Від Івана 11
1 Був же хворий один, Ла́зар у Віфа́нії, із села Марії й сестри її Марти.
Now a certain [man] was sick, [named] Lazarus, of Bethany, the town of Mary and her sister Martha.
2 А Марія, що брат її Лазар був хворий, була та, що помазала Господа миром, і воло́ссям своїм Йому но́ги обте́рла.
(It was [that] Mary who anointed the Lord with ointment, and wiped his feet with her hair, whose brother Lazarus was sick.)
3 Тоді се́стри послали до Нього, говорячи: „Ось незду́жає, Господи, той, що любиш його!“
Therefore his sisters sent to him, saying, Lord, behold, he whom thou lovest is sick.
4 Як почув же Ісус, то промовив: „Не на смерть ця недуга, а на Божу славу, — щоб Син Божий прославився нею“.
When Jesus heard [that], he said, This sickness is not to death, but for the glory of God, that the Son of God may be glorified by it.
5 А Ісус любив Марту, і сестру її, і Лазаря.
Now Jesus loved Martha, and her sister, and Lazarus.
6 А коли Він почув, що нездужає той, то зостався два дні на тім місці, де був.
When therefore he had heard that he was sick, he abode two days still in the same place where he was.
7 Після ж того говорить до учнів: „Ходімо зно́ву в Юдею“.
Then after that he saith to [his] disciples, Let us ho into Judea again.
8 Йому учні сказали: „Учителю, таж допі́ру юдеї хотіли камінням побити Тебе, а Ти знов туди пі́деш?“
[His] disciples say to him, Master, the Jews of late sought to stone thee; and goest thou thither again?
9 Ісус відповів: „Хіба дня не дванадцять годин? Як хто ходить за дня, не спіткне́ться, — цьогосвітнє бо світло він бачить.
Jesus answered, Are there not twelve hours in the day? If any man walketh in the day, he stumbleth not, because he seeth the light of this world.
10 А хто ходить нічно́ї пори, той спіткнеться, — бо немає в нім світла“.
But if a man walketh in the night, he stumbleth, because there is no light in him.
11 Оце Він сказав, а по то́му говорить до них: „Друг наш Лазар заснув, — та піду́ розбудити Його“.
These things he said: and after that he saith to them, Our friend Lazarus sleepeth; but I go that I may awake him out of sleep.
12 А учні сказали Йому: „Як заснув, то він, Господи, ви́дужає“.
Then said his disciples, Lord, if he sleepeth he will do well.
13 Та про смерть його мовив Ісус, вони ж ду́мали, що про сонний спочи́нок Він каже.
Now Jesus spoke of his death: but they thought that he had spoken of taking rest in sleep.
14 Тоді просто сказав їм Ісус: „Умер Лазар.
Then said Jesus to them plainly, Lazarus is dead.
15 І Я тішусь за вас, що там Я не був, щоб повірили ви. Та ходімо до нього“.
And I am glad for your sakes that I was not there, to the intent ye may believe; nevertheless, let us go to him.
16 Сказав же Хома, називаний Близню́к, до співучнів: „Ходімо й ми, щоб із Ним повмирати“.
Then said Thomas, who is called Didymus, to his fellow-disciples, Let us also go, that we may die with him.
17 Як прибув же Ісус, то знайшов, що чотири вже дні той у гро́бі.
Then when Jesus came, he found that he had lain in the grave four days already.
18 А Віфа́нія поблизу Єрусалиму була́, яких стадій з п'ятнадцять.
(Now Bethany was nigh to Jerusalem, about fifteen furlongs distant.)
19 І багато з юдеїв до Марти й Марії прийшли, щоб за брата розва́жити їх.
And many of the Jews came to Martha and Mary, to comfort them concerning their brother.
20 Тоді Марта, почувши, що надхо́дить Ісус, побігла зустріти Його, Марія ж удома сиділа.
Then Martha, as soon as she heard that Jesus was coming, went and met him: but Mary sat in the house.
21 І Марта сказала Ісусові: „Коли б, Господи, був Ти отут, — то не вмер би мій брат.
