Від Луки 12
1 Того ча́су, як зібралися десятитисячні на́товпи наро́ду, — аж топтали вони один о́дного, — Він почав промовляти перш до учнів Своїх: „Стережіться ро́зчини фарисейської, що є лицемі́рство!
Xu qaƣlarda, mingliƣan kixilǝr yiƣilip, bir-birini dǝssiwǝtküdǝk ⱪista-ⱪistang boluxup kǝtkǝndǝ, u awwal muhlisliriƣa sɵz ⱪilip mundaⱪ dedi: — Pǝrisiylǝrning eqitⱪusidin, yǝni sahtipǝzlikidin ⱨoxyar bolunglar.
2 Бо немає нічо́го захо́ваного, що не відкриється, ні таємного, що не ви́явиться.
Qünki yoxurulƣan ⱨeqⱪandaⱪ ix axkarilanmay ⱪalmaydu, wǝ ⱨeqⱪandaⱪ mǝhpiy ix ayan bolmay ⱪalmaydu.
3 Тому все, що́ казали ви по́темки, — при світлі почується, що́ ж шептали на вухо в коморах, — на даха́х проповідане бу́де.
Xunga silǝrning ⱪarangƣuda eytⱪanliringlar yoruⱪta anglinidu; ɵyning iqkiridǝ hupiyanǝ piqirlaxⱪanliringlarmu ɵgzilǝrdǝ jakarlinidu.
4 Кажу́ ж вам, Своїм друзям: Не бійтеся тих, хто тіло вбиває, а потім більш нічого не може вчинити!
Mǝn silǝr dostlirimƣa xuni eytimǝnki, tǝnni ɵltürüp, baxⱪa ⱨeq ix ⱪilalmaydiƣanlardin ⱪorⱪmanglar.
5 Але вкажу вам, кого треба боятися: Бійтесь того́, хто має вла́ду, убивши, укинути в геє́нну. Так, кажу́ вам: Того бійтеся! (Geenna g1067)
Lekin mǝn silǝrgǝ kimdin ⱪorⱪuxunglar kerǝklikini kɵrsitip ⱪoyay: Ɵltürgǝndin keyin, dozahⱪa taxlaxⱪa ⱨoⱪuⱪluⱪ bolƣuqidin ⱪorⱪunglar; bǝrⱨǝⱪ silǝrgǝ eytay — Uningdin ⱪorⱪunglar! (Geenna g1067)
6 Чи ж не п'ять горобців продають за два гро́ші? Та проте перед Богом із них ні один не забутий.
Bǝx ⱪuxⱪaq ikki tiyingǝ setilidiƣu? Lekin ularning ⱨeqbirimu Huda tǝripidin untulup ⱪalƣini yoⱪ.
7 Але навіть воло́сся вам на голові порахо́ване все. Не бійтесь: вартніші ви за багатьох горобців!
Lekin ⱨǝtta ⱨǝrbir tal qeqinglarmu sanalƣandur. Xundaⱪ ikǝn, ⱪorⱪmanglar; silǝr nurƣunliƣan ⱪuxⱪaqtin ⱪimmǝtliksilǝr!
8 Кажу ж вам: Кожного, хто перед людьми́ Мене визнає, того визнає й Син Лю́дський перед Ангола́ми Божими.
— Biraⱪ mǝn silǝrgǝ xuni eytip ⱪoyayki, kim meni insanlarning aldida etirap ⱪilsa, Insan’oƣlimu uni Hudaning pǝrixtiliri aldida etirap ⱪilidu.
9 Хто ж Мене відцурається перед людьми́, того відцураються перед ангола́ми Божими.
Biraⱪ insanlarning aldida meni tonumiƣan kixi, Hudaning pǝrixtiliri aldidimu tonulmaydu.
10 І кожному, хто скаже слово на Лю́дського Сина, йому про́ститься; а хто зневажа́тиме Духа Святого, — не про́ститься.
