Від Луки 1
1 Через те, що багато-хто брались складати опо́вість про спра́ви, які стались між нами,
Яко ж бо многі заходились опоряджувати повість про добре знані нам речі,
2 як нам ті розповіли, хто споча́тку були самови́дцями й слу́гами Сло́ва,
як передали нам ті, що з почину були самовидцями й слугами слова;
3 тому й я, все від першої хвилі докладно розвідавши, забажав описати за порядком для тебе, високодосто́йний Тео́філе,
то здалось і менї гаразд, довідавшись од почину про все пильно, поряду тобі написати, високоповажний Теофиле,
4 щоб пізнав ти істо́ту науки, якої навчився.
щоб знав певноту того, чого тебе навчено.
5 За днів царя юдейського Ірода був один священик, на ім'я́ Заха́рій, з денної черги́ Аві́я, та дружина його із дочо́к Ааро́нових, а ім'я́ їй Єлисавета.
Був за Ірода, царя Юдейського, один сьвященик, на ймя Захарія, з черги Авиїної, а жінка його з дочок Ааронових, а ймя її Єлисавета.
6 І обо́є вони були праведні перед Богом, бездоганно сповня́ючи заповіді й постанови Господні.
Були ж праведні обоє перед Богом, ходячи у всіх заповідях та наказах Господнїх безпорочні.
7 А дитини не мали вони, бо Єлисавета неплідна була, — та й віку старого обо́є були́.
і не було в них дитини: бо Єлисавета була неплідна, й обоє постарілись у днях своїх.
8 І ось раз, як у порядку своєї черги́ він служив перед Богом,
Стало ся ж, як служив він порядком черги своєї перед Богом,
9 за звича́єм свяще́нства, жеребко́м йому випало до Господнього храму ввійти й покади́ти.
то, звичаєм сьвященства, довелось йому кадити, увійшовши в церкву Господню.
10 Під час же каді́ння вся бе́зліч народу молилась знадво́ру.
А все множество народу молилось ізнадвору під час кадження.
11 І з'явивсь йому ангол Господній, ставши право́руч кадильного же́ртівника.
Явив ся ж йому ангел Господень, стоячи правобіч жертівнї кадильної.
12 І стриво́живсь Захарій, побачивши, і о́страх на нього напав.
І вжахнув ся Захарія побачивши, і страх обняв його.
13 А ангол до нього промовив: „Не бійся, Захаріє, бо почута молитва твоя, і дружи́на твоя Єлисавета сина породить тобі, ти ж даси йому йме́ння Іван.
Рече ж до него ангел: Не лякай ся, Захаріє: бо вислухана молитва твоя, і жінка твоя Єлисавета вродить сина тобі, й даси ймя йому Йоан.
14 І він буде на радість та втіху тобі, і з його наро́дження багато-хто втішаться.
І буде радість тобі й веселість; і многі різдвом його радувати муть ся.
15 Бо він бу́де великий у Господа, „ні вина, ні п'янко́го напо́ю не питиме“, і напо́вниться Духом Святим ще з утро́би своєї матері.
Буде бо великий перед Господем, і вина нї міцного напитку не пити ме; й Духом сьвятим сповнить ся ще з утроби матери своєї.
16 І багато синів із Ізраїля він наве́рне до їхнього Господа Бога.
І многих синів Ізраїлевих наверне до Господа Бога їх.
17 І він сам перед Ним буде йти в духу й силі Іллі, „щоб серця́ батьків приверну́ти до дітей“, і неслухняних — до мудрости праведних, щоб готових людей споряди́ти для Господа“.
І йти ме він перед Ним духом і силою Ілиї, щоб навернути серця батьків до дїтей, і неслухняних до мудрости праведних, приготовити Господеві людей готових.
18 І промовив Захарій до Ангола: „Із чо́го пізнаю я це? Я ж старий, та й дружина моя вже похи́лого віку“.
І рече Захарія до ангела: По чім же знати му се? я бо старий, і жінка моя ізстарілась у днях своїх.
19 А ангол прорік йому в відповідь: „Я Гавриїл, що стою перед Богом; мене по́слано, щоб говорити з тобою, і звістити тобі про цю Добру Нови́ну.
