Йона 4

1 І було це для Йони на доса́ду, досаду велику, і він запали́вся.

Toe Jonah loe poeknawm ai, paroeai palungphui.

2 І молився він до Господа та й казав: „О Господи, чи ж не це моє слово, поки я ще був на своїй землі? Тому́ я перед тим утік до Таршішу, бо я знав, що Ти Бог милости́вий та милосердий, довготерпели́вий та многомилости́вий, і Ти жалку́єш за зло.

To pongah Angraeng khaeah, Aw Angraeng, nang loe palungnathaih katawn, amlunghaih hoiah koi Sithaw ah na oh, amlunghaih hoi tuinom hoiah koi, palungphui han karai, raihaih thung hoi loisakkung Sithaw ah na oh pongah, Nineveh vangpui hae nam rosak mak ai, tiah ka panoek. Kaimah prae ah ka oh naah hae lok hae ka thuih boeh na ai maw? To pongah ni kai loe na hmaa hoiah Tarshish vangpui ah ka cawnh ving.

3 А тепер, Господи, візьми мою душу від мене, бо краще мені смерть від мого́ життя!“

Aw Angraeng, vaihi ka hinghaih hae la halat ah; ka hing pongah loe duek hae kai han hoih kue, tiah lawk a thuih.

4 А Господь відказав: „Чи слушно ти запали́вся?“

Toe Angraeng mah anih khaeah, Tih kawng pongah maw palung na phui? tiah a naa.

5 І вийшов Йона з міста, і сів від сходу міста, і поставив собі там куреня́, і сів під ним у тіні, аж поки побачить, що́ буде в місті.

To pongah Jonah loe vangpui thung hoiah tacawt ving moe, vangpui ni angyae bangah anghnut, to ah angmah ohhaih im tetta to sak moe, tahlip thungah anghnut; vangpui ah kaom han koi hmuen to khet hanah a zing.

6 І ви́ростив Бог рици́нового куща, і він вигнався понад Йону, щоб бути тінню над його головою, щоб урятувати його від його доса́ди. І втішився Йона від цього рици́нового куща́ великою радістю.

To naah Jonah to raihaih thung hoiah loisak moe, anih to tahlipsak hanah, Angraeng Sithaw mah akung maeto amprawksak moe, anih ih lu ranui ah amzamsak. To pongah Jonah loe akung nuiah kating ai kawnhaih a tawnh.

7 А при сході зірни́ці другого дня призна́чив Бог червяка́, і він підточив рици́нового куща́, і той усох.

Toe akhawnbang khodai naah loe akung to caak hanah Sithaw mah langkawk to patoeh, langkawk mah caak pongah akung loe azaem ving.

8 І сталося, як сонце зійшло, то призна́чив Бог схі́днього гарячого вітра, — і вдарило сонце на Йо́нину го́лову, — і він зомлів. І він жадав, щоб йому померти, і казав: „Краще мені смерть від мого́ життя!“

Ni tacawt naah Sithaw mah ni angyae bang hoiah kabae takhi to songsak, ni kabae mah Jonah ih lu to kangh pongah, anih loe thazok sut, to pongah anih loe duek hanah a koeh, Hing pongah loe duek hae kai hanah hoih kue, tiah a thuih.

9 І промовив Бог до Йони: „Чи слушно запали́вся ти за рици́новий кущ?“А той відказав: „Ду́же розлю́тився я, — аж на смерть!“

To pacoengah Sithaw mah Jonah khaeah, Akung nuiah palung na phui han takung oh maw? tiah a naa. Anih mah, Duek duih khoek to palung ka phuihaih takung oh, tiah a naa.

10 І сказав Госпо́дь: „Ти змилувався над рици́новим куще́м, над яким не трудився, і не пле́кав його, який виріс за одну ніч, і за одну ніч згинув.

Toe Angraeng mah, Nang loe qumto naah amprawk moe, qumto naah kadueh, nang mah khetzawn ih akung doeh na ai, na patit ih akung doeh na ai, akung maeto nuiah tahmenhaih na tawnh.

11 А Я не змилувався б над Ніневі́єю, — цим великим містом, що в ньому більше дванадцяти́ десятисячок люда, які не вміють розрізняти прави́ці своєї від свое́ї ліви́ці, та числе́нна худоба?“

To tiah nahaeloe banqoi hoi bantang mataeng doeh pathlaeng thai ai kami sang cumvai, pumphaeto hoi pop parai moi pacahhaih, kalen parai Nineveh vangpui to ka pathlung mak ai maw? tiah a naa.