Від Івана 6
1 Після того Ісус перейшов на той бік Галілейського чи Тіверія́дського моря.
After these things, Jesus went to the other side of the sea of Galilee or of Tiberias.
2 А за Ним ішла бе́зліч народу, бо бачили чу́да Його, що чинив над недужими.
And great multitudes went after him; because they had seen the signs which he wrought upon the sick.
3 Ісус же на го́ру зійшов, і сидів там зо Своїми учнями.
And Jesus ascended a mountain, and there he seated himself with his disciples.
4 Наближа́лася ж Пасха, свято юдейське.
And the feast of the Jewish passover was near.
5 А Ісус, звівши очі Свої та побачивши, яка бе́зліч наро́ду до Нього йде, говорить Пилипові: „Де́ ми купимо хліба, щоб вони поживи́лись?“
And Jesus raised his eyes, and saw a great multitude coming towards him; and he said to Philip: Whence shall we buy bread, that these may eat?
6 Він же це говорив, його випробо́вуючи, бо знав Сам, що́ Він має робити.
And this he said, to try him; for he knew what he was about to do.
7 Пилип Йому відповідь дав: „І за двісті дина́ріїв їм хліба не стане, щоб кожен із них бодай тро́хи дістав“.
Philip said to him: Two hundred denarii in bread would not suffice them, that each might take but a little.
8 Говорить до Нього Андрій, один з учнів Його, брат Си́мона Петра:
One of his disciples, Andrew, the brother of Simon Cephas, said to him:
9 „Є тут хлопчи́на один, що має п'ять я́чних хлібів та дві риби, але що́ то на бе́зліч таку!“
There is a lad here, who hath with him five cakes of barley, and two fishes; but what are these for all those people?
10 А Ісус відказав: „Скажіть лю́дям сідати!“А була на тім місці велика трава. І засіло чоловіка числом із п'ять тисяч.
Jesus said to them: Make all the people recline. Now there was much grass in that place: and the people reclined, in number five thousand.
11 А Ісус узяв хліби́, і, подяку вчинивши, роздав тим, хто сидів. Так само і з риб, скільки хотіли вони.
And Jesus took the bread, and blessed, and distributed to them that reclined. And so also, with the fish; as much as they desired.
12 І, як наїлись вони, Він говорить до учнів Своїх: „Позбирайте куски позоста́лі, щоб ніщо не загинуло“.
And when they were satisfied, he said to his disciples: Gather up the fragments which remain, that nothing be lost.
13 І зібрали вони. І дванадцять повних кошів наклали кусків, що лишились їдця́м із п'яти я́чних хлібів.
And they collected and filled twelve baskets, with fragments of what remained to them that had eaten of the five barley cakes.
14 А люди, що бачили чудо, яке Ісус учинив, гомоніли: „Це Той справді Пророк, що повинен прибути на світ!“
And those people, when they saw the sign which Jesus had wrought, said: Certainly, this is that prophet who was to come into the world.
15 Спостерігши ж Ісус, що вони мають за́мір прийти та забрати Його, щоб настанови́ти царем, знов на го́ру пішов Сам один.
And Jesus knew, that they were about to come and take him by force, and make him king: and he retired into a mountain alone.
16 А як вечір настав, то зійшли Його учні над море.
And when it was evening, his disciples went down to the sea,
17 І, ввійшовши до чо́вна, на другий бік моря вони попливли́, до Капернау́му. І те́мрява вже наступила була́, а Ісус ще до них не прихо́див.
and sat in a ship, and were going over to Capernaum. And darkness came on, and Jesus had not come to them.
18 Від великого ж вітру, що віяв, хвилюва́лося море.
And the sea was boisterous against them, for a violent wind was blowing.
19 Як вони ж пропливли́ стадій із двадцять п'ять або з тридцять, то Ісуса побачили, що йде Він по морю, і до чо́вна зближається, — і їх страх обгорну́в.
