Плач Єремії 3

1 Я той муж, який бачив біду́ від жезла́ Його гніву, —

Kai loe anih palungphuihaih quiboeng hoiah patang ka khang boeh.

2 Він прова́див мене й допрова́див до те́мряви, а не до світла.

Anih mah khodai ai, khoving thungah ang hoih.

3 Лиш на мене все зно́ву обе́ртає руку Свою́ цілий день.

Anih mah ang thuitaek; athun qui vaihi hoi vaihi a ban hoiah ang thuitaek.

4 Він ви́снажив тіло моє й мою шкіру, мої кості сторо́щив,

Anih mah ka ngan hoi ahin ang hmawnsak; ka huhnawk doeh angkhaehsak.

5 обгородив Він мене, і мене оточи́в гіркото́ю та му́кою,

Kai tuk hanah misatuh kaminawk to pakhueng moe, kakhaa hoi karai hmuen hoiah ang takui khoep.

6 у темно́ті мене посадив, мов померлих давно́.

Canghnii ah kadueh kami baktiah, khoving thungah ang suek.

7 Обгороди́в Він мене — і не ви́йду, тяжки́ми вчинив Він кайда́ни мої.

Sipae hoi ang takui khoep pongah, ka loih thai ai; kazit sumqui hoiah ang pathlet.

8 І коли я кричу́ й голошу́, затикає Він вуха Свої на молитву мою,

Ka hangh moe, lawk ka thuih naah doeh, lawk ka thuihaih to ang pakaa pae ving.

9 Камінням обте́саним обгородив Він доро́ги мої, повикри́влював стежки́ мої.

Ka caehhaih loklam to thlung hoiah ang pakaa pae khoep moe, kang koih loklam to ang pazuisak.

10 Він для мене ведме́дем чату́ючим став, немов лев той у схо́вищі!

Anih loe kai hanah, moi angang taqom baktih, amtueng ai ahmuen ah kaom kaipui baktiah oh.

11 Поплутав доро́ги мої та розша́рпав мене́, учинив Він мене опусто́шеним!

Anih mah kai loklam amkhraengsak moe, ang taprawt pet pacoengah, kai hae amrosak.

12 Натягнув Свого лука й поставив мене, наче ціль для стріли́, —

Anih mah kalii anueng moe, kai to palaa kahhaih ahmuen ah ang suek.

13 пустив стрі́ли до ни́рок моїх з Свого сагайдака́

Kalii tabu thung ih anih ih palaanawk mah ka kaeng ah cop.

14 Для всього наро́ду свого я став посміхо́виськом, глумли́вою піснею їхньою цілий день.

Kai loe kaimah ih kaminawk mah pahnui thuih han ih ni ka oh sut boeh; ni thokkruek laasak thuih hanah ka oh.

15 Наси́тив мене гіркото́ю, мене напоїв полино́м.

Anih mah kakhaa tui hoiah ang bawh moe, kakhaa ahmuet hoiah ang paquisak.

16 І стер мені зу́би жорство́ю, до по́пелу кинув мене,

Anih mah thlung hoiah ka ha angkhaehsak moe, maiphu hoiah ang phumh.

17 і душа моя спо́кій згубила, забув я добро́.

Monghaih hoi kangthla ah ka hinghaih pakhra na suek ving boeh pongah, khosak hoihaih to ka pahnet boeh.

18 І сказав я: Загублена сила моя, та моє сподіва́ння на Господа.

To pongah Angraeng khae ih thacakhaih hoi oephaih to om ai boeh, tiah ka thuih.

19 Згадай про біду́ мою й му́ку мою, про поли́н та отру́ту, —

Patangkhanghaih hoi raihaih, kakhaa tui hoi kakhaa ahmuet doeh ka pahnet ai vop.

20 душа моя згадує безпереста́нку про це, і гнеться в мені.

To baktih hmuennawk to ka hinghaih pakhra mah panoek poe moe, ka thung ah angam sut boeh.

21 Оце я нага́дую серцеві своєму, тому то я маю надію:

Palung thungah ka poek poe pongah oephaih ka tawnh.

22 Це милість Господня, що ми не поги́нули, бо не нокінчи́лось Його милосердя, —

Angraeng amlunghaih loe boeng thai ai, anih mah palungnathaih tawn ai nahaeloe, aicae loe amro tih boeh.