І озвавшись ангел, рече йому: Я Гавриїл, що стою перед Господем; і послано мене промовити до тебе та сповістити тебе про се.
20 І замовкнеш ось ти, і говорити не зможеш аж до дня, коли станеться це, за те, що ти віри не йняв був словам моїм, які збудуться ча́су свого́!“
І ось замовкнеш і не зможеш говорити, аж по день, коли станеть ся се, за те що не поняв віри словам моїм, котрі справдять ся пори своєї.
21 А люди чекали Захарія, та й дивувались, чого́ забаривсь він у храмі.
І ждав народ Захарії, і дивував ся, що барить ся він у церкві.
22 Коли ж вийшов, не міг говорити до них, і вони зрозуміли, що видіння він бачив у храмі. А він тільки знаки́ їм давав, — і залиши́вся німий.
Вийшовши ж він, не зміг промовити до них; і постерегли вони, що видїннє бачив у церкві; бо він кивав до них, і зоставсь нїмий.
23 І як дні його служби скінчи́лись, він вернувся до дому свого́.
І сталось, як сповнились днї служення його, пійшов до господи своєї.
24 А після тих днів зачала́ його дружи́на Єлисавета, і таїлась п'ять місяців, кажучи:
Після ж тих днїв зачала Єлисавета, жінка його, й втаїлась пять місяцїв, говорячи:
25 „Так для мене Господь учинив за тих днів, коли згля́нувся Він, щоб зняти наругу мою між людьми́!“
Що так менї дав Господь у ті днї, як зглянув ся, зняти з мене докір між людьми.
26 А шостого місяця від Бога був по́сланий ангол Гавриїл у галілейське місто, що йому на ім'я́ Назаре́т,
Місяця ж шестого післав Бог ангела Гавриїла в город Галилейський, званий Назарет,
27 до діви, що заручена з мужем була́, на ім'я́ йому Йо́сип, із дому Давидового, а ім'я́ діві — Марі́я.
до дїви, зарученої чоловікові, на ймя Йосифові, з дому Давидового; а ймя дїви Мария.
28 І, ввійшовши до неї, промовив: „Раді́й, благода́тная, Госпо́дь із тобою! Ти благослове́нна між жо́нами!“
І прийшовши ангел до неї, рече: Радуй ся, благодатная. Господь з тобою; благословенна єси між женами.
29 Вона ж затриво́жилась словом, та й стала розду́мувати, що́ б то значило це привіта́ння.
Вона ж, побачивши його, вжахнулась словами його, та й подумала, що б се було за витаннє таке.
30 А ангол промовив до неї: „Не бійся, Маріє, — бо в Бога благода́ть ти знайшла́!
І рече ангел їй: Не лякай ся, Мариє: знайшла бо єси ласку в Бога.
31 І ось ти в утро́бі зачне́ш, і Сина породиш, і даси Йому йме́ння Ісус.
І ось зачнеш ти в утробі твоїй, і вродиш Сина, й наречеш імя Йому Ісус.
32 Він же буде Великий, і Сином Всеви́шнього зва́ний, і Господь Бог дасть Йому престола Його ба́тька Давида.
Сей буде великий, і Сином Вишнього звати меть ся, і дасть Йому Господь Бог престол Давида, отця Його:
і царювати ме Він над домом Якововим по віки, й царству Його не буде кінця. (aiōn g165)
34 А Марія озвалась до ангола: „Як же станеться це, коли мужа не знаю?“
Рече ж Мария до ангела: Як буде се, коли чоловіка не знаю?
35 І ангол промовив у відповідь їй: „Дух Святий зли́не на тебе, і Всеви́шнього сила обго́рне тебе, через те то й Святе, що наро́диться, бу́де Син Божий!
І озвавшись ангел, рече їй: Дух сьвятий найде на тебе, й сила Вишнього отїнить тебе; тим і, що вродить ся сьвяте, звати меть ся Сином Божим.
36 А ото твоя родичка Єлисаве́та — і вона зачала́ в своїй старості сина, і оце шостий місяць для неї, яку звуть неплідною.
