Від Івана 7
1 Після цього Ісус ходив по Галілеї, не хотів бо ходи́ти по Юдеї, бо юдеї шукали наго́ди, щоб убити Його.
І ходив Ісус після сього по Галилеї; не хотів бо по Юдеї ходити, що шукали Його Жиди вбити.
2 А надхо́дило свято юдейське — Ку́чки.
Було ж близько Жидівське сьвято кучок.
3 І сказали до Нього брати Його: „Піди звідси, і йди до Юдеї, щоб і учні Твої побачили вчинки Твої, що Ти робиш.
Казали ж до Него брати Його: Зійди звідсїля, та й іди в Юдею, щоб і ученики Твої виділи діла Твої, що робиш.
4 Тайкома́ бо не робить нічо́го ніхто, але сам прагне бути відо́мий. Коли Ти таке чиниш, то з'яви́ Себе світові“.
Ніхто бо тайно нїчого не робить, шукаючи сам знаним бути. Коли таке робиш, то покажи себе сьвітові.
5 Бо не вірували в Нього навіть брати Його!
Бо й брати Його не вірували в Него.
6 А Ісус промовляє до них: „Не настав ще Мій час, але за́вжди готовий час ваш.
Рече тодї їм Ісус: Пора моя ще не прийшла; ваша ж пора всякого часу готова.
7 Вас нена́видіти світ не може, а Мене він нена́видить, бо Я сві́дчу про нього, що діла́ його злі.
Не може сьвіт ненавидіти вас, мене ж ненавидить; бо я сьвідкую про него, що діла його лихі.
8 Ідіть на це свято, Я ж іще не піду́ на це свято, бо не ви́повнився ще Мій час“.
Ви йдїть на се сьвято; я ще не пійду на те сьвято, бо пора моя ще не сповнилась.
9 Це сказавши до них, Він зоставсь у Галілеї.
Се сказавши їм, зіставсь у Галилеї.
10 Коли ж вийшли на свято брати Його, тоді й Сам Він пішов, — не відкрито, але́ ніби по́тай.
Як же пійшли брати Його, тодї й Він пійшов на сьвято, не явно, а якби потай.
11 А юдеї за свята шукали Його та питали: „Де Він?“
Жиди ж шукали Його в сьвято, й казали: Де Він?
12 І поголо́ска велика про Нього в наро́ді була. Одні говорили: „Він добрий“, а інші казали: „Ні, — Він зводить з дороги наро́д“.
І було багато говірки про Него в народі: инші казали, що Він добрий; инші ж казали: Ні, а зводить народ.
13 Та відкрито про Нього ніхто не казав, — бо боялись юдеїв.
Та ніхто явно не говорив про Него задля страху перед Жидами.
14 У половині вже свята Ісус у храм увійшов і навчав.
Як же було в половинї сьвята, ввійшов Ісус у церкву, та й навчав.
15 І дивувались юдеї й казали: „Як Він знає Писа́ння, не вчившись?“
І дивувались Жиди, кажучи: Як Він писання знає, не вчившись?
16 Відповів їм Ісус і сказав: „Наука Моя — не Моя, а Того, Хто послав Мене.
Озвав ся до них Ісус і рече: Моя наука не єсть моя, а Пославшого мене.
17 Коли хоче хто волю чинити Його, той довідається про науку, чи від Бога вона, чи від Себе Самого кажу́ Я.
Коли хто хоче волю Його чинити, знати ме про науку, чи від Бога вона, чи я від себе глаголи.
18 Хто говорить від себе самого, той власної слави шукає, а Хто слави шукає Того, Хто послав Його, Той правдивий, — і в Ньому неправедности нема.
Хто від себе говорить, слави своєї шукає; хто ж шукає слави Пославшого Його, Той правдивий, і неправди нема в Йому.
19 Чи ж Зако́на вам дав не Мойсей? Та ніхто з вас Зако́на того не виконує. На́що хочете вбити Мене?“
Хиба не Мойсей дав вам закон? а ніхто з вас не чинить закону. Чого шукаєте мене вбити?
