Від Івана 20
1 А дня першого в тижні, рано вранці, як ще темно було́, прийшла Марія Магдали́на до гро́бу, та й бачить, що камінь від гро́бу відва́лений.
Ⱨǝptining birinqi küni tang sǝⱨǝr, Magdalliⱪ Mǝryǝm ⱪǝbrigǝ bardi wǝ ⱪǝbrining aƣzidiki taxning eliwetilgǝnlikini kɵrdi.
2 Тож біжить вона та й прибуває до Си́мона Петра, та до другого учня, що Ісус його любив, та й каже до них: „Взяли́ Господа з гро́бу, і ми не знаємо, де́ покла́ли Його!“
Xunga u yügürginiqǝ kelip Simon Petrus wǝ Əysa sɵygǝn ⱨeliⱪi muhlisning yeniƣa kelip, ularƣa: — Ular Rǝbni ⱪǝbridin yɵtkiwetiptu, uni ⱪǝyǝrgǝ ⱪoyƣinini bilmiduⱪ! — dedi.
3 Тоді вийшов Петро й другий учень, і до гро́бу пішли.
Petrus bilǝn ⱨeliⱪi muhlis taxⱪiriƣa qiⱪip, ⱪǝbrigǝ ⱪarap yol aldi.
4 Вони ж бігли оби́два укупі, але другий той учень попе́реду біг, хутчіш від Петра, і перший до гробу прибув.
Ikkiylǝn tǝng yügürüp mangdi, lekin ⱨeliⱪi muhlis Petrustin tez yügürüp, ⱪǝbrigǝ birinqi bolup yetip bardi.
5 І, нахили́вшися, бачить — лежить полотно... Але він не ввійшов.
U engixip iqigǝ ⱪarap, kanap kepǝnlǝrning u yǝrdǝ yeyiⱪliⱪ turƣanliⱪini kɵrdi, lekin iqkirigǝ kirmidi.
6 Прибува́є і Си́мон Петро, що слідко́м за ним біг, і входить до гробу, і полотно оглядає, що лежало,
Uningƣa ǝgixip kǝlgǝn Simon Petrus yetip kelip, ⱪǝbrigǝ kirdi wǝ u yǝrdǝ yeyiⱪliⱪ turƣan kanap kepǝnlǝrni,
7 і хустка, що була на Його голові, лежить не з плащани́цею, але о́сторонь, зго́рнена, в іншому місці.
xundaⱪla Əysaning bexiƣa oralƣan yaƣliⱪnimu kɵrdi. Yaƣliⱪ kepǝnlǝr bilǝn bir yǝrdǝ ǝmǝs, bǝlki ayrim yǝrdǝ yɵgǝklik turatti.
8 Тоді ж увійшов й інший учень, що перший до гробу прибув, і побачив, — і ввірував.
Andin ⱪǝbrigǝ awwal kǝlgǝn ⱨeliⱪi muhlismu ⱪǝbrigǝ kirip, ǝⱨwalni kɵrüp ixǝndi
9 Бо ще не розуміли з Писа́ння вони, що Він має воскре́снути з мертвих.
(qünki ular uning ɵlümdin ⱪayta tirilixining muⱪǝrrǝrliki ⱨǝⱪⱪidǝ muⱪǝddǝs yazmilardiki bexarǝtni tehiqǝ qüxǝnmǝytti).
10 І учні верну́лися знову до се́бе.
Xuning bilǝn ikkiylǝn ɵz turalƣuliriƣa ⱪaytixti.
11 А Марія стояла при гро́бі назо́вні та й плакала. Плачучи́, нахилилась до гробу.
Əmma Mǝryǝm bolsa ⱪǝbrining sirtida turup yiƣlawatatti. U yiƣlap turup ⱪǝbrining iqigǝ engixip ⱪariwidi,
12 І бачить два Анголи́, що в білім сиділи, — один у голова́х, а другий у ніг, де лежало Ісусове тіло.
mana aⱪ kiyim kiygǝn ikki pǝrixtǝ turatti; ularning biri Əysaning jǝsiti ⱪoyulƣan yǝrning bax tǝripidǝ, yǝnǝ biri ayaƣ tǝripidǝ olturatti.
