Від Луки 1
1 Через те, що багато-хто брались складати опо́вість про спра́ви, які стались між нами,
To his Excellency, Theophilus. Many attempts have been already made to draw up an account of those events which have reached their conclusion among us,
2 як нам ті розповіли, хто споча́тку були самови́дцями й слу́гами Сло́ва,
just as they were reported to us by those who from the beginning were eye-witnesses, and afterward became bearers of the message.
3 тому й я, все від першої хвилі докладно розвідавши, забажав описати за порядком для тебе, високодосто́йний Тео́філе,
And, therefore, I also, since I have investigated all these events with great care from their very beginning, have resolved to write a connected history of them for you,
4 щоб пізнав ти істо́ту науки, якої навчився.
in order that you may be able to satisfy yourself of the accuracy of the story which you have heard from the lips of others.
5 За днів царя юдейського Ірода був один священик, на ім'я́ Заха́рій, з денної черги́ Аві́я, та дружина його із дочо́к Ааро́нових, а ім'я́ їй Єлисавета.
In the reign of Herod, king of Judea, there was a priest named Zechariah, who belonged to the division called after Abijah. His wife, whose name was Elizabeth, was also a descendant of Aaron.
6 І обо́є вони були праведні перед Богом, бездоганно сповня́ючи заповіді й постанови Господні.
They were both righteous people, who lived blameless lives, guiding their steps by all the commandments and ordinances of the Lord.
7 А дитини не мали вони, бо Єлисавета неплідна була, — та й віку старого обо́є були́.
But they had no child, Elizabeth being barren; and both of them were advanced in years.
8 І ось раз, як у порядку своєї черги́ він служив перед Богом,
One day, when Zechariah was officiating as priest before God, during the turn of his division,
9 за звича́єм свяще́нства, жеребко́м йому випало до Господнього храму ввійти й покади́ти.
it fell to him by lot, in accordance with the practice among the priests, to go into the Temple of the Lord and burn incense;
10 Під час же каді́ння вся бе́зліч народу молилась знадво́ру.
and, as it was the Hour of Incense, the people were all praying outside.
11 І з'явивсь йому ангол Господній, ставши право́руч кадильного же́ртівника.
And an angel of the Lord appeared to him, standing on the right of the Altar of Incense.
12 І стриво́живсь Захарій, побачивши, і о́страх на нього напав.
Zechariah was startled at the sight and was awe-struck.
13 А ангол до нього промовив: „Не бійся, Захаріє, бо почута молитва твоя, і дружи́на твоя Єлисавета сина породить тобі, ти ж даси йому йме́ння Іван.
But the angel said to him, “Do not be afraid, Zechariah; your prayer has been heard, and your wife Elizabeth will bear you a son, whom you will call by the name John.
14 І він буде на радість та втіху тобі, і з його наро́дження багато-хто втішаться.
He will be to you a joy and a delight; and many will rejoice over his birth.
15 Бо він бу́де великий у Господа, „ні вина, ні п'янко́го напо́ю не питиме“, і напо́вниться Духом Святим ще з утро́би своєї матері.
For he will be great in the sight of the Lord; he will not drink any wine or strong drink, and he will be filled with the Holy Spirit from the very hour of his birth,
16 І багато синів із Ізраїля він наве́рне до їхнього Господа Бога.
and will reconcile many of the Israelites to the Lord their God.
17 І він сам перед Ним буде йти в духу й силі Іллі, „щоб серця́ батьків приверну́ти до дітей“, і неслухняних — до мудрости праведних, щоб готових людей споряди́ти для Господа“.
He will go before him in the spirit and with the power of Elijah, to reconcile fathers to their children and the disobedient to the wisdom of the righteous, and so make ready for the Lord a people prepared for him.”
18 І промовив Захарій до Ангола: „Із чо́го пізнаю я це? Я ж старий, та й дружина моя вже похи́лого віку“.