23 нове́ воно кожного ра́нку, велика бо вірність Твоя!

Akhawnbang kruek tahmenhaih kangtha a hnuk o; na oep thohhaih loe paroeai len.

24 Господь — це мій у́діл, — говорить душа моя, — тому́ я надію на Нього склада́ю!

Angraeng loe kai ih taham ah oh, tiah ka hinghaih pakhra mah thuih pongah, anih to ka zing han.

25 Господь добрий для тих, хто наді́ю на Нього кладе́, для душі, що шукає Його́!

Angraeng hoihhaih loe anih oephaih tawn kami, hinghaih pakhra hoi anih pakrong kaminawk khaeah oh.

26 Добре, коли люди́на в мовча́нні надію кладе́ на спасі́ння Господнє.

Kami loe Angraeng pahlonghaih to oep moe, zing han hoih.

27 Добре для мужа, як носить ярмо́ в своїй мо́лодості, —

Kami loe thendoeng nathuem ah tok karai sak han hoih.

28 нехай він самі́тно сидить і мовчить, як поклав Він на нього його́;

Anih nuiah hmuen to amtik boeh pongah, angmabueng anghnut moe, anghngai duem han oh.

29 хай закриє він по́рохом у́ста свої, може є ще надія;

Oephaih om tih hmang tiah poek nahaeloe, a mikhmai to maiphu pongah akuep nasoe.

30 хай що́ку тому підставля́є, хто його б'є, своєю ганьбою наси́чується.

Anih tabaeng kami khaeah tangbaeng patueng pae nasoe loe, ahmin sethaih hoiah koi nasoe.

31 Бо Господь не наві́ки ж покине!

Sithaw mah aicae dungzan khoek to vaa mak ai;

32 Бо хоч Він і засму́тить кого, проте зми́лується за Своєю великою ми́лістю, —

anih mah palungsethaih phaksak, toe paroeai pop anih palungnathaih hoi amlunghaih to amtuengsak let tih.

33 бо не мучить Він з серця Свого́, і не засмучує лю́дських синів.

Anih loe kaminawk nuiah palungsethaih hoi amtanghaih phaksak han koeh ai.

34 Щоб топта́ти під своїми ногами всіх в'я́знів землі,

Long ah thongkrah kaminawk boih khok hoiah cawh moe,

35 щоб перед обличчям Всевишнього право люди́ни зігнути,

sang koek Sithaw hmaa ah kami mah toenghaih baktiah hnuk han koi hmuen lak pae ving pacoengah,

36 щоб гноби́ти люди́ну у справі судо́вій його́, — оцьо́го не має на оці Госпо́дь!

kami mah hnuk han koi hmuen sungsak ving hanah Angraeng mah koeh ai.

37 Хто то скаже — і станеться це, як Господь того не наказав?

Angraeng lokpaekhaih om ai ah, mi mah maw a thuih ih lok baktiah angcoengsak thaih?

38 Хіба не виходить усе з уст Всевишнього, — зле та добре?

Sang koek Sithaw ih pakha thung hoiah na ai maw kahoih hoi kasae hmuen to angzo hmaek?

39 Чого ж нарікає люди́на жива? Нехай ска́ржиться кожен на гріх свій.

Kami mah a zaehaih pongah danpaek naah, tipongah kahing kami loe laisaep khing loe?

40 Пошукаймо доріг своїх та досліді́мо, і верні́мось до Господа!

To tiah oh pongah loe a caeh o haih loklam hae pakrong tanoek si loe, Angraeng khaeah amlaem o let si.

41 підіймі́мо своє серце та руки до Бога на небі!

Vannawk ranui ah kaom Sithaw khaeah, ban a payangh o moe, lawk a thuih o naah, poekhaih palungthin doeh anih khaeah paek o si.

42 Спроневі́рились ми й неслухня́ними стали, тому́ не пробачив Ти нам,

Ka zae o moe, na lok kang aek o moeng boeh; kaicae zaehaih to nang tahmen ai vop.

43 закрився Ти гнівом і гнав нас, убивав, не помилував,

Palung na phuihaih hoiah nang kraeng khoep moe, nang pacaekthlaek boeh; tahmenhaih tawn ai ah, nang hum boeh.

44 закрив Себе хмарою, щоб до Тебе молитва моя не дійшла.

Lawk ka thuih o haih nang khaeah phak han ai ah, nangmah hoi nangmah tamai hoi nang yaw khoep boeh.