Insan’oƣliƣa ⱪarxi sɵz ⱪilƣan ⱨǝrⱪandaⱪ kixi kǝqürümgǝ erixǝlǝydu; lekin Muⱪǝddǝs Roⱨⱪa kupurluⱪ ⱪilƣuqi bolsa kǝqürümgǝ erixǝlmǝydu.
11 А коли вас водитимуть до синагог, і до уря́дів, і до влад, — не турбуйтеся, я́к або що́ відповідати чи що́ говорити, —
Lekin kixilǝr silǝrni sinagoglarƣa yaki ⱨɵkümdarlar wǝ ǝmǝldarlarning aldiƣa elip berip soraⱪⱪa tartⱪanda, «[Ərzgǝ] ⱪandaⱪ jawab bǝrsǝm?» yaki «Nemǝ desǝm bolar?» dǝp ǝndixǝ ⱪilmanglar.
12 Дух бо Святий вас навчи́ть тієї години, що́ потрібно казати!“
Qünki nemǝ deyix kerǝklikini xu waⱪti-saitidǝ Muⱪǝddǝs Roⱨ silǝrgǝ ɵgitidu.
13 І озвався до Нього один із наро́ду: „Учителю, скажи братові моєму, щоб він спа́дщиною поділився зо мною“.
Kɵpqilik arisidin birsi uningƣa: — Ustaz, akamƣa [atimizdin] [ⱪalƣan] mirasni mǝn bilǝn tǝng ülixixkǝ buyruƣayla — dedi.
14 А Він відказав йому: „Чоловіче, хто поставив над вами Мене за суддю або за поді́льника?“
Lekin u uningƣa jawabǝn: — Buradǝr, kim meni silǝrning üstünglarƣa sotqi yaki ülǝxtürgüqi ⱪildi? — dedi.
15 І промовив до них: „Глядіть, остерігайтеся всякої заже́рливости, — бо життя чоловіка не залежить від достатку маєтку його“.
U kɵpqilikkǝ ⱪarap: — Pǝhǝs bolup ɵzünglarni ⱨǝrhil tamahorluⱪtin saⱪlanglar. Qünki insanning ⱨayati uning mal-mülüklirining kɵplükigǝ baƣliⱪ ǝmǝstur, dedi.
16 I Він розповів їм притчу, говорячи: „В одного багача гойно нива вродила була́.
Andin u ularƣa mundaⱪ bir tǝmsilni eytip bǝrdi: — «Bir bayning yeri mol ⱨosul beriptu.
17 І міркував він про себе й казав: „Що́ робити, що не маю куди зібрати пло́дів своїх?“
U kɵnglidǝ «Ⱪandaⱪ ⱪilay? Qünki bunqiwala ⱨosulni ⱪoyƣudǝk yerim yoⱪ» — dǝp oylaptu.
18 І сказав: „Оце я зроблю́, — порозва́люю клу́ні свої, і просторні́ші поставлю, і позбираю туди пашню́ свою всю та свій достаток.
Andun u: — «Mundaⱪ ⱪilay: — Ⱨazirⱪi ambarlirimni quwuwetip, tehimu qongini yasap, barliⱪ mǝⱨsulatlirim wǝ baxⱪa mal-mülüklirimni xu yǝrgǝ yiƣip saⱪlay!
19 І скажу́ я душі своїй: „Душе́, маєш багато добра, на багато ро́ків скла́деного. Спочивай, їж та пий, і веселися!“
Andin ɵz-ɵzümgǝ: «Əy jenim, yiƣip saⱪliƣan, kɵp yil yǝtküdǝk nemǝtliring bar, raⱨǝt iqidǝ yǝp-iqip hux bolƣin!» dǝydiƣan bolimǝn» dǝp oylaptu.
20 Бог же до нього прорік: „Нерозумний, — но́чі цієї ось душу твою зажадають від тебе, і кому позоста́неться те, що ти був наготовив?“
Lekin Huda uningƣa: «Əy ǝhmǝⱪ, bügün keqila jening sǝndin tǝlǝp ⱪilip elinidu; undaⱪta bu topliƣining kimgǝ ⱪalidu?» dǝptu.