And they had gone about five and twenty or thirty furlongs, when they saw Jesus walking upon the sea: and as he drew near to the ship, they were afraid.
20 Він же каже до них: „Це Я, — не лякайтесь!“
But Jesus said to them: It is I; be not afraid.
21 І хотіли вони взяти до чо́вна Його; та чо́вен зараз пристав до землі, до якої пливли́.
And they were glad to receive him into the ship. And, directly, the ship was at the land to which they were going.
22 А наступного дня той наро́д, що на тім боці моря стояв, побачив, що там іншого чо́вна, крім одно́го того́, що до нього ввійшли були учні Його, не було́, і що до чо́вна не вхо́див Ісус із Своїми учнями, але відпливли́ самі учні.
And the next day, the multitude, who had remained on the other side of the sea, saw that there was no other ship there, except that in which the disciples embarked, and that Jesus did not embark in that ship with his disciples;
23 А тим ча́сом із Тіверія́ди припливли́ човни́ інші близько до місця того, де вони їли хліб, як Господь учинив був подяку.
yet that other ships had come from Tiberias, near to the place where they ate the bread when Jesus blessed it.
24 Отож, як побачили люди, що Ісуса та учнів Його там нема, то в човни́ посідали самі й прибули́ до Капернауму, — і шукали Ісуса.
And when the multitude saw, that Jesus was not there, nor his disciples; they embarked in ships, and came to Capernaum, and sought for Jesus.
25 І, на тім боці моря знайшовши Його, сказали Йому: „Коли Ти прибув сюди, Учителю?“
And when they found him on the other side of the sea, they said to him: Our Rabbi, when camest thou hither?
26 Відповів їм Ісус і сказав: „Поправді, поправці кажу́ вам: Мене не тому ви шукаєте, що бачили чуда, а що їли з хлібів і наси́тились.
Jesus replied and said to them: Verily, verily, I say to you, Ye seek me, not because ye saw the signs, but because ye ate the bread and were satisfied.
27 Пильнуйте не про пожи́ву, що гине, але про поживу, що зостається на вічне життя, яку дасть вам Син Лю́дський, бо запечатав Його Бог Отець“. (aiōnios g166)
Labor not for the food that perisheth, but for the food that abideth unto life eternal, which the Son of man will give to you; for him hath God the Father sealed. (aiōnios g166)
28 Сказали ж до Нього вони: „Що́ ми маємо почати, щоб роби́ти діла Божі?“
They said to him: What shall we do, in order to work the works of God?
29 Ісус відповів і сказав їм: „Оце діло Боже, — щоб у Того ви вірували, Кого Він послав“.
Jesus replied and said to them: This is the work of God, that ye believe on him whom he hath sent.
30 А вони відказали Йому: „Яке ж знаме́но Ти чиниш, щоб побачили ми й поняли́ Тобі віри? Що Ти робиш?“
They say to him: What sign doest thou, that we may see and believe in thee? What workest thou?
31 Наші отці́ їли ма́нну в пустині, як написано: „Хліб із неба їм дав на поживу“.
Our fathers ate the manna, in the wilderness; as it is written, He gave them bread from heaven to eat.
32 А Ісус їм сказав: „Поправді, поправді кажу́ вам: Не Мойсей хліб із неба вам дав, — Мій Отець дає вам хліб правдивий із неба.
Jesus said to them: Verily, verily, I say to you, Moses gave you not the bread from heaven; but my Father giveth you the real bread from heaven.
33 Бо хліб Божий є Той, Хто сходить із неба й дає життя світові“.
For the bread of God is, he that came down from heaven, and giveth life to the world.
34 А вони відказали до Нього: „Давай, Господи, хліба такого нам за́вжди!“
They say to him: Our Lord, give us at all times this bread.
35 Ісус же сказав їм: „Я — хліб життя. Хто до Мене прихо́дить, — не голодува́тиме він, а хто вірує в Мене, — ніко́ли не пра́гнутиме.
