Від Луки 14

1 І сталось, що Він у суботу ввійшов був до дому одно́го з фарисейських старши́н, щоб хліба спожити, а вони назира́ли за Ним.

Then it happened, when He entered the house of one of the rulers of the Pharisees to eat bread on the Sabbath, that they were watching Him closely.

2 І ото перед Ним був один чоловік, слабий на водя́нку.

And then, there in front of Him was a man who had dropsy!

3 Ісус же озвався й сказав до зако́нників та фарисеїв: „Чи вздоровляти в суботу годи́ться чи ні?“

And Jesus reacted by saying to the lawyers and Pharisees, “Is it lawful to heal on the Sabbath?”

4 Вони ж мовчали. А Він, доторкну́вшись, уздоровив його та відпустив.

But they kept silent. So He took hold of him, healed him, and let him go.

5 І сказав Він до них: „Коли осел або віл котро́гось із вас упаде́ до крини́ці, то хіба він не витягне зараз його дня суботнього?“

Then He addressed them saying, “Which of you, if a son or an ox falls into a pit, will not immediately pull him out on the Sabbath day?”

6 І вони не могли відповісти на це.

And they could not answer Him regarding these things.

7 А як Він спостері́г, як вони собі перші місця вибирали, то сказав до запро́шених притчу:

Then He told a parable to those who were invited, having observed how they kept trying for the best places, saying to them:

8 „Коли́ хто покличе тебе на весі́лля, не сідай на першому місці, щоб не трапився хто поважні́ший за тебе з покли́каних,

“Whenever you are invited by someone to a wedding feast, do not recline in the place of honor, in case someone more honorable than you has been invited by him;

9 і щоб той, хто покликав тебе та його, не прийшов і тобі не сказав: „Поступи́ся цьому місцем!“І тоді ти із соромом станеш займати місце останнє.

then he who invited you both will come and say, ‘You, give this man place!’ and then, with shame, you start to take the lowest place.

10 Але як ти будеш запро́шений, то приходь, і сідай на останньому місці, щоб той, хто покликав тебе, підійшов і сказав тобі: „При́ятелю, — сідай вище!“Тоді буде честь тобі перед покли́каними з тобою.

Rather, whenever you are invited, go and recline in the lowest place, so that when your host comes, he may say to you, ‘Friend, move up higher.’ Then you will have honor in the presence of your fellow guests.

11 Хто́ бо підно́ситься — буде впоко́рений, а хто впокоря́ється — той піднесе́ться“.

Because everyone who exalts himself will be humbled, and he who humbles himself will be exalted.”

12 А тому́, хто Його був покликав, сказав Він: „Коли ти справляєш обід чи вече́рю, не клич дру́зів своїх, ні братів своїх, ані своїх ро́дичів, ні сусідів багатих, щоб так само й вони коли не запросили тебе, — і буде взає́мна ві́дплата тобі.

Then He said directly to His host: “Whenever you give a dinner or a supper, do not invite your friends, nor your brothers, nor your relatives, nor rich neighbors, lest they also invite you back, and you be repaid.

13 Але, як справляєш гости́ну, клич убогих, калік, кривих та сліпих,

But whenever you make a banquet, invite the poor, the crippled, the lame, the blind;

14 і бу́деш блаженний, бо не мають вони чим віддати тобі, — віддасться ж тобі за воскресі́ння праведних!“

and you will be blessed, because they cannot repay you—you will be repaid at the resurrection of the righteous.”

15 Як почув це один із отих, що сиділи з Ним при столі, то до Нього сказав: „Блаженний, хто хліб споживатиме в Божому Царстві!“

Well when one of the fellow-recliners heard these things, he said to Him, “Blessed is he who will eat dinner in the Kingdom of God!”

16 Він же промовив до нього: „Один чоловік споряди́в був велику вече́рю, і запросив багатьох.

So He said to him: “A certain man prepared a great banquet and invited many.

17 І послав він свого раба ча́су вече́рі сказати запро́шеним: „Ідіть, бо вже все нагото́вано“.

And at meal time he sent his slave to say to those who were invited, ‘Come, because everything is now ready.’

