Від Луки 13
1 Того ча́су прийшли були дехто, та й розповіли́ Йому про галіле́ян, що їхню кров Пила́т змішав був із їхніми жертвами.
Now there were some present at that very season who told him about the Galileans whose blood Pilate had mingled with their sacrifies.
2 Ісус же сказав їм у відповідь: „Чи ви ду́маєте, що оці галіле́яни, що так постраждали, грішніші були від усіх галіле́ян?
"Do you suppose," he answered them, "that those Galileans were worse sinners than the rest of the Galileans because they have suffered thus?
3 Ні, кажу́ вам; та коли не покаєтеся, то загинете всі так!
"I tell you no; but unless you repent, you will all likewise perish.
4 Або ті вісімнадцять, що ба́шта на них завалилась була́ в Сілоа́мі й побила їх, — чи ду́маєте, що ті винні були більш за всіх, що в Єрусалимі живуть?
"Or those eighteen on whom the tower in Siloam fell and killed them, do you suppose that they were worse offenders than the rest of those who lived in Jerusalem?
5 Ні, кажу вам; та коли не покаєтеся, то загинете всі так!“
"I tell you no; but unless you repent, you will all perish as they did."
6 І Він розповів оцю притчу: „Один чоловік у своїм винограднику мав поса́джене фіґове дерево. І прийшов він шукати на ньому плоду, але не знайшов.
Then he gave them this parable. "A man had a fig tree planted in his vineyard, and he came to look for fruit on it, but found none.
7 І сказав винаре́ві: „Оце́ третій рік, відко́ли прихо́джу шукати плоду на цім фіґовім дереві, але не знахо́джу; зрубай його, — нащо й землю марну́є воно?“
So he said to the gardener. "‘See, for years I have come looking for fruit on this tree, and found none. Cut it down. Why should it actually cumber the ground?’
8 А той йому в відповідь каже: „Позостав його, пане, і на цей рік, аж поки його обкопа́ю довко́ла, і обкладу його гноєм, —
"But the gardener answered him. ‘Lord, let it alone this year also, till I have dug around it, and fertilized it.
9 чи року наступного пло́ду не вродить воно. Коли ж ні, то зрубаєш його“.
"If after that it bears fruit, well and good; but if not you shall cut it down.’"
10 І навчав Він в одній з синагог у суботу.
Once he was teaching in one of the synagogues, on the Sabbath,
11 І ось там була́ одна жінка, що вісімнадцять ро́ків мала духа не́мочі, і була скорчена, і не могла ніяк ви́простатись.
a woman was present who had a spirit of infirmity for eighteen years. she was bent double, and could not lift herself up at all.
12 А Ісус, як побачив її, то покликав до Себе. І сказав їй: „Жінко, — звільнена ти від неду́ги своєї“.
Jesus noticed her and called to him and said, "Woman, you are free from your weakness."
13 І Він руки на неї поклав, — і вона зараз ви́просталась, — і стала сла́вити Бога!
Then he placed his hand on her, and she instantly stood upright and began to give glory to God.
14 Озвався ж старши́й синагоги, обу́рений, що Ісус уздоро́вив у суботу, і сказав до наро́ду: „Є шість день, коли працювати належить, — приходьте тоді та вздоро́влюйтеся, а не дня суботнього“.
But the ruler of the synagogue was indignant at Jesus for healing her on the Sabbath, and said to the crowd. "There are six days of the week on which men ought to work. Therefore come during those, and get cured, but not on the Sabbath Day."
15 А Госпо́дь відповів і промовив до нього: „Лицеміре, — хіба́ ж не відв'язує кожен із вас у суботу свого́ вола чи осла від я́сел, і не веде напоїти?
But the Lord answered him. "Hypocrites!" he said, "does not each one of you loose his ox or his ass from the stall on the Sabbath Day, and lead it to water,
16 Чи ж цю дочку́ Авраамову, яку сатана був зв'язав вісімнадцять ось ро́ків, не належить звільни́ти її суботнього дня від цих пут?“
"and this woman, who is the daughter of Abraham, whom Satan has bound these eighteen years, ought she not have been loosened from bondage, though the day be the Sabbath?"
17 А як Він говорив це, — засоро́милися всі Його супротивники. І тішився ввесь наро́д всіма славними вчинками, які Він чинив!
As he said this, all adversaries were put to shame; and all the crowd rejoiced for the glorious things that he continually did.
18 Він же промовив: „До чо́го подібне Царство Боже, і до чо́го його прирівняю?
