Від Івана 19
1 От тоді взяв Ісуса Пилат, та й звелів збичува́ти Його.
Then Pylate toke Iesus and scourged him.
2 Вояки́ ж, сплівши з те́рну вінка, Йому покла́ли на голову, та багряни́цю наділи на Нього,
And ye soudiers wounde a croune of thornes and put it on his heed. And they dyd on him a purple garment
3 і приступали до Нього й казали: „Раді́й, Ца́рю Юдейський!“І били по щоках Його.
and sayd: hayll kynge of the Iewes: and they smote him on the face.
4 Тоді вийшов назо́вні ізно́ву Пилат та й говорить до них: „Ось Його я виво́джу назо́вні до вас, щоб ви перекона́лись, що провини нія́кої в Нім не знахо́джу“.
Pylate went forthe agayne and sayde vnto them: beholde I bringe him forth to you that ye maye knowe that I fynde no faute in him.
5 І вийшов назо́вні Ісус, у терно́вім вінку та в багря́нім плащі. А Пилат до них каже: „Оце Чоловік!“
Then came Iesus forthe wearynge a croune of thorne and a robe of purple. And Pylate sayd vnto them: beholde ye man.
6 Як зобачили ж Його первосвященики й служба, то закричали, говорячи: „Розіпни́, розіпни́!“Пилат каже до них: „То візьміть Його ви й розіпні́ть, — бо провини я в Нім не знахо́джу!“
When the hye Prestes and ministres sawe him they cryed sayinge: crucify him crucify him. Pylate sayde vnto them. Take ye him and crucify him: for I fynde no cause in him.
7 Відказали юдеї йому: „Ми маємо Зако́на, а за Зако́ном Він мусить умерти, — бо за Божого Сина Себе видавав!“
The Iewes answered him. We have a lawe and by oure lawe he ought to dye: because he made him selfe the sonne of God.
8 Як зачув же Пилат оце слово, налякався ще більш,
When Pylate hearde that sayinge he was the moare afrayde
9 і вернувся в прето́рій ізно́ву, і питає Ісуса: „Звідки Ти?“Та Ісус йому відповіді не подав.
and went agayne into ye iudgment hall and sayde vnto Iesus: whence arte thou? But Iesus gave him none answere.
10 І каже до Нього Пилат: „Не говориш до мене? Хіба ж Ти не знаєш, що маю я вла́ду розп'я́сти Тебе, і маю вла́ду Тебе відпустити?“
Then sayde Pylate vnto him. Speakest thou not vnto me? knowest thou not that I have power to crucify the and have power to lowse the?
11 Ісус відповів: „Надо Мною ти жодної вла́ди не мав би, коли б тобі зве́рху не да́но було́; тому більший гріх має той, хто Мене тобі ви́дав“.
Iesus answered: Thou couldest have no power at all agaynst me except it were geven the from above. Therfore he yt delyvered me vnto the is moare in synne.
12 Після цього Пилат намагався пустити Його, та юдеї кричали, говорячи: „Якщо Його пустиш, то не ке́сарів при́ятель ти! Усякий, хто себе за царя видає, противиться ке́сареві“.
And from thence forthe sought Pylate meanes to lowse him: but the Iewes cryed sayinge: yf thou let him goo thou arte not Cesars frende. For whosoever maketh hi selfe a kynge is agaynst Cesar
13 Як зачув же Пилат оце слово, то вивів назо́вні Ісуса, і засів на судде́ве сиді́ння, на місці, що зветься літострото́н, по-гебрейському ж гавва́та.
When Pylate hearde yt sayinge he brought Iesus forthe and sate doune to geve sentece in a place called the pavement: but in the Hebrue tonge Gabbatha.
14 Був то ж день Пригото́влення Пасхи, година була — близько шостої. І він каже юдеям: „Ось ваш Цар!“
It was the Saboth even which falleth in the ester fest and aboute the sixte houre. And he sayde vnto the Iewes: beholde youre kynge.
15 Та вони закричали: „Геть, геть із Ним! Розіпни́ Його!“Пилат каже до них: „Царя вашого маю розп'я́сти?“Первосвященики відповіли: „Ми не маєм царя, окрім ке́саря!“
They cryed awaye with him awaye with him crucify him. Pylate sayde vnto them. Shall I crucify youre kynge? The hye Prestes answered: we have no kynge but Cesar.
16 Ось тоді він їм видав Його, щоб розп'я́сти.
Then delyvered he him vnto them to be crucified. And they toke Iesus and led him awaye.
17 І, нісши Свого хреста, Він вийшов на місце, Черепо́вищем зване, по-гебрейському Голго́фа.
And he bare his crosse and went forthe into a place called the place of deed mens sculles which is named in Hebrue Golgatha.
18 Там Його розп'яли́, а з Ним ра́зом двох інших, з одно́го та з другого боку, а Ісуса всере́дині.
Where they crucified him and two other with him on ether syde one and Iesus in the myddes.
19 А Пилат написав і на́писа, та й умістив на хресті. Було ж там написано: „Ісус Назаряни́н, Цар Юдейський“.
And Pylate wrote his tytle and put it on the crosse. The writynge was Iesus of Nazareth kynge of the Iewes.
20 І багато з юдеїв читали цього написа, бо те місце, де Ісус був розп'я́тий, було близько від міста. А було по-гебрейському, по-грецькому й по-римському написано.
This tytle reed many of the Iewes. For the place where Iesus was crucified was nye to the cite. And it was written in Hebrue Greke and Latyn.
21 Тож сказали Пилатові юдейські первосвященики: „Не пиши: Цар Юдейський, але що Він Сам говорив: Я — Цар Юдейський.