Jesus said to them: I am the bread of life: he that cometh to me, shall not hunger; and he that believeth on me, shall not thirst, for ever.
36 Але Я вам сказав, що Мене хоч ви й бачили, та не віруєте.
But I said to you, That ye have seen me, and do not believe.
37 Усе при́йде до Мене, що Отець дає Мені, а того, хто до Мене приходить, Я не вижену геть.
All that my Father gave me, will come to me: and him, that cometh to me, I will not cast out.
38 Бо Я з неба зійшов не на те, щоб волю чинити Свою, але волю Того, Хто послав Мене.
For I came down from heaven, not to do my own pleasure, but the pleasure of him that sent me.
39 Оце ж воля Того, Хто послав Мене, — щоб з усього, що дав Мені Він, Я нічого не стратив, але воскреси́в те останнього дня.
And this is the pleasure of him that sent me, that whatever he hath given me, I should lose nothing of it, but should raise it up at the last day.
40 Оце ж воля Мого Отця, — щоб усякий, хто Сина бачить та вірує в Нього, мав вічне життя, — і того воскрешу́ Я останнього дня“. (aiōnios g166)
For this is the pleasure of my Father, that every one who seeth the Son, and believeth on him, should have life eternal; and I will raise him up at the last day. (aiōnios g166)
41 Тоді стали юдеї ре́мствувати на Нього, що сказав: „Я той хліб, що з неба зійшов“.
Then the Jews murmured at him, because he said: I am the bread, who have descended from heaven.
42 І казали вони: „Хіба Він не Ісус, син Йо́сипів, що ми знаємо батька та матір Його? Як же Він каже: Я з неба зійшов?“
And they said: Is not this Jesus the son of Joseph, whose father and mother we know? And how doth he say: I came down from heaven?
43 А Ісус відповів і промовив до них: „Не ремствуйте ви між собою!
Jesus replied and said to them: Murmur not, one with another.
44 Ніхто бо не може до Мене прийти, як Отець, що послав Мене, не притягне його, — і того воскрешу́ Я останнього дня.
No man can come to me, unless the Father who sent me, shall draw him; and I will raise him up at the last day.
45 У Пророків написано: „І всі бу́дуть від Бога навче́ні.“Кожен, хто від Бога почув і навчився, приходить до Мене.
For it is written, in the prophet: And they shall all be taught of God. Whoever, therefore, heareth from the Father, and learneth from him, cometh to me.
46 Це не значить, щоб хтось Отця бачив, — тільки Той Отця бачив, Хто походить від Бога.
Not that any one hath seen the Father, except him who hath come from God; he it is, hath seen the Father.
Verily, verily, I say to you: That, to him who believeth in me, there is life eternal. (aiōnios g166)
48 Я — хліб життя!
I am the bread of life.
49 Отці ваші в пустині їли манну, — і померли.
Your fathers ate the manna, in the wilderness, and they died.
50 То є хліб, Який сходить із неба, — щоб не вмер, хто Його споживає.
But this is the bread which cometh from heaven, that a man may eat of it, and not die.
51 Я — хліб живий, що з неба зійшов: коли хто споживатиме хліб цей, той повік буде жити. А хліб, що дам Я, то є тіло Моє, яке Я за життя світу дам“. (aiōn g165)
I am the bread of life, who have come down from heaven: and if a man shall eat of this bread, he will live for ever. And the bread which I shall give, is my body, which I give for the life of the world. (aiōn g165)
52 Тоді між собою змагатися стали юдеї, говорячи: „Як же Він може дати нам тіла спожити?“
Then the Jews contended one with another, and said: How can he give us his body to eat?
53 І сказав їм Ісус: „Поправді, поправді кажу вам: Якщо ви споживати не будете тіла Сина Лю́дського й пити не будете крови Його, то в собі ви не будете мати життя.
