Плач Єремії 3

1 Я той муж, який бачив біду́ від жезла́ Його гніву, —

Akulah orang yang telah merasakan sengsara, karena tertimpa kemarahan Allah.

2 Він прова́див мене й допрова́див до те́мряви, а не до світла.

Makin jauh aku diseret-Nya ke dalam tempat yang gelap gulita.

3 Лиш на мене все зно́ву обе́ртає руку Свою́ цілий день.

Aku dipukuli berkali-kali, tanpa belas kasihan sepanjang hari.

4 Він ви́снажив тіло моє й мою шкіру, мої кості сторо́щив,

Ia membuat badanku luka parah, dan tulang-tulangku patah.

5 обгородив Він мене, і мене оточи́в гіркото́ю та му́кою,

Ia meliputi aku dengan duka dan derita.

6 у темно́ті мене посадив, мов померлих давно́.

Aku dipaksa-Nya tinggal dalam kegelapan seperti orang yang mati di zaman yang silam.

7 Обгороди́в Він мене — і не ви́йду, тяжки́ми вчинив Він кайда́ни мої.

Dengan belenggu yang kuat diikat-Nya aku, sehingga tak ada jalan keluar bagiku.

8 І коли я кричу́ й голошу́, затикає Він вуха Свої на молитву мою,

Aku menjerit minta pertolongan, tapi Allah tak mau mendengarkan.

9 Камінням обте́саним обгородив Він доро́ги мої, повикри́влював стежки́ мої.

Ia mengalang-alangi jalanku dengan tembok-tembok batu.

10 Він для мене ведме́дем чату́ючим став, немов лев той у схо́вищі!

Seperti beruang Ia menunggu, seperti singa Ia menghadang aku.

11 Поплутав доро́ги мої та розша́рпав мене́, учинив Він мене опусто́шеним!

Dikejar-Nya aku sampai menyimpang dari jalan, lalu aku dicabik-cabik dan ditinggalkan.

12 Натягнув Свого лука й поставив мене, наче ціль для стріли́, —

Ia merentangkan busur-Nya, dan menjadikan aku sasaran anak panah-Nya.

13 пустив стрі́ли до ни́рок моїх з Свого сагайдака́

Anak panah-Nya menembus tubuhku sampai menusuk jantungku.

14 Для всього наро́ду свого я став посміхо́виськом, глумли́вою піснею їхньою цілий день.

Sepanjang hari aku ditertawakan semua orang, dan dijadikan bahan sindiran.

15 Наси́тив мене гіркото́ю, мене напоїв полино́м.

Hanya kepahitan yang diberikan-Nya kepadaku untuk makanan dan minumanku.

16 І стер мені зу́би жорство́ю, до по́пелу кинув мене,

Mukaku digosokkan-Nya pada tanah, gigiku dibenturkan-Nya pada batu sampai patah.

17 і душа моя спо́кій згубила, забув я добро́.

Telah lama aku tak merasa sejahtera; sudah lupa aku bagaimana perasaan bahagia.

18 І сказав я: Загублена сила моя, та моє сподіва́ння на Господа.

Aku tak lagi mempunyai kemasyhuran, lenyaplah harapanku pada TUHAN.

19 Згадай про біду́ мою й му́ку мою, про поли́н та отру́ту, —

Memikirkan pengembaraan dan kemalanganku bagaikan makan racun yang pahit.

20 душа моя згадує безпереста́нку про це, і гнеться в мені.

Terus-menerus hal itu kupikirkan, sehingga batinku tertekan.

21 Оце я нага́дую серцеві своєму, тому то я маю надію:

Meskipun begitu harapanku bangkit kembali, ketika aku mengingat hal ini:

22 Це милість Господня, що ми не поги́нули, бо не нокінчи́лось Його милосердя, —

Kasih TUHAN kekal abadi, rahmat-Nya tak pernah habis,

23 нове́ воно кожного ра́нку, велика бо вірність Твоя!

selalu baru setiap pagi sungguh, TUHAN setia sekali!

