Від Івана 11
1 Був же хворий один, Ла́зар у Віфа́нії, із села Марії й сестри її Марти.
Now a certain man was sick, Lazarus from Bethany, of the village of Mary and her sister, Martha.
2 А Марія, що брат її Лазар був хворий, була та, що помазала Господа миром, і воло́ссям своїм Йому но́ги обте́рла.
It was that Mary who had anointed the Lord with ointment, and wiped his feet with her hair, whose brother, Lazarus, was sick.
3 Тоді се́стри послали до Нього, говорячи: „Ось незду́жає, Господи, той, що любиш його!“
The sisters therefore sent to him, saying, "Lord, look, the one you love is sick."
4 Як почув же Ісус, то промовив: „Не на смерть ця недуга, а на Божу славу, — щоб Син Божий прославився нею“.
But when Jesus heard it, he said, "This sickness is not to death, but for the glory of God, that God's Son may be glorified by it."
5 А Ісус любив Марту, і сестру її, і Лазаря.
Now Jesus loved Martha, and her sister, and Lazarus.
6 А коли Він почув, що нездужає той, то зостався два дні на тім місці, де був.
When therefore he heard that he was sick, he stayed two days in the place where he was.
7 Після ж того говорить до учнів: „Ходімо зно́ву в Юдею“.
Then after this he said to the disciples, "Let us go into Judea again."
8 Йому учні сказали: „Учителю, таж допі́ру юдеї хотіли камінням побити Тебе, а Ти знов туди пі́деш?“
The disciples told him, "Rabbi, the Jewish leaders were just trying to stone you, and are you going there again?"
9 Ісус відповів: „Хіба дня не дванадцять годин? Як хто ходить за дня, не спіткне́ться, — цьогосвітнє бо світло він бачить.
Jesus answered, "Are there not twelve hours of daylight? If anyone walks in the day, he does not stumble, because he sees the light of this world.
10 А хто ходить нічно́ї пори, той спіткнеться, — бо немає в нім світла“.
But if anyone walks in the night, he stumbles, because the light is not in him."
11 Оце Він сказав, а по то́му говорить до них: „Друг наш Лазар заснув, — та піду́ розбудити Його“.
He said these things, and after that, he said to them, "Our friend, Lazarus, has fallen asleep, but I am going so that I may awake him out of sleep."
12 А учні сказали Йому: „Як заснув, то він, Господи, ви́дужає“.
Then the disciples said to him, "Lord, if he has fallen asleep, he will recover."
13 Та про смерть його мовив Ісус, вони ж ду́мали, що про сонний спочи́нок Він каже.
Now Jesus had spoken of his death, but they thought that he spoke of taking rest in sleep.
14 Тоді просто сказав їм Ісус: „Умер Лазар.
So Jesus said to them plainly then, "Lazarus is dead.
15 І Я тішусь за вас, що там Я не був, щоб повірили ви. Та ходімо до нього“.
I am glad for your sakes that I was not there, so that you may believe. Nevertheless, let us go to him."
16 Сказав же Хома, називаний Близню́к, до співучнів: „Ходімо й ми, щоб із Ним повмирати“.
Thomas therefore, who is called Didymus, said to his fellow disciples, "Let us go also, that we may die with him."
17 Як прибув же Ісус, то знайшов, що чотири вже дні той у гро́бі.
So when Jesus came, he found that he had been in the tomb four days already.
18 А Віфа́нія поблизу Єрусалиму була́, яких стадій з п'ятнадцять.
Now Bethany was near Jerusalem, about two miles away.
19 І багато з юдеїв до Марти й Марії прийшли, щоб за брата розва́жити їх.
Many of the Jewish people had come to Martha and Mary, to console them concerning their brother.
20 Тоді Марта, почувши, що надхо́дить Ісус, побігла зустріти Його, Марія ж удома сиділа.
Then when Martha heard that Jesus was coming, she went and met him, but Mary stayed in the house.
21 І Марта сказала Ісусові: „Коли б, Господи, був Ти отут, — то не вмер би мій брат.
