Від Луки 10
1 Після того призна́чив Господь і інших Сімдеся́т, і послав їх по двох перед Себе до кожного міста та місця, куди Сам мав іти.
Тунчи о Рай вытидя инке эхтадэш сытярнэн и бишалдя по дуй англал Пэстэ андэ всаворэ фороря и тхана, каринг камэлас Ежэно тэ жал.
2 І промовив до них: „Хоч жни́во велике, та робі́тників мало; тож благайте Господаря жни́ва, щоб робі́тників вислав на жни́во Своє.
Вов пхэндя лэнди: — Пэ мал вся выбариля, трэбуй тэ стидэ, а бутярнэн цыра. Мангэн Хулас, кай Вов тэ выбишалэл бутярнэн пэ мал тэ стидэ вся, со бариля.
3 Ідіть! Оце посилаю Я вас, як ягнят між вовки́.
Жантэ! Мэ бишалав тумэн, сар бакрорэн машкар рува.
4 Не носіть ні кали́тки, ні торби, ні санда́ль, і не вітайте в дорозі ніко́го.
На лэн пэса ни тышыла, ни траста, ни пэрналэ, и никаса пав дром на ашэн тэ дэн дума.
5 Як до дому ж якого ви вві́йдете, то найперше кажіть: „Мир дому цьому́!“
Кала авэна тэ зажан андо чер, майанглал пхэнэн: «Тэ авэн бахталэ».
6 І коли син миру там буде, то спочи́не на ньому ваш мир, коли ж ні — до вас ве́рнеться.
Сар андэ кодва чер жувэл шаво бахтатиро, тунчи авэла пэр лэстэ бахт тумари, а сар на прилэла, тунчи тумари бахт рисавэла тумэндэ.
7 Зоставайтеся ж у домі тім самім, споживайте та пийте, що є в них, — бо вартий робі́тник своєї заплати. Не ходіть з дому в дім.
Андо кодва чер ашэнпэ, на пэрэжан андав чер черэстэ, хантэ и пэнтэ кода, со лэндэ исин. Ко терэл бути, вов ашэл, кай лэсти тэ потинэн.
8 А як при́йдете в місто яке, і вас при́ймуть, — споживайте, що вам подадуть.
Сар тумэ зажана андо форо и тумэн котэ прилэна, хантэ вся, со тумэнди дэна,
9 Уздоро́влюйте хворих, що в нім, промовляйте до них: „Набли́зилося Царство Боже до вас!“
састярэн лэндирэ насвалэн, савэ котэ исин, тай пхэнэнтэ лэнди: «Тхагаримос лэ Дэвлэско пашыля тумэндэ».
10 А як при́йдете в місто яке, і вас не приймуть, то вийдіть на вулиці його та й кажіть:
Сар тумэ зажана андо екх форо и тумэн котэ на прилэна, жан пай гасы калэ форостирэ и пхэнэн:
11 „Ми обтру́шуємо вам навіть порох, що прилип до нас із вашого міста. Та знайте оце, що набли́зилося Ца́рство Боже!“
«И о прахо тумарэ форостар, саво приашыля кай амарэ пэрнэ, амэ обмарас пэр тумэндэ. Нэ жанэн: Тхагаримос Дэвлэско пашэ!»
12 Кажу вам: того дня легше буде содо́млянам, аніж місту тому́!“
Пхэнав тумэнди, со андо кодва дес Содомостирэ манушэнди авэла майлокхо, сар калэ форости.
13 „Горе тобі, Хоразі́не, горе тобі, Віфсаїдо! Бо коли б то у Тирі й Сидоні були відбули́ся ті чу́да, що сталися в вас, то давно б вони покаялися в волосяни́ці та в попелі!
Бида тути, форо Хоразино! Бида тути, форо Вифсаида! Сар андэ фороря Тиро и Сидоно тэ авэл тердо скачи диворя, сар тумэндэ, то дэлмут онэ урявдэпэ андэ кали йида и бэшэнас андо пепло, каисавэнас.
14 Але на суді відрадніш буде Тиру й Сидону, як вам.
Но Тирости и Сидоности авэла фэдэр по сындо, сар тумэнди.
И ту, Капернаумо, гындос, кай авэса вазгло кав болыбэн? Най, ту авэса сшуто андо адо. (Hadēs g86)
16 Хто слухає вас — Мене слухає, хто ж погорджує вами — погорджує Мною, хто ж погорджує Мною — погорджує Тим, Хто послав Мене“.