24 Господь — це мій у́діл, — говорить душа моя, — тому́ я надію на Нього склада́ю!

TUHAN adalah hartaku satu-satunya. Karena itu, aku berharap kepada-Nya.

25 Господь добрий для тих, хто наді́ю на Нього кладе́, для душі, що шукає Його́!

TUHAN baik kepada orang yang berharap kepada-Nya, dan kepada orang yang mencari Dia.

26 Добре, коли люди́на в мовча́нні надію кладе́ на спасі́ння Господнє.

Jadi, baiklah kita menunggu dengan tenang sampai TUHAN datang memberi pertolongan;

27 Добре для мужа, як носить ярмо́ в своїй мо́лодості, —

baiklah kita belajar menjadi tabah pada waktu masih muda.

28 нехай він самі́тно сидить і мовчить, як поклав Він на нього його́;

Pada waktu TUHAN memberi penderitaan, hendaklah kita duduk sendirian dengan diam.

29 хай закриє він по́рохом у́ста свої, може є ще надія;

Biarlah kita merendahkan diri dan menyerah, karena mungkin harapan masih ada.

30 хай що́ку тому підставля́є, хто його б'є, своєю ганьбою наси́чується.

Sekalipun ditampar dan dinista, hendaklah semuanya itu kita terima.

31 Бо Господь не наві́ки ж покине!

Sebab, TUHAN tidak akan menolak kita untuk selama-lamanya.

32 Бо хоч Він і засму́тить кого, проте зми́лується за Своєю великою ми́лістю, —

Setelah Ia memberikan penderitaan Ia pun berbelaskasihan, karena Ia tetap mengasihi kita dengan kasih yang tak ada batasnya.

33 бо не мучить Він з серця Свого́, і не засмучує лю́дських синів.

Ia tidak dengan rela hati membiarkan kita menderita dan sedih.

34 Щоб топта́ти під своїми ногами всіх в'я́знів землі,

Kalau jiwa kita tertekan di dalam tahanan,

35 щоб перед обличчям Всевишнього право люди́ни зігнути,

kalau kita kehilangan hak yang diberikan TUHAN,

36 щоб гноби́ти люди́ну у справі судо́вій його́, — оцьо́го не має на оці Госпо́дь!

karena keadilan diputarbalikkan, pastilah TUHAN mengetahuinya dan memperhatikan.

37 Хто то скаже — і станеться це, як Господь того не наказав?

Jika TUHAN tidak menghendaki sesuatu, pasti manusia tidak dapat berbuat apa-apa untuk itu.

38 Хіба не виходить усе з уст Всевишнього, — зле та добре?

Baik dan jahat dijalankan hanya atas perintah TUHAN.

39 Чого ж нарікає люди́на жива? Нехай ска́ржиться кожен на гріх свій.

Mengapa orang harus berkeluh-kesah jika ia dihukum karena dosa-dosanya?

40 Пошукаймо доріг своїх та досліді́мо, і верні́мось до Господа!

Baiklah kita menyelidiki hidup kita, dan kembali kepada TUHAN Allah di surga. Marilah kita membuka hati dan berdoa,

41 підіймі́мо своє серце та руки до Бога на небі!

42 Спроневі́рились ми й неслухня́ними стали, тому́ не пробачив Ти нам,

"Kami berdosa dan memberontak kepada-Mu, ya TUHAN, dan Engkau tak memberi pengampunan.

43 закрився Ти гнівом і гнав нас, убивав, не помилував,

Kami Kaukejar dan Kaubunuh, belas kasihan-Mu tersembunyi dalam amarah-Mu.

44 закрив Себе хмарою, щоб до Тебе молитва моя не дійшла.

Murka-Mu seperti awan yang tebal sekali sehingga tak dapat ditembus oleh doa-doa kami.