21 Так буває і з тим, хто збирає для себе, та не багатіє в Бога“.
Hudaning aldida dɵlǝtmǝn bolmay, ɵzigǝ hǝzinǝ yiƣⱪanning ⱨali xundaⱪ bolar».
22 І промовив Він у́чням Своїм: „Через це кажу вам: Не журіться про життя, — що́ ви будете їсти, і ні про тіло, — у що́ ви зодя́гнетеся.
Andin u muhlisliriƣa mundaⱪ dedi: — Xuning üqün mǝn silǝrgǝ xuni eytip ⱪoyayki, turmuxunglar toƣruluⱪ, nemǝ yǝrmiz yaki nemǝ kiyǝrmiz, dǝp ǝndixǝ ⱪilmanglar.
23 Бо більше від ї́жі життя, а тіло від одягу.
Qünki ⱨayatliⱪ yemǝkliktin, tǝn kiyim-keqǝktin ǝzizdur.
24 Погляньте на га́йвороння, що не сіють, не жнуть, нема в них комори, ні клуні, — проте Бог їх годує. Скільки ж більше за птахів ви варті!
Ⱪuzƣunlarƣa ⱪaranglar! Ular terimaydu wǝ yiƣmaydu, ularning ambar, iskilatlirimu yoⱪ. Lekin Huda ularnimu ozuⱪlanduridu. Silǝr ⱪuxlardin ⱪanqilik ǝziz-ⱨǝ!
25 Хто ж із вас, коли жу́риться, добавити зможе до зросту свого бодай ліктя одно́го?
Aranglarda ⱪaysinglar ƣǝm-ⱪayƣu bilǝn ɵmrünglarni birǝr saǝt uzartalaysilǝr?
26 Тож коли ви й найменшого не подола́єте, то чого ж ви про інше клопо́четеся?
Əgǝr xunqilik kiqikkinǝ ixmu ⱪolunglardin kǝlmisǝ, nemǝ üqün ⱪalƣan ixlar toƣrisida ƣǝm-ǝndixǝ ⱪilisilǝr?
27 Погляньте на ті он ліле́ї, як вони не пряду́ть, ані тчуть. Але́ говорю́ вам, що й сам Соломон у всій славі своїй не вдягався отак, як одна з них!
Nelupǝrlǝrning ⱪandaⱪ ɵsidiƣanliⱪiƣa ⱪarap beⱪinglar! Ular ǝmgǝkmu ⱪilmaydu, qaⱪmu egirmǝydu; lekin silǝrgǝ xuni eytayki, ⱨǝtta Sulayman toluⱪ xan-xǝrǝptǝ turƣandimu uning kiyinixi nilupǝrlǝning bir güliqilikimu yoⱪ idi.
28 І коли он траву, що сьогодні на полі, а взавтра до пе́чі вкидається, Бог так зодягає, скільки ж краще зодя́гне Він вас, маловірні!
Əy ixǝnqi ajizlar! Əmdi Huda daladiki bügün eqilsa, ǝtisi ⱪurup oqaⱪⱪa selinidiƣan axu gül-giyaⱨlarni xunqǝ bezigǝn yǝrdǝ, silǝrni tehimu kiyindürmǝsmu?!
29 І не шукайте, що́ будете їсти, чи що́ будете пити, і не клопочіться.
Xundaⱪ ikǝn, nemǝ yǝymiz, nemǝ iqimiz dǝp bax ⱪaturmanglar, ⱨeqnemidin ǝndixǝ ⱪilmanglar.
30 Бо всього цього́ й люди світу оцьо́го шукають, Отець же ваш знає, що того́ вам потрібно.
