Плач Єремії 5

1 Згадай, Господи, що́ з нами сталося, — зглянься й побач нашу га́ньбу, —

Aw Angraeng, kaicae nuiah kapha hmuen to poek ah; ka tongh o ih kasae thuihaih hae khen ah loe, poek ah.

2 наша спа́дщина діста́лась чужим, доми наші — чужи́нцям!

Kaicae ih qawk loe minawk ban ah phak boih boeh, kaicae ih imnawk doeh prae kalah kaminawk ban ah phak boih boeh.

3 Поставали ми си́ротами: нема ба́тька, а ма́тінки наші — неначе ті вдо́ви!

Kaicae loe naqah hoi ampa tawn ai kami ah ni ka oh o boeh, kam nonawk doeh lamhmai ah oh o boeh.

4 Свою воду за срі́бло ми п'ємо́, наші дро́ва за гроші оде́ржуємо.

Naek hanah tui to ka qan o moe, tik hanah thing to ka qan o boeh.

5 У поти́лицю нас поганяють, помучені ми, і споко́ю не маємо!

Kaicae loe anghak ai ah tok ka sak o, hmuen phawh loiah kaicae ih tahnong loe kong thai ai boeh.

6 До Єгипту й Асирії ру́ку витя́гуємо, — щоб наси́титись хлібом!

Caaknaek khawt buh ka hak o thai hanah, Izip hoi Assyria kaminawk khaeah kang paek o.

7 Батьки наші грішили, але їх нема, — а ми двигаємо їхні прови́ни!

Kaicae ampanawk loe zae o moe, om o ai boeh; nihcae zaehaih to ka zok o boeh.

8 Раби запанува́ли над нами, і немає ніко́го, хто б ви́рятував з їхньої руки.

Misongnawk mah kaicae to uk boeh, nihcae ban thung hoi loisak kami to om ai.

9 Нара́жуючи свою душу на меч у пустині, достаємо свій хліб.

Zit kaom praezaek ih sumsen pongah, kaicae loe duekhaih hoi hinghaih salakah takaw to ka pakrong o.

10 Шкіра наша, мов піч, — попали́лась з пекучого голоду,

Zok amthlam loiah kaicae ih nganhin doeh omthuh baktiah amnum boeh.

11 Жінок на Сіоні безче́стили, дівчат — по Юдейських містах.

Nihcae mah Zion ih nongpatanawk hoi Judah ih tanglanawk to zae o haih.

12 Князі їхньою рукою пові́шені, лиця стари́х не пошано́вані.

Angraengnawk to angmacae ban hoiah bangh o moe, kacoehtanawk to azat thok ah a sak o.

13 Юнаки́ носять камінь млино́вий, а хлопці під ношею дров спотика́ються.

Cang kaeh hanah thendoengnawk to naeh o, nawktanawk to thing aput o sak.

14 Перестали сиді́ти старші́ в брамі, юнаки́ — свою пісню співати,

To khongkha thungah kacoehtanawk akun o sak ai, thendoengnawk doeh katoeng kruek o ai boeh.

15 втіха нашого серця спини́лась, наш та́нець змінивсь на жало́бу.

Palung anghoehaih azaem ving boeh pongah, hnawhaih doeh palungsethaih ah angcoeng lat boeh.

16 Спа́ла корона у нас з голови́, о горе, бо ми прогріши́лись, —

Kaicae lu ih angraeng lumuek loe krak ving boeh; ka zae o boeh pongah khosak ka bing o boeh!

17 тому́ наше серце боля́ще, тому́ наші очі поте́мніли,

To pongah kaicae ih palungthin loe zai sut boeh; hae hmuennawk pongah kaicae ih mik amtueng ai boeh.

18 через го́ру Сіон, що спусто́шена, бро́дять лисиці по ній.

Kami angqai krangah kaom, Zion mae loe tasuinawk mah paqaih o haih boeh.

19 Пробува́єш Ти, Господи, вічно, Твій престо́л з роду в рід:

Aw Angraeng, nang loe dungzan ah na cak poe; na angraeng tangkhang loe adung boih khoek to cak poe.

20 Нащо ж на́с забуваєш навік, покидаєш на довгі дні нас?

Tipongah kaicae nang pahnet poe moe, atue kasawk ah nang pahnawt ving loe?

21 Приверни́ нас до Себе, о Господи, — і ве́рнемось ми, віднови́ наші дні, як давні́ше було́!

Aw Angraeng, kaicae hae nangmah khaeah amlaemsak ah; to tih nahaeloe kam laem o let tih; kaicae ih atuenawk loe canghnii ih atue baktiah omsak let ah.

22 Хіба́ Ти цілко́м нас відкинув, прогні́вавсь занадто на нас?

Toe kaicae hae nang pahnawt zuep ai moe, palung nang phui thuih hmoek ai nahaeloe, na pathawk let rae ah.