45 Сміття́м та оги́дою нас Ти вчинив між наро́дами,

Kami telah Kaujadikan seperti sampah di mata seluruh dunia.

46 наші всі вороги́ пороззявля́ли на нас свого рота,

Kami dihina semua musuh kami dan ditertawakan;

47 страх та яма на нас поприхо́дили, руїна й погибіль.

kami ditimpa kecelakaan dan kehancuran, serta hidup dalam bahaya dan ketakutan.

48 Моє око сплива́є пото́ками во́дними через нещастя дочки́ мого люду.

Air mataku mengalir seperti sungai karena bangsaku telah hancur.

49 Виливається око моє безупи́нно, нема бо пере́рви,

Aku akan menangis tanpa berhenti,

50 аж поки не згля́неться та не побачить Госпо́дь із небе́с, —

sampai Engkau, ya TUHAN di surga, memperhatikan kami.

51 моє око вчиняє журбу́ для моєї душі через до́чок усіх мого міста.

Hatiku menjadi sedih melihat nasib wanita-wanita di kota kami.

52 Ло́влячи, ло́влять мене, немов птаха, мої вороги безпричи́нно,

Seperti burung, aku dikejar musuh yang tanpa alasan membenci aku.

53 життя моє в яму замкну́ли вони, і камі́ннями кинули в мене.

Ke dalam sumur yang kering mereka membuang aku hidup-hidup lalu menimbuni aku dengan batu.

54 Пливуть мені во́ди на го́лову, я говорю́: „ Вже погу́блений я!“

Air naik sampai ke kepalaku, dan aku berpikir, --'Habislah riwayatku!'

55 Кликав я, Господи, Йме́ння Твоє́ із найглибшої ями,

Ya TUHAN, aku berseru kepada-Mu, dari dasar sumur yang dalam itu.

56 Ти чуєш мій голос, — не захо́вуй же ву́ха Свого від зо́йку мого́, від блага́ння мого!

Aku mohon dengan sangat janganlah menutupi telinga-Mu terhadap permintaanku agar Kau menolong aku. Maka doaku Kaudengar, dan Kaudatang mendekat; Kau berkata, 'Jangan gentar.'

57 Ти близьки́й того дня, коли кличу Тебе, Ти говориш: „Не бійся!“

58 За душу мою Ти змагався, о Господи, життя моє викупив Ти.

Kaudatang memperjuangkan perkaraku, ya TUHAN, nyawaku telah Kauselamatkan.

59 Ти бачиш, о Господи, кривду мою, — розсуди ж Ти мій суд!

Engkau melihat kejahatan yang dilakukan terhadapku, rencana jahat musuh yang membenci aku. Karena itu, ya TUHAN, belalah perkaraku.

60 Усю їхню по́мсту ти бачиш, всі за́думи їхні на мене,

61 Ти чуєш, о Господи, їхні нару́ги, всі за́думи їхні на ме́не,

Engkau, TUHAN, mendengar aku dihina; Engkau tahu semua rencana mereka.

62 мову повста́нців на мене та їхнє буркоті́ння на мене ввесь день.

Mereka membicarakan aku sepanjang hari. Untuk mencelakakan aku, mereka membuat rencana keji.

63 Побач їхнє сиді́ння та їхнє встава́ння, — як за́вжди глумли́ва їхня пісня!

Dari pagi sampai malam, aku dijadikan bahan tertawaan.

64 Заплати їм, о Господи, згідно з чином їхніх рук!

Hukumlah mereka setimpal perbuatan mereka, ya TUHAN.

65 Подай їм темно́ту на серце, прокля́ття Твоє нехай буде на них!

Kutukilah mereka, dan biarlah mereka tinggal dalam keputusasaan.

66 Своїм гнівом жени їх, і ви́губи їх з-під Господніх небе́с!

Kejarlah dan binasakanlah mereka semua sampai mereka tersapu habis dari dunia."