20 Наро́д відповів: „Чи Ти де́мона маєш? Хто Тебе хоче вбити?“
Озвавсь народ і каже: Біса маєш; хто шукає вбити Тебе?
21 Ісус відповів і сказав їм: „Одне ді́ло зробив Я, — і всі ви дивуєтесь.
Відказав Ісус і рече їм: Одно діло зробив я, і всі дивуєтесь.
22 Через це Мойсей дав обрі́зання вам, — не тому́, що воно від Мойсея, але від отців, — та ви й у суботу обрізуєте чоловіка.
Мойсей дав вам обрізаннє (не, що від Мойсея воно, а від батьків); то й у суботу обрізуєте чоловіка.
23 Коли ж чоловік у суботу приймає обрі́зання, щоб Зако́ну Мойсеєвого не порушити, чого ж ре́мствуєте ви на Мене, що Я всю люди́ну в суботу вздоро́вив?
Коли обрізаннє приймає чоловік у суботу, щоб не був зламаний закон Мойсеїв, чого на мене ремствуєте, що всього чоловіка уздоровив у суботу?
24 Не судіть за обличчям, але суд справедливий чиніть!“
Не судіть по виду, а праведний суд судїть.
25 Дехто ж з єрусали́млян казали: „Хіба́ це не Той, що Його шукають убити?
Казали тодї деякі з Єрусалимців: Чи не се Той, що шукають убити Його?
26 Бо говорить відкрито ось Він, — і нічого не кажуть Йому. Чи то справді дізналися старші, що Він дійсно Христос?
ось явно говорить, і нїчого Йому не кажуть. Чи справді не взнали князі, що Він справді Христос?
27 Та ми знаєм Цього, звідки Він. Про Христа ж, коли при́йде, ніхто знати не бу́де, звідки Він“.
Тільки ж ми Його знаємо, звідкіля Він; Христос же, як прийде, ніхто не знати ме, звідкіля Він.
28 І скликнув у храмі Ісус, навчаючи й кажучи: „І Мене знаєте ви, і знаєте, звідки Я. А Я не прийшов Сам від Себе; правдивий же Той, Хто послав Мене, що Його ви не знаєте.
Покликне тодї в церкві Ісус, навчаючи й глаголючи: І мене знаєте, й знаєте, звідкіля я! а від себе не прийшов я, єсть же правдивий Пославший мене, котрого ви не знаєте.
29 Я знаю Його, — Я бо від Нього, і послав Мене Він!“
Я ж знаю Його, бо я від Него; й Той мене післав.
30 Тож шукали вони, щоб схопи́ти Його, та ніхто не наклав рук на Нього, — бо то ще не настала година Його́.
Шукали тодї, щоб схопити Його, та ніхто не зняв на Него руки, бо ще не прийшла година Його.
31 А багато з наро́ду в Нього ввірували та казали: „Коли при́йде Христос, чи ж Він чу́да чинитиме більші, як чинить Оцей?“
Многі ж з народу увірували в Него, й казали: Що, як прийде Христос, чи більші сих ознак робити ме, які Сей зробив?
32 Фарисеї прочули такі поголо́ски про Нього в наро́ді. Тоді первосвященики та фарисеї послали свою́ службу, щоб схопи́ти Його.
Почули Фарисеї, що народ поговорював таке про Него, й післали Фарисеї та архиєреї слуги, щоб схопили Його.
33 Ісус же сказав: „Ще недовго побу́ду Я з вами, та й до Того піду́, Хто послав Мене.
Рече їм тодї Ісус: Ще малий час я з вами, й пійду до Пославшого мене.
34 Ви бу́дете шукати Мене, — і не зна́йдете; а туди, де Я є, ви прибути не можете“.
Шукати мете мене, та й не знайдете; й де я, ви не зможете прийти.
