Від Івана 1
1 На початку було Слово, а Слово в Бога було́, і Бог було Слово.
В начале бе Слово, и Слово бе к Богу, и Бог бе Слово.
2 Воно в Бога було на поча́тку.
Сей бе искони к Богу:
3 Усе через Нього повста́ло, і ніщо, що повста́ло, не повстало без Ньо́го.
вся Тем быша, и без Него ничтоже бысть, еже бысть.
4 І життя було в Нім, а життя було Світлом людей.
В Том живот бе, и живот бе свет человеком:
5 А Світло у те́мряві світить, і те́мрява не обгорну́ла його.
и свет во тме светится, и тма его не объят.
6 Був один чоловік, що від Бога був по́сланий, — йому йме́ння Іван.
Бысть человек послан от Бога, имя ему Иоанн:
7 Він прийшов на свідо́цтво, щоб засві́дчити про Світло, щоб повірили всі через нього.
Сей прииде во свидетелство, да свидетелствует о Свете, да вси веру имут ему.
8 Він тим Світлом не був, але сві́дчити мав він про Світло.
Не бе той свет, но да свидетелствует о Свете:
9 Світлом правдивим був Той, Хто просвічує кожну люди́ну, що прихо́дить на світ.
бе Свет истинный, Иже просвещает всякаго человека грядущаго в мир:
10 Воно в світі було, і світ через Нього повстав, але світ не пізнав Його.
в мире бе, и мир Тем бысть, и мир Его не позна:
11 До свого Воно прибуло́, — та свої відцура́лись Його.
во своя прииде, и свои Его не прияша.
12 А всім, що Його прийняли́, їм вла́ду дало́ дітьми́ Божими стати, тим, що вірять у Йме́ння Його,
Елицы же прияша Его, даде им область чадом Божиим быти, верующым во имя Его,
13 що не з крови, ані з пожадли́вости тіла, ані з пожадливости мужа, але народились від Бога.
иже не от крове, ни от похоти плотския, ни от похоти мужеския, но от Бога родишася.
14 І Слово сталося тілом, і перебува́ло між нами, повне благодаті та правди, і ми бачили славу Його, славу як Одноро́дженого від Отця.
И Слово плоть бысть и вселися в ны, и видехом славу Его, славу яко Единороднаго от Отца, исполнь благодати и истины.
15 Іван сві́дчить про Нього, і кликав, говорячи: „Це був Той, що про Нього казав я: Той, Хто прийде за мною, існував передо мною, бо був перше, ніж я“.
Иоанн свидетелствует о Нем и воззва глаголя: Сей бе, Егоже рех, Иже по мне Грядый, предо мною бысть, яко первее мене бе.
16 А з Його повноти́ ми оде́ржали всі, — а то благода́ть на благода́ть.
И от исполнения Его мы вси прияхом и благодать воз благодать:
17 Зако́н бо через Мойсея був да́ний, а благода́ть та правда з'явилися через Ісуса Христа.
яко закон Моисеом дан бысть, благодать (же) и истина Иисус Христом бысть.
18 Ніхто Бога ніко́ли не бачив, — Одноро́джений Син, що в лоні Отця, Той Сам виявив був.
Бога никтоже виде нигдеже: Единородный Сын, сый в лоне Отчи, Той исповеда.
19 А це ось свідо́цтво Іванове, як юдеї послали були з Єрусалиму священиків та Левитів, щоб спитали його: „Хто́ ти такий?“
И сие есть свидетелство Иоанново, егда послаша Жидове от Иерусалима иереев и левитов, да вопросят его: ты кто еси?
20 І він визнав, і не зрікся, а визнав: „Я — не Христос“.
И исповеда и не отвержеся: и исповеда, яко несмь аз Христос.
21 І запитали його: „А хто ж? Чи Ілля́?“І відказує: „Ні!“„Чи пророк?“І дав відповідь: „Ні!“
И вопросиша его: что убо? Илиа ли еси ты? И глагола: несмь. Пророк ли еси? И отвеща: ни.