І ось Єлисавета, родичка твоя і вона також зачала, сина в старості своїй, і се шестий місяць званій неплідною.
37 Бо „для Бога нема неможливої жодної речі!“
Бо не буде неможливе у Бога всяке слово.
38 А Марія промовила: „Я ж Господня раба: нехай буде мені згідно з словом твоїм!“І відійшов а́нгол від неї.
Рече ж Мария: Се рабиня Господня: нехай станеть ся менї по слову твоєму. І пійшов від неї ангел.
39 Тими днями зібралась Марія й пішла, поспішаючи, у гірську око́лицю, у місто Юдине.
Уставши ж Мария тими днями, пійшла швидко в підгіррє, у город Юдин;
40 І ввійшла вона в дім Захарія, та й поздоро́вила Єлисавету.
і ввійшла в господу Захаріїну, і виталась із Єлисаветою.
41 Коли ж Єлисавета зачула Маріїн привіт, затріпота́ла дитина в утро́бі її. І Єлисавета напо́внилась Духом Святим,
І сталось, як почула Єлисавета витаннє Мариїне, кинулась дитина в утробі її; і сповнилась Єлисавета Духом сьвятим,
42 і скрикнула голосом гучним, та й прорекла́: „Благослове́нна Ти між жо́нами, і благослове́нний Плід утро́би твоєї!
і промовила голосом великим, і рече: Благословенна єси між женами, й благословенний плід утроби твоєї.
43 І звідкіля́ мені це, що до мене прийшла мати мого Господа?
І звідкіля менї се, що прийшла мати Господа мого до мене?
44 Бо як тільки в ву́хах моїх голос привіту твого забрині́в, — від ра́дощів затріпота́ла дитина в утробі моїй!
Ось бо, як дійшов голос витання твого до ушей моїх, кинулась з радости дитина в утробі моїй.
45 Блаженна ж та, що повірила, бо спо́вниться проре́чене їй від Господа!“
І благословенна, що увірувала, бо сповнить ся, що сказано їй від Господа.
46 А Марія промовила: „Велича́є душа моя Господа,
І рече Мария: Величає душа моя Господа,
47 і радіє мій дух у Бозі, Спасі моїм,
і зрадував ся дух мій у Бозї Спасї моїм,
48 що зглянувся Він на поко́ру Своєї раби, бо ось від ча́су цього́ всі ро́ди мене за блаженну вважатимуть,
що споглянув на смиреннє слуги своєї: ось бо від нинї блаженною звати муть мене всї роди:
49 бо велике вчинив мені Поту́жний! Його ж Іме́ння святе,
бо зробив менї велике Сильний; і сьвяте імя Його.
50 і милість Його́ з роду в рід на тих, хто боїться Його́!
І милості Його від роду до роду на боячих ся Його.
51 Він показує міць Свого раме́на, розпорошує тих, хто пиша́ється думкою серця свого́!
Зробив силу рукою своєю, розсипав гордих у думках сердець їх;
52 Він могутніх скидає з престолів, підіймає покі́рливих,
поскидав потужних з престолів, і підняв угору смиренних;
53 удовольняє голодних добром, а багатих пускає ні з чи́м!
голодних сповнив добром, а багатих одіслав упорожнї;
54 Пригорну́в Він Ізраїля, Свого слугу, щоб ми́лість згадати,
прийняв Ізраїля, слугу свого, на спомин милости,
(як промовив до батьків наших) Авраамові й насінню його по віки. (aiōn g165)
56 І залиша́лась у неї Марія щось місяців зо́ три, та й вернулась до дому свого́.
Пробувала ж Мария з нею місяцїв зо три, та й вернулась до домівки своєї.
57 А Єлисаветі настав час родити, — і сина вона породила.
Єлисаветї ж сповнив ся час родити, й вродила вона сина.
58 І почули сусіди й роди́на її, що Господь Свою милість велику на неї послав, — та й утішалися ра́зом із нею.
І чули сусіде її і родина її, що Господь показав велику милость свою до неї, і радувались із нею.
59 І сталося во́сьмого дня, прийшли, щоб обрізати дитя, і хотіли назвати його йме́нням ба́тька його — Заха́рій.
