Від Івана 11
1 Був же хворий один, Ла́зар у Віфа́нії, із села Марії й сестри її Марти.
Il y avait un malade, nommé Lazare, qui était de Béthanie, le village de Marie et de Marthe, sa soeur.
2 А Марія, що брат її Лазар був хворий, була та, що помазала Господа миром, і воло́ссям своїм Йому но́ги обте́рла.
Ce fut cette Marie qui répandit un parfum sur le Seigneur, et qui lui essuya les pieds avec ses cheveux. Lazare, qui était malade, était son frère.
3 Тоді се́стри послали до Нього, говорячи: „Ось незду́жає, Господи, той, що любиш його!“
Les soeurs envoyèrent dire à Jésus: «Seigneur, voilà celui que tu aimes qui est malade.» —
4 Як почув же Ісус, то промовив: „Не на смерть ця недуга, а на Божу славу, — щоб Син Божий прославився нею“.
«Cette maladie n'est pas à la mort, a dit Jésus en l'apprenant, mais elle est pour la gloire de Dieu, et afin que le Fils de Dieu soit glorifié par elle.»
5 А Ісус любив Марту, і сестру її, і Лазаря.
Or, Jésus aimait Marthe et sa soeur et Lazare.
6 А коли Він почув, що нездужає той, то зостався два дні на тім місці, де був.
Lors donc qu'il eut appris la maladie de celui-ci, il demeura deux jours encore dans le lieu où il se trouvait.
7 Після ж того говорить до учнів: „Ходімо зно́ву в Юдею“.
Après quoi, il dit aux disciples: «Retournons en Judée.» —
8 Йому учні сказали: „Учителю, таж допі́ру юдеї хотіли камінням побити Тебе, а Ти знов туди пі́деш?“
«Rabbi, lui répondirent-ils, les Juifs te cherchaient tout dernièrement pour te lapider, et tu veux aller de nouveau vers eux!» —
9 Ісус відповів: „Хіба дня не дванадцять годин? Як хто ходить за дня, не спіткне́ться, — цьогосвітнє бо світло він бачить.
«N'y a-t-il pas douze heures à la journée, répliqua Jésus; si quelqu'un marche pendant le jour, il ne trébuche pas, parce qu'il voit la lumière de ce monde;
10 А хто ходить нічно́ї пори, той спіткнеться, — бо немає в нім світла“.
mais s'il marche pendant la nuit, il trébuche, parce que la lumière n'est pas en lui.»
11 Оце Він сказав, а по то́му говорить до них: „Друг наш Лазар заснув, — та піду́ розбудити Його“.
Il parla ainsi; puis il ajouta: «Notre ami Lazare s'est endormi, mais je pars pour le réveiller.» —
12 А учні сказали Йому: „Як заснув, то він, Господи, ви́дужає“.
«S'il dort, Seigneur, il sera sauvé», dirent les disciples.
13 Та про смерть його мовив Ісус, вони ж ду́мали, що про сонний спочи́нок Він каже.
Or Jésus avait parlé de sa mort; mais ils avaient cru, eux, qu'il parlait du sommeil ordinaire.
14 Тоді просто сказав їм Ісус: „Умер Лазар.
Il leur dit alors nettement: «Lazare est mort.
15 І Я тішусь за вас, що там Я не був, щоб повірили ви. Та ходімо до нього“.
Et je me réjouis, à cause de vous, et afin que vous croyiez, de ce que je n'étais pas là. Mais allons auprès de lui.»
16 Сказав же Хома, називаний Близню́к, до співучнів: „Ходімо й ми, щоб із Ним повмирати“.
Sur ce mot, Thomas (celui qu'on appelle Didyme), s'adressant à ses condisciples: «Et nous aussi, dit-il, allons-y afin de périr avec lui!»
17 Як прибув же Ісус, то знайшов, що чотири вже дні той у гро́бі.
Lorsque Jésus arriva, Lazare, depuis quatre jours, était enseveli dans le tombeau.
18 А Віфа́нія поблизу Єрусалиму була́, яких стадій з п'ятнадцять.
Comme Béthanie n'était éloignée de Jérusalem que d'environ quinze stades,
19 І багато з юдеїв до Марти й Марії прийшли, щоб за брата розва́жити їх.
beaucoup de Juifs s'étaient rendus auprès de Marthe et de Marie pour les consoler de la mort de leur frère.
20 Тоді Марта, почувши, що надхо́дить Ісус, побігла зустріти Його, Марія ж удома сиділа.
Marthe, cependant, dès qu'elle eut appris que Jésus approchait, t alla au-devant de lui. Marie resta assise à la maison.
21 І Марта сказала Ісусові: „Коли б, Господи, був Ти отут, — то не вмер би мій брат.