45 Сміття́м та оги́дою нас Ти вчинив між наро́дами,

Kaminawk salakah anghnoeng baktih, panuet thok hmuen baktiah nang ohsak boeh.

46 наші всі вороги́ пороззявля́ли на нас свого рота,

Kaicae ih misa boih mah, pakha ang angh o thuih.

47 страх та яма на нас поприхо́дили, руїна й погибіль.

Kaicae nui ah zithaih, amtimhaih, amrohaih hoi anghmat angtaahaih to phak boeh.

48 Моє око сплива́є пото́ками во́дними через нещастя дочки́ мого люду.

Kai kami ih canunawk amro o boeh pongah, ka mik hoiah vapui tui to long.

49 Виливається око моє безупи́нно, нема бо пере́рви,

Ka mikkhraetui loe kang ai ah long tih, anghak mak ai,

50 аж поки не згля́неться та не побачить Госпо́дь із небе́с, —

Angraeng mah hnu ai karoek to van hoiah dan tathuk.

51 моє око вчиняє журбу́ для моєї душі через до́чок усіх мого міста.

Ka vangpui thung ih canunawk boih pongah, ka mik mah palung ang setsak.

52 Ло́влячи, ло́влять мене, немов птаха, мої вороги безпричи́нно,

Takung om ai ah ka misanawk mah tavaa baktiah ang mee o.

53 життя моє в яму замкну́ли вони, і камі́ннями кинули в мене.

Tangqom thungah ka hinghaih ang boeng o sak moe, ka nuiah thlung ang vah o thuih.

54 Пливуть мені во́ди на го́лову, я говорю́: „ Вже погу́блений я!“

Tui mah ka lu uem naah, ka duek boeh, tiah ka poek.

55 Кликав я, Господи, Йме́ння Твоє́ із найглибшої ями,

Aw Angraeng, tangqom thung hoiah na hmin to kang kawk.

56 Ти чуєш мій голос, — не захо́вуй же ву́ха Свого від зо́йку мого́, від блага́ння мого!

Ka lok nang thaih pae; ka hamhaih hoi abomhaih kang hnik naah, na naa tamuep ving hmah.

57 Ти близьки́й того дня, коли кличу Тебе, Ти говориш: „Не бійся!“

Nang kang kawk naah, kai nang hnai thuih moe, zii hmah, tiah nang naa.

58 За душу мою Ти змагався, о Господи, життя моє викупив Ти.

Aw Angraeng, ka hing thai hanah tok na sak moe, ka hinghaih pakhra to nang pahlong boeh.

59 Ти бачиш, о Господи, кривду мою, — розсуди ж Ти мій суд!

Aw Angraeng, ka sakpazaehaih na hnuk boeh; toenghaih hoiah kai lok na caek ah.

60 Усю їхню по́мсту ти бачиш, всі за́думи їхні на мене,

Nihcae mah misa ah ang suekhaih hoi a poek o ih hmuen to na hnuk boih boeh.

61 Ти чуєш, о Господи, їхні нару́ги, всі за́думи їхні на ме́не,

Aw Angraeng, nihcae kasaethuihaih hoi poekhaihnawk to na thaih boeh.

62 мову повста́нців на мене та їхнє буркоті́ння на мене ввесь день.

Athun qui kai patoem kaminawk hoi kai misa angthawk thuih kaminawk mah thuih ih lok to na thaih boeh.

63 Побач їхнє сиді́ння та їхнє встава́ння, — як за́вжди глумли́ва їхня пісня!

Nihcae anghnuthaih hoi angthawkhaih to khenah; kai loe nihcae laasak thuih han ih ni ka oh sut boeh.

64 Заплати їм, о Господи, згідно з чином їхніх рук!

Aw Angraeng, angmacae ban mah sak ih hmuen baktih toengah, nihcae khaeah pathok pae let ah.

65 Подай їм темно́ту на серце, прокля́ття Твоє нехай буде на них!

Nihcae han qahhaih palungthin to paek ah loe, nihcae to tangoeng thuih ah.

66 Своїм гнівом жени їх, і ви́губи їх з-під Господніх небе́с!

Palungphuihaih hoiah nihcae to pacaekthlaek hanah, maeto doeh anghmat ai ah Angraeng ih van tlim ah kaom hmuennawk to amrosak boih ah.