Від Луки 1
1 Через те, що багато-хто брались складати опо́вість про спра́ви, які стались між нами,
Buduæi da mnogi poèeše opisivati dogaðaje koji se ispuniše meðu nama,
2 як нам ті розповіли, хто споча́тку були самови́дцями й слу́гами Сло́ва,
Kao što nam predaše koji isprva sami vidješe i sluge rijeèi biše:
3 тому й я, все від першої хвилі докладно розвідавши, забажав описати за порядком для тебе, високодосто́йний Тео́філе,
Namislih i ja, ispitavši sve od poèetka, po redu pisati tebi, èestiti Teofile,
4 щоб пізнав ти істо́ту науки, якої навчився.
Da poznaš temelj onijeh rijeèi kojima si se nauèio.
5 За днів царя юдейського Ірода був один священик, на ім'я́ Заха́рій, з денної черги́ Аві́я, та дружина його із дочо́к Ааро́нових, а ім'я́ їй Єлисавета.
U vrijeme Iroda cara Judejskoga bijaše neki sveštenik od reda Avijna, po imenu Zarija, i žena njegova od plemena Aronova, po imenu Jelisaveta.
6 І обо́є вони були праведні перед Богом, бездоганно сповня́ючи заповіді й постанови Господні.
A bijahu oboje pravedni pred Bogom, i življahu u svemu po zapovijestima i uredbama Gospodnjijem bez mane.
7 А дитини не мали вони, бо Єлисавета неплідна була, — та й віку старого обо́є були́.
I ne imadijahu djece; jer Jelisaveta bješe nerotkinja, i bijahu oboje veæ stari.
8 І ось раз, як у порядку своєї черги́ він служив перед Богом,
I dogodi se, kad on služaše po svome redu pred Bogom,
9 за звича́єм свяще́нства, жеребко́м йому випало до Господнього храму ввійти й покади́ти.
Da po obièaju sveštenstva doðe na njega da iziðe u crkvu Gospodnju da kadi.
10 Під час же каді́ння вся бе́зліч народу молилась знадво́ру.
I sve mnoštvo naroda bijaše napolju i moljaše se Bogu u vrijeme kaðenja.
11 І з'явивсь йому ангол Господній, ставши право́руч кадильного же́ртівника.
A njemu se pokaza anðeo Gospodnji koji stajaše s desne strane oltara kadionoga.
12 І стриво́живсь Захарій, побачивши, і о́страх на нього напав.
I kad ga vidje Zarija uplaši se i strah napade na nj.
13 А ангол до нього промовив: „Не бійся, Захаріє, бо почута молитва твоя, і дружи́на твоя Єлисавета сина породить тобі, ти ж даси йому йме́ння Іван.
A anðeo reèe mu: ne boj se, Zarija; jer je uslišena tvoja molitva: i žena tvoja Jelisaveta rodiæe ti sina, i nadjeni mu ime Jovan.
14 І він буде на радість та втіху тобі, і з його наро́дження багато-хто втішаться.
I biæe tebi radost i veselje, i mnogi æe se obradovati njegovu roðenju.
15 Бо він бу́де великий у Господа, „ні вина, ні п'янко́го напо́ю не питиме“, і напо́вниться Духом Святим ще з утро́би своєї матері.
Jer æe biti veliki pred Bogom, i neæe piti vina i sikera; i napuniæe se Duha svetoga još u utrobi matere svoje;
16 І багато синів із Ізраїля він наве́рне до їхнього Господа Бога.
I mnoge æe sinove Izrailjeve obratiti ka Gospodu Bogu njihovome;
17 І він сам перед Ним буде йти в духу й силі Іллі, „щоб серця́ батьків приверну́ти до дітей“, і неслухняних — до мудрости праведних, щоб готових людей споряди́ти для Господа“.
I on æe naprijed doæi pred njim u duhu i sili Ilijnoj da obrati srca otaca k djeci, i nevjernike k mudrosti pravednika, i da pripravi Gospodu narod gotov.
18 І промовив Захарій до Ангола: „Із чо́го пізнаю я це? Я ж старий, та й дружина моя вже похи́лого віку“.
I reèe Zarija anðelu: po èemu æu ja to poznati? jer sam ja star i žena je moja vremenita.