22 Сказали ж йому: „Хто́ ж ти такий, щоб дати відповідь тим, хто послав нас? Що́ ти кажеш про себе самого?“
Реша же ему: кто еси? Да ответ дамы пославшым ны: что глаголеши о тебе самем?
23 Відказав: „Я голос того, хто кличе: В пустині рівняйте дорогу Господню“, як Іса́я пророк заповів“.
Рече: аз глас вопиющаго в пустыни: исправите путь Господень, якоже рече Исаиа пророк.
24 Посланці ж із фарисеїв були́.
И посланнии беху от фарисей:
25 І вони запитали його та сказали йому́: „Для чого ж ти христиш, коли ти не Христос, ні Ілля, ні пророк?“
и вопросиша его и реша ему: что убо крещаеши, аще ты неси Христос, ни Илиа, ни пророк?
26 Відповів їм Іван, промовляючи: „Я водою хрищу́, а між вами стоїть, що Його ви не знаєте.
Отвеща им Иоанн, глагола: аз крещаю водою: посреде же вас стоит, Егоже вы не весте:
27 Він Той, Хто за мною йде, Хто до мене був, Кому розв'яза́ти ремінця́ від узуття́ Його я негідний“.
Той есть Грядый по мне, Иже предо мною бысть, Емуже несмь аз достоин, да отрешу ремень сапогу Его.
28 Це в Віфа́нії ді́ялося, на тім боці Йорда́ну, де христив був Іван.
Сия в Вифаваре быша об он пол Иордана, идеже бе Иоанн крестя.
29 Наступного дня Іван бачить Ісуса, що до нього йде, та й каже: „Оце А́гнець Божий, що на Се́бе гріх світу бере!
Во утрий (же) виде Иоанн Иисуса грядуща к себе и глагола: се, Агнец Божий, вземляй грехи мира:
30 Це Той, що про Нього казав я: За мною йде Муж, що передо мною Він був, бо був перше, ніж я.
Сей есть, о Немже аз рех: по мне грядет Муж, Иже предо мною бысть, яко первее мене бе:
31 І не знав я Його́; та для того прийшов я, христивши водою, щоб Ізраїлеві Він з'явився“.
и аз не ведех Его: но да явится Израилеви, сего ради приидох аз водою крестя.
32 І сві́дчив Іван, промовляючи: „Бачив я Духа, що сходив, як голуб, із неба, та зоставався на Ньому.
И свидетелствова Иоанн, глаголя, яко видех Духа сходяща яко голубя с небесе, и пребысть на Нем:
33 І не знав я Його, але Той, Хто христити водою послав мене, мені оповів: „Над Ким Духа побачиш, що сходить і зостається на Ньому, — це Той, Хто христитиме Духом Святим“.
и аз не ведех Его: но Пославый мя крестити водою, Той мне рече: над Негоже узриши Духа сходяща и пребывающа на Нем, Той есть крестяй Духом Святым:
34 І я бачив, і засві́дчив, що Він — Божий Син!“
и аз видех и свидетелствовах, яко Сей есть Сын Божий.
35 Наступного дня стояв зно́ву Іван та двоє з учнів його.
Во утрий (же) паки стояше Иоанн, и от ученик его два.
36 І, поглянувши на Ісуса, що проходив, він сказав: „Ото А́гнець Божий!“
И узрев Иисуса грядуща, глагола: се, Агнец Божий.
37 І почули два у́чні, як він говорив, та й пішли за Ісусом.
И слышаста его оба ученика глаголющаго, и по Иисусе идоста.
38 А Ісус обернувся й побачив, що вони йшли за Ним, та й каже до них: „Чого́ ви шукаєте?“А вони відказали Йому: „Равві́ — перекладене це визначає: „Учителю“, — де Ти живеш?“
Обращься же Иисус и видев я по Себе идуща, глагола има: чесо ищета? Она же реста Ему: Равви, еже глаголется сказаемо учителю, где живеши?
