Від Івана 13
1 Перед святом же Пасхи Ісус, знавши, що настала годи́на Йому́ перейти до Отця з цього світу, полюбивши Своїх, що на світі були́, до кінця полюбив їх.
Avant la fête de Pâque, sachant que pour lui l'heure était venue, de passer de ce monde au Père, Jésus, après avoir aimé ceux qui étaient siens dans le monde, mit le comble à son amour pour eux.
2 Під час же вече́рі, як диявол уже був укинув у серце синові Си́мона — Юді Іскаріотському, щоб він видав Його́,
Pendant un repas, alors que le diable avait déjà jeté dans le coeur de Judas, fils de Simon, l'Iskariôte, de le livrer,
3 то Ісус, знавши те, що Отець віддав все Йому в руки, і що від Бога прийшов Він, і до Бога відходить,
sachant que le Père avait tout remis entre ses mains, sachant qu'il était issu de Dieu et qu'il retournait à Dieu,
4 устає від вечері, і здіймає одежу, бере рушника́ й підпері́зується.
Jésus se leva de table, ôta ses vêtements, prit un linge et se ceignit.
5 Пото́му налив Він води до вмива́льниці, та й зачав обмивати ноги учням, і витирати рушнико́м, що ним був підпере́заний.
Après quoi, versant de l'eau dans le bassin, il se mit à laver les pieds de ses disciples et à les essuyer avec le linge dont il était ceint.
6 І підходить до Си́мона Петра, а той каже Йому: „Ти, Господи, ми́тимеш но́ги мені?“
Il vint donc à Simon Pierre qui lui dit: «Toi, Seigneur, à moi? me laver les pieds?»
7 Ісус відказав і промовив йому: „Що́ Я роблю́, ти не знаєш тепер, але опісля́ зрозумієш“.
Jésus lui répondit par ces paroles: «Ce que je fais tu ne le sais pas maintenant, tu le sauras plus tard.» —
8 Говорить до Нього Петро: „Ти повік мені ніг не обмиєш!“Ісус відповів йому: „Коли́ Я не вмию тебе, — ти не матимеш частки зо Мною“. (aiōn g165)
«Jamais, lui dit Pierre, non, jamais, tu ne me laveras les pieds!» — «Si je ne te lave, répliqua Jésus, tu n'as point de part avec moi.» - (aiōn g165)
9 До Нього проказує Си́мон Петро: „Господи, — не самі мої но́ги, а й руки та го́лову!“
Simon Pierre dit alors: «Seigneur! non seulement tes pieds, mais aussi les mains et la tête!» —
10 Ісус каже йому: „Хто обмитий, тільки но́ги обмити потребу́є, бо він чистий увесь. І ви чисті, — та не всі“.
«Celui qui s'est baigné, ajouta Jésus, n'a plus besoin que de se laver les pieds; dans tout le reste il est entièrement pur; et vous, vous êtes purs; non pas tous cependant.»
11 Бо Він знав Свого зра́дника, тому то сказав: „Ви чисті не всі“.
Il connaissait, en effet, celui qui allait le livrer; voilà pourquoi il dit: «Vous n'êtes pas tous purs.»
12 Коли ж пообмива́в їхні но́ги, і одежу Свою Він надів, засів зно́ву за стіл і промовив до них: „Чи знаєте ви, що́ Я зробив вам?
Après leur avoir lavé les pieds il reprit ses vêtements, se remit à table et leur dit: «Comprenez-vous ce que je vous ai fait?
13 Ви Мене називаєте: Учитель і Госпо́дь, — і добре ви кажете, бо Я є.
Vous m'appelez Maître, Seigneur, et vous dites bien, car je le suis.
14 А коли обмив ноги вам Я, Госпо́дь і Вчитель, то повинні й ви один о́дному ноги вмивати.
Si donc je vous ai lavé les pieds, moi, le Seigneur, moi, le Maître, vous devez, vous aussi, vous laver les pieds les uns aux autres.
15 Бо то Я вам при́клада дав, щоб і ви те чинили, як Я вам учинив.
Car je vous ai donné un exemple pour que, vous aussi, vous fassiez comme je vous ai fait.»
16 Поправді, поправді кажу́ вам: Раб не більший за пана свого́, послане́ць же не більший від того, хто вислав його.
«En vérité, en vérité, je vous le dis, un serviteur n'est pas plus grand que son Seigneur, ni un apôtre plus grand que celui qui l'envoie.
17 Коли знаєте це, то блаженні ви, якщо таке чините!
Si vous savez ces choses, vous êtes heureux, pourvu que vous les mettiez en pratique. —
18 Не про всіх вас кажу́. Знаю Я, кого вибрав, але щоб збуло́ся Писа́ння: „Хто хліб споживає зо Мною, підняв той на Мене п'яту́ свою!“
(Je ne parle pas de vous tous. Ceux que j'ai choisis, je les connais; mais il faut que cette parole de l'Écriture s'accomplisse: «Celui qui mangeait à ma table a levé le talon contre moi.»
19 Уже тепер вам кажу́, перше ніж те настане, щоб як станеться, ви ввірували, що то Я.
«Je vous le dis dès aujourd'hui et avant l'événement, afin, quand il aura lieu, que vous croyiez que c'est moi...) —
20 Поправді, поправді кажу́ вам: Хто приймає Мого посланця́, той приймає Мене; хто ж приймає Мене, той приймає Того, Хто послав Мене!“
En vérité, en vérité, je vous le dis, recevoir quelqu'un que j'aurai envoyé, c'est me recevoir; et me recevoir, c'est recevoir Celui qui m'a envoyé.»