19 А ангол прорік йому в відповідь: „Я Гавриїл, що стою перед Богом; мене по́слано, щоб говорити з тобою, і звістити тобі про цю Добру Нови́ну.
I odgovarajuæi anðeo reèe mu: ja sam Gavrilo što stojim pred Bogom, i poslan sam da govorim s tobom i da ti javim ovu radost.
20 І замовкнеш ось ти, і говорити не зможеш аж до дня, коли станеться це, за те, що ти віри не йняв був словам моїм, які збудуться ча́су свого́!“
I evo, onijemiæeš i neæeš moæi govoriti do onoga dana dok se to ne zbude; jer nijesi vjerovao mojim rijeèima koje æe se zbiti u svoje vrijeme.
21 А люди чекали Захарія, та й дивувались, чого́ забаривсь він у храмі.
I narod èekaše Zariju, i èuðahu se što se zabavi u crkvi.
22 Коли ж вийшов, не міг говорити до них, і вони зрозуміли, що видіння він бачив у храмі. А він тільки знаки́ їм давав, — і залиши́вся німий.
A izišavši ne mogaše da im govori; i razumješe da mu se nešto utvorilo u crkvi; i on namigivaše im; i osta nijem.
23 І як дні його служби скінчи́лись, він вернувся до дому свого́.
I kad se navršiše dani njegove službe otide kuæi svojoj.
24 А після тих днів зачала́ його дружи́на Єлисавета, і таїлась п'ять місяців, кажучи:
A poslije ovijeh dana zatrudnje Jelisaveta žena njegova, i krijaše se pet mjeseci govoreæi:
25 „Так для мене Господь учинив за тих днів, коли згля́нувся Він, щоб зняти наругу мою між людьми́!“
Tako mi uèini Gospod u dane ove u koje pogleda na me da me izbavi od ukora meðu ljudima.
26 А шостого місяця від Бога був по́сланий ангол Гавриїл у галілейське місто, що йому на ім'я́ Назаре́т,
A u šesti mjesec posla Bog anðela Gavrila u grad Galilejski po imenu Nazaret
27 до діви, що заручена з мужем була́, на ім'я́ йому Йо́сип, із дому Давидового, а ім'я́ діві — Марі́я.
K djevojci isprošenoj za muža, po imenu Josifa iz doma Davidova; i djevojci bješe ime Marija.
28 І, ввійшовши до неї, промовив: „Раді́й, благода́тная, Госпо́дь із тобою! Ти благослове́нна між жо́нами!“
I ušavši k njoj anðeo reèe: raduj se, blagodatna! Gospod je s tobom, blagoslovena si ti meðu ženama.
29 Вона ж затриво́жилась словом, та й стала розду́мувати, що́ б то значило це привіта́ння.
A ona vidjevši ga poplaši se od rijeèi njegove i pomisli: kakav bi ovo bio pozdrav?
30 А ангол промовив до неї: „Не бійся, Маріє, — бо в Бога благода́ть ти знайшла́!
I reèe joj anðeo: ne boj se, Marija! Jer si našla milost u Boga.
31 І ось ти в утро́бі зачне́ш, і Сина породиш, і даси Йому йме́ння Ісус.
I evo zatrudnjeæeš, i rodiæeš sina, i nadjeni mu ime Isus.
32 Він же буде Великий, і Сином Всеви́шнього зва́ний, і Господь Бог дасть Йому престола Його ба́тька Давида.
On æe biti veliki, i nazvaæe se sin najvišega, i daæe mu Gospod Bog prijesto Davida oca njegova;
I carovaæe u domu Jakovljevu vavijek, i carstvu njegovom neæe biti kraja. (aiōn g165)
34 А Марія озвалась до ангола: „Як же станеться це, коли мужа не знаю?“
A Marija reèe anðelu: kako æe to biti kad ja ne znam za muža?
35 І ангол промовив у відповідь їй: „Дух Святий зли́не на тебе, і Всеви́шнього сила обго́рне тебе, через те то й Святе, що наро́диться, бу́де Син Божий!
I odgovarajuæi anðeo reèe joj: duh sveti doæi æe na tebe, i sila najvišega osjeniæe te; zato i ono što æe se roditi biæe sveto, i nazvaæe se sin Božij.
36 А ото твоя родичка Єлисаве́та — і вона зачала́ в своїй старості сина, і оце шостий місяць для неї, яку звуть неплідною.
