Плач Єремії 3

1 Я той муж, який бачив біду́ від жезла́ Його гніву, —

Je suis l’homme qui a connu la misère sous la verge de son courroux.

2 Він прова́див мене й допрова́див до те́мряви, а не до світла.

C’Est moi qu’il a poussé et fait marcher dans des ténèbres que ne traverse aucune lueur.

3 Лиш на мене все зно́ву обе́ртає руку Свою́ цілий день.

Oui, contre moi il revient à la charge et tourne sa main tout le temps.

4 Він ви́снажив тіло моє й мою шкіру, мої кості сторо́щив,

Il a consumé ma chair et ma peau, brisé mes os.

5 обгородив Він мене, і мене оточи́в гіркото́ю та му́кою,

Il a bâti une clôture autour de moi et m’a enveloppé de venin et de tribulations.

6 у темно́ті мене посадив, мов померлих давно́.

Il m’a relégué dans des régions ténébreuses comme les morts, endormis pour toujours.

7 Обгороди́в Він мене — і не ви́йду, тяжки́ми вчинив Він кайда́ни мої.

Il m’a entouré d’un mur que je ne puis franchir, chargé de lourdes chaînes.

8 І коли я кричу́ й голошу́, затикає Він вуха Свої на молитву мою,

En vain je crie et appelle au secours, il ferme tout accès à ma prière.

9 Камінням обте́саним обгородив Він доро́ги мої, повикри́влював стежки́ мої.

Il barre mes routes avec des pierres de taille, il bouleverse mes sentiers.

10 Він для мене ведме́дем чату́ючим став, немов лев той у схо́вищі!

Il est pour moi un ours aux aguets, un lion en embuscade.

11 Поплутав доро́ги мої та розша́рпав мене́, учинив Він мене опусто́шеним!

Il a rendu impraticables mes voies et m’a déchiré; il a fait de moi une ruine.

12 Натягнув Свого лука й поставив мене, наче ціль для стріли́, —

Il a bandé son arc et m’a dressé comme une cible à ses traits.

13 пустив стрі́ли до ни́рок моїх з Свого сагайдака́

Il fait pénétrer dans mes reins les enfants de son carquois.

14 Для всього наро́ду свого я став посміхо́виськом, глумли́вою піснею їхньою цілий день.

Je suis devenu la risée de tous les peuples, un thème de leurs chansons incessantes.

15 Наси́тив мене гіркото́ю, мене напоїв полино́м.

Il m’a rassasié d’herbes amères, abreuvé d’absinthe.

16 І стер мені зу́би жорство́ю, до по́пелу кинув мене,

Il a broyé mes dents avec du gravier, il m’a roulé dans la cendre.

17 і душа моя спо́кій згубила, забув я добро́.

Mon âme a dit adieu à la paix, j’ai perdu jusqu’au souvenir du bonheur,

18 І сказав я: Загублена сила моя, та моє сподіва́ння на Господа.

et j’ai dit: "C’En est fait de mon avenir et de ce que je pouvais espérer de l’Eternel."

19 Згадай про біду́ мою й му́ку мою, про поли́н та отру́ту, —

Rappelle-toi ma misère et mon abandon: je ne connais que poison et absinthe.

20 душа моя згадує безпереста́нку про це, і гнеться в мені.

En évoquant ces souvenirs, mon âme s’affaisse en moi.

21 Оце я нага́дую серцеві своєму, тому то я маю надію:

Mais voici la pensée qui s’éveille en moi, et c’est pourquoi j’espère.

22 Це милість Господня, що ми не поги́нули, бо не нокінчи́лось Його милосердя, —

C’Est que les bontés de l’Eternel ne sont pas taries et que sa miséricorde n’est pas épuisée.

23 нове́ воно кожного ра́нку, велика бо вірність Твоя!

Elles se renouvellent chaque matin, infinie est ta bienveillance.

24 Господь — це мій у́діл, — говорить душа моя, — тому́ я надію на Нього склада́ю!

"L’Eternel est mon lot, dit mon âme, aussi espéré-je en lui."

25 Господь добрий для тих, хто наді́ю на Нього кладе́, для душі, що шукає Його́!

L’Eternel est bon pour ceux qui mettent leur confiance en lui, pour l’âme qui le recherche.

26 Добре, коли люди́на в мовча́нні надію кладе́ на спасі́ння Господнє.

C’Est une bonne chose d’attendre en silence le secours de l’Eternel;

27 Добре для мужа, як носить ярмо́ в своїй мо́лодості, —

une bonne chose aussi pour l’homme de porter le joug dès sa jeunesse;

28 нехай він самі́тно сидить і мовчить, як поклав Він на нього його́;

de s’asseoir solitaire en se résignant silencieusement, lorsque Dieu le lui impose.

29 хай закриє він по́рохом у́ста свої, може є ще надія;

Qu’il incline sa bouche vers la poussière: peut-être est-il quelque espoir.

30 хай що́ку тому підставля́є, хто його б'є, своєю ганьбою наси́чується.

Qu’il présente la joue à celui qui le frappe et se rassasie d’humiliation

31 Бо Господь не наві́ки ж покине!

car le Seigneur ne délaisse pas à tout jamais;

32 Бо хоч Він і засму́тить кого, проте зми́лується за Своєю великою ми́лістю, —

mais quand il a frappé, il exerce sa pitié selon l’étendue de sa bonté.

33 бо не мучить Він з серця Свого́, і не засмучує лю́дських синів.

Car ce n’est pas de bon cœur qu’il moleste et afflige les fils de l’homme.