“How can I be sure of this?” Zechariah asked the angel. “For I am an old man and my wife is advanced in years.”
19 А ангол прорік йому в відповідь: „Я Гавриїл, що стою перед Богом; мене по́слано, щоб говорити з тобою, і звістити тобі про цю Добру Нови́ну.
“I am Gabriel,” the angel answered, “who stand in the presence of God, and I have been sent to speak to you and to bring you this good news.
20 І замовкнеш ось ти, і говорити не зможеш аж до дня, коли станеться це, за те, що ти віри не йняв був словам моїм, які збудуться ча́су свого́!“
And now you will be silent and unable to speak until the day when this takes place, because you did not believe what I said, though my words will be fulfilled in due course.”
21 А люди чекали Захарія, та й дивувались, чого́ забаривсь він у храмі.
Meanwhile the people were watching for Zechariah, wondering at his remaining so long in the Temple.
22 Коли ж вийшов, не міг говорити до них, і вони зрозуміли, що видіння він бачив у храмі. А він тільки знаки́ їм давав, — і залиши́вся німий.
When he came out, he was unable to speak to them, and they perceived that he had seen a vision there. But Zechariah kept making signs to them, and remained dumb.
23 І як дні його служби скінчи́лись, він вернувся до дому свого́.
And, as soon as his term of service was finished, he returned home.
24 А після тих днів зачала́ його дружи́на Єлисавета, і таїлась п'ять місяців, кажучи:
After this his wife, Elizabeth, became pregnant and lived in seclusion for five months.
25 „Так для мене Господь учинив за тих днів, коли згля́нувся Він, щоб зняти наругу мою між людьми́!“
“The Lord has done this for me,” she said, “he has shown me kindness and taken away the public disgrace of childlessness under which I have been living.”
26 А шостого місяця від Бога був по́сланий ангол Гавриїл у галілейське місто, що йому на ім'я́ Назаре́т,
Six months later the angel Gabriel was sent from God to a town in Galilee called Nazareth,
27 до діви, що заручена з мужем була́, на ім'я́ йому Йо́сип, із дому Давидового, а ім'я́ діві — Марі́я.
to a maiden there who was engaged to a man named Joseph, a descendant of David. Her name was Mary.
28 І, ввійшовши до неї, промовив: „Раді́й, благода́тная, Госпо́дь із тобою! Ти благослове́нна між жо́нами!“
Gabriel came into her presence and greeted her, saying, “You have been shown great favor – the Lord is with you.”
29 Вона ж затриво́жилась словом, та й стала розду́мувати, що́ б то значило це привіта́ння.
Mary was much disturbed at his words, and was wondering to herself what such a greeting could mean,
30 А ангол промовив до неї: „Не бійся, Маріє, — бо в Бога благода́ть ти знайшла́!
when the angel spoke again, “Do not be afraid, Mary, for you have found favor with God.
31 І ось ти в утро́бі зачне́ш, і Сина породиш, і даси Йому йме́ння Ісус.
And now, you will conceive and give birth to a son, and you will give him the name Jesus.
32 Він же буде Великий, і Сином Всеви́шнього зва́ний, і Господь Бог дасть Йому престола Його ба́тька Давида.
The child will be great and will be called ‘Son of the Most High,’ and the Lord God will give him the throne of his ancestor David,
and he will reign over the descendants of Jacob for ever; And to his kingdom there will be no end.” (aiōn g165)
34 А Марія озвалась до ангола: „Як же станеться це, коли мужа не знаю?“
“How can this be?” Mary asked the angel. “For I have no husband.”
35 І ангол промовив у відповідь їй: „Дух Святий зли́не на тебе, і Всеви́шнього сила обго́рне тебе, через те то й Святе, що наро́диться, бу́де Син Божий!
“The Holy Spirit will descend on you,” answered the angel, “and the Power of the Most High will overshadow you; and therefore the child will be called ‘holy,’ and ‘Son of God.’