13 І говорять до неї вони: „Чого плачеш ти, жінко?“Та відказує їм: „Узяли́ мого Господа, і я не знаю, де Його покла́ли.
Ular Mǝryǝmdin: — Hanim, nemixⱪa yiƣlaysǝn? — dǝp soridi. — Rǝbbimni elip ketiptu, uni nǝgǝ ⱪoyƣanliⱪini bilǝlmǝywatimǝn, — dedi u ularƣa.
14 І, сказавши оце, оберну́лась назад, і бачить Ісуса, що стояв, та вона не пізнала, що то Ісус.
U xu sɵzlǝrni ⱪilipla, kǝynigǝ buruluwidi, Əysaning xu yǝrdǝ turƣanliⱪini kɵrdi. Lekin u uning Əysa ikǝnlikini bilmidi.
15 Промовляє до неї Ісус: „Чого плачеш ти, жінко? Кого ти шукаєш?“Вона ж, думаючи, що то садівни́к, говорить до Нього: „Якщо, пане, узяв ти Його, то скажи мені, де́ покла́в ти Його, — і Його я візьму́!“
Əysa uningdin — Hanim, nemixⱪa yiƣlaysǝn, kimni izdǝysǝn? — dǝp soridi. Mǝryǝm uni baƣwǝn xu, dǝp oylap: — Tǝⱪsir, ǝgǝr uni siz xu yǝrdin yɵtkiwǝtkǝn bolsingiz, ⱪǝyǝrgǝ ⱪoyƣanliⱪingizni eytip bǝrgǝysiz. Mǝn uni elip ketimǝn, — dedi.
16 Ісус мовить до неї: „Маріє!“А вона обернулася та по-єврейському каже Йому: „Раббуні́!“цебто: „Учителю мій!“
Mǝryǝm! — dedi Əysa uningƣa. Mǝryǝm burulupla, ibraniy tilida: — Rabboni! — dedi (bu sɵz «ustaz» degǝn mǝnidǝ).
17 Говорить до неї Ісус: „Не торкайся до Мене, бо Я ще не зійшов до Отця. Але йди до братів Моїх та їм розпові́ж: Я йду до Свого Отця й Отця вашого, і до Бога Мого й Бога вашого!“
Əysa uningƣa: — Manga esilmiƣin! Qünki mǝn tehi atamning yeniƣa qiⱪmidim. Berip ⱪerindaxlirimƣa: Meni «Silǝrningmu Atanglarning, yǝni mening Atamning, silǝrning Hudayinglarning, yǝni mening Hudayimning yeniƣa qiⱪimǝn!» dǝydu, — dǝp yǝtküzgin, dedi.
18 Іде Марія Магдалина, та й учням звіща́є, що бачила Господа, і Він це їй сказав.
Xuning bilǝn Magdalliⱪ Mǝryǝm muhlislarning yeniƣa berip, ularƣa: «Rǝbni kɵrdüm!» dedi wǝ xundaⱪla Əysa ɵzigǝ eytⱪan u sɵzlǝrni ularƣa yǝtküzdi.
19 Того ж дня — дня першого в тижні, — коли вечір настав, а двері, де учні зібрались були́, були за́мкнені, — бо боялись юдеїв, — з'явився Ісус, і став посере́дині, та й промовляє до них: „Мир вам!“
Xu küni kǝqtǝ, yǝni ⱨǝptining birinqi küni kǝqtǝ, Yǝⱨudiylardin ⱪorⱪⱪanliⱪi üqün muhlislar yiƣilƣan ɵydǝ ixiklirini ⱨim taⱪiwalƣanidi; xu waⱪitta, Əysa kelip ularning otturisida [kɵrünüp], ɵrǝ turƣan ⱨalda ularƣa: — Silǝrgǝ aman-hatirjǝmlik bolƣay! — dedi.
20 І, сказавши оце, показав Він їм ру́ки та бо́ка. А учні зраділи, побачивши Господа.
Buni dǝp, ⱪollirini wǝ biⱪinini ularƣa kɵrsǝtti. Xuning bilǝn muhlislar Rǝbni kɵrginidin xadlandi.
21 Тоді зно́ву сказав їм Ісус: „Мир вам! Як Отець послав Мене, і Я вас посилаю!“
Xunga Əysa ularƣa yǝnǝ: — Silǝrgǝ aman-hatirjǝmlik bolƣay! Ata meni ǝwǝtkinidǝk, mǝnmu silǝrni ǝwǝtimǝn, — dedi.