I evo Jelisaveta tvoja tetka, i ona zatrudnje sinom u starosti svojoj, i ovo je šesti mjesec njojzi, koju zovu nerotkinjom.
37 Бо „для Бога нема неможливої жодної речі!“
Jer u Boga sve je moguæe što reèe.
38 А Марія промовила: „Я ж Господня раба: нехай буде мені згідно з словом твоїм!“І відійшов а́нгол від неї.
A Marija reèe: evo sluškinje Gospodnje; neka mi bude po rijeèi tvojoj. I anðeo otide od nje.
39 Тими днями зібралась Марія й пішла, поспішаючи, у гірську око́лицю, у місто Юдине.
A Marija ustavši onijeh dana otide brzo u gornju zemlju u grad Judin.
40 І ввійшла вона в дім Захарія, та й поздоро́вила Єлисавету.
I uðe u kuæu Zarijinu, i pozdravi se s Jelisavetom.
41 Коли ж Єлисавета зачула Маріїн привіт, затріпота́ла дитина в утро́бі її. І Єлисавета напо́внилась Духом Святим,
I kad Jelisaveta èu èestitanje Marijino, zaigra dijete u utrobi njezinoj, i Jelisaveta se napuni Duha svetoga,
42 і скрикнула голосом гучним, та й прорекла́: „Благослове́нна Ти між жо́нами, і благослове́нний Плід утро́би твоєї!
I povika zdravo i reèe: blagoslovena si ti meðu ženama, i blagosloven je plod utrobe tvoje.
43 І звідкіля́ мені це, що до мене прийшла мати мого Господа?
I otkud meni ovo da doðe mati Gospoda mojega k meni?
44 Бо як тільки в ву́хах моїх голос привіту твого забрині́в, — від ра́дощів затріпота́ла дитина в утробі моїй!
Jer gle, kad doðe glas èestitanja tvojega u uši moje, zaigra dijete radosno u utrobi mojoj.
45 Блаженна ж та, що повірила, бо спо́вниться проре́чене їй від Господа!“
I blago onoj koja vjerova; jer æe se izvršiti što joj kaza Gospod.
46 А Марія промовила: „Велича́є душа моя Господа,
I reèe Marija: velièa duša moja Gospoda;
47 і радіє мій дух у Бозі, Спасі моїм,
I obradova se duh moj Bogu spasu mojemu,
48 що зглянувся Він на поко́ру Своєї раби, бо ось від ча́су цього́ всі ро́ди мене за блаженну вважатимуть,
Što pogleda na poniženje sluškinje svoje; jer gle, otsad æe me zvati blaženom svi naraštaji;
49 бо велике вчинив мені Поту́жний! Його ж Іме́ння святе,
Što mi uèini velièinu silni, i sveto ime njegovo;
50 і милість Його́ з роду в рід на тих, хто боїться Його́!
I milost je njegova od koljena na koljeno onima koji ga se boje.
51 Він показує міць Свого раме́на, розпорошує тих, хто пиша́ється думкою серця свого́!
Pokaza silu rukom svojom; razasu ponosite u mislima srca njihova.
52 Він могутніх скидає з престолів, підіймає покі́рливих,
Zbaci silne s prijestola, i podiže ponižene.
53 удовольняє голодних добром, а багатих пускає ні з чи́м!
Gladne napuni blaga, i bogate otpusti prazne.
54 Пригорну́в Він Ізраїля, Свого слугу, щоб ми́лість згадати,
Primi Izrailja slugu svojega da se opomene milosti;
Kao što govori ocima našijem, Avraamu i sjemenu njegovu dovijeka. (aiōn g165)
56 І залиша́лась у неї Марія щось місяців зо́ три, та й вернулась до дому свого́.
Marija pak sjedi s njom oko tri mjeseca, i vrati se kuæi svojoj.
57 А Єлисаветі настав час родити, — і сина вона породила.
A Jelisaveti doðe vrijeme da rodi, i rodi sina.
58 І почули сусіди й роди́на її, що Господь Свою милість велику на неї послав, — та й утішалися ра́зом із нею.
I èuše njezini susjedi i rodbina da je Gospod pokazao veliku milost svoju na njoj, i radovahu se s njom.
59 І сталося во́сьмого дня, прийшли, щоб обрізати дитя, і хотіли назвати його йме́нням ба́тька його — Заха́рій.