And Jesus said to them: Verily, verily, I say to you, That, unless ye eat the body of the Son of man, and drink his blood, ye have no life within you.
54 Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той має вічне життя, — і того воскрешу́ Я останнього дня. (aiōnios g166)
But he that eateth of my body, and drinketh of my blood, to him is life eternal; and I will raise him up at the last day (aiōnios g166)
55 Бо тіло Моє — то правдиво пожива, Моя ж кров — то правдиво пиття.
For my body truly is food, and my blood truly is drink.
56 Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той в Мені перебува́є, а Я в ньому.
He that eateth my body, and drinketh my blood, abideth in me, and I in him
57 Як Живий Отець послав Мене, і живу Я Отцем, так і той, хто Мене споживає, і він житиме Мною.
As the living Father hath sent me, and I live because of the Father; so he that shall eat me, he also will live because of me.
58 То є хліб, що з неба зійшов. Не як ваші отці їли ма́нну й померли, — хто цей хліб споживає, той жити буде пові́к!“ (aiōn g165)
This is the bread that came down from heaven: not as your fathers ate the manna, and died; whoever shall eat of this bead, will live for ever. (aiōn g165)
59 Оце Він говорив, коли в Капернаумі навчав у синагозі.
These things he uttered in the synagogue, while teaching at Capernaum.
60 А багато-хто з учнів Його, як почули оце, гомоніли: „Жорстока це мова! Хто́ слухати може її?“
And many of his disciples who heard him, said: This is a hard speech, who can hear it.
61 А Ісус, Сам у Собі знавши це, що учні Його на те ре́мствують, промовив до них: „Чи оце вас споку́шує?
And Jesus knew in himself, that his disciples murmured at this; and he said to them, Doth this stumble you?
62 А що ж, як побачите Лю́дського Сина, що сходить туди, де перше Він був?
If then, ye were to see the Son of man ascend, to where he was from the beginning!
63 То Дух, що ожи́влює, тіло ж не помагає нічого. Слова́, що їх Я говорив вам, то дух і життя.
It is the Spirit that vivifieth; the body profiteth nothing. The words which I have used with you, they are spirit, and they are life.
64 Але є дехто з вас, хто не вірує“. Бо Ісус знав споча́тку, хто ті, хто не вірує, і хто видасть Його.
But there are some of you, that believe not. For Jesus knew, from the beginning, who they were that believed not, and who it was that would betray him.
65 І сказав Він: „Я тому́ й говорив вам, що до Мене прибути не може ніхто, як не буде йому від Отця да́не те “.
And he said to them: For this reason, I said to you, That no one can come to me, unless it be given to him by my Father.
66 Із того ча́су відпали багато-хто з учнів Його, і не ходили вже з Ним.
On account of this speech, many of his disciples turned back, and walked not with him.
67 І сказав Ісус Дванадцятьо́м: „Чи не хочете й ви́ відійти?“
And Jesus said to the twelve: Are ye also disposed to go away?
68 Відповів Йому Си́мон Петро: „До ко́го ми пі́демо, Господи? Ти маєш слова́ життя вічного. (aiōnios g166)
Simon Cephas replied, and said: My Lord, to whom shall we go? The words of life eternal are with thee. (aiōnios g166)
69 Ми ж увірували та пізнали, що Ти — Христос, Син Бога Живого!“
And we believe, and know, that thou art the Messiah, the Son of the living God.
70 Відповів їм Ісус: „Чи не Дванадцятьо́х Я вас вибрав? Та один із вас дия́вол“.
Jesus said to them: Have not I chosen you twelve? Yet one of you is a devil.
71 Це сказав Він про Юду, сина Си́монового, Іскаріо́та. Бо цей мав Його видати, хоч він був один із Дванадцятьо́х.
This he spoke of Judas Iscariot, the son of Simon; for he was afterwards to betray him, being one of the twelve.