Then said Martha to Jesus, Lord, if thou hadst been here, my brother had not died.
22 Та й тепер, — знаю я, — що чого тільки в Бога попросиш, то дасть Тобі Бог!“
But I know that even now, whatever thou wilt ask of God, God will give [it] thee.
23 Промовляє до неї Ісус: „Воскресне твій брат!“
Jesus saith to her, Thy brother shall rise again.
24 Відказує Марта Йому: „Знаю, що в воскресіння останнього дня він воскресне“.
Martha saith to him, I know that he will rise again in the resurrection at the last day.
25 Промовив до неї Ісус: „Я воскресіння й життя. Хто вірує в мене, — хоч і вмре, буде жити.
Jesus said to her, I am the resurrection, and the life: he that believeth in me, though he were dead, yet shall he live:
And whoever liveth, and believeth in me, shall never die. Believest thou this? (aiōn g165)
27 Вона каже Йому: „Так, Господи! Я вірую, що Ти Христос, Син Божий, що має прийти на цей світ“.
She saith to him, Yes, Lord, I believe that thou art the Christ, the Son of God, who was to come into the world.
28 І промовивши це, відійшла, та й покликала нишком Марі́ю, сестру свою, ка́жучи: „Учитель тут, і Він кличе тебе!“
And when she had so said, she went and called Mary her sister secretly, saying, The Master is come, and calleth for thee.
29 А та, як зачула, квапли́во встала й до Нього пішла.
As soon as she heard [that], she arose quickly, and came to him.
30 А Ісус не ввійшов був іще до села, а знахо́дивсь на місці, де Марта зустріла Його.
Now Jesus had not yet come into the town, but was in that place where Martha met him.
31 Юдеї тоді, що були з нею в домі й її розважали, як побачили, що Марія квапли́во встала й побігла, подали́ся за нею, гадаючи, що до гро́бу пішла вона, — плакати там.
The Jews then who were with her in the house, and comforted her, when they saw Mary that she rose hastily, and went out, followed her, saying, She goeth to the grave to weep there.
32 Як Марія ж прийшла туди, де був Ісус, і Його вгледіла, то припала до ніг Йому та й говорила до Нього: „Коли б, Господи, був Ти отут, то не вмер би мій брат!“
Then when Mary had come where Jesus was, and saw him, she fell down at his feet, saying to him, Lord, if thou hadst been here, my brother had not died.
33 А Ісус, як побачив, що плаче вона, і плачуть юдеї, що з нею прийшли, то в дусі розжа́лобився та й звору́шився Сам,
When Jesus therefore saw her weeping, and the Jews also weeping who came with her, he groaned in the spirit, and was troubled;
34 і сказав: „Де його ви поклали?“Говорять Йому́: „Іди, Господи, та подивися!“
And said, Where have ye laid him? They say to him, Lord, come and see.
35 I заплакав Ісус.
Jesus wept.
36 А юдеї казали: „Дивись, як любив Він його!“
Then said the Jews, Behold how he loved him!
37 А з них дехто сказали: „Чи не міг же зробити Отой, Хто очі сліпому відкрив, щоб і цей не помер?“
And some of them said, Could not this man, who opened the eyes of the blind, have caused that even this man should not have died?
38 Ісус же розжа́лобивсь знову в Собі, і до гро́бу прийшов. Була ж то печера, і камінь на ній наляга́в.
Jesus therefore again groaning in himself, cometh to the grave. It was a cave, and a stone lay upon it.
39 Промовляє Ісус: „Відваліть цього каменя!“Сестра вмерлого Марта говорить до Нього: „Уже, Господи, чути, — бо чотири вже дні він у гро́бі“.
Jesus said, Take ye away the stone. Martha, the sister of him that was dead, saith to him, Lord, by this time his body is offensive: for he hath been [dead] four days.
40 Ісус каже до неї: „Чи тобі не казав Я, що як бу́деш ти вірувати, — славу Божу побачиш?“
Jesus saith to her, Said I not to thee, that if thou wouldest believe, thou shouldest see the glory of God?
