Від Івана 13
1 Перед святом же Пасхи Ісус, знавши, що настала годи́на Йому́ перейти до Отця з цього світу, полюбивши Своїх, що на світі були́, до кінця полюбив їх.
Ынаинте де Празникул Паштелор, Исус, ка Чел каре штия кэ Й-а сосит часул сэ плече дин лумя ачаста ла Татэл ши фииндкэ юбя пе ай Сэй, каре ерау ын луме, й-а юбит пынэ ла капэт.
2 Під час же вече́рі, як диявол уже був укинув у серце синові Си́мона — Юді Іскаріотському, щоб він видав Його́,
Ын тимпул чиней, дупэ че дяволул пусесе ын инима луй Иуда Искариотянул, фиул луй Симон, гындул сэ-Л вындэ,
3 то Ісус, знавши те, що Отець віддав все Йому в руки, і що від Бога прийшов Він, і до Бога відходить,
Исус, фииндкэ штия кэ Татэл Ый дэдусе тоате лукруриле ын мынь, кэ де ла Думнезеу а венит ши ла Думнезеу Се дуче,
4 устає від вечері, і здіймає одежу, бере рушника́ й підпері́зується.
С-а скулат де ла масэ, С-а дезбрэкат де хайнеле Луй, а луат ун штергар ши С-а ынчинс ку ел.
5 Пото́му налив Він води до вмива́льниці, та й зачав обмивати ноги учням, і витирати рушнико́м, що ним був підпере́заний.
Апой а турнат апэ ынтр-ун лигян ши а ынчепут сэ спеле пичоареле ученичилор ши сэ ле штяргэ ку штергарул ку каре ера ынчинс.
6 І підходить до Си́мона Петра, а той каже Йому: „Ти, Господи, ми́тимеш но́ги мені?“
А венит деч ла Симон Петру. Ши Петру Й-а зис: „Доамне, Ту сэ-мь спель мие пичоареле?”
7 Ісус відказав і промовив йому: „Що́ Я роблю́, ти не знаєш тепер, але опісля́ зрозумієш“.
Дрепт рэспунс, Исус й-а зис: „Че фак Еу, ту ну причепь акум, дарвей причепе дупэ ачея.”
8 Говорить до Нього Петро: „Ти повік мені ніг не обмиєш!“Ісус відповів йому: „Коли́ Я не вмию тебе, — ти не матимеш частки зо Мною“. (aiōn g165)
Петру Й-а зис: „Ничодатэ ну-мь вей спэла пичоареле!” Исус й-а рэспунс: „Дакэну те спэл Еу, ну вей авя парте делок ку Мине.” (aiōn g165)
9 До Нього проказує Си́мон Петро: „Господи, — не самі мої но́ги, а й руки та го́лову!“
„Доамне”, Й-а зис Симон Петру, „ну нумай пичоареле, дар ши мыниле, ши капул!”
10 Ісус каже йому: „Хто обмитий, тільки но́ги обмити потребу́є, бо він чистий увесь. І ви чисті, — та не всі“.
Исус й-а зис: „Чине с-а скэлдат н-аре требуинцэ сэ-шь спеле декыт пичоареле, ка сэ фие курат де тот, ши войсунтець кураць, дар ну тоць.”
11 Бо Він знав Свого зра́дника, тому то сказав: „Ви чисті не всі“.
Кэч штия пе чел че авя сэ-Л вындэ, де ачея а зис: „Ну сунтець тоць кураць.”
12 Коли ж пообмива́в їхні но́ги, і одежу Свою Він надів, засів зно́ву за стіл і промовив до них: „Чи знаєте ви, що́ Я зробив вам?
Дупэ че ле-а спэлат пичоареле, Шь-а луат хайнеле, С-а ашезат ярэшь ла масэ ши ле-а зис: „Ынцелеӂець вой че в-ам фэкут Еу?
13 Ви Мене називаєте: Учитель і Госпо́дь, — і добре ви кажете, бо Я є.