I u osmi dan doðoše da obrežu dijete, i šæadijahu da mu nadjenu ime oca njegova, Zarija.
60 І озвалася мати його та й сказала: „Ні, — нехай на́званий буде Іван!“
I odgovarajuæi mati njegova reèe: ne, nego da bude Jovan.
61 А до неї сказали: „Таж у роди́ні твоїй нема жодного, який на́званий був тим ім'я́м!“
I rekoše joj: nikoga nema u rodbini tvojoj da mu je tako ime.
62 І кива́ли до батька його, — як хотів би назвати його?
I namigivahu ocu njegovu kako bi on htio da mu nadjenu ime.
63 Попросивши ж табличку, написав він слова́: „Іван імення йому“. І всі дивувались.
I zaiskavši dašèicu, napisa govoreæi: Jovan mu je ime. I zaèudiše se svi.
64 І в тій хвилі уста та язик розв'язались йому, — і він став говорити, благословляючи Бога!
I odmah mu se otvoriše usta i jezik njegov, i govoraše hvaleæi Boga.
65 І страх обгорнув усіх їхніх сусідів, і по всіх верхови́нах юдейських проне́слася чутка про це все.
I uðe strah u sve susjede njihove; i po svoj gornjoj Judeji razglasi se ovaj sav dogaðaj.
66 А всі, що почули, розважали у серці своїм та казали: „Чим то буде дитина оця?“І Господня рука була з нею.
I svi koji èuše metnuše u srce svoje govoreæi: šta æe biti iz ovoga djeteta? I ruka Gospodnja bješe s njim.
67 Його ж батько Захарій напо́внився Духом Святим, та й став пророкувати й казати:
I Zarija otac njegov napuni se Duha svetoga, i prorokova govoreæi:
68 „Благослове́нний Госпо́дь, Бог Ізраїлів, що зглянувся й визволив люд Свій!
Blagosloven Gospod Bog Jakovljev što pohodi i izbavi narod svoj,
69 Він ріг спасі́ння підні́с нам у домі Давида, Свого слуги,
I podiže nam rog spasenija u domu Davida sluge svojega,
Kao što govori ustima svetijeh proroka svojijeh od vijeka (aiōn g165)
71 що від ворогі́в наших визволить нас, та з руки всіх наших ненависників,
Da æe nas izbaviti od našijeh neprijatelja i iz ruku sviju koji mrze na nas;
72 що вчинить Він милість нашим отцям, і буде пригадувати Свій святий заповіт,
Uèiniti milost ocima našijem, i opomenuti se svetoga zavjeta svojega,
73 що дотримає й нам ту прися́гу, якою Він присягавсь Авраамові, отцю́ нашому,
Kletve kojom se kleo Avraamu ocu našemu da æe nam dati
74 щоб ми, ви́зволившись із руки ворогів, служили безстрашно Йому
Da se izbavimo iz ruku neprijatelja svojijeh, i da mu služimo bez straha,
75 у святості й праведності перед Ним по всі дні життя нашого.
I u svetosti i u pravdi pred njim dok smo god živi.
76 Ти ж, дитино, станеш пророком Всеви́шнього, бо будеш ходи́ти перед Господом, щоб дорогу Йому приготува́ти,
I ti, dijete, nazvaæeš se prorok najvišega; jer æeš iæi naprijed pred licem Gospodnjijem da mu pripraviš put;
77 щоб наро́ду Його дати пізнати спасі́ння у відпу́щенні їхніх гріхів,
Da daš razum spasenija narodu njegovu za oproštenje grijeha njihovijeh,
78 через велике милосердя нашого Бога, що ним Схід із висоти нас відвідав,
Po dubokoj milosti Boga našega, po kojoj nas je pohodio istok s visine;
79 щоб світити всім тим, хто перебуває в те́мряві й тіні смерте́льній, щоб спрямува́ти наші ноги на дорогу спокою!“
Da obasjaš one koji sjede u tami i u sjenu smrtnome; da uputiš noge naše na put mira.
80 А дитина росла, і скріплялась на дусі, і перебува́ла в пустинях до дня свого з'я́влення перед Ізраїлем.
A dijete rastijaše i jaèaše duhom, i bijaše u pustinji dotle dok se ne pokaza Izrailju.