41 І зняли́ тоді каменя. А Ісус ізвів очі до неба й промовив: „Отче, дяку прино́шу Тобі, що Мене Ти почув.
Then they took away the stone [from the place] where the dead was laid. And Jesus lifted up [his] eyes, and said, Father, I thank thee that thou hast heard me:
42 Та Я знаю, що Ти за́вжди почуєш Мене, але ради наро́ду, що довкола стоїть, Я сказав, щоб увірували, що послав Ти Мене“.
And I knew that thou hearest me always: but because of the people who stand by, I said [it], that they may believe that thou hast sent me.
43 І, промовивши це, Він скричав гучни́м голосом: „Ла́зарю, — вийди сюди!“
And when he had thus spoken, he cried with a loud voice, Lazarus, come forth.
44 І вийшов померлий, по рука́х і нога́х обв'я́заний па́сами, а обличчя у нього було́ перев'я́зане хусткою. Ісус каже до них: „Розв'яжіть його та й пустіть, щоб ходив“.
And he that was dead came forth, bound hand and foot with grave-clothes: and his face was bound about with a napkin. Jesus saith to them, Loose him, and let him go.
45 І багато з юдеїв, що посхо́дилися до Марії, та бачили те, що Він учинив, у Нього ввірували.
Then many of the Jews who came to Mary, and had seen the things which Jesus did, believed on him.
46 А деякі з них пішли до фарисеїв, і їм розповіли, що́ Ісус учинив.
But some of them went to the Pharisees, and told them what things Jesus had done.
47 Тоді первосвященики та фарисеї скли́кали раду й казали: „Що́ маємо робити, бо Цей Чоловік пребагато чуд чинить?
Then the chief priests and the Pharisees convened a council, and said, What do we? for this man performeth many miracles.
48 Якщо так позоставимо Його, то всі в Нього ввірують, — і при́йдуть римля́ни, та й ві́зьмуть нам і край, і наро́д!“
If we let him thus alone, all [men] will believe on him: and the Romans will come, and take away both our place and nation.
49 А один із них, Кайя́фа, що був первосвящеником року того́, промовив до них: „Ви нічо́го не знаєте,
And one of them, [named] Caiaphas, being the high priest that same year, said to them, Ye know nothing at all,
50 і не поміркуєте, що краще для вас, щоб один чоловік прийняв смерть за людей, аніж щоб увесь наро́д мав загинути!“
Nor consider that it is expedient for us, that one man should die for the people, and that the whole nation perish not.
51 А того не сказав сам від себе, але, первосвящеником бувши в тім році, пророкував, що Ісус за наро́д мав умерти,
And this he spoke not of himself: but being high priest that year, he prophesied that Jesus should die for that nation;
52 і не лише за наро́д, але й щоб сполучити в одне́ розпоро́шених Божих дітей.
And not for that nation only, but that also he should assemble in one the children of God that were scattered abroad.
53 Отож, від того дня вони змо́вилися, щоб убити Його.
Then from that day forth they took counsel together to put him to death.
54 І тому́ не ходив більш Ісус між юдеями явно, але звідти вдавсь до околиць поближче пустині, до міста, що зветься Єфре́м, — і тут залишався з Своїми учнями.
Jesus therefore walked no more openly among the Jews; but went thence to a country near to the wilderness, into a city called Ephraim, and there continued with his disciples.
55 Наближалася ж Пасха юдейська, і багато-хто з кра́ю вдались перед Пасхою в Єрусалим, щоб очи́стити себе.
And the Jews' passover was nigh at hand: and many went out of the country to Jerusalem before the passover, to purify themselves.
56 І шукали Ісуса вони, а в храмі стоявши, гомоніли один до одно́го: „А як вам здається? Хіба Він не при́йде на свято?“
Then they sought for Jesus, and spoke among themselves, as they stood in the temple, What think ye, that he will not come to the feast?
57 А первосвященики та фарисеї нака́за дали́: як дізнається хто, де Він перебува́тиме, нехай донесе, — щоб схопи́ти Його.
Now both the chief priests and the Pharisees had given a commandment, that, if any man knew where he was, he should show [it], that they might take him.