39 Він говорить до них: „Ходіть і побачте!“Ті пішли та й побачили, де́ Він жив, і в Нього той день перебули́. Було ж коло години десятої.
(И) глагола има: приидита и видита. Приидоста и видеста, где живяше, и у Него пребыста день той. Бе же час яко десятый.
40 А один із тих двох, що чули від Івана та йшли вслід за Ним, був Андрій, брат Си́мона Петра.
Бе (же) Андрей, брат Симона Петра, един от обою слышавшею от Иоанна и по Нем шедшею.
41 Він знайшов перше Си́мона, брата свого, та й говорить до нього: „Знайшли ми Месі́ю, що визначає: Христос“.
Обрете сей прежде брата своего Симона и глагола ему: обретохом Мессию, еже есть сказаемо Христос.
42 І привів він його до Ісуса. На нього ж спогля́нувши, промовив Ісус: „Ти — Си́мон, син Йо́нин; будеш званий ти Ки́фа, що визначає: камінь“.
И приведе его ко Иисусови. Воззрев же нань Иисус рече: ты еси Симон сын Ионин: ты наречешися Кифа, еже сказается Петр.
43 Наступного дня захотів Він піти в Галілею. І знайшов Він Пилипа та й каже йому: „Іди за Мною!“
Во утрий (же) восхоте изыти в Галилею: и обрете Филиппа и глагола ему: гряди по Мне.
44 А Пилип із Віфсаїди похо́див, із міста Андрія й Петра.
Бе (же) Филипп от Вифсаиды, от града Андреова и Петрова.
45 Пилип Натанаї́ла знахо́дить та й каже йому: „Ми знайшли Того, що про Нього писав був Мойсей у Зако́ні й Пророки, — Ісуса, сина Йо́сипового, із Назаре́ту“.
Обрете Филипп Нафанаила и глагола ему: Егоже писа Моисей в законе и пророцы, обретохом Иисуса сына Иосифова, иже от Назарета.
46 І сказав йому Натанаї́л: „Та хіба ж може бути з Назаре́ту що добре?“Пилип йому каже: „Прийди та побач“.
И глагола ему Нафанаил: от Назарета может ли что добро быти? Глагола ему Филипп: прииди и виждь.
47 Ісус, угледівши Натанаїла, що до Нього Йде, говорить про нього: „Ото справді ізра́їльтянин, що немає в нім пі́дступу!“
Виде (же) Иисус Нафанаила грядуща к Себе и глагола о нем: се, воистинну Израилтянин, в немже льсти несть.
48 Говорить Йому Натанаїл: „Звідки знаєш мене?“Ісус відповів і до нього сказав: „Я бачив тебе ще давніш, ніж Пилип тебе кликав, як під фіґовим деревом був ти“.
Глагола Ему Нафанаил: како мя знаеши? Отвеща Иисус и рече ему: прежде даже не возгласи тебе Филипп, суща под смоковницею видех тя.
49 Відповів Йому Натанаїл: „Учителю, Ти — Син Божий, Ти — Цар Ізраїлі́в!“
Отвеща Нафанаил и глагола Ему: Равви, Ты еси Сын Божий, Ты еси Царь Израилев.
50 Ісус відповів і до нього сказав: „Через те віриш ти, що сказав Я тобі, що під фіґовим деревом бачив тебе? Більш від цього побачиш!“
Отвеща Иисус и рече ему: зане рех ти, яко видех тя под смоковницею, веруеши: болша сих узриши.
51 І Він каже йому: „Поправді, поправді кажу́ вам: Відтепе́р ви побачите небо відкрите та анголів Божих, що на Лю́дського Сина підіймаються та спускаються“.
И глагола ему: аминь, аминь глаголю вам, отселе узрите небо отверсто и Ангелы Божия восходящыя и нисходящыя над Сына Человеческаго.