18 І зараз усі почали́ відмовлятися. Перший сказав йому: „Поле купив я, і маю потребу піти та оглянути його. Прошу́ тебе, — вибач мені!“

But they all alike began to make excuses. The first said to him: ‘I bought a field, and I need to go and see it. I ask you to have me excused.’

19 А другий сказав: „Я купив собі п'ять пар волів, — і йду спро́бувати їх. Прошу́ тебе, — вибач мені!“

Another said: ‘I bought five yoke of oxen, and I am going to test them. I ask you to have me excused.’

20 І знов інший сказав: „Одружився ось я, і через те я не мо́жу прибути“.

Yet another said, ‘I have married a wife, and so I cannot come.’

21 І вернувся той раб і па́нові своєму про все розпо́вів. Розгнівавсь госпо́дар тоді, та й сказав до свого раба: „Піди швидко на вулиці та на завулки міські́, і приведи́ сюди вбогих, і калік, і сліпих, і кривих“.

So that slave came and reported these things to his master. Then the owner of the house became angry and said to his slave, ‘Go out quickly into the streets and lanes of the city, and bring in here the poor and crippled and blind and lame.’

22 І згодом раб повідо́мив: „Пане, сталося так, як звелів ти, та мі́сця є ще“.

And the slave said, ‘Master, what you ordered has been done, and there is still room.’

23 І сказав пан рабові: „Піди на дороги й на за́городи, та й си́луй прийти, щоб напо́внився дім мій.

Then the master said to the slave: ‘Go out to the roads and hedges and make people come in, so that my house may be filled.

24 Кажу́ бо я вам, що жоден із запрошених му́жів тих не покушту́є моєї вечері. Бо багато покли́каних, та ви́браних мало!“

For I tell you that none of those men who were invited will get a taste of my banquet!’”

25 Ішло ж з Ним багато людей. І, звернувшись, сказав Він до них:

Now large crowds were traveling with Him, and turning He said to them:

26 „Коли хто прихо́дить до Мене, і не знена́видить свого батька та матері, і дружи́ни й дітей, і братів і сесте́р, а до того й своє́ї душі́, — той не може буть учнем Моїм!

“If anyone comes to me and does not hate his father and mother, wife and children, brothers and sisters, yes, and even his own life, he cannot be my disciple.

27 І хто свого хреста не несе, і не йде вслід за Мною, — той не може бути учнем Моїм!

And whoever does not carry his cross, and come after me, cannot be my disciple.

28 Хто бо з вас, коли башту поставити хоче, перше не сяде й вида́тків не ви́рахує, — чи має потрібне на ви́конання,

“Further, which of you, intending to build a tower, does not sit down first and calculate the cost, whether he has enough to complete it?

29 щоб, коли покладе він основу, але докінчи́ти не зможе, усі, хто побачить, не стали б сміятися з нього,

This so he does not lay a foundation without being able to finish, and all who see it begin to ridicule him,

30 говорячи: „Чоловік цей почав будувати, але докінчи́ти не міг“.

saying, ‘This man began to build and was not able to finish!’

31 Або який цар, ідучи́ на війну супроти царя іншого, перше не сяде порадитися, чи спромо́жен він із десятьма́ тисячами стріти того, хто йде з двадцятьма́ тисячами проти нього?

“Or what king, going to engage another king in battle, does not sit down first and consider whether he is able with ten thousand to meet the one coming against him with twenty thousand?

32 Коли ж ні, то, як той ще дале́ко, шле посольство до нього та й просить про мир.

And if not, while the other is still far away he sends a delegation and asks for terms for peace.

33 Так ото й кожен із вас, який не зречеться усьо́го, що має, не може бути учнем Моїм.

“So likewise, any of you who does not renounce all his own possessions cannot be my disciple.

34 Сіль — добра річ. Коли ж сіль несолоною стане, чим приправити її?

Salt is good; but should the salt become insipid, with what can it be seasoned?

35 Ні на землю, ні на гній не потрібна вона, — її геть викидають. Хто має ву́ха, щоб слухати, — нехай слу́хає!“

It is fit for neither soil nor fertilizer; it is thrown out. He who has ears to hear, let him hear!”