Від Івана 11
1 Був же хворий один, Ла́зар у Віфа́нії, із села Марії й сестри її Марти.
A man named Lazarus was sick. He lived in Bethany with his sisters Mary and Martha.
2 А Марія, що брат її Лазар був хворий, була та, що помазала Господа миром, і воло́ссям своїм Йому но́ги обте́рла.
Mary was the one who had anointed the Lord with perfume and wiped his feet with her hair. It was her brother Lazarus who was sick.
3 Тоді се́стри послали до Нього, говорячи: „Ось незду́жає, Господи, той, що любиш його!“
So the sisters sent a message to Jesus: “Lord, your close friend is sick.”
4 Як почув же Ісус, то промовив: „Не на смерть ця недуга, а на Божу славу, — щоб Син Божий прославився нею“.
When Jesus heard the news he said, “The end result of this sickness will not be death. Through this God's glory will be revealed so that the Son of God may be glorified.”
5 А Ісус любив Марту, і сестру її, і Лазаря.
Even though Jesus loved Martha, Mary, and Lazarus,
6 А коли Він почув, що нездужає той, то зостався два дні на тім місці, де був.
and had heard that Lazarus was sick, he remained where he was for two more days.
7 Після ж того говорить до учнів: „Ходімо зно́ву в Юдею“.
Then he told the disciples, “Let's return to Judea.”
8 Йому учні сказали: „Учителю, таж допі́ру юдеї хотіли камінням побити Тебе, а Ти знов туди пі́деш?“
The disciples replied, “Rabbi, just a few days ago the Jews were trying to stone you. Do you really want to go back there now?”
9 Ісус відповів: „Хіба дня не дванадцять годин? Як хто ходить за дня, не спіткне́ться, — цьогосвітнє бо світло він бачить.
“Aren't there twelve hours in a day?” Jesus replied.
10 А хто ходить нічно́ї пори, той спіткнеться, — бо немає в нім світла“.
“If you walk during the day you don't stumble because you can see where you're going by the light of this world. But if you walk during the night you stumble because you have no light.”
11 Оце Він сказав, а по то́му говорить до них: „Друг наш Лазар заснув, — та піду́ розбудити Його“.
After telling them this, he said, “Our friend Lazarus has fallen asleep, but I'm going to go there and wake him up!”
12 А учні сказали Йому: „Як заснув, то він, Господи, ви́дужає“.
The disciples said, “Lord, if he's sleeping then he'll get better.”
13 Та про смерть його мовив Ісус, вони ж ду́мали, що про сонний спочи́нок Він каже.
Jesus had been referring to the death of Lazarus, but the disciples thought he meant actual sleep.
14 Тоді просто сказав їм Ісус: „Умер Лазар.
So Jesus told them plainly, “Lazarus is dead.
15 І Я тішусь за вас, що там Я не був, щоб повірили ви. Та ходімо до нього“.
For your sake I'm glad I wasn't there, because now you will be able to trust in me. Let's go and see him.”
16 Сказав же Хома, називаний Близню́к, до співучнів: „Ходімо й ми, щоб із Ним повмирати“.
Thomas, the Twin, said to his fellow-disciples, “Let's go too so we can die with him.”
17 Як прибув же Ісус, то знайшов, що чотири вже дні той у гро́бі.
When he arrived, Jesus learned that Lazarus had been in the tomb for four days.
18 А Віфа́нія поблизу Єрусалиму була́, яких стадій з п'ятнадцять.
Bethany was just two miles from Jerusalem,
19 І багато з юдеїв до Марти й Марії прийшли, щоб за брата розва́жити їх.
and many Jews had come to console Mary and Martha at the loss of their brother.
20 Тоді Марта, почувши, що надхо́дить Ісус, побігла зустріти Його, Марія ж удома сиділа.
When Martha found out that Jesus was coming, she went to meet him, but Mary stayed at home.
21 І Марта сказала Ісусові: „Коли б, Господи, був Ти отут, — то не вмер би мій брат.
