче Аврааме, — але коли при́йде хто з мертвих до них, то покаються“.
Anih mah, to tih na ai ni, pa Abraham: kadueh thung hoiah kami maeto nihcae khaeah caeh nahaeloe, nihcae mah dawnpakhuem o tih, tiah a naa.
31 Йому ж він відказав: „Як Мойсея й Пророків не слухають, то коли хто й із мертвих воскресне, — не йня́тимуть віри!“
Abraham mah anih khaeah, Nihcae mah Mosi hoi tahmaanawk ih lok to tahngai o ai nahaeloe, duek thung hoiah angthawk let kami mah nihcae to pacae khing cadoeh, tahngai o mak ai, tiah a naa.