І сталось, восьмого дня прийшли обрізати хлопятко, і хотіли назвати його ймям батька його, Захарією.
60 І озвалася мати його та й сказала: „Ні, — нехай на́званий буде Іван!“
І озвавшись мати його, каже: Нї, а нехай назветь ся Йоаном.
61 А до неї сказали: „Таж у роди́ні твоїй нема жодного, який на́званий був тим ім'я́м!“
І казали до неї: Що нікого нема в родині твоїй, щоб звав ся імям сим.
62 І кива́ли до батька його, — як хотів би назвати його?
Кивали ж батькові його, як схотів би назвати його.
63 Попросивши ж табличку, написав він слова́: „Іван імення йому“. І всі дивувались.
І, попросивши таблицї, написав слова: Йоан буде ймя йому. І дивувались усї.
64 І в тій хвилі уста та язик розв'язались йому, — і він став говорити, благословляючи Бога!
Відкрили ся яе уста його зараз, і язик його, й заговорив, прославляючи Бога.
65 І страх обгорнув усіх їхніх сусідів, і по всіх верхови́нах юдейських проне́слася чутка про це все.
І був на всїх страх, що жили кругом них; і по всьому підгіррю Юдейському пронеслись усї слова ті.
66 А всі, що почули, розважали у серці своїм та казали: „Чим то буде дитина оця?“І Господня рука була з нею.
І положили всі, хто чув, у серці своїм, кажучи: Що ж то за дитина се буде! І рука Господня була з ним.
67 Його ж батько Захарій напо́внився Духом Святим, та й став пророкувати й казати:
І Захарія, батько його, сповнив ся Духом сьвятим, і прорік, глаголючи:
68 „Благослове́нний Госпо́дь, Бог Ізраїлів, що зглянувся й визволив люд Свій!
Благословен Господь Бог Ізраїлїв, що одвідав і зробив ізбавленнє народові своєму,
69 Він ріг спасі́ння підні́с нам у домі Давида, Свого слуги,
і підняв ріг спасення нам у дому Давида, слуги свого,
(як промовляв устами сьвятих од віку пророків своїх, ) (aiōn g165)
71 що від ворогі́в наших визволить нас, та з руки всіх наших ненависників,
спасеннє од ворогів наших і з руки всіх ненавидників наших,
72 що вчинить Він милість нашим отцям, і буде пригадувати Свій святий заповіт,
щоб зробити милость отцям нашим, і спогадати завіт свій сьвятий,
73 що дотримає й нам ту прися́гу, якою Він присягавсь Авраамові, отцю́ нашому,
клятьбу, що кляв ся перед Авраамом, отцем нашим,
74 щоб ми, ви́зволившись із руки ворогів, служили безстрашно Йому
та що дасть нам без страху, з рук ворогів наших визволившись,
75 у святості й праведності перед Ним по всі дні життя нашого.
служити Йому в сьвятостї та праведності перед Ним, по всі днї життя нашого.
76 Ти ж, дитино, станеш пророком Всеви́шнього, бо будеш ходи́ти перед Господом, щоб дорогу Йому приготува́ти,
А ти, дитино, пророком Вишнього звати меш ся: ходити меш бо перед лицем Господнім, готовити дороги Його;
77 щоб наро́ду Його дати пізнати спасі́ння у відпу́щенні їхніх гріхів,
щоб давати знаннє спасення народові Його в оставленню гріхів їх,
78 через велике милосердя нашого Бога, що ним Схід із висоти нас відвідав,
по благій милості Бога нашого, в котрій одвідав нас Схід з висоти,
79 щоб світити всім тим, хто перебуває в те́мряві й тіні смерте́льній, щоб спрямува́ти наші ноги на дорогу спокою!“
щоб засияв сидячим у темряві і тїнї смертній, щоб направити ноги наші на дорогу впокою.
80 А дитина росла, і скріплялась на дусі, і перебува́ла в пустинях до дня свого з'я́влення перед Ізраїлем.
Хлопятко ж росло та міцніло духом, і пробувало в пустині аж до дня явлення свого перед Ізраїлем.