«Seigneur, dit Marthe à Jésus, si tu avais été ici, mon frère ne serait pas mort;
22 Та й тепер, — знаю я, — що чого тільки в Бога попросиш, то дасть Тобі Бог!“
et, je sais, encore en ce moment, que tout ce que tu demanderas à Dieu, Dieu te le donnera.»
23 Промовляє до неї Ісус: „Воскресне твій брат!“
Jésus lui répondit: «Ton frère ressuscitera.» —
24 Відказує Марта Йому: „Знаю, що в воскресіння останнього дня він воскресне“.
«Je le sais, lui dit Marthe, il ressuscitera à la résurrection, au dernier jour.»
25 Промовив до неї Ісус: „Я воскресіння й життя. Хто вірує в мене, — хоч і вмре, буде жити.
Jésus lui dit: «Je suis, moi, la résurrection et la vie. Qui croit en moi, fût-il mort, vivra,
et quiconque vit et croit en moi ne mourra jamais. Crois-tu cela?» — (aiōn g165)
27 Вона каже Йому: „Так, Господи! Я вірую, що Ти Христос, Син Божий, що має прийти на цей світ“.
«Oui, Seigneur, répondit-elle, je crois que tu es le Christ, le Fils de Dieu, celui qui doit venir au monde.»
28 І промовивши це, відійшла, та й покликала нишком Марі́ю, сестру свою, ка́жучи: „Учитель тут, і Він кличе тебе!“
Après ces paroles, elle s'éloigna et alla appeler sa soeur. «Le maître est là et il t'appelle», lui dit-elle en secret.
29 А та, як зачула, квапли́во встала й до Нього пішла.
A ces mots, Marie se lève à la hâte et se rend vers Jésus.
30 А Ісус не ввійшов був іще до села, а знахо́дивсь на місці, де Марта зустріла Його.
Celui-ci n'était pas encore entré dans le bourg; il était à l'endroit où Marthe l'avait rencontré.
31 Юдеї тоді, що були з нею в домі й її розважали, як побачили, що Марія квапли́во встала й побігла, подали́ся за нею, гадаючи, що до гро́бу пішла вона, — плакати там.
Voyant Marie se lever si vite et partir, les Juifs qui étaient ave celle dans la maison et cherchaient à la consoler, la suivirent. Ils croyaient qu'elle allait au tombeau pour y pleurer.
32 Як Марія ж прийшла туди, де був Ісус, і Його вгледіла, то припала до ніг Йому та й говорила до Нього: „Коли б, Господи, був Ти отут, то не вмер би мій брат!“
Parvenue au lieu où était Jésus, Marie, en l'apercevant, se jeta à ses pieds: «Seigneur, lui dit-elle, si tu avais été ici, mon frère ne serait pas mort.»
33 А Ісус, як побачив, що плаче вона, і плачуть юдеї, що з нею прийшли, то в дусі розжа́лобився та й звору́шився Сам,
La voyant pleurer, et voyant pleurer les Juifs qui l'accompagnaient, Jésus frémit en lui-même et se troubla.
34 і сказав: „Де його ви поклали?“Говорять Йому́: „Іди, Господи, та подивися!“
«Où l'avez-vous déposé? demanda-t-il. On lui répondit: «Seigneur, viens et vois.»
35 I заплакав Ісус.
Jésus pleura.
36 А юдеї казали: „Дивись, як любив Він його!“
«Voyez comme il l'aimait!» dirent alors les Juifs.
37 А з них дехто сказали: „Чи не міг же зробити Отой, Хто очі сліпому відкрив, щоб і цей не помер?“
Il y en avait cependant quelques-uns qui disaient: «Ne pouvait-il pas empêcher qu'il mourût, lui, qui a ouvert les yeux de l'aveugle?»
38 Ісус же розжа́лобивсь знову в Собі, і до гро́бу прийшов. Була ж то печера, і камінь на ній наляга́в.
Frémissant de nouveau en lui-même, Jésus s'approche du sépulcre. C'était une caverne, sur l'entrée de laquelle une pierre était placée.
39 Промовляє Ісус: „Відваліть цього каменя!“Сестра вмерлого Марта говорить до Нього: „Уже, Господи, чути, — бо чотири вже дні він у гро́бі“.
«Otez la pierre», dit Jésus. — «Seigneur, dit Marthe, la soeur du mort, il sent déjà mauvais! c'est le quatrième jour!»
40 Ісус каже до неї: „Чи тобі не казав Я, що як бу́деш ти вірувати, — славу Божу побачиш?“
Jésus lui répond: «Ne t'ai-je pas dit que si tu crois, tu verras la gloire de Dieu!», Donc, on enleva la pierre.
41 І зняли́ тоді каменя. А Ісус ізвів очі до неба й промовив: „Отче, дяку прино́шу Тобі, що Мене Ти почув.