21 Промовивши це, затривожився духом Ісус, і осві́дчив, говорячи: „Поправді, поправді кажу́ вам, що один із вас видасть Мене!“
Après qu'il eut dit ces paroles, Jésus fut troublé en son esprit et il fit cette déclaration: «En vérité, en vérité, je vous lé dis, l'un d'entre vous me livrera.»
22 І озиралися учні один на одно́го, непевними бувши, про кого Він каже.
Les disciples se regardaient les uns les autres, ne sachant duquel il parlait.
23 При столі, при Ісусовім лоні, був один з Його учнів, якого любив Ісус.
L'un d'eux était couché sur le sein de Jésus — c'était celui qu'aimait Jésus.
24 От цьому кивну́в Си́мон Петро та й шепну́в: „Запитай, — хто б то був, що про нього Він каже?“
Simon Pierre lui fait signe et lui dit: «Demande-lui de qui il parle.»
25 І, пригорну́вшись до ло́ня Ісусового, той говорить до Нього: „Хто́ це, Господи?“
L'autre, se penchant aussitôt sur la poitrine de Jésus, lui demande: «Seigneur, lequel est-ce?»
26 Ісус же відказує: „Це той, кому, умочивши, подам Я куска́“. І, вмочивши куска́, подав синові Си́мона, — Юді Іскаріо́тському!
Jésus répond: «Celui pour lequel je vais tremper ce morceau de pain et auquel je le donnerai.» Et Jésus, trempant un morceau de pain, le donne à Judas, fils de Simon, l'Iskariôte.
27 За тим же куско́м тоді в нього ввійшов сатана́. А Ісус йому каже: „Що́ ти робиш — роби швидше“.
Quand cet homme eut pris ce morceau, Satan entra en lui, Jésus lui dit alors: «Ce que tu fais, fais-le au plus tôt.»
28 Але жоден із тих, хто був при столі, того не зрозумів, до чо́го сказав Він йому.
Aucun de ceux qui étaient à table ne comprit pour quel objet il lui parlait ainsi.
29 А тому́, що тримав Юда скриньку на гроші, то деякі ду́мали, ніби каже до нього Ісус: „Купи, що потрібно на свято для нас“, або щоб убогим подав що.
Comme Judas était porteur de la bourse commune, quelques-uns pensèrent que Jésus lui disait soit d'acheter ce qu'il fallait pour la fête, soit de donner telle ou telle chose aux pauvres.
30 А той, узявши кусок хліба, зараз вийшов. Була ж ніч.
Donc, à peine Judas eut-il pris ce morceau de pain, qu'il sortit brusquement. Il faisait nuit.
31 Тоді, як він вийшов, промовляє Ісус: „Тепер ось просла́вивсь Син Лю́дський, і в Ньому просла́вився Бог.
Quand il fut parti, Jésus dit: «C'est maintenant que le Fils de l'homme est glorifié et que Dieu est glorifié en lui.
32 Коли в Ньому прославився Бог, то і Його Бог просла́вить у Собі, і зараз прославить Його!
Dieu le glorifiera lui aussi, en lui-même, et c'est bientôt qu'il le glorifiera.
33 Мої дітоньки, не довго вже бути Мені з вами! Ви шукати Мене будете, але́ — як сказав Я юдеям: „Куди Я йду, туди ви прибути не можете“, — те й вам говорю́ Я тепер.
Mes enfants, je ne suis plus que pour peu de temps avec vous! vous me chercherez; et ce que j'ai dit aux Juifs, je vous le dis aussi à vous-mêmes à l'heure présente: où je vais vous ne pouvez venir.»
34 Нову́ заповідь Я вам даю: Любіть один о́дного! Як Я вас полюбив, так любіть один о́дного й ви!
«Je vous donne un commandement nouveau: vous aimer les uns les autres. Oui, aimez-vous les uns les autres, comme je vous ai aimés.
35 По то́му пізнають усі, що ви учні Мої, як бу́дете мати любов між собою“.
Tous reconnaîtront que vous êtes mes disciples à l'amour que vous aurez les uns pour les autres.»
36 А Симон Петро Йому каже: „Куди, Господи, ідеш Ти?“Ісус відповів: „Куди Я йду, туди ти́ тепер іти за Мною не можеш, але по́тім ти підеш за Мною“.
«Seigneur, lui demanda Simon Pierre, où vas-tu?» — «Au lieu où je vais, répondit Jésus, tu ne peux me suivre présentement; tu me suivras plus tard.» —
37 Говорить до Нього Петро: „Чому, Господи, іти за Тобою тепер я не мо́жу? За Те́бе я душу свою́ покладу́!“
«Et pourquoi donc, Seigneur, lui dit Pierre, ne puis-je te suivre dès maintenant. Je donnerai ma vie pour toi!» —
38 Ісус відповідає: За Ме́не покладе́ш ти душу свою́? Поправді, поправді кажу́ Я тобі: Півень не заспіває, як ти тричі зречешся Мене́.
«Tu donneras ta vie pour moi!» répliqua Jésus, «en vérité, en vérité, je te le dis, un coq ne chantera pas avant que trois fois tu ne m'aies renié!»