36 А ото твоя родичка Єлисаве́та — і вона зачала́ в своїй старості сина, і оце шостий місяць для неї, яку звуть неплідною.
And Elizabeth, your cousin, is herself also expecting a son in her old age; and it is now the sixth month with her, though she is called barren;
37 Бо „для Бога нема неможливої жодної речі!“
for no promise from God will fail to be fulfilled.”
38 А Марія промовила: „Я ж Господня раба: нехай буде мені згідно з словом твоїм!“І відійшов а́нгол від неї.
“I am the servant of the Lord,” exclaimed Mary. “Let it be with me as you have said.” Then the angel left her.
39 Тими днями зібралась Марія й пішла, поспішаючи, у гірську око́лицю, у місто Юдине.
Soon after this Mary set out, and made her way quickly into the hill-country, to a town in Judah;
40 І ввійшла вона в дім Захарія, та й поздоро́вила Єлисавету.
and there she went into Zechariah’s house and greeted Elizabeth.
41 Коли ж Єлисавета зачула Маріїн привіт, затріпота́ла дитина в утро́бі її. І Єлисавета напо́внилась Духом Святим,
When Elizabeth heard Mary’s greeting, the child moved within her, and Elizabeth herself was filled with the Holy Spirit,
42 і скрикнула голосом гучним, та й прорекла́: „Благослове́нна Ти між жо́нами, і благослове́нний Плід утро́би твоєї!
and cried aloud, “Blessed are you among women, and blessed is your unborn child!
43 І звідкіля́ мені це, що до мене прийшла мати мого Господа?
But how have I this honor, that the mother of my Lord should come to me?
44 Бо як тільки в ву́хах моїх голос привіту твого забрині́в, — від ра́дощів затріпота́ла дитина в утробі моїй!
For, as soon as your greeting reached my ears, the child moved within me with delight!
45 Блаженна ж та, що повірила, бо спо́вниться проре́чене їй від Господа!“
Happy indeed is she who believed that the promise which she received from the Lord would be fulfilled.”
46 А Марія промовила: „Велича́є душа моя Господа,
And Mary said: “My soul exalts the Lord,
47 і радіє мій дух у Бозі, Спасі моїм,
and my spirit delights in God my Savior,
48 що зглянувся Він на поко́ру Своєї раби, бо ось від ча́су цього́ всі ро́ди мене за блаженну вважатимуть,
for he has looked with favor on his humble servant girl. From now on all generations will call me blessed!
49 бо велике вчинив мені Поту́жний! Його ж Іме́ння святе,
“For the Almighty has done great things for me, and holy is his name.
50 і милість Його́ з роду в рід на тих, хто боїться Його́!
He has mercy on those who revere him in every generation.
51 Він показує міць Свого раме́на, розпорошує тих, хто пиша́ється думкою серця свого́!
“Mighty are the deeds of his arm! He has scattered the self-satisfied proud,
52 Він могутніх скидає з престолів, підіймає покі́рливих,
he has cast down the mighty from their thrones, and he uplifts the humble,
53 удовольняє голодних добром, а багатих пускає ні з чи́м!
he has filled the hungry with good things, and the rich he has sent away empty.
54 Пригорну́в Він Ізраїля, Свого слугу, щоб ми́лість згадати,
“He has stretched out his hand to his servant Israel, ever mindful of his mercy,
as he promised to our ancestors, to Abraham and his descendants for ever.” (aiōn g165)
56 І залиша́лась у неї Марія щось місяців зо́ три, та й вернулась до дому свого́.
Mary stayed with Elizabeth about three months, and then returned to her home.
57 А Єлисаветі настав час родити, — і сина вона породила.
When Elizabeth’s time came, she gave birth to a son;
58 І почули сусіди й роди́на її, що Господь Свою милість велику на неї послав, — та й утішалися ра́зом із нею.
and her neighbors and relatives, hearing of the great goodness of the Lord to her, came to share her joy.