Then sayde the hye prestes of ye Iewes to Pylate: wryte not kynge of the Iewes: but that he sayde I am kynge of the Iewes.
22 Пилат відповів: „Що я написав — написав!“
Pylate answered: what I have written that have I written.
23 Розп'я́вши ж Ісуса, вояки́ взяли одіж Його, та й поділили на чотири частини, по частині для кожного вояка́, теж і хіто́на. А хіто́н був не шитий, а ви́тканий ці́лий відве́рху.
Then the soudiers when they had crucified Iesus toke his garmentes and made foure partes to every soudier a parte and also his coote. The coote was with out seme wrought vpon thorowe out.
24 Тож сказали один до одно́го: „Не будемо дерти його, але же́реба киньмо на нього, — кому припаде́“. Щоб збуло́ся Писа́ння: „Поділили одежу Мою між собою, і метну́ли про шату Мою жеребка́“. Вояки ж це й зробили.
And they sayde one to another. Let vs not devyde it: but cast loostes who shall have it That the scripture myght be fulfilled which sayth. They parted my rayment amonge them and on my coote dyd cast lottes. And the soudiers dyd soche thinges in dede.
25 Під хрестом же Ісуса стояли — Його мати, і сестра Його матері, Марія Клео́пова, і Марія Магдали́на.
Ther stode by the crosse of Iesus his mother and his mothers sister Mary the wyfe of Cleophas and Mary Magdalene.
26 Як побачив Ісус матір та учня, що стояв тут, якого любив, то каже до матері: „Оце, жоно, твій син!“
When Iesus sawe his mother and the disciple stondynge whom he loved he sayde vnto his mother: woman beholde thy sonne.
27 Потім каже до учня: „Оце мати твоя!“І з тієї години той учень узяв її до себе.
Then sayde he to ye disciple: beholde thy mother. And fro that houre the disciple toke her for his awne.
28 Потім, знавши Ісус, що вже все довершилось, щоб збулося Писа́ння, проказує: „Пра́гну!“
After that when Iesus perceaved that all thinges were performed: that the scripture myght be fulfilled he sayde: I thyrst.
29 Тут стояла посу́дина, повна оцту. Вояки ж, губку оцтом напо́внивши, і на трости́ну її настромивши, підне́сли до уст Його.
Ther stode a vessell full of veneger by. And they filled a sponge with veneger and wounde it about with ysope and put it to his mouth.
30 А коли Ісус оцту прийняв, то промовив: „Звершилось!“І, голову схиливши, віддав Свого духа.
Assone as Iesus had receaved of the veneger he sayd: It is fynesshed and bowed his heed and gaue vp the goost.
31 Був же день Приго́товлення, тож юдеї, щоб тіла́ на хресті не зосталися в суботу, — був бо Великдень тієї суботи — просили Пилата зламати голі́нки розп'я́тим, і зняти.
The Iewes then because it was the saboth eve that ye bodyes shuld not remayne apon ye crosse on ye saboth daye (for that saboth daye was an hye daye) besought Pylate that their legges myght be broken and that they myght be taken doune.
32 Тож прийшли вояки́ й поламали голі́нки першому й другому, що розп'я́тий з Ним був.
Then came the soudiers and brake the legges of the fyrst and of the other which was crucified with Iesus.
33 Коли ж підійшли до Ісуса й побачили, що Він уже вмер, то голі́нок Йому не зламали,
But when they came to Iesus and sawe that he was deed already they brake not his legges:
34 та один з воякі́в списом бо́ка Йому проколов, — і зараз витекла звідти кров та вода.
but one of the soudiers with a speare thrust him into the syde and forthwith came ther out bloud and water.
35 І самовидець засвідчив, і правдиве свідо́цтво його; і він знає, що правду говорить, щоб повірили й ви.
And he that sawe it bare recorde and his recorde is true. And he knoweth that he sayth true that ye myght beleve also.
36 Бо це сталось тому́, щоб збулося Писа́ння: „Йому кості ламати не бу́дуть!“
These thinges were done that the scripture shuld be fulfilled: Ye shall not breake a boone of him.
37 І знов друге Писа́ння говорить: „Дивитися будуть на Того, Кого́ проколо́ли“.
And agayne another scripture sayth: They shall looke on him whom they pearsed.
38 Потім Йо́сип із Арімате́ї, що був учень Ісуса, але потайни́й, — бо боявся юдеїв, — став просити Пилата, щоб тіло Ісусове взяти. І дозволив Пилат. Тож прийшов він, і взяв тіло Ісусове.
After that Ioseph of Aramathia (which was a disciple of Iesus: but secretly for feare of ye Iewes) besought Pylate that he myght take doune the body of Iesus. And Pylate gave him licence.
39 Прибув також і Никоди́м, — що давніше прихо́див вночі до Ісуса, — і сми́рну приніс, із ало́єм помішану, щось літрів із сто.
And ther cam also Nicodemus which at the beginnynge came to Iesus by nyght and brought of myrre and aloes mingled to gether aboute an hundred pounde wayght
40 Отож, узяли вони тіло Ісусове, та й обгорнули його у полотно́ із па́хощами, як є зви́чай ховати в юдеїв.
Then toke they the body of Iesu and wounde it in lynnen clothes with the odoures as ye maner of the Iewes is to bury.
41 На тім місці, де Він був розп'я́тий, знахо́дився сад, а в саду́ новий гріб, що в ньому ніко́ли ніхто не лежав.
And in the place where Iesus was crucified was a garden and in ye garden a newe sepulchre wherin was never man layd.
42 Тож отут, — з-за юдейського дня Пригото́влення — вони покла́ли Ісуса, бо побли́зу був гріб.
There layde they Iesus because of the Iewes saboth even for the sepulcre was nye at honde.