Alors Jésus, tournant son regard vers le ciel, dit: «Père! je te rends grâces de ce que tu m'as écouté!
42 Та Я знаю, що Ти за́вжди почуєш Мене, але ради наро́ду, що довкола стоїть, Я сказав, щоб увірували, що послав Ти Мене“.
Pour moi, je savais que tu m'écoutes toujours; mais je parle ainsi à cause de ce peuple qui m'environne, pour qu'il croie que c'est toi qui m'as envoyé.»
43 І, промовивши це, Він скричав гучни́м голосом: „Ла́зарю, — вийди сюди!“
Et quand il eut dit ces mots, il cria d'une voix forte: «Lazare! sors et viens!»
44 І вийшов померлий, по рука́х і нога́х обв'я́заний па́сами, а обличчя у нього було́ перев'я́зане хусткою. Ісус каже до них: „Розв'яжіть його та й пустіть, щоб ходив“.
Le mort sortit, les pieds et les mains liés par des bandelettes, et le visage enveloppé d'un suaire. «Déliez-le, dit Jésus, et laissez-le aller.»
45 І багато з юдеїв, що посхо́дилися до Марії, та бачили те, що Він учинив, у Нього ввірували.
A la vue de ce qu'il avait fait, plusieurs des Juifs qui étaient venus voir Marie, crurent en lui.
46 А деякі з них пішли до фарисеїв, і їм розповіли, що́ Ісус учинив.
Mais quelques autres s'en allèrent trouver les Pharisiens et leur racontèrent ce qu'avait fait Jésus.
47 Тоді первосвященики та фарисеї скли́кали раду й казали: „Що́ маємо робити, бо Цей Чоловік пребагато чуд чинить?
Les chefs des prêtres et les Pharisiens convoquèrent alors une assemblée. «Que faire? disaient-ils, cet homme opère de nombreux miracles;
48 Якщо так позоставимо Його, то всі в Нього ввірують, — і при́йдуть римля́ни, та й ві́зьмуть нам і край, і наро́д!“
si nous le laissons continuer, tout le monde croira en lui; puis viendront les Romains qui en finiront et avec notre vit le et avec notre nation.»
49 А один із них, Кайя́фа, що був первосвящеником року того́, промовив до них: „Ви нічо́го не знаєте,
L'un d'entre eux, Kaïphe qui, en cette année, était le grand-prêtre, leur dit: «Vous n'y entendez rien;
50 і не поміркуєте, що краще для вас, щоб один чоловік прийняв смерть за людей, аніж щоб увесь наро́д мав загинути!“
vous ne réfléchissez pas qu'il vaut mieux pour vous qu'un seul homme meure pour le peuple et que toute la nation ne périsse pas.»
51 А того не сказав сам від себе, але, первосвящеником бувши в тім році, пророкував, що Ісус за наро́д мав умерти,
Il parlait de la sorte, non de lui-même, mais parce que, grand-prêtre cette année-là, il prophétisait que Jésus allait mourir pour la nation
52 і не лише за наро́д, але й щоб сполучити в одне́ розпоро́шених Божих дітей.
et non seulement pour la nation, mais afin de rassembler dans l'unité les enfants de Dieu dispersés.
53 Отож, від того дня вони змо́вилися, щоб убити Його.
Donc, dès ce jour, ils arrêtèrent la résolution de mettre Jésus à mort.
54 І тому́ не ходив більш Ісус між юдеями явно, але звідти вдавсь до околиць поближче пустині, до міста, що зветься Єфре́м, — і тут залишався з Своїми учнями.
Aussi celui-ci ne se montrait-il plus en public parmi les Juifs. Il s'en alla même dans le pays voisin du désert, à une ville nommée Éphraïm; et il y séjourna avec les disciples.
55 Наближалася ж Пасха юдейська, і багато-хто з кра́ю вдались перед Пасхою в Єрусалим, щоб очи́стити себе.
Cependant la Pâque des Juifs approchait et, dans la contrée, un grand nombre montaient, avant la fête, à Jérusalem, pour y procéder à des purifications.
56 І шукали Ісуса вони, а в храмі стоявши, гомоніли один до одно́го: „А як вам здається? Хіба Він не при́йде на свято?“
Aussi cherchaient-ils Jésus et, se rencontrant au Temple, ils se demandaient les uns aux autres: «Pensez-vous qu'il s'abstiendra de venir à la fête?»
57 А первосвященики та фарисеї нака́за дали́: як дізнається хто, де Він перебува́тиме, нехай донесе, — щоб схопи́ти Його.
Or les chefs des prêtres et les Pharisiens avaient donné cet ordre: «Que si quelqu'un savait où était Jésus, il le déclarât, afin qu'on le fit arrêter.»