Martha said to Jesus, “Lord, if you'd been here, my brother wouldn't have died.
22 Та й тепер, — знаю я, — що чого тільки в Бога попросиш, то дасть Тобі Бог!“
But I'm certain that even now God will give you whatever you ask.”
23 Промовляє до неї Ісус: „Воскресне твій брат!“
Jesus told her, “Your brother will rise again.”
24 Відказує Марта Йому: „Знаю, що в воскресіння останнього дня він воскресне“.
“I know he will rise again in the resurrection at the last day,” Martha answered.
25 Промовив до неї Ісус: „Я воскресіння й життя. Хто вірує в мене, — хоч і вмре, буде жити.
Jesus said, “I am the resurrection and the life. Those who trust in me will live, even though they die.
All who live in me and trust in me will never die. Do you believe this?” (aiōn g165)
27 Вона каже Йому: „Так, Господи! Я вірую, що Ти Христос, Син Божий, що має прийти на цей світ“.
“Yes, Lord,” she replied, “I believe you are the Messiah, the Son of God, the one expected to come to this world.”
28 І промовивши це, відійшла, та й покликала нишком Марі́ю, сестру свою, ка́жучи: „Учитель тут, і Він кличе тебе!“
When she had said this, she went and told her sister Mary in private, “The Teacher's here, and asking to see you.”
29 А та, як зачула, квапли́во встала й до Нього пішла.
As soon as she heard, Mary quickly got up and went to see him.
30 А Ісус не ввійшов був іще до села, а знахо́дивсь на місці, де Марта зустріла Його.
Jesus hadn't arrived in the village yet. He was still at the place where Martha had met him.
31 Юдеї тоді, що були з нею в домі й її розважали, як побачили, що Марія квапли́во встала й побігла, подали́ся за нею, гадаючи, що до гро́бу пішла вона, — плакати там.
The Jews who had been comforting Mary in the home saw how she'd got up quickly and left. So they followed her, thinking she was going to the tomb to weep there.
32 Як Марія ж прийшла туди, де був Ісус, і Його вгледіла, то припала до ніг Йому та й говорила до Нього: „Коли б, Господи, був Ти отут, то не вмер би мій брат!“
When Mary arrived at the place where Jesus was and saw him, she fell at his feet and said, “Lord, if you'd been here, my brother wouldn't have died.”
33 А Ісус, як побачив, що плаче вона, і плачуть юдеї, що з нею прийшли, то в дусі розжа́лобився та й звору́шився Сам,
When Jesus saw her crying, and the Jews who had come with her crying as well, he was very troubled and upset.
34 і сказав: „Де його ви поклали?“Говорять Йому́: „Іди, Господи, та подивися!“
“Where have you laid him?” he asked. They replied, “Lord, come and see.”
35 I заплакав Ісус.
Then Jesus cried too.
36 А юдеї казали: „Дивись, як любив Він його!“
“See how much he loved him,” the Jews said.
37 А з них дехто сказали: „Чи не міг же зробити Отой, Хто очі сліпому відкрив, щоб і цей не помер?“
But some of them said, “If he could open the eyes of a blind man, couldn't he have kept Lazarus from dying?”
38 Ісус же розжа́лобивсь знову в Собі, і до гро́бу прийшов. Була ж то печера, і камінь на ній наляга́в.
Very troubled, Jesus went to the tomb. It was a cave with a large stone placed at the entrance.
39 Промовляє Ісус: „Відваліть цього каменя!“Сестра вмерлого Марта говорить до Нього: „Уже, Господи, чути, — бо чотири вже дні він у гро́бі“.
“Remove the stone,” Jesus told them. But Martha, the dead man's sister, said, “Lord, by now there will be a terrible smell, for he's been dead for four days.”
40 Ісус каже до неї: „Чи тобі не казав Я, що як бу́деш ти вірувати, — славу Божу побачиш?“
“Didn't I tell you that if you trusted me you would see God's glory?” Jesus replied.
