Від Луки 15
1 Наближа́лись до Нього всі ми́тники й грі́шники, щоб послу́хати Його.
Then drew near to him all the publicans and sinners to hear him.
2 Фарисеї ж та книжники нарікали й казали: „Приймає Він грішників та з ними їсть“.
And the Pharisees and scribes murmured, saying, This man receiveth sinners, and eateth with them.
3 А Він їм розповів оцю притчу, говорячи:
And he spoke this parable to them, saying,
4 „Котрий з вас чоловік, мавши сотню овець і загубивши одну з них, не покине в пустині тих дев'ятидесяти́ й дев'яти́, та й не пі́де шукати загинулої, аж поки не зна́йде її?
What man of you having a hundred sheep, if he loseth one of them, doth not leave the ninety and nine in the wilderness, and go after that which is lost, until he findeth it?
5 А знайшовши, кладе на раме́на свої та радіє.
And when he hath found [it], he layeth [it] on his shoulders, rejoicing.
6 І, прийшовши додому, скликає він дру́зів і сусідів, та й каже до них: „Радійте зо мною, бо знайшов я вівцю свою тую загу́блену“.
And when he cometh home, he calleth together [his] friends and neighbors, saying to them, Rejoice with me; for I have found my sheep which was lost.
7 Говорю вам, що так само на небі радітимуть більш за одно́го грішника, що кається, аніж за дев'ятдесятьо́х і дев'ятьо́х праведників, що не потребу́ють покая́ння!...
I say to you, that likewise joy shall be in heaven over one sinner that repenteth, more than over ninety and nine just persons, who need no repentance.
8 Або яка жінка, що має десять драхм, коли згубить драхму одну, не засвічує світла, і не мете хати, і не шукає уважно, аж поки не зна́йде?
Either what woman having ten pieces of silver, if she loseth one piece, doth not light a candle, and sweep the house, and seek diligently till she findeth [it]?
9 А знайшовши, кличе при́ятельок та сусідок та каже: „Радійте зо мною, бо знайшла я загу́блену дра́хму!“
And when she hath found [it], she calleth [her] friends and [her] neighbors together, saying, Rejoice with me; for I have found the piece which I had lost.
10 Так само, кажу вам, радість буває в Божих анголі́в за одного грішника, який кається“.
Likewise, I say to you, There is joy in the presence of the angels of God over one sinner that repenteth.
11 І Він оповів: „У чоловіка одно́го було́ два сини.
And he said, A certain man had two sons:
12 І молодший із них сказав ба́тькові: „Дай мені, батьку, належну частину маєтку!“І той поділив поміж ними маєток.
And the younger of them said to [his] father, Father, give me the portion of goods that falleth [to me]. And he divided to them [his] living.
13 А по небагатьох днях зібрав син молодший усе, та й подавсь до далекого кра́ю, і розтратив маєток свій там, живучи́ марнотра́тно.
And not many days after, the younger son gathered all together, and took his journey into a far country, and there wasted his substance with riotous living.
14 А як він усе прожив, настав голод великий у тім кра́ї, — і він став бідува́ти.
And when he had spent all, there arose a severe famine in that land; and he began to be in want.
15 І пішов він тоді і пристав до одно́го з мешка́нців тієї землі, а той вислав його на поля́ свої па́сти свине́й.
And he went and joined himself to a citizen of that country; and he sent him into his fields to feed swine.
16 I бажав він напо́внити шлунка свого хоч стручка́ми, що їли їх свині, та ніхто не давав їх йому́.
And he would fain have filled his belly with the husks that the swine did eat; and no man gave to him.
17 Тоді він спам'ята́вся й сказав: „Скільки в батька мого наймиті́в мають хліба аж на́дмір, а я отут з голоду гину!
And when he came to himself, he said, How many hired servants of my father have bread enough and to spare, and I am perishing with hunger!
18 Устану, і піду́ я до батька свого, та й скажу йому: „Прогрішився я, отче, против неба та су́проти тебе.
I will arise and go to my father, and will say to him, Father, I have sinned against heaven, and before thee,
19 Недостойний я вже зватись сином твоїм; прийми ж мене, як одно́го з своїх наймитів“.
And am no more worthy to be called thy son: make me as one of thy hired servants.
20 І, вставши, пішов він до ба́тька свого́. А коли він далеко ще був, його ба́тько вгледів його, — і перепо́внився жа́лем: і побіг він, і кинувсь на шию йому, і зачав цілувати його!
And he arose, and came to his father. But when he was yet a great way off, his father saw him, and had compassion, and ran, and fell on his neck, and kissed him.
21 І озвався до нього той син: „Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе, і недостойний вже зватися сином твоїм“.
And the son said to him, Father, I have sinned against heaven, and in thy sight, and am no more worthy to be called thy son.
22 А батько рабам своїм каже: „Принесіть негайно одежу найкращу, і його зодягні́ть, і персня подайте на руку йому, а санда́лі на но́ги.
But the father said to his servants, Bring forth the best robe, and put [it] on him, and put a ring on his hand, and shoes on [his] feet:
23 Приведіть теля відгодо́ване та заколіть, — будемо їсти й радіти,
And bring hither the fatted calf, and kill [it]; and let us eat, and be merry:
24 бо цей син мій був мертвий — і ожив, був пропав — і знайшовся!“І почали веселитись вони.
For this my son was dead, and is alive again; he was lost, and is found. And they began to be merry.
25 А син ста́рший його був на полі. І коли він ішов й наближа́вся до дому, почув музи́ки та танці.
Now his elder son was in the field: and as he came and drew nigh to the house, he heard music and dancing.
26 І покли́кав одно́го зо слуг, та й спитав: „Що це таке?“
And he called one of the servants, and asked what these things meant.
27 А той каже йому: „То вернувся твій брат, і твій ба́тько звелів заколоти теля відгодо́ване, — бож здоровим його він прийняв“.
And he said to him, Thy brother is come; and thy father hath killed the fatted calf, because he hath received him in health.
28 І розгнівався той, — і ввійти не хотів. Тоді вийшов батько його й став просити його.
And he was angry, and would not go in; therefore his father came out, and entreated him.
29 А той відповів і до батька сказав: „Ото, стільки ро́ків служу́ я тобі, і ніко́ли нака́зу твого не пору́шив, — ти ж ніко́ли мені й козеняти не дав, щоб із при́ятелями своїми поті́шився я.
And he answering, said to [his] father, Lo, these many years do I serve thee, neither have I at any time transgressed thy commandment; and yet thou never gavest me a kid, that I might make merry with my friends:
30 Коли ж син твій вернувся оцей, що проїв твій маєток із блудни́цями, — ти для нього звелів заколоти теля відгодо́ване“.
But as soon as this thy son had come, who hath devoured thy living with harlots, thou hast killed for him the fatted calf.
31 І сказав він йому: „Ти за́вжди зо мною, дитино, і все моє — то твоє!
And he said to him, Son, thou art ever with me: and all that I have is thine.
32 Веселитись та тішитись треба було́, бо цей брат твій був мертвий — і ожив, був пропав — і знайшовся!“
It was meet that we should make merry, and be glad: for this thy brother was dead, and is alive again; and was lost, and is found.