22 Сказавши оце, Він дихну́в, і говорить до них: „Прийміть Духа Святого!
Bu sɵzni eytⱪandin keyin, u ularning üstigǝ bir püwlǝp: — Muⱪǝddǝs Roⱨni ⱪobul ⱪilinglar.
23 Кому гріхи про́стите, — про́стяться їм, а кому затри́маєте, — то затри́маються!“
Kimning gunaⱨlirini kǝqürsǝnglar, uning gunaⱨi kǝqürüm ⱪilinidu; kimning gunaⱨlirini tutuwalsanglar, xuning gunaⱨi tutuwelinidu! — dedi.
24 А Хома́, один з Дванадцятьох, званий Близню́к, із ними не був, як прихо́див Ісус.
Əmma on ikkiylǝnning biri, yǝni «ⱪoxkezǝk» dǝp atalƣan Tomas Əysa kǝlgǝndǝ ularning yenida ǝmǝs idi.
25 Інші ж учні сказали йому: „Ми бачили Господа!“А він відказав їм: „Коли на руках Його зна́ку відцвя́шного я не побачу, і пальця свого́ не вкладу́ до відцвя́шної рани, і своєї руки не вкладу́ до боку Його, — не ввірую!“
Xunga baxⱪa muhlislar uningƣa: — Biz Rǝbni kɵrduⱪ! — deyixti. Lekin Tomas ularƣa: — Uning ⱪollirida mihlarning izini kɵrmigüqǝ, mihlarning iziƣa ɵz barmiⱪimni wǝ biⱪiniƣa ɵz ⱪolumni tiⱪip baⱪmiƣuqǝ, ⱨǝrgiz ixǝnmǝymǝn, — dedi.
26 За вісім же день знов удома були Його учні, а з ними й Хома́. І, як за́мкнені двері були́, прийшов Ісус, і став посере́дині та й проказав: „Мир вам!“
Sǝkkiz kündin keyin, muhlislar yǝnǝ xu ɵy iqidǝ jǝm bolƣanda, Tomasmu ular bilǝn billǝ idi. Ixiklǝr taⱪaⱪliⱪ tursimu, Əysa kelip ularning arisida turup: — Silǝrgǝ aman-hatirjǝmlik bolƣay! — dedi.
27 Потім каже Хомі: „Простягни́ свого пальця сюди, та на руки Мої подивись. Простягни й свою руку, і вклади́ до бо́ку Мого. І не будь ти невіруючий, але віруючий!“
Andin u Tomasⱪa: — Barmiⱪingni bu yǝrgǝ tǝgküzüp, ⱪollirimƣa ⱪara. Ⱪolungni uzitip, biⱪinimƣa tiⱪip, gumanda bolmay, ixǝngüqi bolƣin! — dedi.
28 А Хома відповів і сказав Йому: „Господь мій і Бог мій!“
Tomas uningƣa: — Mening Rǝbbim ⱨǝm mening Hudayimsǝn! — dǝp jawab bǝrdi.
29 Промовляє до нього Ісус: „Тому ввірував ти, що побачив Мене? Блаженні, що не бачили й увірували!“
Əysa uningƣa: — Meni kɵrgǝnliking üqün ixǝnding. Kɵrmǝy turup ixǝngüqilǝr bǝhtliktur! — dedi.
30 Багато ж і інших озна́к учинив був Ісус у присутності учнів Своїх, що в книзі оцій не записані.
Əysa muhlislirining aldida bu kitabta hatirilǝnmigǝn baxⱪa nurƣun mɵjizilik alamǝtlǝrnimu kɵrsǝtti.
31 Це ж написано, щоб ви ввірували, що Ісус є Христос, Божий Син, і щоб, віруючи, життя мали в Ім'я́ Його!
Lekin muxular silǝrni Əysaning Mǝsiⱨ, xundaⱪla Hudaning Oƣli ikǝnlikigǝ ixǝnsun ⱨǝm bu arⱪiliⱪ [uningƣa] etiⱪad ⱪilip, uning nami arⱪiliⱪ ⱨayatliⱪⱪa erixsun, dǝp yezildi.