35 Тоді говорили юдеї між собою: „Куди це Він хоче йти, що не зна́йдемо Його? Чи не хоче йти до виселе́нців між греки, та й греків навчати?
Казали тодї Жиди між собою: Куди Він хоче йти, що ми не знайдемо Його? Чи не між розсипаних Геленян хоче йти та навчати Геленян?
36 Що за слово, яке Він сказав: „Ви бу́дете шукати Мене, — і не знайдете; а туди, де Я є, ви прибути не можете?“
Що се за слово, що каже: Шукати мете мене, та й не знайдете? і: Де я, ви не можете прийти?
37 А останнього великого дня свята Ісус стояв і кликав, говорячи: „Коли прагне хто з вас — нехай при́йде до Мене та й п'є!
В останній же великий день сьвята став Ісус, та й покликнув, глаголючи: Коли хто жаждує, нехай прийде до мене, та й пє.
38 Хто вірує в Мене, як каже Писа́ння, то ріки живої води потечуть із утро́би його́“.
Хто вірує в мене, як рече писаннє, ріки води живої з черева його потечуть.
39 Це ж сказав Він про Духа, що мали прийняти Його, хто ввірував у Нього. Не було́ бо ще Духа на них, — не був бо Ісус ще просла́влений.
Се ж глаголав про Духа, що мають прийняти віруючі в Него; ще бо не був (на них) Дух сьвятий, бо Ісус ще не прославив ся.
40 А багато з наро́ду, почувши слова́ ті, казали: „Він справді пророк!“
Многі ж з народу, почувши се слово, сказали: Се справді пророк,
41 Інші казали: „Він Христос“. А ще інші казали: „Хіба при́йде Христос із Галілеї?
инші казали: Чи з Галилеї ж Христу приходити?
42 Чи ж не каже Писа́ння, що Христос при́йде з роду Давидового, і з села Вифлеє́му, звідкіля́ був Давид?“
Чи не глаголе ж писаннє, що з насіння Давидового й з Витлеєма села, де був Давид, Христос прийде?
43 Так повстала незгода в наро́ді з-за Нього.
Тодї повстало роздїленнє в народі через Него.
44 А де́котрі з них мали замір схопи́ти Його́, — та ніхто не поклав рук на Нього.
Деякі ж з них хотіли схопити Його; тільки ж ніхто не зняв на Него рук.
45 І вернулася слу́жба до первосвящеників та фарисеїв, а ті їх запитали: „Чому не привели́ ви Його?“
Прийшли тодї слуги до архиєреїв та Фарисеїв, і казали їм вони: Чом не привели Його?
46 Відказала та слу́жба: „Чоловік ще ніко́ли так не промовляв, як Оцей Чоловік“.
Відказали слуги: Ніколи так не говорив чоловік, як Сей чоловік.
47 А їм відповіли́ фарисеї: „Чи й вас із дороги не зве́дено?
Відказали тодї їм Фарисеї: Чи й вас не зведено?
48 Хіба́ хто з старши́х або з фарисеїв увірував у Нього?
Хиба хто з князїв увірував у Него, або з Фарисеїв?
49 Та прокля́тий народ, що не знає Зако́ну!“
А сей народ, що не знає закону, проклятий.
50 Говорить до них Никоди́м, що приходив до Ньо́го вночі, і що був один із них:
Каже Никодим до них, котрий приходив у ночі до Него, бувши один з них:
51 „Хіба судить Зако́н наш люди́ну, як перше її не вислухає, і не дізнається, що́ вона робить?“
Чи закон наш судить чоловіка, коли не вислухає його перше й не знає, що робить?
52 Йому відповіли та сказали вони: „Чи й ти не з Галілеї? Досліди та побач, що не при́йде Пророк із Галілеї“.
Озвались вони й казали йому: Чи й ти з Галилеї єси? Пошукай і подивись, що пророк з Галилеї не встає.
53 І до дому свого́ пішов кожен.
пійшов кожен до дому свого.