Qünki ⱨǝrⱪaysi ǝldikilǝr mana xundaⱪ ⱨǝmmǝ nǝrsilǝrgǝ intilidu. Biraⱪ Atanglar silǝrning bu nǝrsilǝrgǝ moⱨtajliⱪinglarni bilidu;
31 Шукайте отож Його Царства, а це вам додасться!
xundaⱪ ikǝn, Uning padixaⱨliⱪiƣa intilinglar wǝ u qaƣda, bularning ⱨǝmmisi silǝrgǝ ⱪoxulup nesip bolidu.
32 Не лякайся, черідко мала́, бо сподо́балося Отцю вашому дати вам Царство.
Ⱪorⱪmanglar, i kiqik pada! Qünki Atanglar padixaⱨliⱪni silǝrgǝ ata ⱪilixni hux kɵrdi.
33 Продавайте достатки свої та ми́лостиню подавайте. Робіть кали́тки собі не старі́ючі, — неви́черпний скарб той у небі, куди не закрадається зло́дій, і міль де не то́чить.
Mal-mülkünglarni setip, [kǝmbǝƣǝllǝrgǝ] hǝyrhaⱨliⱪ ⱪilinglar. Ɵzünglarƣa uprimaydiƣan ⱨǝmyan, ǝrxlǝrdǝ ⱨǝrgiz tügǝp kǝtmǝydiƣan bir hǝzinǝ ⱨazirlanglar; — xu yǝrdǝ oƣri yeⱪin kǝlmǝydu, küyǝ yǝp yoⱪap kǝtmǝydu.
34 Бо де скарб ваш, там буде й серце ваше!
Qünki bayliⱪinglar ⱪǝyǝrdǝ bolsa, ⱪǝlbinglarmu xu yǝrdǝ bolidu.
35 Нехай підпере́зані будуть вам сте́гна, а світла ручні́ позасвічувані!
Silǝr belinglarni qing baƣlap, qiraƣliringlarni yandurup turunglar;
36 І будьте подібними до людей, що очікують пана свого́, коли ве́рнеться він із весі́лля, щоб, як при́йде й застукає, відчинити негайно йому́.
huddi hojayinining toy ziyapitidin ⱪaytip kelixini kütüp turƣan qakarlardǝk, ⱨǝrdaim tǝyyar turunglar. Xuning bilǝn hojayin kelip ixikni ⱪaⱪⱪanda, qakarlar dǝrⱨal qiⱪip ixikni aqidiƣan bolidu.
37 Блаженні раби ті, що пан, коли при́йде, то зна́йде, що пильнують вони! Поправді кажу́ вам: підпере́жеться він і їх посадо́вить, і, підійшовши, буде їм послуго́вувати.
Hojayin ⱪaytip kǝlgǝndǝ, qakarlirining oyƣaⱪ, tǝyyar turƣanliⱪini kɵrsǝ, bu qakarlarning bǝhtidur! Mǝn silǝrgǝ bǝrⱨǝⱪ xuni eytip ⱪoyayki, hojayin ɵzi belini baƣlap, ularni dastihanƣa olturƣuzup, ularning aldiƣa kelip xǝhsǝn ɵzi ularni kütüwalidu!
38 І коли при́йде о другій чи при́йде о третій сторо́жі, та зна́йде так само, — блаженні вони!
Wǝ ǝgǝr hojayin ikkinqi yaki üqinqi jesǝktǝ kǝlsimu, qakarlirining xundaⱪ oyƣaⱪliⱪini kɵrsǝ, bu ularning bǝhtidur!
39 Знайте ж це, що коли б знав госпо́дар, о котрі́й то годині підкра́деться злодій, то він пильнував би, і́ свого б дому не дав підкопати.
Lekin xuni bilip ⱪoyunglarki, ǝgǝr ɵy igisi oƣrining keqidǝ ⱪaysi waⱪitta kelidiƣanliⱪini bilgǝn bolsa, u oyƣaⱪ turup oƣrining ɵygǝ texip kirixigǝ ⱨǝrgiz yol ⱪoymaytti!
40 Тому будьте готові і ви, — бо при́йде Син Лю́дський тієї години, коли ви не ду́маєте!“
Xuning üqün silǝrmu ⱨǝrdaim tǝyyar turunglar; qünki Insan’oƣli silǝr oylimiƣan waⱪit-saǝttǝ ⱪaytip kelidu.