34 Щоб топта́ти під своїми ногами всіх в'я́знів землі,

Lorsqu’on foule aux pieds tous les captifs du pays,

35 щоб перед обличчям Всевишнього право люди́ни зігнути,

lorsqu’on fait fléchir le droit d’un homme à la face du Très-Haut,

36 щоб гноби́ти люди́ну у справі судо́вій його́, — оцьо́го не має на оці Госпо́дь!

lorsqu’on fait tort à un homme dans sa juste cause, le Seigneur ne peut l’approuver.

37 Хто то скаже — і станеться це, як Господь того не наказав?

A qui donc suffit-il d’ordonner pour qu’une chose soit, si le Seigneur n’en a décidé ainsi?

38 Хіба не виходить усе з уст Всевишнього, — зле та добре?

N’Est-ce pas de la bouche de l’Eternel qu’émanent les maux et les biens?

39 Чого ж нарікає люди́на жива? Нехай ска́ржиться кожен на гріх свій.

Pourquoi donc se plaindrait l’homme sa vie durant, l’homme chargé de péchés?

40 Пошукаймо доріг своїх та досліді́мо, і верні́мось до Господа!

Examinons nos voies, scrutons-les et retournons à l’Eternel!

41 підіймі́мо своє серце та руки до Бога на небі!

Elevons nos cœurs avec nos mains vers Dieu qui est au ciel!

42 Спроневі́рились ми й неслухня́ними стали, тому́ не пробачив Ти нам,

Nous, nous avons failli et désobéi: toi, tu n’as point pardonné.

43 закрився Ти гнівом і гнав нас, убивав, не помилував,

Tu t’es enveloppé de colère et tu nous as persécutés; tu as tué sans ménagement.

44 закрив Себе хмарою, щоб до Тебе молитва моя не дійшла.

Tu t’es entouré de nuages, pour empêcher les prières de passer.

45 Сміття́м та оги́дою нас Ти вчинив між наро́дами,

Tu as fait de nous une balayure, un objet de dégoût au milieu des nations.

46 наші всі вороги́ пороззявля́ли на нас свого рота,

Tous nos ennemis ont ouvert la bouche contre nous.

47 страх та яма на нас поприхо́дили, руїна й погибіль.

Notre partage, ce furent la terreur et le piège, la ruine et le désastre.

48 Моє око сплива́є пото́ками во́дними через нещастя дочки́ мого люду.

Mes yeux se répandent en torrents de larmes à cause de la catastrophe de mon peuple.

49 Виливається око моє безупи́нно, нема бо пере́рви,

Mes yeux se fondent en eau sans s’arrêter, car il n’est point de répit au mal,

50 аж поки не згля́неться та не побачить Госпо́дь із небе́с, —

jusqu’à ce que l’Eternel regarde et voie du haut du ciel.

51 моє око вчиняє журбу́ для моєї душі через до́чок усіх мого міста.

Le spectacle qui s’offre à mes regards accable mon âme à cause de toutes les filles de ma ville.

52 Ло́влячи, ло́влять мене, немов птаха, мої вороги безпричи́нно,

Ils m’ont pourchassé comme un passereau, ceux qui me haïssent sans motif.

53 життя моє в яму замкну́ли вони, і камі́ннями кинули в мене.

Ils ont confiné ma vie dans la fosse et jeté des pierres sur moi.

54 Пливуть мені во́ди на го́лову, я говорю́: „ Вже погу́блений я!“

Les eaux ont monté par-dessus ma tête, et j’ai dit: "Je suis perdu!"

55 Кликав я, Господи, Йме́ння Твоє́ із найглибшої ями,

Mais j’ai invoqué ton nom des profondeurs de la fosse.

56 Ти чуєш мій голос, — не захо́вуй же ву́ха Свого від зо́йку мого́, від блага́ння мого!

Tu as entendu mon appel: "Ne ferme pas ton oreille alors que je supplie pour ma délivrance."

57 Ти близьки́й того дня, коли кличу Тебе, Ти говориш: „Не бійся!“

Tu es venu près de moi le jour où je t’ai invoqué, tu as dit: "Sois sans crainte!"

58 За душу мою Ти змагався, о Господи, життя моє викупив Ти.

Tu as pris en mains les causes qui me touchent, tu sauves ma vie.

59 Ти бачиш, о Господи, кривду мою, — розсуди ж Ти мій суд!

Tu as vu, Eternel, le tort qu’on m’a fait: défends mon droit!

60 Усю їхню по́мсту ти бачиш, всі за́думи їхні на мене,

Tu as été témoin de leurs représailles, de tous leurs complots contre moi.

61 Ти чуєш, о Господи, їхні нару́ги, всі за́думи їхні на ме́не,

Tu as entendu, Eternel, 'leurs outrages, toutes leurs machinations contre moi.

62 мову повста́нців на мене та їхнє буркоті́ння на мене ввесь день.

Les lèvres de mes adversaires et leurs pensées sont dirigées contre ma personne.

63 Побач їхнє сиді́ння та їхнє встава́ння, — як за́вжди глумли́ва їхня пісня!

Regarde leurs faits et gestes: je suis l’objet de leurs chants moqueurs.

64 Заплати їм, о Господи, згідно з чином їхніх рук!

Puisses-tu leur rendre la pareille, ô Eternel, les traiter selon l’oeuvre de leurs mains!

65 Подай їм темно́ту на серце, прокля́ття Твоє нехай буде на них!

Inflige-leur l’angoisse du cœur: ta malédiction vienne sur eux!

66 Своїм гнівом жени їх, і ви́губи їх з-під Господніх небе́с!

Poursuis-les de ton courroux et anéantis-les de dessous la voûte de tes cieux.