Therefore Martha said to Jesus, "Lord, if you would have been here, my brother would not have died.
22 Та й тепер, — знаю я, — що чого тільки в Бога попросиш, то дасть Тобі Бог!“
Even now I know that whatever you ask of God, God will give you."
23 Промовляє до неї Ісус: „Воскресне твій брат!“
Jesus said to her, "Your brother will rise again."
24 Відказує Марта Йому: „Знаю, що в воскресіння останнього дня він воскресне“.
Martha said to him, "I know that he will rise again in the resurrection at the last day."
25 Промовив до неї Ісус: „Я воскресіння й життя. Хто вірує в мене, — хоч і вмре, буде жити.
Jesus said to her, "I am the resurrection and the life. He who believes in me will still live, even if he dies.
And whoever lives and believes in me will never die. Do you believe this?" (aiōn g165)
27 Вона каже Йому: „Так, Господи! Я вірую, що Ти Христос, Син Божий, що має прийти на цей світ“.
She said to him, "Yes, Lord. I have come to believe that you are the Christ, the Son of God, he who comes into the world."
28 І промовивши це, відійшла, та й покликала нишком Марі́ю, сестру свою, ка́жучи: „Учитель тут, і Він кличе тебе!“
And when she had said this, she went away, and called Mary, her sister, secretly, saying, "The Teacher is here, and is calling you."
29 А та, як зачула, квапли́во встала й до Нього пішла.
When she heard this, she arose quickly, and went to him.
30 А Ісус не ввійшов був іще до села, а знахо́дивсь на місці, де Марта зустріла Його.
Now Jesus had not yet come into the village, but was still in the place where Martha met him.
31 Юдеї тоді, що були з нею в домі й її розважали, як побачили, що Марія квапли́во встала й побігла, подали́ся за нею, гадаючи, що до гро́бу пішла вона, — плакати там.
Then the Judeans who were with her in the house, and were consoling her, when they saw Mary, that she rose up quickly and went out, followed her, supposing that she was going to the tomb to weep there.
32 Як Марія ж прийшла туди, де був Ісус, і Його вгледіла, то припала до ніг Йому та й говорила до Нього: „Коли б, Господи, був Ти отут, то не вмер би мій брат!“
Therefore when Mary came to where Jesus was, and saw him, she fell down at his feet, saying to him, "Lord, if you would have been here, my brother would not have died."
33 А Ісус, як побачив, що плаче вона, і плачуть юдеї, що з нею прийшли, то в дусі розжа́лобився та й звору́шився Сам,
When Jesus therefore saw her weeping, and the Judeans weeping who came with her, he was deeply moved in spirit and was troubled,
34 і сказав: „Де його ви поклали?“Говорять Йому́: „Іди, Господи, та подивися!“
and said, "Where have you put him?" They told him, "Lord, come and see."
35 I заплакав Ісус.
Jesus wept.
36 А юдеї казали: „Дивись, як любив Він його!“
The Judeans therefore said, "See how he loved him."
37 А з них дехто сказали: „Чи не міг же зробити Отой, Хто очі сліпому відкрив, щоб і цей не помер?“
But some of them said, "Could not this man, who opened the eyes of him who was blind, have also kept this man from dying?"
38 Ісус же розжа́лобивсь знову в Собі, і до гро́бу прийшов. Була ж то печера, і камінь на ній наляга́в.
So Jesus, deeply moved again, came to the tomb. Now it was a cave, and a stone lay against it.
39 Промовляє Ісус: „Відваліть цього каменя!“Сестра вмерлого Марта говорить до Нього: „Уже, Господи, чути, — бо чотири вже дні він у гро́бі“.
Jesus said, "Take away the stone." Martha, the sister of the dead man, said to him, "Lord, by this time there is a stench, for he has been dead four days."
40 Ісус каже до неї: „Чи тобі не казав Я, що як бу́деш ти вірувати, — славу Божу побачиш?“
Jesus said to her, "Did I not tell you that if you believed, you would see God's glory?"