Тунчи Вов пхэндя сытярнэнди: — Ко ашунэл тумэн, ашунэл Ман, а ко отпхэндёл тумэндар, и Мандар отпхэндёл. А ко отпхэндёл Мандар, отпхэндёл Колэстар, ко бишалдя Ман.
17 А ті Сімдеся́т повернулися з радістю, кажучи: „Господи, — навіть де́мони ко́ряться нам у Ім'я́ Твоє!“
Эхтадэш сытярнэн рисайле кав Исусо радомаса: — Рай, — пхэнэнас онэ, — и бэнга кандэн амэн, кала амэ припхэнас лэнди Тирэ алавэса!
18 Він же промовив до них: „Я бачив того сатану, що з неба спадав, немов блискавка.
Исусо пхэндя: — Мэ дикхлем, сар о Сатана пэля пав болыбэн, сар молния!
19 Ось Я вла́ду вам дав наступати на змій та скорпіо́нів, і на всю силу ворожу, — і ніщо вам не зашко́дить.
Акэ, Мэ дав тумэнди баримос тэ тасавэн сапэн и скорпионон, тай всавори вражымастири зор, ай тумэнди нико на терла бида.
20 Та не тіштеся тим, що вам ко́ряться духи, але тіштесь, що ваші ймення записані в небі!“
Нэ радосавэн на колэсти, со духоря кандэн тумэн, ай радосавэн колэсти, со тумарэ алава запистросардэ по болыбэн.
21 Того ча́су Ісус звеселився був Духом Святим і промовив: „Прославляю Тебе, Отче, Господи неба й землі, що втаїв Ти оце від премудрих і розумних, та його немовлятам відкрив. Так, Отче, бо Тобі так було до вподоби!
Андэ кодья вряма Исусо радосайля андо Свэнто Духо и пхэндя: — Мэ лашарав Тут, Дадэ, Рай Дэл по болыбэн и пэ пхув, пала кода, со Ту гаравдян када годявэр и сытярнэ манушэндар и отпхэрнадян када бэяцэнди. Кадя, Дадэ, када сас Тири лащи воля!
22 Передав Мені все Мій Отець. І не знає ніхто, хто є Син, — тільки Отець, і хто Отець — тільки Син, та кому Син захоче відкрити“.
Дад отдя Манди вся. Нико на жанэл, ко исин Шаво, качи о Дад. И нико на жанэл, ко исин Дад, сар качи о Шаво и кодва, касти Шаво камэл тэ отпхэрнавэл Лэс.
23 І, звернувшись до учнів, наодинці їм сказав: „Блаженні ті очі, що бачать, що́ бачите ви!
Тунчи Вов обрисайля кай Пэстирэ сытярнэ, пхэндя кадя: — Бахталэ якха, савэ дикхэн кода, со тумэ дикхэн!
24 Кажу ж вам, що багато пророків і царів бажали побачити, що бачите ви — та й не бачили, і почути, що́ чуєте ви — і не чули!“
Мэ пхэнав тумэнди, со бут пророкоря и тхагара камэнас тэ дикхэн кода, со тумэ дикхэн, и на дикхле, и камэнас тэ шунэн кода, со тумэ ашунэн, и на ашундэ.
25 І підвівсь ось зако́нник один, і сказав, Його випробо́вуючи: „Учителю, що́ робити мені, щоб вічне життя осягну́ти?“ (aiōnios g166)
Катэ вщиля екх сытяримари Законоско и пушля кав Исусо, камля тэ астарэл Лэс по лав. — Сытяримари, со манди тэ терав, кай мэ тэ лав жувимос вакоско? (aiōnios g166)
26 Він же йому відказав: „Що́ в Зако́ні написано, як ти читаєш?“
— А со пхэнэлпэ андо Законо? — пушля лэстар Исусо. — Со ту котэ бинэс?
27 А той відповів і сказав: „Люби Господа Бога свого́ всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю, і всім своїм розумом“, і свого ближнього, як само́го себе“.
Вов пхэндя: — Кам Раес, Дэвлэс тирэс, всаворэ водеса тирэса, и всаворэ жувимаса тирэса, и всаворя зораса тиряса, и годяса тиряса. И кам пашэс тирэс, сар ежэно пэс.
28 Він же йому́ відказав: „Правильно ти відповів. Роби це, — і будеш жити“.
— Чячес ту пхэндян, — пхэндя лэсти Исусо. — Тер кадя, и ту авэса тэ жувэс.