This led him to say. "What is the kingdom of God like? And to what shall I compare it?
19 Подібне воно до гірчи́чного зе́рна, що взяв чоловік і посіяв його в своїм са́ді. І воно виросло, і деревом стало, і „ку́блилось птаство небесне на ві́ттях його“.
"It is like a grain of mustardseed, which a man took and cast into his own garden. It grew and became a tree, and the wild birds nested in its branches."
20 І зно́ву сказав Він: „Із чим порівняю Я Боже Царство?
And again he said. "To what shall I liken the kingdom of God?
21 Подібне до ро́зчини, що її бере жінка, і кладе на три мірки муки, аж поки все вки́сне“.
"It is like leaven which a took and hid in three measures of flour until the whole was leavened."
22 І прохо́див містами та се́лами Він і навчав, до Єрусалиму просту́ючи.
So he went on his way through cities and villages,
23 І озвався до Нього один: „Господи, — хіба буде мало спасе́них?“А Він відказав їм:
teaching as he journeyed toward Jerusalem. And a man came behind him and said, "Lord are there but few that are saved?"
24 „Силку́йтеся ввійти тісни́ми ворі́тьми, бо кажу́ вам, — багато-хто будуть намага́тися ввійти, — та не зможуть!
"Struggle to enter in by the narrow door," he answered, "for I tell you that many will try to enter and not be able,
25 Як устане Госпо́дар та двері замкне́, ви зачне́те висто́ювати ізнадво́ру, та стукати в двері й казати: „Господи, — відчини нам!“А Він вам у відповідь скаже: „Не знаю Я вас, звідки ви!“
"when once the master of the house is risen up and has shut the door. You will begin to stand outside, and to knock at the door, crying, "‘Lord, open to us.’ "‘I do not know were you came from,’ he will reply.
26 Тоді станете ви говорити: „Ми їли й пили перед Тобою і на вулицях наших навчав Ти“.
"Then you will begin saying, ‘But we have eaten and drunk in your presence, and you have taught in our streets.’
27 А Він вам відкаже: „Говорю́ вам, — не знаю Я, звідки ви. „Відійдіть від Мене всі, хто чинить неправду!“
"But he will answer. "‘I tell you I do not know were you came from;
28 Буде плач там і скре́гіт зубів, як побачите ви Авраама, та Ісака та Якова, та пророків усіх в Царстві Божім, себе ж — вигнаних геть.
"‘depart from me, all of you, you evil-doers.’ There will be weeping and gnashing of teeth when you shall see Abraham and Isaac and Jacob and all the prophets in the kingdom of God, and you yourselves cast out.
29 І при́йдуть інші від сходу й захо́ду, і пі́вночі й пі́вдня, і при столі́ в Царстві Божім засядуть!
"And people shall come from the Orient and from the Occident, from the north and from the south, and sit down in the kingdom of God.
30 І ось, є останні, що стануть за перших, і є перші, що стануть останніми!“
"And lo, there are last which shall be first, and there are first which shall be last."
31 Тієї години підійшли дехто з фарисеїв, і сказали Йому: „Вийди собі, і піди звідси, — хоче бо І́род убити Тебе“.
That very day there came some Pharisees to him, saying, "Get out of here and go away, for Herod wishes to kill you."
32 А Він відказав їм: „Ідіть і скажіть тому ли́сові: Ось де́монів Я виганяю, і чиню вздоро́влення, — сьогодні та взавтра, а третього дня закінчу́.
"Go, tell that fox," he answered, "‘Lo, today and tomorrow I am continuing to cast out demons and perform cures, and on the third day I finish my course.’
33 Однак, Мені треба ходити сьогодні та взавтра, і ча́су найближчого, бо згинути не може пророк поза Єрусалимом.
"Yet I must continue my journey today, tomorrow, and the day following; for it would never do for a prophet to perish outside of Jerusalem!
34 Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків та камену́єш посла́них до тебе! Скільки раз Я хотів позбирати дітей твоїх, як та квочка збирає під крила курча́ток своїх, — та ви не захотіли!
"O Jerusalem, Jerusalem, you who kill the prophets and stone those who are sent to you! How often would I have gathered your children, as a hen gathers her chickens under her wings, and you would not!
35 Ось „ваш дім зостається порожній для вас!“Говорю́ бо Я вам: Ви мене не побачите, аж поки не наста́не, що скажете: „Благослове́нний, Хто йде в Господнє Ім'я́!“
"Behold! Your house is left to you, desolate! I tell you that you shall never see me again until you say, Blessed is he that comes in the name of the Lord,"