41 Озвався ж Петро: „Господи, чи до нас кажеш при́тчу оцю, чи до всіх?“
Petrus uningdin: — I Rǝb, sǝn bu tǝmsilni bizgila ⱪaritip eyttingmu yaki ⱨǝmmǝylǝngǝ ⱪaritipmu? — dǝp soridi.
42 А Господь відказав: „Хто ж тоді вірний і мудрий домоправи́тель, що пан настано́вить його над своїми челя́дниками, щоб давати харч ви́значену своєчасно?
Rǝb mundaⱪ dedi: — Hojayini ɵz ɵyidikilǝrgǝ mǝs’ul ⱪilip, ularƣa tegixlik bolƣan axliⱪni waⱪti-waⱪtida tǝⱪsim ⱪilip berixkǝ tǝyinlǝydiƣan ixǝnqlik wǝ pǝmlik ƣojidar kim bolidu?
43 Блаженний той раб, що пан його при́йде та зна́йде, що робить він так!
Hojayin ɵyigǝ ⱪaytⱪanda, qakirining xundaⱪ ⱪiliwatⱪinining üstigǝ kǝlsǝ, bu qakarning bǝhtidur!
44 Поправді кажу́ вам, що над всім маєтком своїм він поставить його.
Mǝn silǝrgǝ bǝrⱨǝⱪ xuni eytip ⱪoyayki, hojayin uni pütün igilikini baxⱪuruxⱪa ⱪoyidu.
45 А коли раб той скаже у серці своїм: „Заба́риться пан мій прийти“, і зачне бити слуг та служниць, їсти та пити та напиватися,
Lekin mubada xu qakar kɵnglidǝ: «Hojayinim ⱨayal bolup ⱪalidu» dǝp, baxⱪa qakarlar wǝ dedǝklǝrni bozǝk ⱪilixⱪa wǝ yǝp-iqip, mǝst boluxⱪa baxlisa,
46 то при́йде раба того пан за дня, якого він не сподівається, і о годині, якої не знає, — і розі́тне його пополовині, і визначить долю йому з невірними!
Xu qakarning hojayini kütülmigǝn bir küni, oylimiƣan bir waⱪitta ⱪaytip kelidu wǝ uni kesip ikki parqǝ ⱪilip, uning nesiwisini etiⱪadsizlar bilǝn ohxax tǝⱪdirdǝ bekitidu.
47 А раб той, що знав волю свого госпо́даря, але не приготува́в, ані не вчинив згідно волі його, буде тяжко побитий.
Əmdi hojayinining iradisini bilip turup, tǝyyarlinip turmiƣan wǝ hojayinining iradisi boyiqǝ ⱪilmiƣan qakar boluxiƣa tayaⱪ yǝydu.
48 Хто ж не знав, а вчинив каригі́дне, буде мало він битий. Тож від кожного, кому да́но багато, багато від нього й жадатимуть. А кому багато пові́рено, від того ще більше жадатимуть.
Biraⱪ hojayinining iradisini bilmǝy turup, tayaⱪ yeyixkǝ tegixlik ixlarni ⱪilƣan qakar azraⱪ tayaⱪ yǝydu. Kimgǝ kɵp berilsǝ, uningdin tǝlǝp ⱪilinidiƣini kɵp bolidu. Qünki adǝmlǝr kimgǝ kɵp amanǝt ⱪoyƣan bolsa, uningdin tǝlǝp ⱪilidiƣinimu kɵp bolidu.
49 Я прийшов огонь кинути на землю, — і як Я пра́гну, щоб він уже запала́в!
Mǝn yǝr yüzigǝ ot taxlap tutaxturuxⱪa kǝldim wǝ bu otning tutixixiƣa nǝⱪǝdǝr tǝⱪǝzzamǝn!
50 Я ж маю христитися хрищенням, — і як Я мучуся, поки те спо́вниться!