41 І зняли́ тоді каменя. А Ісус ізвів очі до неба й промовив: „Отче, дяку прино́шу Тобі, що Мене Ти почув.
So they took away the stone. And Jesus lifted up his eyes, and said, "Father, I thank you that you listened to me.
42 Та Я знаю, що Ти за́вжди почуєш Мене, але ради наро́ду, що довкола стоїть, Я сказав, щоб увірували, що послав Ти Мене“.
I know that you always listen to me, but because of the crowd that stands around I said this, that they may believe that you sent me."
43 І, промовивши це, Він скричав гучни́м голосом: „Ла́зарю, — вийди сюди!“
When he had said this, he shouted with a loud voice, "Lazarus, come out."
44 І вийшов померлий, по рука́х і нога́х обв'я́заний па́сами, а обличчя у нього було́ перев'я́зане хусткою. Ісус каже до них: „Розв'яжіть його та й пустіть, щоб ходив“.
The man who had died came out, bound hand and foot with wrappings, and his face was wrapped around with a cloth. Jesus said to them, "Free him, and let him go."
45 І багато з юдеїв, що посхо́дилися до Марії, та бачили те, що Він учинив, у Нього ввірували.
Therefore many of the Judeans, who came to Mary and had seen the things which he did, believed in him.
46 А деякі з них пішли до фарисеїв, і їм розповіли, що́ Ісус учинив.
But some of them went away to the Pharisees, and told them the things which Jesus had done.
47 Тоді первосвященики та фарисеї скли́кали раду й казали: „Що́ маємо робити, бо Цей Чоловік пребагато чуд чинить?
The chief priests therefore and the Pharisees gathered a council, and said, "What are we doing? For this man does many signs.
48 Якщо так позоставимо Його, то всі в Нього ввірують, — і при́йдуть римля́ни, та й ві́зьмуть нам і край, і наро́д!“
If we leave him alone like this, everyone will believe in him, and the Romans will come and take away both our place and our nation."
49 А один із них, Кайя́фа, що був первосвящеником року того́, промовив до них: „Ви нічо́го не знаєте,
But a certain one of them, Caiaphas, being high priest that year, said to them, "You know nothing at all,
50 і не поміркуєте, що краще для вас, щоб один чоловік прийняв смерть за людей, аніж щоб увесь наро́д мав загинути!“
nor do you consider that it is advantageous for you that one man should die for the people, and that the whole nation not perish."
51 А того не сказав сам від себе, але, первосвящеником бувши в тім році, пророкував, що Ісус за наро́д мав умерти,
Now he did not say this of himself, but being high priest that year, he prophesied that Jesus would die for the nation,
52 і не лише за наро́д, але й щоб сполучити в одне́ розпоро́шених Божих дітей.
and not for the nation only, but that he might also gather together into one the children of God who are scattered abroad.
53 Отож, від того дня вони змо́вилися, щоб убити Його.
So from that day on they plotted to kill him.
54 І тому́ не ходив більш Ісус між юдеями явно, але звідти вдавсь до околиць поближче пустині, до міста, що зветься Єфре́м, — і тут залишався з Своїми учнями.
Jesus therefore walked no more openly among the Judeans, but departed from there into the country near the wilderness, to a city called Ephraim; and stayed there with his disciples.
55 Наближалася ж Пасха юдейська, і багато-хто з кра́ю вдались перед Пасхою в Єрусалим, щоб очи́стити себе.
Now the Jewish Passover was near, and many went up from the country to Jerusalem before the Passover, to purify themselves.
56 І шукали Ісуса вони, а в храмі стоявши, гомоніли один до одно́го: „А як вам здається? Хіба Він не при́йде на свято?“
Then they sought for Jesus and spoke one with another, as they stood in the temple, "What do you think—that he is not coming to the feast at all?"
57 А первосвященики та фарисеї нака́за дали́: як дізнається хто, де Він перебува́тиме, нехай донесе, — щоб схопи́ти Його.
Now the chief priests and the Pharisees had given orders that if anyone knew where he was, he should report it, that they might arrest him.