59 І сталося во́сьмого дня, прийшли, щоб обрізати дитя, і хотіли назвати його йме́нням ба́тька його — Заха́рій.
A week later they met to circumcise the child, and were about to call him Zechariah after his father,
60 І озвалася мати його та й сказала: „Ні, — нехай на́званий буде Іван!“
when his mother spoke up, “No, he is to be called John.”
61 А до неї сказали: „Таж у роди́ні твоїй нема жодного, який на́званий був тим ім'я́м!“
“You have no relation of that name!” they exclaimed;
62 І кива́ли до батька його, — як хотів би назвати його?
and they made signs to the child’s father, to find out what he wished the child to be called.
63 Попросивши ж табличку, написав він слова́: „Іван імення йому“. І всі дивувались.
Asking for a writing tablet, he wrote the words – ‘His name is John.’ Everyone was surprised
64 І в тій хвилі уста та язик розв'язались йому, — і він став говорити, благословляючи Бога!
and immediately Zechariah recovered his voice and the use of his tongue, and began to bless God.
65 І страх обгорнув усіх їхніх сусідів, і по всіх верхови́нах юдейських проне́слася чутка про це все.
All their neighbors were awe-struck at this, and throughout the hill-country of Judea the whole story was much talked about.
66 А всі, що почули, розважали у серці своїм та казали: „Чим то буде дитина оця?“І Господня рука була з нею.
All who heard it kept it in mind, asking one another – “What can this child be destined to become?” For the Power of the Lord was with him.
67 Його ж батько Захарій напо́внився Духом Святим, та й став пророкувати й казати:
Then his father Zechariah was filled with the Holy Spirit, and, speaking under inspiration, said:
68 „Благослове́нний Госпо́дь, Бог Ізраїлів, що зглянувся й визволив люд Свій!
“Blessed is the Lord, the God of Israel, who has visited his people and wrought their deliverance,
69 Він ріг спасі́ння підні́с нам у домі Давида, Свого слуги,
and has raised up for us the strength of our salvation in the house of his servant David –
as he promised by the lips of his holy prophets of old – (aiōn g165)
71 що від ворогі́в наших визволить нас, та з руки всіх наших ненависників,
salvation from our enemies and from the hands of all who hate us,
72 що вчинить Він милість нашим отцям, і буде пригадувати Свій святий заповіт,
showing mercy to our ancestors, and mindful of his sacred covenant.
73 що дотримає й нам ту прися́гу, якою Він присягавсь Авраамові, отцю́ нашому,
This was the oath which he swore to our ancestor Abraham –
74 щоб ми, ви́зволившись із руки ворогів, служили безстрашно Йому
that we should be rescued from the hands of our enemies,
75 у святості й праведності перед Ним по всі дні життя нашого.
and should serve him without fear in holiness and righteousness, in his presence all our days.
76 Ти ж, дитино, станеш пророком Всеви́шнього, бо будеш ходи́ти перед Господом, щоб дорогу Йому приготува́ти,
And you, child, will be called prophet of the Most High, for you will go before the Lord to make ready his way,
77 щоб наро́ду Його дати пізнати спасі́ння у відпу́щенні їхніх гріхів,
to give his people the knowledge of salvation through the forgiveness of their sins,
78 через велике милосердя нашого Бога, що ним Схід із висоти нас відвідав,
through the tender mercy of our God, whereby the dawn will break on us from heaven,
79 щоб світити всім тим, хто перебуває в те́мряві й тіні смерте́льній, щоб спрямува́ти наші ноги на дорогу спокою!“
to give light to those who live in darkness and the shadow of death, and guide our feet into the way of peace.”
80 А дитина росла, і скріплялась на дусі, і перебува́ла в пустинях до дня свого з'я́влення перед Ізраїлем.
The child grew and became strong in spirit, and he lived in the wilds until the time came for his appearance before Israel.