29 А той бажав сам себе ви́правдати, та й сказав до Ісуса: „А хто то мій ближній?“
Сытяримари Законоско камля тэ допхэнэл, кай вов на ужыло, пхэндя Исусости: — А ко мэрно пашо?
30 А Ісус відповів і промовив: „Один чоловік ішов з Єрусалиму до Єрихо́ну, і попався розбійникам, що обдерли його, і завдали́ йому рани, та й утекли́, покинувши ле́две живого його́.
Пэ када пхэндя Исусо: — Екх мануш жалас андав Иерусалимо андо Иерихоно. Пав дром пэр лэстэ хукле прахаря, савэ злинэ пар лэстэ йида, мардэ фартэ и ужыле, ашадэ лэс тэ мэрэ.
31 Прохо́див випа́дком тією дорогою священик один, побачив його, — і проминув.
Кадя прижыляпэ, пав кода дром жалас рашай. Сар удикхля калэ манушэс, обжыля лэс пай авэр риг дром.
32 Так само й Левит надійшов на те місце, поглянув, — і теж проминув.
Кадя ж тердя и левито: дожыля кай кадва тхан, удикхля лэс и обжыля ригаса.
33 Прохо́див же там якийсь самаряни́н, та й натра́пив на нього, і, побачивши, змилосе́рдився.
Колэ дромэса прожалас и самарянино, удикхля лэс и тангосардя.
34 І він підійшов, і обв'язав йому рани, наливши оливи й вина. Потому його посадив на худо́бину власну, і приставив його до гостиниці, та й клопота́вся про нього.
Вов поджыля, прохаладя и помакхля оливково дзэтоса и молэса раноря, пэрэпхангля лэн. Тунчи тходя лэс пэ пэско осло, андя лэс андэ гостиница и котэ инке додикхэлас пала лэстэ.
35 А другого дня, від'їжджавши, вийняв він два динарії, та й дав їх госпо́дареві й проказав: „Заопікуйся ним, а як більше що витратиш, — заплачу́ тобі, як верну́ся“.
Пэ авэр дес, кала вов уладэлас, дя хуласти андай гостиница дуй динария и пхэндя: «Придикх пала лэстэ, ай сар мэ авава тэ рисавав, сар ту потинэса майбут, мэ роспотиндювава туса».
36 Котри́й же з цих трьох — на думку твою — був ближній тому, хто попався розбійникам?“
Ко андай кала трин, пав тиро, сас майпашэ калэсти манушэсти, саво попэля кай прахаря?
37 А він відказав: „Той, хто вчинив йому ми́лість“. Ісус же сказав йому: „Іди, — і роби так і ти!“
Сытяримари Законоско пхэндя: — Кодва, ко сикадя лэсти тангимос. Тунчи Исусо пхэндя лэсти: — Жа и ту тер кадя ж.
38 І сталось, коли вони йшли, Він прийшов до одно́го села. Одна ж жінка, Марта їй на ім'я́, прийняла Його в дім свій.
Пав дром Исусо лэ сытярнэнца зажыля андэ екх гав. Котэ жувли, савя акхарэнас Марфа, акхардя Лэс андо пэско чер.
39 Була ж в неї сестра, що звалась Марія; вона сіла в ногах у Ісуса, та й слухала сло́ва Його.
Латэ сас пхэй, савя акхарэнас Мария. Вой бэшля пашай пэрнэ Раестирэ и шунэлас, со Вов пхэнэлас.
40 А Марта великою по́слугою клопота́лась, а спинившись, сказала: „Господи, чи байду́же Тобі, що на мене саму́ полишила служити сестра моя? Скажи ж їй, щоб мені помогла“.
Марфа прастэлас кордэ палпалэ, терэлас и подэлас о хамос пэ мэсали. Вой поджыля кав Исусо и пхэндя: — Рай! Ту на дикхэс, кай мэрни пхэй екха ман ашадя тэ терав бути? Пхэн лати, кай вой тэ поможысарэл манди!
41 Госпо́дь же промовив у відповідь їй: „Марто, Марто, — турбуєшся й жу́ришся ти про багато чого́,
— Марфо, Марфо, — пхэндя Рай, — ту гындос и терэс бут со.
42 а потрібне одне. Марія ж обрала найкращу ча́стку, яка не відбереться від неї“.
А трэбуй качи екх. Мария вытидя, со майфэдэр, и када латар на залэлапэ.