41 І зняли́ тоді каменя. А Ісус ізвів очі до неба й промовив: „Отче, дяку прино́шу Тобі, що Мене Ти почув.
So they removed the stone. Jesus looked heavenwards, and said, “Father, thank you for listening to me.
42 Та Я знаю, що Ти за́вжди почуєш Мене, але ради наро́ду, що довкола стоїть, Я сказав, щоб увірували, що послав Ти Мене“.
I know you always listen to me. I said this because of the crowd standing here so that they will believe that you sent me.”
43 І, промовивши це, Він скричав гучни́м голосом: „Ла́зарю, — вийди сюди!“
After saying this, Jesus shouted, “Lazarus, come out!”
44 І вийшов померлий, по рука́х і нога́х обв'я́заний па́сами, а обличчя у нього було́ перев'я́зане хусткою. Ісус каже до них: „Розв'яжіть його та й пустіть, щоб ходив“.
The dead man came out, his hands and feet bound with strips of linen, and with a cloth around his face. “Unbind him and set him free,” Jesus told them.
45 І багато з юдеїв, що посхо́дилися до Марії, та бачили те, що Він учинив, у Нього ввірували.
Consequently many of the Jews who had come to comfort Mary and who saw what Jesus did put their trust in him.
46 А деякі з них пішли до фарисеїв, і їм розповіли, що́ Ісус учинив.
But others went to the Pharisees and told them what Jesus had done.
47 Тоді первосвященики та фарисеї скли́кали раду й казали: „Що́ маємо робити, бо Цей Чоловік пребагато чуд чинить?
Then the chief priests and the Pharisees called a meeting of the ruling council. “What shall we do?” they asked. “This man is doing many miracles.
48 Якщо так позоставимо Його, то всі в Нього ввірують, — і при́йдуть римля́ни, та й ві́зьмуть нам і край, і наро́д!“
If we allow him to continue, everybody will believe in him, and then the Romans will destroy both the Temple and our status as a nation.”
49 А один із них, Кайя́фа, що був первосвящеником року того́, промовив до них: „Ви нічо́го не знаєте,
“You don't understand anything!” said Caiaphas, who was high priest that year.
50 і не поміркуєте, що краще для вас, щоб один чоловік прийняв смерть за людей, аніж щоб увесь наро́д мав загинути!“
“Can't you see that it's better for you that one man die for the people so that the whole nation won't be destroyed?”
51 А того не сказав сам від себе, але, первосвящеником бувши в тім році, пророкував, що Ісус за наро́д мав умерти,
He didn't say this on his own behalf, but as chief priest that year he was prophesying that Jesus would die for the nation.
52 і не лише за наро́д, але й щоб сполучити в одне́ розпоро́шених Божих дітей.
And this was not just for the Jewish nation, but for all the scattered children of God so that they might be gathered together and be made into one.
53 Отож, від того дня вони змо́вилися, щоб убити Його.
From that time on they plotted how they might kill Jesus.
54 І тому́ не ходив більш Ісус між юдеями явно, але звідти вдавсь до околиць поближче пустині, до міста, що зветься Єфре́м, — і тут залишався з Своїми учнями.
So Jesus did not travel openly among the Jews but went to a town called Ephraim in the region near the desert and stayed there with his disciples.
55 Наближалася ж Пасха юдейська, і багато-хто з кра́ю вдались перед Пасхою в Єрусалим, щоб очи́стити себе.
It was nearly time for the Jewish Passover, and many people went from the countryside to Jerusalem to purify themselves for the Passover.
56 І шукали Ісуса вони, а в храмі стоявши, гомоніли один до одно́го: „А як вам здається? Хіба Він не при́йде на свято?“
People were looking for Jesus and talking about him as they stood in the Temple. “What do you think?” they asked each other. “Isn't he coming to the festival?”
57 А первосвященики та фарисеї нака́за дали́: як дізнається хто, де Він перебува́тиме, нехай донесе, — щоб схопи́ти Його.
The chief priests and the Pharisees had given orders that anyone who knew where Jesus was should report it so they could arrest him.