ВойМэ нумиць Ынвэцэторул ши Домнул, ши бине зичець, кэч сунт.
14 А коли обмив ноги вам Я, Госпо́дь і Вчитель, то повинні й ви один о́дному ноги вмивати.
Деч, дакэ Еу, Домнул ши Ынвэцэторул востру, в-ам спэлат пичоареле, ши вой сунтецьдаторь сэ вэ спэлаць пичоареле уний алтора.
15 Бо то Я вам при́клада дав, щоб і ви те чинили, як Я вам учинив.
Пентру кэ Еу в-амдат о пилдэ, ка ши вой сэ фачець кум ам фэкут Еу.
16 Поправді, поправді кажу́ вам: Раб не більший за пана свого́, послане́ць же не більший від того, хто вислав його.
Адевэрат, адевэрат вэ спун кэ робул ну есте май маре декыт домнул сэу, нич апостолул, май маре декыт чел че л-а тримис.
17 Коли знаєте це, то блаженні ви, якщо таке чините!
Дакэштиць ачесте лукрурь, фериче де вой дакэ ле фачець.
18 Не про всіх вас кажу́. Знаю Я, кого вибрав, але щоб збуло́ся Писа́ння: „Хто хліб споживає зо Мною, підняв той на Мене п'яту́ свою!“
Ну ворбеск деспре вой тоць; куноск пе ачея пе каре й-ам алес. Дар требуе сэ се ымплиняскэ Скриптура, каре зиче: ‘Чел че мэнынкэ пыне ку Мине а ридикат кэлкыюл ымпотрива Мя.’
19 Уже тепер вам кажу́, перше ніж те настане, щоб як станеться, ви ввірували, що то Я.
Вэ спун лукрул ачеста де пе акум, ынаинте ка сэ се ынтымпле, пентру ка, атунч кынд се ва ынтымпла, сэ кредець кэ Еу сунт.
20 Поправді, поправді кажу́ вам: Хто приймає Мого посланця́, той приймає Мене; хто ж приймає Мене, той приймає Того, Хто послав Мене!“
Адевэрат, адевэрат вэ спун кэ чине примеште пе ачела пе каре-л тримит Еу, пе Мине Мэ примеште; ши чине Мэ примеште пе Мине примеште пе Чел че М-а тримис пе Мине.”
21 Промовивши це, затривожився духом Ісус, і осві́дчив, говорячи: „Поправді, поправді кажу́ вам, що один із вас видасть Мене!“
Дупэ че а спус ачесте кувинте, Исус С-а тулбурат ын духул Луй, а мэртурисит ши а зис: „Адевэрат, адевэрат вэ спун кэ унулдин вой Мэ ва винде.”
22 І озиралися учні один на одно́го, непевними бувши, про кого Він каже.
Ученичий се уйтау уний ла алций ши ну ынцелеӂяу деспре чине ворбеште.
23 При столі, при Ісусовім лоні, був один з Його учнів, якого любив Ісус.
Унул дин ученичь, ачела пе каре-л юбя Исус, стэтя ла масэ кулкат пе сынул луй Исус.
24 От цьому кивну́в Си́мон Петро та й шепну́в: „Запитай, — хто б то був, що про нього Він каже?“
Симон Петру й-а фэкут семн сэ ынтребе чине есте ачела деспре каре ворбя Исус.
25 І, пригорну́вшись до ло́ня Ісусового, той говорить до Нього: „Хто́ це, Господи?“
Ши ученикул ачела с-а реземат пе пептул луй Исус ши Й-а зис: „Доамне, чине есте?”
26 Ісус же відказує: „Це той, кому, умочивши, подам Я куска́“. І, вмочивши куска́, подав синові Си́мона, — Юді Іскаріо́тському!
Исус а рэспунс: „Ачела кэруя ый вой ынтинӂе букэцика ши й-о вой да.” Ши а ынтинс о букэцикэ ши а дат-о луй Иуда, фиул луй Симон, Искариотянул.