Lekin mǝn aldi bilǝn bir qɵmüldürüx bilǝn qɵmüldürülüxüm kerǝk wǝ bu qümüldürülüxüm ǝmǝlgǝ axurulƣuqǝ intayin ⱪiynilimǝn!
51 Чи ви ду́маєте, що прийшов Я мир дати на землю? Ні, кажу вам, але по́діл!
Silǝr meni yǝr yüzigǝ tinqliⱪ elip kǝldimikin, dǝp oylap ⱪaldinglarmu? Yaⱪ, mǝn xuni silǝrgǝ eytayki, tinqliⱪ ǝmǝs, bɵlünüx elip kǝldim!
52 Віднині бо п'ятеро в домі одно́му поді́лені бу́дуть: троє супроти двох, і двоє супроти трьох.
Qünki buningdin keyin, bir ɵydiki bǝx kixi bɵlünidu; üqi ikkisigǝ ⱪarsi wǝ ikkisi üqigǝ ⱪarxi bɵlünidu.
53 Стане ба́тько на сина, а син проти батька, мати проти дочки́, а дочка́ проти матері, свекруха навпроти невістки своєї, а невістка навпроти свекрухи!“
Ata oƣliƣa wǝ oƣul atisiƣa, ana ⱪiziƣa wǝ ⱪiz anisiƣa, ⱪeynana kelinigǝ wǝ kelin ⱪeynanisiƣa ⱪarxi turidu.
54 Промовив же Він і до наро́ду: „Як побачите хмару, що з за́ходу суне, то кажете за́раз: Зближається дощ“, — і так і буває.
Əysa yǝnǝ toplaxⱪan adǝmlǝrgǝ mundaⱪ dedi: — Silǝr künpetix tǝrǝptin bulutning qiⱪⱪinini kɵrsǝnglar, dǝrⱨal «yamƣur yaƣidu» dǝysilǝr, wǝ dǝrwǝⱪǝ xundaⱪ bolidu.
55 А коли віє вітер півде́нний, то кажете: „Буде спеко́та“, — і́ буває.
Jǝnub tǝrǝptin xamalning qiⱪⱪinini kɵrsǝnglar, «Ⱨawa issiydu» dǝysilǝr wǝ dǝrwǝⱪǝ xundaⱪ bolidu.
56 Лицеміри, — лице неба й землі розпізна́ти ви вмієте, чому ж не розпізна́єте часу цього?
Əy sahtipǝzlǝr! Silǝr yǝr bilǝn kɵkning rǝnggini pǝrⱪ etǝlǝysilǝr-yu, ⱪandaⱪsigǝ bu zamanni pǝrⱪ etǝlmǝysilǝr?!
57 Чого ж і самі по собі ви не судите, що́ справедливе?
Əmdi nemixⱪa ⱪaysi ixlarning durus ikǝnlikigǝ ɵzünglar ⱨɵküm ⱪilip baⱪmaysilǝr?!
58 Бо коли до уря́ду ти йдеш зо своїм супроти́вником, попильнуй з ним зала́годити по дорозі, щоб тебе до судді не потяг він, а суддя щоб прислужникові не віддав тебе, а прислужник щоб не посадив до в'язниці тебе.
Qünki dǝwagiring bilǝn birgǝ sotqi aldiƣa barƣiningda, uning bilǝn yolda ketiwatⱪiningda, uning bilǝn yarixip dost boluxⱪa intilgin; bolmisa, u seni sotqiƣa, sotqi bolsa gundipayƣa tapxuridu wǝ gundipay seni zindanƣa taxlaydu.
59 Поправді кажу́ тобі: Не ви́йдеш ізвідти, поки не віддаси й останнього ше́ляга!“
Mǝn sanga xuni eytip ⱪoyayki, [ⱪǝrzingning] ǝng ahirⱪi bir tiyininimu ⱪoymay tɵlimigüqǝ, xu yǝrdin ⱨǝrgiz qiⱪalmaysǝn.