27 За тим же куско́м тоді в нього ввійшов сатана́. А Ісус йому каже: „Що́ ти робиш — роби швидше“.
Кум а фост датэ букэцика, а интрат Сатана ын Иуда. Исус й-а зис: „Че ай сэ фачь, фэ репеде.”
28 Але жоден із тих, хто був при столі, того не зрозумів, до чо́го сказав Він йому.
Дар нимень дин чей че шедяу ла масэ н-а ынцелес пентру че ый зисесе ачесте ворбе.
29 А тому́, що тримав Юда скриньку на гроші, то деякі ду́мали, ніби каже до нього Ісус: „Купи, що потрібно на свято для нас“, або щоб убогим подав що.
Уний кредяу кэ, де време че Иуда авя пунга, Исус воя сэ-й спунэ: „Кумпэрэ че не требуе пентру празник” сау ый порунчя сэ дя чева сэрачилор.
30 А той, узявши кусок хліба, зараз вийшов. Була ж ніч.
Иуда, дупэ че а луат букэцика, а ешит ын грабэ. Ера ноапте.
31 Тоді, як він вийшов, промовляє Ісус: „Тепер ось просла́вивсь Син Лю́дський, і в Ньому просла́вився Бог.
Дупэ че а ешит Иуда, Исус а зис: „Акум, Фиул омулуй а фост прослэвит ши Думнезеуа фост прослэвит ын Ел.
32 Коли в Ньому прославився Бог, то і Його Бог просла́вить у Собі, і зараз прославить Його!
ДакэДумнезеу а фост прослэвит ын Ел, ши Думнезеу Ыл ва прослэви ын Ел Ынсушь, ши-Л ва прослэви ындатэ.
33 Мої дітоньки, не довго вже бути Мені з вами! Ви шукати Мене будете, але́ — як сказав Я юдеям: „Куди Я йду, туди ви прибути не можете“, — те й вам говорю́ Я тепер.
Копилашилор, май сунт пуцин ку вой. Мэ вець кэута, ши, кум ам спус иудеилор кэ, унде Мэ дук Еу, ей ну пот вени, тот аша вэ спун ши воуэ акум.
34 Нову́ заповідь Я вам даю: Любіть один о́дного! Як Я вас полюбив, так любіть один о́дного й ви!
Вэ дау о порункэноуэ: Сэ вэ юбиць уний пе алций; кум в-ам юбит Еу, аша сэ вэ юбиць ши вой уний пе алций.
35 По то́му пізнають усі, що ви учні Мої, як бу́дете мати любов між собою“.
Прин ачаставор куноаште тоць кэ сунтець ученичий Мей, дакэ вець авя драгосте уний пентру алций.”
36 А Симон Петро Йому каже: „Куди, Господи, ідеш Ти?“Ісус відповів: „Куди Я йду, туди ти́ тепер іти за Мною не можеш, але по́тім ти підеш за Мною“.
„Доамне”, Й-а зис Симон Петру, „унде Те дучь?” Исус й-а рэспунс: „Ту ну поць вени акум дупэ Мине, унде Мэ дук Еу, дар майтырзиу вей вени.”
37 Говорить до Нього Петро: „Чому, Господи, іти за Тобою тепер я не мо́жу? За Те́бе я душу свою́ покладу́!“
„Доамне”, Й-а зис Петру, „де че ну пот вени дупэ Тине акум? Еу ымь вой да вяца пентру Тине.”
38 Ісус відповідає: За Ме́не покладе́ш ти душу свою́? Поправді, поправді кажу́ Я тобі: Півень не заспіває, як ти тричі зречешся Мене́.
Исус й-а рэспунс: „Ыць вей да вяца пентру Мине? Адевэрат, адевэрат ыць спун кэ ну ва кынта кокошул, пынэ те вей лепэда де Мине де трей орь.
